Справа № 185/3961/25
Провадження 1-кс/185/307/25
18 квітня 2025 року м. Павлоград
Слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Павлоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 02.07.2024,
14.04.2025 до Павлоградського міськрайонного суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Павлоградського ВП ГУНП у Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою від 02.07.2024, зареєстрованою за №16137 у журналі єдиного обліку. Скаржник просила поновити строк оскарження та зобов'язати слідчого внести відомості до ЄРДР.
Ухвалою від 15.04.2025 строк оскарження поновлено, провадження відкрито, розгляд призначено на 18.04.2025. Суд витребував матеріали за заявою від Павлоградського ВП, викликав скаржника та представника поліції.
У скарзі ОСОБА_3 зазначає, що 02.07.2024 подала заяву про спричинення їй легких тілесних ушкоджень 01.07.2024 ОСОБА_4 , який вистрілив у її ногу з пневматичного пістолета зі словами «постріляти б вам по ногам». Заява зареєстрована за №16137, але відомості до ЄРДР не внесено. За листом поліції №48-5397 від 04.04.2025, отриманим 07.04.2025, розгляд заяви закінчено через відсутність даних про кримінальне правопорушення. Скаржник вважає це бездіяльністю, яка порушує ст. 214 КПК України, та кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України. До скарги додані копії паспорта, ІПН, довідки з лікарні та відповіді поліції.
Розглянувши скаргу, дослідивши матеріали, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Вищезазначена бездіяльність виникає у зв'язку з невиконанням слідчим, дізнавачем, прокурором передбаченого ч. 1 ст. 214 КПК України обов'язку внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР і таким чином розпочати проведення досудового розслідування за відповідними фактами.
Порядок внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 за №298. Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу I цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами пункту 4 частини 5статті 214 КПК України.
Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 1 ст. 214 КПК України). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 2 ст. 214 КПК України).
Проте, така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності має також певні запобіжники, зокрема, шляхом встановленням кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (ст. 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК України.
Так, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України).
Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). КПК України дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, однак не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Таким чином, якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення, і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Суд встановив, що 02.07.2024 ОСОБА_3 подала заяву про спричинення їй легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 01.07.2024, зареєстровану за №16137. Відповідно до листа Павлоградського ВП №48-5397 від 04.04.2025, поліція перевірила заяву та дійшла висновку про відсутність даних, що вказують на кримінальне правопорушення.
Суд враховує, що для внесення відомостей до ЄРДР заява має містити достатні дані про обставини, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення (п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України). Постанова Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 556/450/18 зазначає, що підставою для внесення до ЄРДР є заяви, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про злочин. Якщо зі змісту заяви очевидно, що викладені обставини не вказують на кримінальне правопорушення і не потребують додаткової перевірки, такі відомості не вносяться до ЄРДР.
У цьому випадку суд вважає, що поліція правомірно не внесла відомості до ЄРДР, оскільки заява ОСОБА_3 не містить достатніх даних для попередньої кваліфікації за ч. 1 ст. 125 КК України, а із матеріалів справи ЄО № 16137 від 02.07.2024 р., у тому числі протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення чи іншу подію від 02.07.2024 р, протоколу допиту потерпілої, пояснень ОСОБА_5 вбачається ненавмисний та не повторюваний характер дій, а саме необережність у поводженні із пневматичним пістолетом, при якому постріл, яким скаржнику було дійсно спричинені тілесні ушкодження, був здійснений випадково. При цьому надана скаржником довідка з лікарні достовірно підтверджує факт тілесних ушкоджень, що само по собі не утворює склад кримінального правлопорушення за ч.1 ст 125 КК України. Таким чином, бездіяльність слідчого не встановлена, оскільки вимоги ст. 214 КПК України не порушено.
Слідчий суддя враховує правову позицію Верховного Суду, який у своїх постановах наголосив на такому: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку, чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин...» (постанова від 16.05.2019 у справі № 761/20985/18); «… слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР» (постанова від 30.09.2021 року у справі № 556/450/18).
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух; право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави, що відображено у п. 37 рішення у справі «Мушта проти України», заява № 8863/06, п.38 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, п.230 рішення у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява №36760/06, п.53 рішення у справі «Круз проти Польщі», (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, п.44 рішення у справі («Осман проти Сполученого Королівства» («Osman v. theUnitedKingdom»), заява №23452/94, п.85 рішення у справі «Луордо проти Італії» («LUORDO v. ITALY»), заява № 32190/96).
Частиною 2 статті 303 КПК України визначено перелік рішень, що можуть прийматися слідчим суддею за результатами розгляду скарги. Так, відповідно до вказаної норми ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію;3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Згідно з частиною 1 статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст. 214, 303-310, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1