Єдиний унікальний номер справи 201/7483/22
Провадження № 1-кп/185/351/25
18 квітня 2025 року колегія суддів Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в період воєнного стану кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022131370000667 від 11 квітня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 350 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 (дистанційно),
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_7 ,
Від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , строк якого спливає 07 травня 2025 року, поза межами судового засідання, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на його думку, не перестали існувати.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив відмовити у заявленому клопотанні прокурора.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з відсутністю ризиків, просив обрати більш м'який запобіжний захід.
З'ясувавши думку сторін кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим у статті 177 КПК України ризикам.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 , продовжено дію вищевказаного запобіжного заходу, до 07 травня 2025 року.
Підставою для обрання і надалі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність, вчинити тиск на свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,які на даний момент не допитані судом .
За змістом статті 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_5 , під варту, і продовження такого запобіжного заходу та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому ОСОБА_5 , більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.
Таким чином, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його характеризуючи дані, ризики, які стали підставою для обрання і надалі продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які продовжують існувати і не зменшилися, а також те, що останній підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, яке має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду, та також вчинити інше кримінальне правопорушення, здійснювати тиск на свідків. Ризики, що існували на час обрання і продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, що виправдовує тримання ОСОБА_5 , під вартою.
Збереження обґрунтованої підозри є обов'язковою умовою продовження тримання особи під вартою. Обвинувачення ОСОБА_5 не змінено.
Разом з тим, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.
Оскільки ухвалою Дніпровського Апеляційного суду від 02 квітня 2025 року ухвалу Павлоградського міськрайонного суд від 10 березня 2025 року скасовано, та до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу в розмірі 1500 (однієї тисячі п'ятиста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 4542000 ( чотири мільйони п'ятсот сорок дві тисячі) грн. 00 коп. Водночас на підставі п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України на ОСОБА_5 у разі внесення застави покладено відповідні обов'язки.
Враховуючи, викладене, колегія суддів вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 183, 331, 372 КПК України, колегія суддів -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - до 15 червня 2025 року.
Визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 1300 (однієї тисячі трьохста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3936400 (три мільйони дев'ятсот тридцять шість тисяч чотириста) грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Покласти на ОСОБА_5 у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області на визначений час;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів влади свій паспорт громадянина України, закордонний паспорт, інші документи , що дають право на виїзд за межі України .
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3