Справа № 953/2289/25
н/п 1-кс/953/2773/25
"17" квітня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за №42024222010000188 від 25.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України про арешт майна,-
09.04.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за №42024222010000188 від 25.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України, про арешт майна, в якому просить накласти арешт на майно зазначене у клопотанні, що було виявлено та вилучене 24.03.2025 у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час огляду за адресою: м. Харків, вул. Алчевських, б. 49, а саме: грошові кошти в сумі 40 000 грн., які їй 10.03.2025 передала ОСОБА_5 , а саме: 22 купюри, номіналом по 1000 грн., серії БН 0071140, АТ 5896116, АМ 1185683, АМ 8858953, АР 0913281, ГК 5950100, ГС 4170944, ЄР 5788866, ЕУ 4595136, БК 9187258, ГТ 6197178 , БР 6806027, ГН 7604998, ГС 3003352, АУ 4669235, ЄР 8152202, АЛ 7263226, ГН 4102978, ВТ 2748601, АД 0057565, АР 9282317, АЗ 9691688, та 36 купюр, номіналом по 500 грн., серії ЄР 4421812, ЗМ 8940774, ГК 6991637, ГЛ 8177914, ЄП 1374048, ЄП 1374047, ЄП 1374049, ЕС 2767480, ЄП 1374050, ЕИ 6916698, ВС 8052426, ВС 7622615, ЄП 1374063, ГК 1782264, ЄП 1374057, ВТ 8921642, ЄП 1374062, ЄП 1374061, ЄП 1374056, ЄП 1374053, ЄП 1374051,ЄП 1374043, ЄП 1374059, ЄП 1374038, ЄП 1374052, ЄП 1374054, ЗМ 8940777, ЗМ 8940773, ЦА 5371756, ГМ 9043504, ГЛ 7273183, ГБ 6930852, ЄГ 2374362, ХД 9142273, ХЗ 34070144, ЗБ 1991231, які визнані речовим доказом у кримінальному провадженні №42024222010000188, визначивши місцем їх зберігання - Харківський РУП № 1 ГУНП в Харківській області (м. Харків, вул. Алчевських, 49).
Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024222010000188 від 25.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України, а саме: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи мешканкою м. Харків, у період після повномасштабного воєнного вторгнення в Україну з боку держави-агресора (російської федерації), яке розпочалось 24.02.2022, за відсутності патріотичних переконань, вирішила стати на шлях протиправної діяльності та вчиняти протиправні дії проти основ національної безпеки України, пов'язані з перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за наступних обставин.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено у встановленому законодавством України порядку, , в тому числі Указом Президента України ОСОБА_6 № 4220-IX від 15.01.2024 строком на 90 діб на всій території України.
У свою чергу ОСОБА_4 перебуваючи в Україні, була достовірно обізнана про особливий правовий режим воєнного стану, який введено в Україні з 24.02.2022 у зв'язку зі збройною агресіє рф, та настанням особливого періоду з моменту оголошення рішення про мобілізацію, який передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно п. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Пунктами 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зобов'язано громадян з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
Пунктом 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.
Під час досудового розслідування встановлено, що у громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у невстановлений період часу, однак не пізніше 24.09.2024 року виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Так, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що її син, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є особою призовного віку та підлягає мобілізації на особливий період і не має законних підстав для отримання відстрочки від призову, вступила в злочинну змову з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України спрямованої на мобілізацію населення, порядок якої визначений Законом України «Про оборону», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» тощо, з метою відшукання вагітної громадянки України та подальшого вмовляння останньої, за грошову винагороду, записати у якості батька її новонародженої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який вже є батьком двох неповнолітніх дітей, достовірно усвідомлюючи, що її син ОСОБА_7 , після реєстрації його відповідними державними органами як батька дитини, фактичним батьком якого він не являвся та не являється, зможе скористатися правом на відстрочку від призову, з підстав визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як багатодітний батько, не маючи на те законних підстав.
З метою реалізації свого злочинного наміру спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, ОСОБА_5 знаючи, що ОСОБА_4 працює лікарем-акушером КНП «Міська поліклініка № 24» ХМР і має доступ до медичних даних вагітних жінок, доручила ОСОБА_4 відшукати вагітну громадянку України та вмовити зазначену особу, за грошову винагороду, записати у якості батька її новонародженої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є сином ОСОБА_5 . ОСОБА_4 погодилась на виконання зазначеного доручення, яке надійшло від ОСОБА_8 .
У подальшому, ОСОБА_4 , використовуючи своє службове становище лікаря-акушера КНП «Міська поліклініка № 24» ХМР, маючи доступ до медичних даних вагітних жінок, які перебувають на обліку у КНП «Міська поліклініка № 24» ХМР відшукала вагітну громадянку України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та використовуючи свій авторитет лікаря-акушера, вчинюючи психологічний тиск на ОСОБА_9 , вмовила останню, за грошову винагороду, записати у якості батька її новонародженої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який вже є батьком двох неповнолітніх дітей, що у подальшому надало би можливість ОСОБА_10 скористатися правом на відстрочку від призову, з підстав визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як багатодітний батько, не маючи на те законних підстав.
