Справа № 405/7993/24
2/405/1593/24
12 березня 2025 року м. Кропивницький
Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого судді Драного В.В.
при секретарі Дятел О.В.
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які також є законними представниками малолітньої ОСОБА_3 до держави російська федерація, в особі Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації,-
Позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , які також є законними представниками малолітньої ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до держави російська федерація,в особі Міністерства юстиції російської федерації, в якому просили: стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 майнову шкоду завдану знищенням рухомого майна в сумі 922 999,00 грн.; стягнути з відповідача на користь кожного позивача моральну шкоду в сумі по 700 000,00 грн.В обґрунтування позову вказав, що 08 липня 2024 року, він ОСОБА_4 разом із членами родини - цивільною дружиною - ОСОБА_2 , неповнолітньою (малолітньою дитиною) донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 10-ї години ранку, у зв'язку із зверненням за медичною консультацією та отриманням медичної допомоги доньці ОСОБА_5 , всі разом перебували у приміщенні на 1 поверсі корпусу приймального відділення Національної спеціалізованої дитячої лікарні «Охматдит», розташованої за адресою: місто Київ, вулиця В'ячеслава Чорновола, будинок 28/1. Під час перебування в розташуванні приміщення НСДЛ «Охматдит» біля чекальні рентген-кабінету № 051, у період часу між 10 годиною 30 хвилин - 10 годиною 59 хвилин, разом із іншими відвідувачами та персоналом лікарні, ми були піддані надзвичайній події, пов'язаної із ракетним обстрілом з боку країни-агресора рф по території та приміщень лікарні. Про вказану подію засобами телефонного зв'язку 08 липня 2024 року позивач повідомив на номер Національної поліції України «102» і отримав інформацію про прийняття і реєстрацію заяви ОСОБА_4 про кримінальне правопорушення за номером Єдиного обліку Національної поліції України ЄО № 39234 від 08.07.2024р. У зв'язку із раптовим та різким погіршенням стану ОСОБА_4 здоров'я, спричиненого наслідками пережитого ракетного обстрілу, цього ж дня, позивач звернувся до розташованого поблизу території НСДЛ «Охматдит» медичного закладу - лікарні ТОВ «Гармонія краси» (місто Київ, вул. В. Чорновола, буд. 12), де була надана необхідна медична допомога та оформлені відповідні медичні документи про перебування на лікарняному.
Окрім того, внаслідок цієї події, на території НСДЛ «Охматдит» був повністю знищений сімейний легковий автомобіль марки VOLKSWAGENTIGUAN 2016 року випуску, VINXW8ZZZ5NZHG101435, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.
Таким чином, внаслідок ракетного обстрілу, була завдана майнова/матеріальна шкода (матеріальні збитки), яка підлягає відшкодуванню її заподіювачем (відповідачем) країною агресором - рф.
З приводу вказаних вище обставин ракетного обстрілу Шевченківським УП ГУНП в м. Києві було відкрито кримінальне провадження № 22024101110000517 від 08.07.2024р. та розпочате досудове розслідування.
Окрім спричинення вищезазначених матеріальних збитків (матеріальної, майнової шкоди), вказаним ракетним обстрілом родині було також завдано і немайнової (моральної) шкоди, яка поряд із матеріальними збитками (матеріальною шкодою), також підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду.
Моральна шкода позивачів полягає у сильних душевних і моральних стражданнях, страху та сильного хвилювання, втрати орієнтування, гострого відчуття небезпеки внаслідок особистого сприйняття за об'єктивної наявності реального ризику фізичної втрати свого життя та здоров'я, стану повної безпорадності та життєвої невизначеності тощо, яких позивачі зазнали 08 липня 2024 року в період часу 10-11 години ранку під час безпосереднього сприйняття ракетного обстрілу та влучання ракети у будівлю НДСЛ «Охматдит», поруч із якою, у безпосередній близькості всі втрьох перебували в час влучання ракети та її вибуху.
