Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/4008/23
номер провадження 2/695/159/25
14 квітня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю:
секретаря - Оніщенко Н.В.
представника позивача - Висоцької Х.О.,
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, -
МТСБУ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.11.2020 о 18 год. 30 хв. на автодорозі Н-08 Бориспіль-Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ЗАЗ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 ..
Вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди встановлено постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.09.2021р., якою було визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
На час скоєння вказаного ДТП автомобіль «ЗАЗ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , не був застрахований та заподіяна шкода, яка виникла внаслідок ДТП, не була відшкодована відповідачем потерпілій особі.
У зв'язку з настанням вищевказаної події власник автомобіля «Mitsubishi», ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із відповідною заявою про виплату відшкодування. МТСБУ направило свого представника, а саме аварійного комісара (експерта оцінювача) для проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, який 05.01.2021р. оглянув автомобіль та склав звіт №01-12 від 22.01.2021р..
У вказаному звіті визначена вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, з урахуванням ПДВ, після його пошкодження у ДТП, яка становить 86 135,60 грн..
На підставі наказу МТСБУ №3.1/7830 від 23.10.2021р. про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 здійснено виплату у розмірі 86 135,60 грн.
Крім того позивачем було понесено витрати на встановлення розміру матеріального збитку та регламентної виплати в сумі 1360 грн., а також витрати пов'язані із розміщенням інформації про транспортний засіб з метою оцінки та/або можливого продажу за допомогою Програмної платформи у розмірі 1610.40 грн.
З метою досудового врегулювання спору відповідачеві було направлено претензію про відшкодування збитків в порядку регресу. 15.11.2021р. відповідач здійснив часткове виконання зобов'язання, відшкодувавши МТСБУ кошти в сумі 2970,40 грн., які покрили витрати позивача на встановлення розміру шкоди та розміщення інформації про ТЗ.
У подальшому відповідач ніяких дій щодо погашення боргу не здійснював.
За цих підстав позивач звернувся до суду із даним позовом у якому просив стягнути з відповідача суму не сплаченого страхового відшкодування в розмірі 86 135.60 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.11.2023 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
15.01.2024р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву МТСБУ, у якому відповідач проти задоволення позову заперечував повністю, вказуючи, що постанова Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.09.2021р. в частині встановлення вини відповідача у скоєнні ДТП під час закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, не має преюдиційного характеру. Відповідач не отримував повідомлень про проведення огляду ТЗ, а тому був позбавлений можливості заявляти будь-які зауваження чи заперечення щодо його результатів. Крім того дефектна відомість ТЗ №А01-12 від 05.01.2021 містить підпис тільки оцінювача та не містить підпису власника автомобіля ОСОБА_2 , що на думку відповідача, спростовує факт присутності зазначеної особи при огляді автомобіля. Також відповідач наполягає, що огляд автомобіля був проведений через майже два місяці з дня ДТП і не в присутності відповідача, тобто не підтверджено належними доказами чи дійсно на момент огляду мали місце відповідні пошкодження автомобіля та чи були ці пошкодження заподіяні саме в результаті ДТП. Таким чином у відповідача виникають обґрунтовані сумніви в достовірності результатів такого огляду. Посилання позивача на звіт №А01-12 в обґрунтування розміру матеріальної шкоди відповідач вважає безпідставним, оскільки вказаний звіт не відповідає вимогам п.п. 4.4 та 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092, а відтак вказаний доказ є неналежним та недопустимим. Окрім вказаного відповідач зазначав, що у випадку, якщо страхові суми перераховуються безпосередньо потерпілим, то згідно абз. 2 п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», така виплата здійснюється без податку на додану вартість чого позивачем дотримано не було. Щодо додаткових витрат позивача відповідач наполягає, що Акт 8, на який посилається позивач не містить підпису замовника, а отже не може свідчити про та, що послуги, вказані у ньому дійсно були надані та прийняті в повному обсязі. А вимоги щодо вартості розміщення інформації про ТЗ з метою оцінки та можливого продажу є необґрунтованими, оскільки публікація носить формальний характер, адже її було розміщено на Бюлетені авто товарознавця 22.01.2021, у той час як вже 23.01.2021 МТСБУ було прийнято наказ про виплату відшкодування.