Продовжуючи свою спільну злочинну діяльність з ОСОБА_5 , яка охоплена єдиним умислом, ОСОБА_4 , перебуваючи на своєму робочому місці у КНП «Міська поліклініка № 24» ХМР, під час здійснення прийому ОСОБА_9 30.10.2024 повідомила останній обставини та порядок дій, які ОСОБА_9 повинна вчинити для отримання грошової винагороди за здійснення запису у свідоцтві про народження майбутньої дитини у якості батька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У подальшому, з метою досягнення своєї злочинної мети, спрямованої наперешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, ОСОБА_4 , 30.10.2024, під час прийому ОСОБА_9 , використовуючи власний мобільний телефон з номером НОМЕР_1 зателефонувала ОСОБА_5 та повідомила останній, що вона відшукала необхідну вагітну жінку та передала свій мобільний телефон ОСОБА_9 для продовження бесіди між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , під час якої ОСОБА_5 повідомила обставини та порядок дій, які ОСОБА_9 повинна вчинити для отримання грошової винагороди за здійснення запису у свідоцтві про народження майбутньої дитини у якості батька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Під час зазначеної бесіди, ОСОБА_9 надала свою згоду на запис у якості батька новонародженої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , У подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого спільного з ОСОБА_4 злочинного умислу, спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період шляхом створення умов для ухилення ОСОБА_7 від призову на військову службу в особливий період, 13.12.2024 у приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 », яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , під час зустрічі з ОСОБА_9 передала останній частину грошової винагороди у розмірі 400 доларів США, для того, щоб після пологів, у свідоцтві про народження дитини, як батька, ОСОБА_9 вказала ОСОБА_7 , який вже має двох неповнолітніх дітей. Також ОСОБА_5 , запевнила ОСОБА_9 , що їй (до досягнення народженою нею дитиною трирічного віку), щомісяця ОСОБА_5 буде передавати певну грошову суму у якості «допомоги на утримання дитини».
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період шляхом створення умов для ухилення ОСОБА_7 від призову на військову службу в особливий період, ОСОБА_5 29.12.2024, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , у відділенні оператора надання поштових послуг «Нова Пошта» здійснила переказ грошових коштів у сумі 4200 грн. до відділення оператора поштового зв'язку «Нова пошта» за адресою м. Харків, пров. Пискунівський, 4, на ім'я ОСОБА_9 в якості частини грошової винагороди для того, щоб після пологів, у свідоцтві про народження дитини, як батька, ОСОБА_9 вказала ОСОБА_7 , який вже має двох неповнолітніх дітей.
У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період шляхом створення умов для ухилення ОСОБА_7 , 10.03.2025 прибула до Центру надання адміністративних послуг Київського району м. Харкова, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 55, для здійснення реєстраційних дій щодо народженої ОСОБА_9 дитини, для чого подала до ЦНАП Київського району м. Харкова заздалегідь підготовлені документи, а саме: Нотаріально посвідчену довіреність, яка видана від ОСОБА_7 , якою останній уповноважує свою мати, ОСОБА_5 , здійснити дії пов'язані із визнанням батьківства дитини, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка народжена ОСОБА_9 ; Нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_7 про визнання батьківства щодо дитини, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка народжена ОСОБА_9 , та внесення відомостей про батька ( ОСОБА_7 ) до актового запису про народження дитини.
Після подання документів про реєстрацію народження дитини, протиправна діяльність ОСОБА_5 , спрямована на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, була припинена працівниками правоохоронних органів.
11.03.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України.
14.03.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України.
Допитана в якості підозрюваної ОСОБА_4 , визнала свою провину у вчиненні даного кримінального правопорушення, пояснила про обставини вчинення кримінального правопорушення, та також зазначила, що 10.10.2025, вранці ОСОБА_5 приїхавши до м. Харкова, прибула за місцем мешкання ОСОБА_12 ( АДРЕСА_3 ), де передала їй грошові кошти у сумі 40 000 грн. для того, щоб ОСОБА_12 віддячила даними грошовими коштами лікарям, які приймали пологи у ОСОБА_13 ОСОБА_12 вказані грошові кошти нікому не передавала.
24.03.2025 ОСОБА_4 під час огляду місця події за адресою: м. Харків, вул. Алчевських, 49, добровільно видала грошові кошти в сумі 40 000 грн., які їй 10.03.2025 передала ОСОБА_5 , а саме: 22 купюри, номіналом по 1000 грн., серії та номери яких перелічено вище.
Вказані речі, вилучені 24.03.2025 у ОСОБА_4 , визнані речовим доказом у кримінальному провадженні №42024222010000188, у відповідності до ст. 98 КПК України, оскільки орган досудового розслідування вважає, що дане майно може бути використано як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вказане майно знаходяться у Харківському РУП № 1 ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Алчевських, 49.
25.03.2025 клопотання про арешт вищевказаного вилученого майна направлено до Київського районного суду м. Харкова для розгляду по суті.
