Дата документу 16.04.2025Справа № 554/5000/23
Провадження № 1-кп/554/705/2025
16 квітня 2025 року місто Полтава
Октябрський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_3 ,
законного представника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальні провадження № № 22023170000000088, 22024170000000133 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України,
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив про можливість призначення зазначеного кримінального провадження до судового розгляду у закритому судовому засіданні.
Обвинувачений та його захисник не заперечували проти зазначеного клопотання прокурора. Просили проводити відкритий розгляд.
Також прокурор заявив клопотання про обрання (продовження) строку запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Прокурор зазначив, що ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 11 лютого 2025 року до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 21 день до 02 березня 2025 року, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 242240,00 грн. Надалі 28 березня 2025 року ухвалою слідчого судді строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 продовжено і такий строк закінчується 26 квітня 2025 року.
Стороною обвинувачення ОСОБА_5 обвинувачується у поширенні матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України (епізод від 30.12.2022); у розповсюдженні матеріалів із закликами до захоплення державної влади, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 109 КК України (епізод від 30.01.2023); у поширенні матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, вчиненому повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України (епізод від 11.02.2023) та у поширенні матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, з використанням засобів масової інформації, вчинене повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України (епізоди від 01.11.2023 та 25.12.2023). На теперішній час обвинувачений утримується у ДУ “Полтавська установа виконання покарань (№ 23)». Прокурор стверджує, що продовжують існувати встановлені ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, прокурор стверджує, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду як на території України, так і на території тимчасово окупованих регіонів держави, а також за кордоном, у тому числі на території РФ через усвідомлення втрати свободи, тяжкості інкримінованих злочинів та можливого покарання, у разі визнання особи винуватою у їх вчиненні. Крім того, 02.01.2025 року як підозрюваний не з'являвся на виклики до слідчого судді, що стало перешкодою для розгляду процесуальних питань кримінального провадження. На думку, прокурора процесуальна поведінка ОСОБА_5 свідчить про те, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечувати його явку до суду. Прокурор зазначає, що обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки 14.08.2024 в ході проведення обшуку за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_5 останній чинив фізичний супротив та висловлювався нецензурною лайкою в бік слідчого та інших учасників обшуку, відмовлявся надати пароль від мобільного телефону, який використовувався ним для входу до мережі Інтернет.
Також обвинувачений може незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні. Зокрема, перебуваючи на волі, обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. Водночас, при встановленні ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. При цьому суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, оскільки на теперішній час свідки у справі не допитані.
Прокурор зазначає, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом зловживання процесуальними правами, неявках до суду та невиконанні процесуальних обов'язків. Крім того, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких він обвинувачується, оскільки він, будучи притягнутий до кримінальної відповідальності, продовжував свою неправомірну діяльність шляхом поширення матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатою у 2014 році. Також 14.08.2024 під час проведення обшуку за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_5 у останнього, серед іншого, виявлено та вилучено предмети, зовні схожі на набої в загальній кількості 35 шт., зелений чохол, в якому містився предмет, зовні схожий на рушницю, дозвіл на зброю на ім'я ОСОБА_8 . При цьому в ОСОБА_5 відсутні відповідні дозволи на зберігання вищевказаних предметів. Таким чином, прокурор стверджує, що на теперішній час заявлені вище ризики не зменшилися, у зв'язку з чим є виправданим тримання обвинуваченого під вартою, інші більш м'які запобіжні заходи обрати обвинуваченому неможливо.
Більше того, один із епізодів, інкримінованих обвинуваченому, належить до категорії злочинів проти основ національної безпеки України, що є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, що забезпечують державну безпеку, обороноздатнiсть, незалежність країни, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих соціальних цінностей неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою. Крім того, на теперішній час продовжує існувати воєнний стан, запроваджений на території України від 24 лютого 2022 року у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ проти України.
На підставі викладеного, прокурор просив задовольнити подане ним клопотання.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений та захисник просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора у зв'язку недоведеністю ризиків. Сторона захисту зазначає, що під час проведення обшуку опір не чинився. Обвинувачений має інвалідність ІІ групи, потребує лікування, має свою сім'ю, проживає з дружиною. Намірів ухилятися від суду в нього немає, місце проживання він не покидав.
ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що він ніколи не заперечував збройної агресії РФ проти України.
Стороною захисту заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м'який, що не пов'язаний із обмеженням волі обвинуваченого.
Вислухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши необхідні матеріали кримінального провадження, суд висновує наступне.
Загальні питання.
20 червня 2023 року вироком Октябрського районного суду міста Полтави в межах кримінального провадження № 22023170000000088 ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 109, ч. ч. 2, 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна; на підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, покладено на обвинуваченого виконання обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
27 травня 2024 року ухвалою Полтавського апеляційного суду вирок Октябрського районного суду міста Полтави від 20 червня 2023 року залишено без змін.
20 лютого 2025 року ухвалою Верховного Суду вирок Октябрського районного суду міста Полтави від 20 червня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2024 року стосовно ОСОБА_7 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
10 березня 2025 року матеріали вказаного кримінального провадження після касаційного розгляду надійшли до Октябрського районного суду міста Полтави та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2025 року матеріали кримінального провадження розподілено головуючому судді ОСОБА_1
27 березня 2025 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшов інший обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22024170000000133 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 436-2 КК України.