Вказані суттєво значущі вкрай негативні наслідки особистісного та фізичного характеру, разом, як родина, так і кожний окремо, гостро відчулися і переживаються до теперішнього часу. Ці негативні наслідки мають і свій вплив на невизначений час на майбутнє життя, яке вже не буде нормальним і сталим, як до події 08 липня 2024 року, так і збройної агресії рф вцілому, яка не має чіткого строку (виміру) її припинення (закінчення), що також підсилює вплив цих вкрай негативних наслідків на нас.
Поряд із вищезазначеним, окрім матеріальної шкоди (матеріальних збитків) у виді фізичного знищення приватного автомобіля Фольксваген, спричинена моральна (немайнова) шкода виразилась у фактичному позбавлені сумісного (сімейного) права користування транспортним засобом, після події 08 липня 2024 року ускладненням життя, вимушеною зміною нормального, усталеного (звичного для родини) укладу життя, яке облаштували та налагодили в місті Києві.Після особисто пережитої жахливої події ракетного обстрілу 08 липня 2024 року за вказаних вище обставин, внаслідок гострого впливу вкрай суттєвих і негативних наслідків цієї події фізичного, матеріального і морального характеру, вимушені були змінити налагоджений, сталий, нормальний уклад сімейного і побутового життя в м. Києві, що виразилося у вимушеному переміщенні у найбільш безпечне місце перебування - повернутися до м. Кропивницького.
Тому, в усій сукупності, вищезазначені обставини вкрай негативно відобразилися на емоційному, психологічному та фізичному (у тому числі моральному) стані та мають наслідком продовження цього негативного впливу дотепер.
Вказують, що моральна шкода виявилася у порушенні звичайного укладу життя: нагальною необхідністю зміни місця проживання, потребою у пристосуванні до проживання у іншій місцевості та відновлення нормальних життєвих зв'язків, необхідністю відновлювати звичний (сталий) родинний рівень життя; погіршенні стану здоров'я, загального самопочуття, через постійне перебування у страху та пригніченні, внаслідок протиправних воєнних дій відповідача, об'єктивно наявного реального ризику фізичної втрати свого життя та здоров'я під час ракетного обстрілу в обставинах вищезазначеної події 08 липня 2024 року.
За таких обставин просять позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 завдану майнову шкоду (матеріальні збитки), які спричинені знищенням 08 липня 2024 року належного йому на праві приватної власності транспортного засобу марки VOLKSWAGEN TIGUAN 2016 року випуску, VIN НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у загальному розмірі 22 766 доларів США, що станом на 08.07.2024 року еквівалентно 922 999,00 гривень. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 немайнову (моральну) шкоду в розмірі - 700 000,00 гривень.Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 немайнову (моральну) шкоду в розмірі - 700 000,00 гривень.Стягнути з відповідача на користь неповнолітньої (малолітньої) особи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - немайнову (моральну) шкоду в розмірі - 700 000,00 гривень, в інтересах та від імені якої діють батьки ОСОБА_4 і ОСОБА_2 .
Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 25.11.2024 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 14.01.2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.
Позивач ОСОБА_4 у судове засідання 12.03.2025 року за вх. № 7089 подав клопотання, в якому просив здійснити розгляд справи без його участі, позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_6 у судове засідання 12.03.2025 року за вх. № 7090 подала клопотання, в якому просила здійснити розгляд справи без її участі, позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надав, відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров'ю, життю у результаті збройної агресії Російської Федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення Російської Федерації з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, Російської Федерації заперечує суверенітет України, тому зобов'язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від Російської Федерації або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі матеріалів справи та наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданим 31.07.2013 року Центральним відділом ДРАЦС реєстраційної служби Кіровогрсдкього МУЮ (а.с. 14).
