Справа № 216/2322/25
Провадження № 1-кс/216/878/25
14 квітня 2025 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 42024040000000279 від 04 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
До суду надійшло вказане клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна, яке мотивоване таким.
В ході досудового розслідування отримано інформацію, що протягом
2023-2024 років посадові особи Комунального підприємства «Розвиток територій міста» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 24241808), яке в свою чергу підпорядковується Департаменту з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської ради, за попередньою змовою з посадовими особами та засновниками ТОВ «НВП Дніпрожим» (код ЄДРПОУ 41416475) та фізичними особами підприємцями розробили злочинну схему щодо заволодіння коштами бюджету міста Дніпра під час надання послуг з благоустрою територій ігрових, дитячих, спортивних майданчиків та постачання обладнання для робіт, чим завдають збитків місцевому бюджету в особливо великих розмірах.
04.04.2025 року на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено грошові кошти, а саме 600 (шістсот) доларів США (новими купюрами) та 20 (двадцять) доларів США, 53 000 (п'ятдесят три тисячі) гривень номіналом по 1 (одній) тисячі, 2 (дві) купюри по 100 (сто) та 2 (дві) купюри по 20 (двадцять) гривень.
04.04.2025 перелічені вище грошові кошти визнано речовими доказами, про що винесено відповідну постанову.
Вилучені грошові кошти, які було вилучено за адресою мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , мають значення речового доказу, оскільки можуть бути причетні до обставин вчиненого кримінального правопорушення. Тобто, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, нададуть органам досудового розслідування можливість отримати докази, які самостійно чи в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин кримінального правопорушення.
З огляду на вищевказане прокурор просить накласти арешт на грошові кошти, які належать ОСОБА_4 .
В судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з'явився, надав слідчому судді заяву про розгляд клопотання у його відсутність, підтримав доводи клопотання та просив його задовольнити.
Власник майна не викликався.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією в м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000279 від 04.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
04 квітня 2025 в період часу з 08.05 години по 09.42 години, на підставі ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_1 від 03.04.2025 прокурором Центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області проведено санкціонований обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: грошові кошти, а саме 600 (шістсот) доларів США (новими купюрами) та 20 (двадцять) доларів США, 53 000 (п'ятдесят три тисячі) гривень номіналом по 1 (одній) тисячі, 2 (дві) купюри по 100 (сто) та 2 (дві) купюри по 20 (двадцять) гривень.
Постановою прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 року вилучені в ході обшуку у ОСОБА_4 грошові кошти визнані речовими доказами.
Прокурор вказує, що на даний час є необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, а також у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Як встановлено слідчим суддею, в рамках кримінального провадження № 4202404000000279 від 04.06.2024 відносно ОСОБА_4 не складалося повідомлення про підозру, відповідно він не є підозрюваним в даному кримінальному провадженні.
Статтею 170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 171 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Окрім цього, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Також, у відповідності до ч. 2 ст. 234 КПК України, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Так, дослідивши матеріалами клопотання, слідчий суддя вважає, що прокурором не підтверджено та не доведено, що дане майно, яке вилучено під час обшуку, містить відомості, які можуть слугувати доказами у розслідуваному кримінальному провадженні або мають відношення до нього та необхідності у застосуванні заходу забезпечення як арешт майна.
З клопотання не вбачається наявність достатніх підстав вважати, що саме ці грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а саме є предметом кримінального правопорушення, та можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час досудового розслідування. Крім того, до матеріалів клопотання не долучені докази в підтвердження того, що особі, у якій були вилучені грошові кошти, в даному кримінальному провадженні пред'явлена підозра.
Відповідно до норм ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Як зазначено в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Відтак, твердження прокурора, що у разі не застосування заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може призвести втрати доказів по кримінальному провадженню, носить у собі абстрактний та неконкретизований характер, що не має під собою доказового обґрунтування. Також, слідчий суддя звертає увагу, що мета з якою звернувся прокурор, а саме збереження речових доказів є необґрунтованою.
На підставі вищевикладеного, клопотання не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 42024040000000279 від 04 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України відмовити.
Негайно повернути грошові кошти грошові кошти, а саме 600 (шістсот) доларів США (новими купюрами) та 20 (двадцять) доларів США, 53 000 (п'ятдесят три тисячі) гривень номіналом по 1 (одній) тисячі, 2 (дві) купюри по 100 (сто) та 2 (дві) купюри по 20 (двадцять) гривень, які були вилучені 04 квітня 2025 року під час проведення обшуку, їх власнику ОСОБА_4 .
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити прокурору та власникам, а в разі їх відсутності під час оголошення ухвали - надіслати їм копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Слідчий, прокурор після отримання цієї ухвали повинні негайно вжити заходів щодо її виконання та направити повідомлення про її виконання слідчому судді.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала слідчого судді, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Роз'яснити, що згідно із ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1