16 квітня 2025 року матеріали кримінального провадження № 22024170000000133 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України об'єднано в одне провадження з матеріалами кримінального провадження № 22023170000000088 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України; об'єднаному кримінальному провадженню присвоєно єдиний унікальний номер 554/5000/23.
Суд вважає, що обвинувальні акти у кримінальних провадженнях складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України.
Зазначене кримінальне провадження підсудне Октябрському районному суду міста Полтави.
Обвинувачений та захисник своєчасно отримали копії обвинувальних актів та реєстрів матеріалів досудового розслідування.
Під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України.
Суд вирішив питання, які пов'язані з підготовкою до судового розгляду.
У зв'язку з відсутністю підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, суд вважає за необхідне здійснювати судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.
Таким чином, кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду.
Щодо обрання запобіжного заходу.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Оскільки справа знаходиться на стадії судового розгляду по суті суд не дає оцінки обґрунтованості підозри.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
За змістом ст. 199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Так, ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 11 лютого 2025 року до підозрюваного ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 21 день з 09:00 год 10 лютого 2025 року до 09:00 год 02 березня 2025 року. Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240,00 грн.
28 лютого та 28 березня 2025 року ухвалами слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_5 , продовжено, і такий строк наразі закінчується 26 квітня 2025 року.
З вищевказаної ухвали слідчого судді вбачається, що під час досудового розслідування та застосування запобіжного заходу встановлено ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, в саме: обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Суд вважає, що вказані ризики продовжують існувати, з огляду на таке.
Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, що забезпечують державну безпеку, обороноздатнiсть, незалежність країни, її конституційний лад.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені, серед іншого, тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. При цьому ризик втечі оцінюється у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання, одружений, враховує його вік та стан здоров'я, зокрема, наявність інвалідності ІІ групи. Обвинувачений має вищу освіту, офіційно не працює.
Водночас, ОСОБА_5 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні злочину із використанням соціальних мереж “Facebook», “ТikTok», його облікові записи не видалені, не заблоковані, тобто є чинними (активними).
Крім того, за твердженнями прокурора, які не спростовані обвинуваченим, під час проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого, серед інших речей, у нього було вилучено предмети, схожі на рушницю та 35 набоїв до неї, при цьому в обвинуваченого відсутні відповідні дозвільні документи на зберігання зброї.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який продовжено до теперішнього часу.
На думку суду, враховуючи характер і тяжкість злочинів, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 2, 3 ст. 436-2, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання винуватим, а саме від 5 до 8 років позбавлення волі, з конфіскацією майна або без такої; обставини наявності (продовження) воєнного стану в Україні, а також фактичні бойові дії на значній її території, - свідчать про наявність ризиків і є достатніми для висновку, що ризики, які встановлені в ухвалах суду та зазначені прокурором, не зменшилися, навпаки підсилюються воєнним станом, а жоден інший запобіжний захід не може їм запобігти.
Отже, прокурор довів ризик ухилення обвинуваченого від суду, що залишається реальним з огляду на тяжкість злочинів, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_5 , а також у зв'язку із суворістю можливого покарання, яке загрожує за такі злочини, у разі визнання особи винуватою у їх вчиненні. Все це може спонукати обвинуваченого залишити місце проживання, у тому числі, покинути межі України, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та перешкодить здійсненню правосуддя.
Тому, суд враховує відомості про особу й поведінку обвинуваченого, який може продовжити користуватись своїми обліковими записами в мережі Інтернет, що не видалені й не деактивовані, водночас із використанням яких пов'язуються інкриміновані обвинуваченому злочинні дії, а також ризики учинення обвинуваченим повторних кримінальних правопорушень.
Таким чином, суд бере до уваги тяжкість обвинувачення не як самостійну підставу для подальшого продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, а в сукупності з іншими обставинами, які мають правове значення та враховуються при вирішенні цього процесуального питання.
Про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може продовжити злочинну діяльність свідчить і систематичність інкримінованих йому дій.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні дій, які є аналогічними та вчинені після вироку Октябрського районного суду міста Полтави від 20.06.2023 року.
Вказані дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 в сукупності з обсягом пред'явленого обвинувачення та характером інкримінованих дій свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Сукупність наведених обставин свідчить про те, що з моменту взяття ОСОБА_5 під варту та до моменту вирішення цього клопотання прокурора не змінилися обставини, які стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Нових, суттєвих обставин, які б давали підстави для зміни запобіжного заходу суду не надано, тоді як встановлені вище ризики не зникли та не зменшилися, що в сукупності виправдовує подальше застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого.
Таким чином, є підстави для обрання судом запобіжного заходу щодо обвинуваченого під час судового розгляду цього кримінального провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Водночас, відповідно до ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Суд звертає увагу, що ОСОБА_5 обвинувачується, серед іншого, у вчиненні злочину проти основ національної безпеки, передбаченого ч. 2 ст. 109 КК України.
Зважаючи на викладене вище, суд не визначає заставу як альтернативний запобіжний захід.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 314-316, 370, 372, 376 КПК України, суд
Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні о 11:00 год 29 квітня 2025 року в приміщенні Октябрського районного суду міста Полтави, кримінальні провадження № № 22023170000000088, 22024170000000133 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.109, ч.2, 3 ст. 436-2 КК України.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
Клопотання прокурора задовольнити.
Обрати (продовжити) до 13 червня 2025 року включно запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі Державної установи “Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1