08 липня 2024 року, ОСОБА_4 разом із членами родини цивільною ОСОБА_7 , неповнолітньою (малолітньою дитиною) донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 10-ї години ранку, у зв'язку із зверненням за медичною консультацією та отриманням медичної допомоги з приводу болі у спині доньки ОСОБА_5 , всі разом перебували у приміщенні на 1 поверсі корпусу приймального відділення Національної спеціалізованої дитячої лікарні «Охматдит», розташованої за адресою: місто Київ, вулиця В'ячеслава Чорновола, будинок 28/1 (а.с. 45-50).
Офіційна інформація щодо ракетного обстрілу по цивільним інфраструктурним об'єктам міста Києва, який здійснено відповідачем, як країною-агресором 08 липня 2024 року по місту Києву, в тому числі по об'єктах, розташованих на території НСДЛ «Охматдит» за вказаних вище обставин, офіційно оприлюднена та є загальнодоступною на відповідних інформаційних ресурсах органів державної влади України та місцевого самоврядування міста Києва, Київської ОВА та КМВА, НДСЛ «Охматдит» інших установ, інформаційних інтернет-ресурсів, зокрема Київ ІНФО, Блискавка, Блискавка Київ, тощо.
Про вказану подію засобами телефонного зв'язку 08 липня 2024 року ОСОБА_4 повідомив на номер Національної поліції України «102» і отримав інформацію про прийняття і реєстрацію заяви ОСОБА_4 про кримінальне правопорушення за номером Єдиного обліку Національної поліції України ЄО № 39234 від 08.07.2024р. (а.с. 29).
Внаслідок вказаної події, на території НСДЛ «Охматдит» був повністю знищений легковий автомобіль марки VOLKSWAGENTIGUAN 2016 року випуску, VINXW8ZZZ5NZHG101435, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності та придбаний в кредит (а.с. 59-68, 69).
З приводу вказаних вище обставин ракетного обстрілу Шевченківським УП ГУНП в м. Києві було відкрито кримінальне провадження № 22024101110000517 від 08.07.2024р. та розпочате досудове розслідування.
У день події, 08 липня 2024 року на території НСДЛ «Охматдит» в період часу з 18.30-20.00 годин, слідчими та оперативними працівниками Шевченківського УП ГУНП в м. Києві проводились відповідні слідчі (процесуальні) та розшукові дії, за результатами яких були оформлені відповідні процесуальні письмові документи за вказаним кримінальним провадженням, зокрема проведений огляд місця події та огляд пошкодженого транспортного засобу, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08 липня 2024 року, проведений допит і складений протокол допиту ОСОБА_4 в якості потерпілого (а.с. 30-38).
Письмовим повідомленням Головного слідчого управління Служби Безпеки України від 14 серпня 2024 року вих. № 6/ч-2696/2 повідомлено про здійснення досудового розслідування обставин події 08 липня 2024 року по факту ракетного обстрілу НСДЛ «Охматдит» слідчими СБУ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України в рамках кримінального провадження № 22024000000000632 від 08.07.2024р. (а.с. 39).
Згідно звіту про оцінку вартості майна № 212 від 15.07.2024 року завдана матеріальна (майнова) шкода (матеріальні збитки), яка спричинена знищенням автомобіля марки VOLKSWAGENTIGUAN 2016 року випуску, VINXW8ZZZ5NZHG101435, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в обставинах вищезазначеної події на території НСДЛ «Охматдит» в місті Києві, станом на 08 липня 2024 року, склала 922 999,00 гривень (а.с.15-28).
З урахуванням офіційно оприлюднених відомостей за даними Національного банку України (далі НБУ) станом на 08 липня 2024 року, курс долара до гривні складав - 40,542 гривень за 1 долар США.
Тому, розмір матеріальної шкоди в сумі 922 999,00 гривень складає відповідно еквівалентну суму в розмірі 22 766 доларів США.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Зобов'язання держави щодо поваги та захисту прав людини не зникають і в умовах збройних конфліктів.
