Справа № 203/6894/24
Провадження № 8/0203/1/2025
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
14 квітня 2025 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
за участі секретаря Погрібного О.Ю.,
представника стягувача Сулиги С.О. (в режимі відеоконференції),
представника боржника Бартко В.Ф. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року, виданого у цивільній справі № 203/6894/24 за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, -
03 березня 2025 ОСОБА_1 за представництва адвоката Бартко В.Ф. звернувся через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами за п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України судового наказу № 203/6894/24, виданого Кіровським районним судом м. Дніпропетровська 29 листопада 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 , на користь дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі її законного представника ОСОБА_2 аліментів в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 27 листопада 2024 року та до досягнення дитиною повноліття, обґрунтовуючи такі вимоги тим, що судовий наказ з копією заяви про видачу судового наказу він не отримував, оскільки тривалий час проживає у ФРН і лише 22 лютого 2025 року від дружини ОСОБА_2 дізнався про існування вказаного судового наказу, проте цей судовий наказ виданий без урахування вже існуючої, однак не відомої суду істотної для справи обставини того, що з нього вже стягуються аліменти в розмірі частини заробітку (доходу) на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі судового наказу, виданого Казанківським районним судом Миколаївської області 27 липня 2018 року № 478/1135/18, тобто фактично аліменти на двох дітей стягнуті без врахування вимог п.4 ч.1 с т. 161 ЦПК України, оскільки на двох дітей стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), а питання стягнення аліментів на утримання другої дитини ОСОБА_5 має вирішуватись у позовному провадженні із залученням до участі і особи, яка вже отримує аліменти, у зв'язку з чим боржник просив суд за результатами перегляду за нововиявленими обставинами скасувати судовий наказ від 29 листопада 2024 року.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03 березня 2025 року заяву передано судді Колесніченко О.В. для розгляду.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2025 року заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17 березня 2025 року з викликом учасників.
В судовому засіданні представник боржника заяву підтримав в повному обсязі, наполягаючи на її задоволенні з наведених у ній підстав, додатково пояснивши, що ОСОБА_1 , нарівні зі стягувачем ОСОБА_2 утримує сина ОСОБА_6 , бере активну участь у його вихованні, купує необхідні речі, несе витрати на дозвілля дитини, що спростовує твердження стягувача про одноосібне утримання лише нею дитини.
Представник стягувача в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував тим, що сторони проживають окремо, дитина проживає у перебуває на утриманні матері ОСОБА_2 , тоді як батьки зобов'язані утримувати дітей, а наявність іншої дитини від попереднього шлюбу ніякого істотного значення для видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання саме однієї спільної дитини сторін ОСОБА_5 не має, оскільки не призвів би до іншого результату судового розгляду. У разі ж незгоди з розміром аліментів боржник не позбавлений права звернутися з позовом пор зменшення розміру таких аліментів, тому, оскільки виданий судовий наказ відповідає вимогам закону і інтересам дитини, представник просив відмовити у задоволенні заяви.
Вислухавши усні пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20 листопада 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_2 за представництва адвоката Сулиги С.О. звернулася до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , обґрунтовуючи таку вимогу тим, що з 19 січня 2019 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 , від якого мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте сім'я з ОСОБА_1 через розлад відносин фактично перестала існувати, сторони проживають окремо, а дитина залишилась проживати з нею, ОСОБА_2 , однак питання сплати аліментів та утримання вирішене не було, батько аліменти на сина не сплачує, дитина знаходиться на утриманні матері, тоді як батьки рівною мірою зобов'язані утримувати дитину, тому з метою належного утримання дитини заявник звернулася за видачею судового наказу.
29 листопада 2024 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська виданий судовий наказ № 203/6894/24, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі його законного представника ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % та не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 27 листопада 2024 року до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 302 грн. 80 коп.; судовий наказ допущено до негайного виконання. (а.с.16-17)
Копія наказу разом із заявою про видачу судового наказу спрямована рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням за зареєстрованим місцем проживання боржника у АДРЕСА_1 , відомості про яке підтверджені офіційними даними відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 29 листопада 2024 року (а.с.13, 146-148).
Одночасно судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з 19 січня 2019 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що до матеріалів справи долучене в копії свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане Центральним районним у м. Дніпрі відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області 19 січня 2019 року (а.с.3).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області 05 липня 2019 року, долученим до матеріалів справи в копії (а.с.4).
За даними довідок про реєстрацію місця проживання особи, виданого відділом формування на ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 26 липня 2017 року та від 04 грудня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно, зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 (а.с.7, 8).
Батько дитини ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_3 , що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 29 листопада 204 року та витягом з Реєстру територіальної громади від 24 лютого 2025 року (а.с.13, 36).
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 , має посвідку на постійне місце проживання строком до 04 березня 2024 року, видану Окружною адміністрацією Центральної Саксонії, Фрайнберг (а.с.39-44) і за даними паспорту громадянина України для виїзду за кордон останній виїхав з України 15 вересня 2022 року (а.с.49).
