Справа № 369/2558/25
Провадження №1-кп/369/1544/25
16.04.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
секретара ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
законного представника ОСОБА_7
фізичної особи, стосовно якої
передбачається застосування
примусових заходів
медичного характеру ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12024111040001050 від 13.09.2024 року про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черняхів Житомирської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який без реєстрації проживає в санаторії «Перемога» в АДРЕСА_1 , за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, -
встановив:
За фактичними обставинами поданого прокурором клопотання - ОСОБА_10 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», в період часу з 15.07.2024 року по 11.09.2024 року систематично вчиняє психологічне насилля відносно матері ОСОБА_11 , внаслідок чого у неї встановлено, що тривала напружена обстановка в родині перешкоджала нормальному відпочинку, продуктивній роботі та спілкуванню з оточуючими, обумовила психосоматичні зміни (безсоння, розсіяність, забудькуватість, коливання артеріального тиску з необхідністю лікування).
Так, 09.01.2024 року ОСОБА_8 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив повторно протягом року психологічне насильство відносно своєї матері ОСОБА_4 , що виражалось в приниженні та образах нецензурними словами. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.04.2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що становить 340 грн.
Крім цього, 07.06.2024 року близько 7.00-7.30 ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_4 психологічне насильство, а саме: висловлювався нецензурною лайкою та кидався в бійку, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_4 . Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.07.2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що становить 340 грн.
Крім цього, 09.06.2024 року о 10.30 ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_4 , а саме: словесно погрожував, вчиняв психологічне насильство. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.07.2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що становить 340 грн.
Крім цього, 11.09.2024 року о 9.30 ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив дії психологічного насильства відносно своєї матері ОСОБА_4 , а саме: почав поводити себе агресивно по відношенню до неї, кричав та ображав грубо нецензурною лайкою, намагався вигнати з будинку, облив свою матір водою, що викликало у неї побоювання за свою безпеку.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зафіксовано, що сімейна ситуації носила для підекспертної тривалий та інтенсивно-психотравмуючий характер, обумовлена накопиченням переживань страху за своє здоров'я, тривожного очікування, напруги, знервованості, почуттів приниження гідності та образи. Тривала напружена обстановка в родині перешкоджала нормальному відпочинку, продуктивній роботі та спілкуванню з оточуючими, обумовила психосоматичні зміни (безсоння, розсіяність, забудькуватість, коливання артеріального тиску з необхідністю лікування). Тобто, внаслідок тривалої психотравмуючої сімейної ситуації (агресивна поведінка сина) у підекспертної сформувалися післястресові негативні психоемоційні переживання та психосоматичні зміни, які погіршували її соціальне функціонування, стан здоров'я, викликали негативні очікування, істотно знижували загальну якість життя її та її родини. Отже, поведінка ОСОБА_8 є психотравмувальною для підекспертної, ситуаційно обумовлює виникнення у неї комплексу негативних психоемоційних змін у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, погіршеним настроєм, страхом за здоров'я та безпеку, що призводить до погіршення її соціального функціонування та зниження якості поточного життя.
В судовому засідання ОСОБА_10 пояснив, що матір та молодший брат вигнали його з будинку по АДРЕСА_2 , тому він проживає в санаторії «Перемога» м. Ворзель, родичі позбавили його права на будинок та земельну ділянку, з матір'ю він не свариться, домашнього насильства не вчиняє, хоче, щоб родичі повернули йому те, що йому належить. Хворим себе не вважає, а також не вважає, що повинен лікуватися у психіатричній лікарні.