16.01.2024р. позивачем надано відзив на позовну заяву, у якому проти доводів відповідача заперечував вказуючи, що відповідач визнав свої зобов'язання перед МТСБУ та сплатив кошти у розмірі 2970,40 грн., в подальшому кошти сплачувати припинив. Постанова суду про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП має преюдиційне значення, а норми КУпАП не містять обмежень щодо встановлення вини при винесенні постанови про закриття справи. Щодо звернення потерплого по страхове відшкодування, зазначили, що саме відповідач, як особа яка не мала чинного полісу ОСЦПВ мала звернутися до позивача із відповідною заявою чого зроблено не було. Потерпілий звернувся до свого страховика, а вже в подальшому звертався до МТСБУ, при цьому останнє мало десятиденний термін з моменту отримання повідомлення про ДТП для направлення свого представника для проведення огляду пошкодженого автомобіля, а не повинно було у вказаний строк здійснити такий огляд. Таким чином твердження відповідача в цій частині не відповідають вимогам чинного законодавства. Щодо виклику відповідача для огляду пошкодженого автомобіля посилався на п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Фонду державного майна України та міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003р. відповідно до якого виклик заінтересованих осіб для технічного огляду КТЗ здійснюється у разі потреби. Особа, яка не має спеціальних знань та кваліфікації не може надавати оцінку доцільності та правильності застосування тих чи інших методів дослідження, а тому заперечення відповідача щодо наданого звіту є безпідставним, оскільки ґрунтується на його особистих переконаннях без будь-яких аргументованих доводів. розмір ПДВ жодним чином не вплинув на розмір відшкодування, а витрати МТСБУ підтверджуються належними доказами, а тому позовні вимоги обґрунтовані належним чином.
У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягала у повному обсязі з підстав, які вказані у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, які вказані у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
У судовому засіданні встановлено, що 28.11.2020р. о 18 год. 30 хв. на а/д Н-08 Бориспіль-Запоріжжя ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ЗАЗ - TF699Р», д.н.з. НОМЕР_1 під час проїзду нерегульованого перехрестя, при виїзді на головну дорогу, не впевнився в безпечності руху, порушивши вимоги дорожнього знаку 2.1, не надав переваги в русі транспортному засобу, що наближався до перехрест, а саме «Мітсубіші Лансер», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого відбулось зіткнення транспортних засобів.
Вказана обставина стверджується постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.09.2021р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження по справі закрито в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Із змісту вказаної постанови вбачається, що участь у розгляд даної справи брав ОСОБА_1 та його захисник, які заперечували вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП.
Вказана постанова суду не була оскаржена в апеляційному порядку та вступила в законну силу 17.09.2021р.
Частиною 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Із аналізу вказаної частини статті вбачається, що постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вказана стаття не містить виключень чи обмежень стосовно видів постанов, які мають враховуватись судом з даного питання.
Таким чином, якщо постановою суду встановлено вину особи у вчиненні правопорушення, суд враховує вказану постанову в частині вирішення питання чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Крім того, суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо наслідків спливу строків, встановлених ст. 38 КУпАП у справах про адміністративне правопорушення.
Так у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 686/4557/18 зроблено висновок, що: «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП».
Разом з тим, не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема висновком судової експертизи тощо. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 641 /2795/16-ц.
Позивачем додано до позовної заяви відповідь НПУ з ідентифікатором картки ДТП в системі НПУ №3020336570219258, який також містить чітке зазначення винуватця ДТП та пункти ПДР, що були порушені учасником ДТП.
З урахуванням наведеного вище суд вважає доводи відповідача щодо неналежного встановлення його вини у вчиненні ДТП та відсутність преюдиційного характеру вказаної постанови необґрунтованими.
На час скоєння вказаного ДТП автомобіль «ЗАЗ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 не був застрахований, що стверджується витягом з інформаційної бази МТСБУ.
Відсутність у відповідача на час вказаної вище ДТП полісу ОСЦПВ під час розгляду даної справи відповідачем не заперечувалась.
У зв'язку з настанням вищевказаної події 07.12.2020р. власник автомобіля «Мітсубіші», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із відповідною заявою про виплату відшкодування.
Щодо строків звернення потерпілого до МТСБУ, які на думку відповідача були потерпілим пропущені, суд зауважує наступне.
Регулювання відносин у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України здійснюється Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі застосовується Закон № 1961-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин).
Норми діючого на момент ДТП Закону № 1961-IV, а саме ст. 37, зокрема п. 33.1.4 передбачали, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Оскільки у справі, що розглядається відсутній страховик винної особи, тому застосовуються норми ст. 41 цього Закону №1961-IV, за якими МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Закон № 1961-IV не встановлює безумовної підстави для відмови у регламентній виплаті у випадку пропуску вказаного скороченого строку для звернення до МТСБУ за регламентною виплатою у випадку відсутності полісу у винуватця ДТП.
Натомість, стаття 37 цього ж Закону № 1961-IV визначає загальний строк для подання заяви про виплату страхового відшкодування, пропуск якого, відповідно до п. 37.1.4. вказаної статті, дає підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), зокрема за неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином для звернення до МТСБУ за регламентною виплатою у випадку відсутності полісу ОСЦПВ у винуватця ДТП, діє загальний строк у один рік з дня ДТП, а пропуск встановленого у ст. 33 Закону № 1961-IV триденного строку не може бути підставою для відмови у виплаті регламентної виплати МТСБУ.
Із доданого до матеріалів справи повідомлення ОСОБА_2 до МТСБУ про ДТП вбачається, що останнє було складено 07.12.2020р., тобто в межах строку, визначеного вказаним вище законом.