Положення преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» передбачають те, що Високі Договірні Сторони зобов'язалися забезпечити повагу до прав людини шляхом гарантії цих прав. Гарантування прав людини з боку держави може здійснюватися як активними діями, так і утриманням від вчинення будь-яких дій. Така діяльність держави по гарантуванню прав людини пов'язана з видами зобов'язань з боку держав-учасниць Конвенції, якими є негативні та позитивні зобов'язання.
Негативні зобов'язання - це зобов'язання держави утримуватися від втручання в права та свободи, а позитивні зобов'язання - навпаки, тобто держава повинна щось зробити, вчинити певні дії, щоб особа могла скористатися своїми правами за Конвенцією. Це, наприклад, може включати в себе прийняття законодавства, що допоможе забезпечити користування гарантованими Конвенцією правами, або забезпечення реальних умов для реалізації прав.
Так, за певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов'язаному із майновим інтересом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49-50).
Тобто, особа, яка має майновий інтерес, може розглядатися як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права вимоги (зокрема, відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією відповідача проти України.
Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
На підставі ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.
Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об'єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об'єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об'єктів.
Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв'язку з воєнними операціями.
Крім того на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об'єкти.
Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація російською федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.
Так, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.
Статті 3, 8, 12, 28 Загальної декларації прав людини 1948 року гарантують кожній людині право на життя, свободу і особисту недоторканність, ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом, вільне пересування і вибір місця проживання у межах кожної держави, соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року(справа № 761/6144/15-ц,провадження № 61-18064св18).
Судом встановлено та вказана обставина не спростована відповідачем, що в результаті ракетного обстрілу, який здійснено відповідачем, як країною-агресором 08 липня 2024 року по місту Києву, в тому числі по об'єктах, розташованих на території НСДЛ «Охматдит'було знищено транспортний засіб позивача.
З урахуванням наведеного, з відповідача російської федерації на користь позивача ОСОБА_4 підлягає стягненню матеріальна шкода, завданої державою-агресором російською федерацією в сумі 922 999,00 гривень, що станом на 08 липня 2024 року складає 22 766 доларів США.
Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди суд виходить з такого.
08 липня 2024 року ОСОБА_4 звернувся до розташованого поблизу території НСДЛ «Охматдит» медичного закладу - лікарні ТОВ «Гармонія краси». Встановлений діагноз - гіпертонічна хвороба ІІ ст., Гіпертонічний криз від 08.07.2024 ДЕП, Гіперурукемія, Гіперхолестерінемія (а.с. 40-44).
З матеріалів справи вбачається, щородина позивачів проживала у місті Києві. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 працювали, а їх донька ОСОБА_5 навчалась у місті Києві, відвідувала заняття студії танців «BONDARENKO DANCE STUDIO», приймаючи участь у численних змаганнях і турнірах з танців у м. Києві, однак після вказної події 08 липня 2024 року родина вимушена була переїхати у найбільш безпечне місце перебування м. Кропивницький (а.с.51-58, 73-80).
Позивачі вказують, що моральна шкода полягає у сильних душевних і моральних стражданнях, страху та сильного хвилювання, втрати орієнтування, гострого відчуття небезпеки внаслідок особистого сприйняття за об'єктивної наявності реального ризику фізичної втрати свого життя та здоров'я, стану повної безпорадності та життєвої невизначеності тощо, яких позивачі зазнали 08 липня 2024 року в період часу 10-11 години ранку під час безпосереднього сприйняття ракетного обстрілу та влучання ракети у будівлю НДСЛ «Охматдит», поруч із якою, у безпосередній близькості всі втрьох перебували в час влучання ракети та її вибуху.А також у порушенні звичайного укладу життя: нагальною необхідністю зміни місця проживання, потребою у пристосуванні до проживання у іншій місцевості та відновлення нормальних життєвих зв'язків, необхідністю відновлювати звичний (сталий) родинний рівень життя; погіршенні стану здоров'я, загального самопочуття, через постійне перебування у страху та пригніченні, внаслідок протиправних воєнних дій відповідача, об'єктивно наявного реального ризику фізичної втрати свого життя та здоров'я під час ракетного обстрілу.