Потерпіла ОСОБА_12 суду пояснила, що у неї двоє синів, менший син має сім'ю, виховує доньку, ОСОБА_13 хворий, лікуватися добровільно не хоче. Особливо його неадекватна поведінка проявилась після 24.02.2022 року, після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, коли ОСОБА_13 залишився сам в будинку по АДРЕСА_2 , а населений пункт опинився під тимчасовою окупацією російських військ. Також потерпіла вказала, що з 17 років ОСОБА_13 вживає наркотики, це впливає на його поведінку, він має проблеми з психічним здоров'я, тому повинен бути направлений в психіатричну лікарню. Крім того зазначила, що вона з березня 2013 року перебуває на обліку у лікар-психіатра, оскільки має тривожно-депресивний розлад. Потерпіла також повідомила, що дійсно у сина ОСОБА_13 не має зараз ні місця проживання, ні місця реєстрації, оскільки від спадкування будинку після смерті батька він відмовився, будинок став власністю молодшого брата, який подарував його своїй донці, а вона зняла ОСОБА_8 з реєстрації, свою земельну ділянку син ОСОБА_13 подарував їй.
Законний представник ОСОБА_14 - завідувач сектору правової та кадрової роботи управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради зауважила, що соціальна підтримка особи, яка б хотіла стати опікуном ОСОБА_8 можлива, у цьому відсутні перешкоди, при вирішенні клопотання прокурора поклалась на розсуд суду.
З документів, наданих прокурором з'ясовано, що відомості до ЄРДР за № 12024111040001050 були внесені 13.09.2024 року за заявою ОСОБА_4 , отриманою поліцейським офіцером громади (а.с. 28, 31-34).
Відповідно до висновку експерта № 49 від 11.02.2025 року ОСОБА_8 під час скоєння інкримінованих йому дій (з 09.01.2024 року по 11.09.2024 року) страждав на хронічне психічне захворювання - маячний розлад органічного походження (шизофреноподібний) на фоні психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання психоактивних речовин (ПАР) (за МКХ-10 F 062/ F11.22), під час скоєння інкримінованих йому дій він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, на час проведення дослідження страждає на хронічне психічне захворювання - маячний розлад органічного походження (шизофреноподібний), на фоні психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання ПАР (за МКХ-10 F 062/ F11.22), не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, потребує застосування примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайний наглядом (а.с. 39-40).
Постановою від 15.07.2024 року судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні повторного домашнього насильства стосовно матері ОСОБА_4 07.06.2024 року, постановою від 02.09.2024 року судді Києво-Святошинського районного суду Київської області визнаний винуватим за аналогічне адміністративне правопорушення, вчинене 09.06.2024 року, постановою від 08.04.2024 року судді Києво-Святошинського районного суду Київської області визнаний винуватим за аналогічне адміністративне правопорушення 09.01.2024 року (а.с. 48 - 50), при цьому участі у розгляді справ про адміністративне правопорушення ОСОБА_8 не брав, докази, що він отримав копії постанов суддів, відсутні.
Відповідно до висновку експерта № 1551 від 05.11.2024 року поведінка ОСОБА_8 є психотравмувальною для підекспертної, ситуаційно обумовлює виникнення у неї комплексу негативних психоемоційних змін у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, погіршеним настроєм, страхом за здоров'я та безпеку, що призводить до погіршення її соціального функціонування та зниження якості поточного життя, проте ОСОБА_4 виявляє ознаки змішаного тривожного і депресивного розладу (F 41.2 за МКХ-10), який не виник внаслідок протиправних дій, скоєних відносно неї (а.с. 51-54). При наданні такого висновку експерт враховував, що психічний стан ОСОБА_4 змінився у 2013 році, у зв'язку з чим вона була госпіталізована до психіатричного стаціонару, де її стан розцінювався психіатрами як Органічне захворювання головного мозку судинного генезу, експлозивний варіант, психоорганічний синдром, у подальшому була поставлена на облік психіатра та неодноразово лікувалась стаціонарно з діагнозом Змішано тривожно-депресивний розлад, постійно приймає амбулаторне лікування антидепресантами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання між родичами, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) в родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких дій.