08.04.2025 зазначене клопотання повернуто прокурору для усунення недоліків.
09.04.2025 клопотання про арешт після усунення недоліків направлено до Київського районного суду м. Харкова для розгляду по суті.
Вказані речі, мають значення для кримінального провадження, так як можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема комп'ютерна техніка, мобільні телефони та інші пристрої, носії інформації, нададуть змогу підтвердити або спростувати факти вчинення розслідуваного злочину.
В ході досудового розслідування виникла необхідність накладення арешту, а саме позбавити осіб права на відчуження, розпорядження, володіння та користування на зазначене майно, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно є доказом злочину.
Прокурор ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, подав письмову заяву за змістом якої, просив проводити розгляд у його відсутність, наполягав на задоволенні клопотання.
Від представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_14 до суду надійшло клопотання в якому просила проводити розгляд справи у їх відсутність, заперечень щодо задоволення клопотання не надано.
Неприбуття в судове засідання власника майна, слідчого, прокурора відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
На підставі ст. 107 ч. 4 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання приходить до наступних висновків.
СУ ГУНП в Харківській області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024222010000188 від 25.09.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України.
24.03.2025 ОСОБА_4 під час огляду місця події за адресою: м. Харків, вул. Алчевських, 49, добровільно видала грошові кошти в сумі 40 000 грн., які їй 10.03.2025 передала ОСОБА_5 , а саме: 22 купюри, номіналом по 1000 грн., серії та номери яких перелічено вище.
Вказані речі, вилучені 24.03.2025 у ОСОБА_4 , визнані речовим доказом у кримінальному провадженні №42024222010000188, у відповідності до ст. 98 КПК України, оскільки орган досудового розслідування вважає, що дане майно може бути використано як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститись у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку, що тимчасово вилучене майно, на яке прокурор просить накласти арешт, є доказом вчинення кримінального правопорушення, зберегло або може зберігати на собі сліди його вчинення, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Отже відповідно до ст. 91 КПК України вказане майно, на яке прокурор просить накласти арешт, має важливе доказове значення в рамках цього кримінального провадження.
Враховуючи правову підставу для арешту майна, а саме - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за №42024222010000188 від 25.09.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України., наслідки арешту, завдання кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що незастосування арешту може призвести до приховування, пошкодження, знищення, перетворення та відчуження вищевказаного тимчасово вилученого майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, тому приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене майно.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчою суддею не встановлено. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчої судді не виникає.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Беручи до уваги те, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню та встановленню істини в ході досудового розслідування по ньому, з метою збереження речових доказів, майна, що має доказове значення в даному кримінальному провадженні, та для встановлення наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, суд вважає клопотання законним та обґрунтованим, а відтак таким, що підлягає задоволенню.
З огляду на зазначене, вилучене майно під час обшуку, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не буде досягнута мета застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Наведені прокурором відомості про обставини вчинення дій, в сукупності з доданими до клопотання матеріалами, дають слідчому судді підстави для висновку, що могли мати місце обставини, про які зазначається у цьому клопотанні.
Питання щодо місця зберігання речових доказів вирішується слідчим у кримінальному провадженні на підставі вимог ст.100 КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.131, 132, 170-173, 309, 369, 370, 371, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за №42024222010000188 від 25.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України про арешт майна,- задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на вилучене 24.03.2025 у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час огляду за адресою: м. Харків, вул. Алчевських, б. 49, а саме: грошові кошти в сумі 40 000 грн., які їй 10.03.2025 передала ОСОБА_5 , а саме: 22 купюри, номіналом по 1000 грн., серії БН 0071140, АТ 5896116, АМ 1185683, АМ 8858953, АР 0913281, ГК 5950100, ГС 4170944, ЄР 5788866, ЕУ 4595136, БК 9187258, ГТ 6197178 , БР 6806027, ГН 7604998, ГС 3003352, АУ 4669235, ЄР 8152202, АЛ 7263226, ГН 4102978, ВТ 2748601, АД 0057565, АР 9282317, АЗ 9691688, та 36 купюр, номіналом по 500 грн., серії ЄР 4421812, ЗМ 8940774, ГК 6991637, ГЛ 8177914, ЄП 1374048, ЄП 1374047, ЄП 1374049, ЕС 2767480, ЄП 1374050, ЕИ 6916698, ВС 8052426, ВС 7622615, ЄП 1374063, ГК 1782264, ЄП 1374057, ВТ 8921642, ЄП 1374062, ЄП 1374061, ЄП 1374056, ЄП 1374053, ЄП 1374051,ЄП 1374043, ЄП 1374059, ЄП 1374038, ЄП 1374052, ЄП 1374054, ЗМ 8940777, ЗМ 8940773, ЦА 5371756, ГМ 9043504, ГЛ 7273183, ГБ 6930852, ЄГ 2374362, ХД 9142273, ХЗ 34070144, ЗБ 1991231.
Майно, на яке накладено арешт зберігати відповідно до порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».
Зобов'язати слідчого, який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, забезпечити виконання ухвали.
Ухвала про арешт майна виконується слідчим, прокурором негайно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1