Справа № 216/2322/25
Провадження № 1-кс/216/877/25
про арешт майна
17 квітня 2025 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 у режимі відеоконфнренції клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 42024040000000279 від 04 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
підозрювана ОСОБА_4 ,
захисниця ОСОБА_5 ,
До суду надійшло вказане клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна, яке мотивоване таким.
В ході досудового розслідування отримано інформацію, що протягом
2023-2024 років посадові особи Комунального підприємства «Розвиток територій міста» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 24241808), яке в свою чергу підпорядковується Департаменту з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської ради, за попередньою змовою з посадовими особами та засновниками ТОВ «НВП Дніпрожим» (код ЄДРПОУ 41416475) та фізичними особами підприємцями розробили злочинну схему щодо заволодіння коштами бюджету міста Дніпра під час надання послуг з благоустрою територій ігрових, дитячих, спортивних майданчиків та постачання обладнання для робіт, чим завдають збитків місцевому бюджету в особливо великих розмірах.
04.04.2025 у порядку ст. ст. 276-278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Також, 04.04.2025 року на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: грошові кошти загальною сумою 32 900 гривень.
04.04.2025 перелічені вище грошові кошти визнано речовими доказами, про що винесено відповідну постанову.
Вилучені грошові кошти можуть бути набуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав доводи клопотання та просив його задовольнити, додатково обґрунтувавши необхідність накладення арешту на грошових коштів з вказаних у клопотанні підстав. Метою арешту грошових коштів є забезпечення конфіскації як виду покарання за вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В судовому засіданні - адвокат ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні клопотання та зазначила, що відсутні підстави в накладенні арешту, оскільки матеріали, які додані до клопотання про арешт, здобуті в рамках іншого кримінального провадження. Зважаючи, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні проводиться слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, відповідно порушена територіальна підсудність та Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області не може розглядати дані клопотання прокурора.
ОСОБА_4 підтримала думку свого захисника та просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Вислухавши сторони та дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає можливій конфіскації. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
За змістом ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Так, частиною 1 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 цієї статті, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією в м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000279 від 04.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
04 квітня 2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про нову підозру у вчиненні таких кримінальних правопорушень:
ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками:
- заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, у особливо великих розмірах, вчинене організованою групою, вчинене в ролі пособника, вчинене повторно;
- заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, у великих розмірах, вчинене організованою групою, вчинене в ролі пособника, вчинене повторно;
- заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, вчинене організованою групою, вчинене в ролі пособника, вчинене повторно;
ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, у великих розмірах, вчинене організованою групою, вчинене в ролі виконавця, вчинене повторно;
ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчинене організованою групою, вчинене в ролі виконавця;
ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчинене організованою групою, вчинене в ролі пособника.
04 квітня 2025 в період часу з 07.25 години по 14.50 години, на підставі ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_1 від 03.04.2025 прокурором Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 проведено санкціонований обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено зокрема грошові кошти загальною сумою 32 900 (тридцять дві тисячі дев'ятсот) гривень.
Санкція ч. 5 ст. 191 КК України, що інкримінується ОСОБА_4 , передбачає відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).
Тобто, у випадку визнання винуватою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, суд може призначити їй покарання у виді конфіскації майна, тому на переконання слідчого судді прокурор довів необхідність арешту майна підозрюваної з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Враховуючи зазначені вище обставини, є достатні підстави вважати, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, належить на підозрюваній ОСОБА_4 , стороною захисту не надані будь-які докази належності грошових коштів іншим особам. Отже, з урахуванням того, що арешт спрямований на забезпечення конфіскації майна як виду покарання, санкція статті кримінального закону, за якою ОСОБА_4 повідомлено про підозру, зокрема ч. 5 ст. 191 передбачає покарання у виді конфіскації майна, слідчий суддя вважає наявними передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України підстави для арешту виявлених та вилучених під час обшуку грошових коштів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 42024040000000279 від 04 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на належне підозрюваній ОСОБА_4 майно, а саме на грошові кошти в розмірі 32 900 грн, які було вилучено 04 квітня 2025 року під час обшуку за місцем її мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала слідчого судді, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Роз'яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Повний текст ухвали складено та оголошено 21квітня 2025 року о 10:20 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1