Відповідно до статті 126-1 КК України домашнє насильство - систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення за ст. 126-1 КК України характеризується застосуванням фізичного, психологічного або економічного насильства. Натомість психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо так дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (стаття 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до ч. 1 ст. 531 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання:
1)чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;
2)чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;
3)чи вчинила ця особо суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;
4)чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;
5)чи слід застосувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Згідно ч. 2 ст. 531 КПК України визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та зариває кримінальне провадження (ч. 3 ст. 531 КПК України).
Частиною першою статті 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий судді і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).
Під час розгляду клопотання прокурора з'ясовано, що конфлікт між матір'ю ОСОБА_4 та сином ОСОБА_8 виник та триває на побутовому ґрунті через створення матір'ю та молодшим сином (братом) перешкод ОСОБА_8 у користуванні будинком та управлінням земельною ділянкою, яку він мав у власності. Цей факт в судовому засіданні не заперечувала потерпіла, проте вважала, що це нормально, оскільки син ОСОБА_8 психічно хворий.
Оцінивши в сукупності досліджені докази, суд вважає, що прокурором не доведено, що ОСОБА_8 вчинив систематичне домашнє насильство стосовно матері ОСОБА_4 :
1)і син, і матір мають розлади психічного здоров'я; послідовні дії матері та молодшого брата зробили ОСОБА_8 безхатченком, що в силу стаття 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визнається домашнім економічним насильством; ОСОБА_8 конфліктує з матір'ю, оскільки намагається повернути собі частину батьківського будинку та земельну ділянку;
2)відповідно до висновку експерта № 1551 від 05.11.2024 року ОСОБА_4 виявляє ознаки змішаного тривожного і депресивного розладу (F 41.2 за МКХ-10), який не виник внаслідок протиправних дій, скоєних відносно неї ОСОБА_8 , поведінка ОСОБА_8 є психотравмувальною для ОСОБА_4 , що призводить до погіршення її соціального функціонування та зниження якості поточного життя, проте експерт не визначав, чи є поведінка ОСОБА_4 психотравмувальною для ОСОБА_8 ;
3)так як відповідно до висновку експерта № 49 від 11.02.2025 року ОСОБА_8 під час скоєння інкримінованих йому дій (з 09.01.2024 року по 11.09.2024 року) страждав на хронічне психічне захворювання - маячний розлад органічного походження (шизофреноподібний) на фоні психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання психоактивних речовин (ПАР) (за МКХ-10 F 062/ F11.22), під час скоєння інкримінованих йому дій він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, під час складення протоколів стосовно нього за ст. 173-2 КУпАП він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, тому, за наявності таких висновків, провадження за протоколами серії ВАД № 203165 від 07.06.2024 року, серії ВАВ № 917775 від 09.06.2024 року, серії ВАБ № 973532 від 09.01.2024 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягало закриттю за обставин неосудності особи, яка вчинила протиправну дію.
Отже, прокурором не надано належних доказів, що ОСОБА_8 вчинив психологічне насильство стосовно матері ОСОБА_4 , постанови на накладення ОСОБА_8 адміністративних стягнень за ст. 173-2 КУпАП не є такими доказами, оскільки ухвалені у відсутність ОСОБА_8 без врахування даних про його неосудність.
За наведеного суд відмовляє у задоволенні клопотання прокурора та закриває кримінальне провадження.
За своїм психічним станом ОСОБА_8 потребує психіатричної допомоги, проте, у разі його незгоди, така допомога йому може бути надана у порядку, визначеному Законом України «Про психіатричну допомогу» на підставі рішення суду за результатами розгляду заяви про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 19, 93, 94 КК України, ст. 508, 512-513 КПК України, суд
постановив:
Відмовити прокурору Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 у застосуванні до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусових заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, кримінальне провадження № 12024111040001050 від 13.09.2024 року за ст. 126-1 КК України закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня її проголошення та набирає законної сили по закінченню строку на апеляційне оскарження.
Суддя ОСОБА_15