Справа № 643/5712/25
Провадження № 1-кс/643/1898/25
16.04.2025 Слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025052110000001 від 16.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України,-
З поданого клопотання вбачається, що СВ ХРУП 2 ГУНП в Харківській області спільно з СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025052110000001 від 16.01.2025 за ч. 4 ст. 191 КК України за фактом можливого привласнення бюджетних коштів службовими особами ТОВ «ТЕХ-ІНКОМ» (код ЄДРПОУ 42697606) під час виконання договорів з Департаментом ЖКГ та ПЕК ХОВА з будівництва фортифікаційних споруд та об'єктів військової інфраструктури на території Харківської області.
До вказаних дій, які мають ознаки схеми злочинної діяльності можуть мати відношення юридичні особи (ТОВ «Тех-Інком», ТОВ «Буд-Техпром», ПрАТ «АТП-16329», ТОВ «Бізнес Протекшн», ТОВ «Інтер Інвестбуд») та фізичні особи ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ).
12.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 07.04.2025 проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено наступні речі: мобільний телефон iPhone 14 Pro Max imei: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , (esim НОМЕР_3 , пароль «0000»).
Зазначений мобільний телефон належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Постановою слідчого від 12.04.2025 вказаний мобільний телефон визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.
Прокурор посилаючись у клопотанні на те, що вилучені в ході обшуку предмети відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, так як зберегли на собі сліди вчинення злочину, містять відомості щодо обставин його вчинення у вигляді дзвінків, переписок з іншими особами, обмін інформацією, фотографії документів тощо, що може бути використано, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, просить суд накласти арешт на майно, яке було вилучене під час обшуку, з метою збереження речових доказів.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Власник майна у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Прокурор у судове засідання не з'явився, подав заяву, з проханням розглядати клопотання за його відсутності, клопотання підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_11 у судове засідання не з'явився, через систему «Електронний суд» подав заяву та заперечення, відповідно до змісту яких просив розгляд клопотання проводити без його участі, проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що доводи, викладені у клопотанні про арешт майна щодо наявності підстав для накладення арешту на майно є необґрунтованими, а законні підстави для арешту відсутні. В клопотанні жодним чином не обґрунтовано яке відношення до кримінального провадження має ОСОБА_7 , оскільки останній не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні та немає жодного правового статусу в ньому. Під час обшуку ОСОБА_7 надав слідчому паролі та безперешкодний доступ до мобільного телефону, водночас не заперечував проти копіювання інформації, яка на ньому міститься, у такий спосіб, слідчий мав можливість оглянути всю наявну на мобільному телефоні інформацію, та здійснити її копіювання, без вилучення телефону. Посилаючись на положення ч. 2 ст. 168 КПК України, вказуючи, що вилучення телефону під час обшуку відбулося без належних на те підстав, просив у задоволенні клопотання відмовити.
Підстав для визнання явки учасників провадження обов'язковою, слідчий суддя не вбачає, відповідно до ч.1 ст.172 КПК України їх не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно із ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заперечення представника власника майна, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилученого майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Слідчий суддя вважає, що строки для звернення з клопотанням про арешт майна прокурор не порушив.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати зокрема: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні ; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Вивчаючи правову підставу для арешту майна слідчий суддя зауважує, що у даному випадку існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, а згідно вимог п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Абзацом другим ч.1 ст.170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Оцінивши наведені стороною обвинувачення докази слідчий суддя приходить до переконання у необхідності накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, є достатні підстави вважати, що вилучене майно зберегло у собі сліди вчиненого кримінального правопорушення чи інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально протиправних дій, у зв'язку з цим, для спростування або підтвердження доводів сторони обвинувачення, необхідним є проведення досудового розслідування, зокрема огляду вилученого майна та проведення відповідних судових експертиз, тощо.
Не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки є ризик втрати цих речових доказів, що унеможливить встановленню істини по справі.
Арешт майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження, негативних наслідків арешту майна судом не встановлено.
Натомість, відмова у задоволенні клопотання про арешт майна може потягнути його безповоротну втрату.
Щодо доводів представника володільця майна про надання ОСОБА_7 безперешкодного доступу до мобільного телефону та інформації, яка на ньому міститься, а також можливості її скопіювати, слідчий суддя зазначає, що відповідно до абц. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення мобільних терміналів систем зв'язку здійснюється не лише з метою подоланням системного логічного паролю, а й у випадках коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження.
При цьому, на переконання слідчого судді, особливості функціонування мобільних терміналів систем зв'язку, хмарних сховищ, операторів стільникового зав'язку, дають підстави вважати, що вилучений мобільний телефон є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Таким чином всі обставини, проаналізовані в сукупності, свідчать про можливість і необхідність накладення арешту на вилучене майно у цьому кримінальному провадженні з точки зору наявності передбачених законом підстав. За наведених обставин клопотання підлягає задоволенню.
Що стосується клопотання прокурора в частині забезпечення зберігання речових доказів, слід зазначити, що вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції сторони обвинувачення. Більше того, розгляд даного питання не передбачений ч.5 ст.173 КПК України при задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке було вилучене 12.04.2025 в ході обшуку місця мешкання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони його користування, розпорядження та відчуження, фактичним власником якого є ОСОБА_7 , яке вилучено слідчим в присутності даної особи, а саме на:
-мобільний телефон iPhone 14 Pro Max imei: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , (esim НОМЕР_3 , пароль «0000»).
У задоволенні клопотання стосовно забезпечення зберігання речових доказів - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в термін 5 днів з моменту її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1