Вказанемає значущі вкрай негативні наслідки особистісного та фізичного характеру, разом, як родина, так і кожний окремо, гостро відчувають і переживають до теперішнього часу.
Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із душевними стражданнями, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
В абзаці другому пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Тобто, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі № 686/13212/19.
Окрім того, відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов'язаних із завданням шкоди здоров'ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.
Отже, судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава Російська Федерація є належним відповідачем у даній справі.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року по справі № 760/17232/20-ц.
Крім того у своїй постанові від 14.04.2022 року по справі № 308/9708/19 Верховний Суд також дійшов висновку, що на російську федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН. Зокрема, Верховний Суд встановив, що такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН.
Відповідно до підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326 Міністерством економіки України та Фондом державного майна України спільним наказом від 18.10.2022 № 3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 за № 1522/38858, затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика).
Ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією російської федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання.
Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки (пункт 9 розділу І "Основні положення" Методики).
Тому, беручи до уваги перебування позивачів у стані стресу та нервозності,тривалість вимушених змін у житті позивачів, глибину душевних страждань, характер немайнових втрат та можливість їх відновлення,порушення звичайного укладу життя, нагальною необхідністю зміни місця проживання, потребою у пристосуванні до проживання у іншій місцевості та відновлення нормальних життєвих зв'язків, необхідністю відновлювати звичний (сталий) родинний рівень життя, погіршенні стану здоров'я, загального самопочуття внаслідок ракетного обстрілу, який здійснено відповідачем, як країною-агресором 08 липня 2024 року по об'єктах, розташованих на території НСДЛ «Охматдит», що призвело до позбавлення власного транспортного засобу, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір компенсації моральної шкоди в сумі по 700 000,00 грн., що підлягає стягненню на користь позивачів,що еквівалентно 17 266,04 доларів СШАза офіційним курсом НБУ.
Оскільки позивач при поданні позову були звільнені від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Відповідно до ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір» станом на час подання позову (21.11.2024 року) позивачі повині були сплатити з урахуванням ціни позову судовий збір у розмірі 1% від ціни позову.
Верховний Суд у своїй постанові від 28.11.2018 р. по справі № 761/11472/15ц (касаційне провадження № 61-23674св18) зазначив, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою і судовий збір підлягає сплаті, як за вимогою майнового характеру.
Тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9229,99 грн. за позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди та по 7000,00 грн. за кожну вимогу позивача про стягнення моральної шкоди, а всього 30 229,99 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої 17.07.1997 року, Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, ст.ст. 12, 19, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , які також є законними представниками малолітньої ОСОБА_3 до держави російська федерація, в особі Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації- задовольнити.
Стягнути з російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, місто москва, вул. Житня, будинок 14, будівля 1) на користь ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) завдану майнову шкоду, яка спричинена знищенням 08 липня 2024 року належного йому на праві приватної власності транспортного засобу марки VOLKSWAGEN TIGUAN 2016 року випуску, VIN НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 22 766 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 08.07.2024 року 922 999,00 гривень, та немайнову (моральну) шкоду в розмірі 700 000,00 гривень, що еквівалентно 17 266,04 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 08.07.2024 року.
Стягнути з російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, місто москва, вул. Житня, будинок 14, будівля 1) на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ) немайнову (моральну) шкоду в розмірі 700 000,00 гривень, що еквівалентно 17 266,04 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 08.07.2024 року.
Стягнути з російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, місто москва, вул. Житня, будинок 14, будівля 1) на користь неповнолітньої (малолітньої) особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_6 , ( АДРЕСА_1 ), в інтересах та від імені якої діють батьки - ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , немайнову (моральну) шкоду в розмірі 700 000,00 гривень, що еквівалентно 17 266,04 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 08.07.2024 року.
Стягнути з російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, місто москва, вул. Житня, будинок 14, будівля 1) в дохід держави судовий збір у розмірі 30 229,99 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда В.В. Драний