Рішенням Казанківськго районного суду Миколаївської області від 14 березня 2016 року у справі № 478/702/16-ц (провадження № 2/478/86/2016) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , зареєстрований 24 травня 2014 року відділом ДРАЦС реєстраційної служби Казанківського районного управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис № 17, розірваний.
27 липня 2018 року Казанківським районним судом Миколаївської області виданий судовий наказ № 478/1135/18 (провадження № 2-н/478/21/2018) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19 липня 2018 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.59).
За даними автоматизованої системи виконавчих провадження станом на 27 лютого 2025 року виконавче провадження № 57050945 з виконання цього судового наказу перебуває на виконанні в Крюківському відділі ДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.60).
За даними поданих суду платіжних інструкцій АТ КБ «Приватбанк» за період з 01 жовтня 2024 року по 21 лютого 2025 року ОСОБА_1 щомісяця сплачує за вказаним виконавчим провадження 3700,00 грн. (а.с.62-767), тобто на утримання дитини ОСОБА_9 .
Відповідно до ч.1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами за п.2 ч.1 ст.423 ЦПК України є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
При цьому, суд виходить з того, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Частиною 5 ст. 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно, доводи представника боржника про те, що оскільки боржник має двох дітей, то судовий наказ може бути виданий виключно про стягнення 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) і помилковість через це видачі судом судового наказу про окреме стягнення усіх видів заробітку (доходу) на утримання сина ОСОБА_6 , суд відхиляє, оскільки частина 5 ст. 183 СК України передбачає можливість звернення за видачею судового наказу того з батьків, разом з яким проживає дитина (діти), тоді як судом встановлено, що ОСОБА_1 має двох дітей від різних шлюбів, і відповідно кожна мати, з якою проживає дитина самостійно звернулася з заявою про видачу судового наказу на свою одну дитину - ОСОБА_10 на утримання доньки ОСОБА_11 , ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 . Доказів проживання обох дітей і доньки ОСОБА_11 і сина ОСОБА_6 з одним законним представником, що давало б підстави за ч.5 ст. 183 СК України до стягнення аліментів в єдиній частці з боржника на користь одного стягувача суду не надано, натомість в судовому засіданні встановлено проживання кожної дитини зі своєю матір'ю окремо від батька.
Згідно вимог частини 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Так, судом встановлено, що за двома окремими судовими наказами від 27 липня 2018 року № 478/1135/18 від 29 листопада 2024 року № 203/6894/24 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_11 - частину усіх видів заробітку (доходу) та на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 - частину усіх видів заробітку (доходу), тобто загальний розмір відрахувань із заробітку (доходу) боржника становить 50% відсотків, що відповідає вимогам ч.3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» і не перевищує граничний розмір відрахувань на стягнення аліментів у 70%, тому сама по собі обставина наявності іншого судового наказу від 27 липня 2018 року не впливає ні на підстави видачі судового наказу 29 листопада 2024 року, ні на правильність його видачі, оскільки навіть за наявності у суду відомостей про інший судовий наказ про стягнення аліментів в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) на користь дитину від попереднього шлюбу в особі її законного представника (відмінного від ОСОБА_2 ), це не впливало б на видачу на підставі п.4 ч.1 ст. 161 ЦПК України судового наказу про стягнення аліментів у такому з розмірі на молодшу дитину від другого шлюбу в особі законного представника цієї дитини - ОСОБА_2 .
Заявлені представником боржника обставини рівного зі стягувачем утримання ОСОБА_1 сина ОСОБА_6 , придбання ним речей, оплати дозвілля, тощо, доказами у відповідності до свого обов'язку за ст. 81 ЦПК України не підтверджені, ані щодо регулярності таких витрат, ані щодо розміру, а тому такі доводи на правильність юридичної оцінки підстав для видачі судового наказу не впливають. При цьому, суд зазначає, що аліменти є тим утриманням, суть якого має саме регулярний характер, з тим, щоб за рахунок стабільності таких виплат мало місце іншим з батьків, з ким проживає дитина, планування бюджету з цільовим використанням за для забезпечення життєдіяльності, здоров'я та розвитку дитини, у зв'язку з чим розмір такого утримання не може залежати виключно від волі та розсуду того з батьків, який проживає окремо від дитини.
Доводи представника боржника про активну участь боржника у спілкуванні та вихованні дитини не впливають на підстави видачі судового наказу про стягнення аліментів, оскільки аліменти є матеріальним утриманням дитини, покладеним на батьків рівною мірою, так як і обов'язок виховання, який відмінний від матеріального утримання і не може його підмінювати.
Так само, суд відхиляє посилання представника боржника на обставини виникнення заборгованості зі сплати аліментів на судовим наказом від 29 листопада 2024 року, про який нібито не знав боржник, оскільки такі обставини не належать до нововиявлених.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що наведені у заяві обставини хоч і входять до предмету доказування, не впливають на правильність виданого судового наказу, у зв'язку з чим на підставі ч.4 ст. 429 ЦПК України належить постановити ухвалу про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-82, 89, 160, 164-168, 170, 258-261, 263, 423, 429 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2024 року, виданого у цивільній справі № 203/6894/24 за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 261 ЦПК України та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання). Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повна ухвала складена та підписана 18 квітня 2025 року.
Суддя О.В. Колесніченко