Для встановлення розміру відшкодування було надано доручення ФОП ОСОБА_3 , яким і була визначена вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ автомобіля Місубіші, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка становить 86 135,60 грн. відповідно до звіту № А01-12 від 22.01.2021р..
Пунктом 33.3 ст. 33 Закону № 1961-IV передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Згідно п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону № 1961-IV, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Із аналізу вказаних норм Закону № 1961-IV вбачається, що останні встановлюють обов'язок страховика (або МТСБУ) провести огляд у визначений строк. Закон не передбачає наслідків у вигляді автоматичної недійсності звіту про оцінку, складеного потерпілим, у випадку порушення страховиком (або МТСБУ) цього десятиденного строку.
Якщо страховик (або МТСБУ) не провів огляд у встановлений строк, це може розцінюватися як порушення їхніх обов'язків, що може бути підставою для скарги. Крім того потерпілий, у такому випадку, має право самостійно замовити звіт про оцінку пошкодженого транспортного засобу, особливо якщо страховик (або МТСБУ) зволікає з оглядом або не проводить його у визначений строк. Такий звіт, складений незалежним оцінювачем відповідно до чинного законодавства, може бути використаний для визначення розміру збитків.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом ст.ст. 28, 29 Закону України Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування.
Відповідно до п. п. 1.2 - 1.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Згідно з п. 4.3 цієї Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.
Виходячи з викладеного, висновок експерта складається у разі проведення судової авто товарознавчої експертизи, а звіт оцінювача - за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 145/5/2092.
Посилання представника відповідача, що оцінка пошкоджень є завищеною, звіт складено некомпетентною особою, яка особисто не оглядала автомобіль, не правильно застосовано коефіцієнт пошкоджень, суд не бере до уваги, оскільки відповідачем не спростовано суму завданого матеріального збитку, а також не заявлено клопотання про призначення судово-технічної експертизи, з метою визначення суми матеріального збитку, тобто не вчинено жодних дій необхідних для визначення розміру матеріального збитку.
Щодо доводів представника відповідача про порушення оцінювачем вимог п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а саме, що пошкоджений автомобіль оглядався оцінювачем за відсутності ОСОБА_1 , суд зазначає, що згідно з п. 5.2 вказаної Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
Отже, наведене положення не вимагає обов'язкової участі винуватця ДТП під час проведення огляду. Крім того, відповідач не був позбавлений можливості провести власне дослідження вартості збитку.
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092.
Наданий позивачем звіт відповідає вказаним вимогам закону та підзаконних нормативно-правових актів. Будь-яких належних та допустимих доказів на його спростування відповідачем не надано.
Суд зауважує, що представником відповідача не надано іншого звіту оцінювача або висновку експерта, які б спростовували будь-які дані наданого позивачем звіту.
Слід також зазначити, що відповідач, заперечуючи проти заявленого позивачем розміру матеріальної шкоди, не навів свого розрахунку завданих збитків, та не скористався правом ініціювати проведення судової експертизи для визначення фактичної вартості збитків.
При цьому, суд наголошує, що згідно з нормами ст. ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як роз'яснено в постанові Великої Палати Верховного суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Однак відповідач, заперечуючи описані вище обставини та доводи позивача, не надав суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів на їх спростування.
Враховуючи вказане вище суд приймає звіт №А01-12 як належний та допустимий доказ.
На підставі наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому у розмірі 86 135,60 грн. платіжною інструкцією №1106151 від 27.10.2021р.
Як зазначає позивач, з метою досудового врегулювання спору відповідачеві було направлено претензію про відшкодування збитків в порядку регресу.
Відповідно до карточки рахунку позивача, 15.11.2021 року відповідач визнав даний борг та сплачував заборгованість, сплачено 2970,40 грн.
В подальшому відповідач ніяких дій щодо погашення боргу не здійснював.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 22 Закону № 1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 29 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Оскільки цивільно-правова відповідальність на момент дорожньо-транспортної пригоди відповідача не була застрахована, а позивач відшкодував потерпілій особі завдану шкоду, Моторне (транспортне) страхове бюро України має право зворотної вимоги до відповідача, як до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, а тому суд вважає, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Постільки позивачем відшкодовано потерпілому суму збитків, суд вважає, що з урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, що позовні вимоги підлягають до задоволення, та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає не відшкодована відповідачем завдана шкода в порядку регресу у заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До стягнення з відповідача на користь позивача підлягають понесені ним витрати по сплаті судового збору, які відповідно до наданої квитанції становить 2684.00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 990, 993, 1166, 1191 ЦК України, суд -
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ 21647131 кошти в розмірі понесених витрат в сумі 86 135.60 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ 21647131 суму понесених витрат зі сплати судового збору у розмірі 2684.00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 18 квітня 2025 року.
Суддя : Середа Л.В.