16 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/1190/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі
за позовом ОСОБА_2
до: (1) ОСОБА_1 , (2) ОСОБА_3 ,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія", (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Кепітал Груп"
та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг"
про стягнення коштів та розірвання договору,
(у судовому засіданні взяли участь представники: ОСОБА_2 - Мамай А. С., Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг" - Захаров П. В.)
1. ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1, ОСОБА_1 ) і ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), в якому просив розірвати, укладену між Позивачем та Відповідачем-1 угоду про співробітництво по реалізації проєкту "Матриця" від 28.08.2018, стягнути з ОСОБА_1 600 000 дол. США основного боргу, 12 500 дол. США надмірно сплачених коштів і 1 373 дол. США 3% річних, а також стягнути з ОСОБА_3 33 500 дол. США безпідставно набутих коштів і 4 182 дол. США 3% річних.
2. Господарський суд Харківської області рішенням від 10.09.2024 у задоволенні позову відмовив. Додатковим рішенням від 24.09.2024 частково задовольнив заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення і стягнув з ОСОБА_2 на користь заявника 110 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, Східний апеляційний господарський суд ухвалив дві постанови від 19.12.2024, якими рішення господарського суду першої інстанції від 10.09.2024 і додаткове рішення цього ж суду від 24.09.2024 залишив без змін.
4. Здійснивши касаційний перегляд вказаних судових рішень, Верховний Суд ухвалив постанову від 02.04.2024, якою касаційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
5. Між тим, у поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , серед іншого, наводив попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які він очікував понести в суді касаційної інстанції, в розмірі 100 000 грн та повідомив, що відповідні докази цих витрат будуть подані додатково протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
6. В подальшому, а саме 07.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить розподілити судові витрати у цій справі шляхом стягнення з ОСОБА_2 на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 462 173, 53 грн.
7. 08.04.2025 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду ще одну "заяву про ухвалення додаткового рішення", в якій зазначив про те, що при формуванні первинно надісланої заяви у системі Електронний суд стався технічний збій, внаслідок якого деякі додатки до заяви не збереглися, а тому він долучає їх до повторно поданої заяви і просить поновити строк на їх подання.
8. Верховний Суд ухвалою від 08.04.2025 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цій справі прийняв до провадження та призначив до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.04.2024.
9. 15.04.2025 до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідну заяву ОСОБА_1 .
10. Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та враховуючи заперечення ОСОБА_2 щодо неї, Верховний Суд висновує таке.
11. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
12. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
13. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
14. Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
15. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
16. Відповідно до частин першої - другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
17. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
18. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
19. Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
20. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
21. Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
22. Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
23. Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
24. Виходячи зі змісту положень частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
25. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
26. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
27. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
28. Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
29. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову ухвалу Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
30. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
31. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
32. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження в справі № 922/1190/24 заявник (з урахуванням доповнень від 08.04.2025) долучив до своєї заяви: (1) копію Договору про надання правової допомоги № 13/05/24 від 13.05.2024 (далі - Договір № 13/05/24), який укладений між ОСОБА_1 і Адвокатським об'єднанням "Wise Law Group" (далі - "АО"); копію Акта прийому-передачі наданих послуг № 3 від 04.04.2025 до Договору № 13/05/24; (3) копію Кінцевого розрахунку вартості витрат на правничу допомогу та детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги в рамках справи № 922/1190/24 на стадії касаційного розгляду; (4) копії посадкових документів залізниці на ім'я Марини Ус; (5) копію ордера адвокатки Марини Ус, виданого АО для представництва інтересів заявника за Договором № 13/05/24; (6) докази надсилання заяви іншим учасникам справи.
33. Переходячи до оцінки вказаних доказів, Верховний Суд відмічає, що наявність технічних проблем (тимчасових перебоїв) у роботі електронного кабінету підсистеми Електронний суд 07.04.2025 підтверджується інформацією, розміщеною на сайті ДП "Інформаційні судові системи", а тому визнає обґрунтованими відповідні аргументи ОСОБА_1 щодо поважності причин неподання частини доказів розміру заявлених витрат у визначений частиною восьмою статті 129 ГПК України строк та поновлює цей строк на підставі положень частини першої статті 119 цього ж Кодексу.
34. Так, відповідно до пункту 1.1. Договору № 13/05/24 клієнт ( ОСОБА_1 ) доручає, а АО приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених п. 1.2. договору. Згідно ж з пунктом 1.2. цього договору АО на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги у цивільній справі № 922/1190/24.
35. Умовами пункту 1.3. Договору № 13/05/24 передбачено, що на підтвердження факту надання адвокатським об'єднанням клієнту юридичних послуг відповідно до умов договору складається Акт прийому-передачі наданих послуг.
36. В пунктах 4.1., 4.2. Договору № 13/05/24 сторони погодили, що гонорар є формою винагороди АО за надання правової допомоги клієнту. Розмір гонорару визначається в залежності від обсягу виконаних АО послуг згідно Акту прийому-передачі наданих послуг з розрахунку 6000 гривень за 1 людино годину. Усі витрати часу враховуються у цілих годинах (не за кожну хвилину у годині) Приклад: якщо фактично судове засідання триває 1 годину 40 хвилин, оплата послуг здійснюється за 2 людино години. Під час обрахунку часу враховуються усі витрати часу адвокату, в тому числі час очікування у суді, час на прибуття до суду та зворотній час, інший час у дорозі.
37. Відповідно до пункту 8.1. Договору № 13/05/24 цей договір укладено строком до 31.12.2025 та набирає чинності з моменту підписання договору сторонами.
38. Згідно з наданим Кінцевим розрахунком вартості витрат на правничу допомогу та детальним описом робіт, виконаних під час надання правової допомоги в рамках справи № 922/1190/24 на стадії касаційного розгляду, АО надало юридичні послуги на суму 114 000 грн, вартість залізничних квитків для прибуття представниці в судове засідання склала 1 440, 35 грн, гонорар успіху 1 346 733, 18 грн, а всього 1 462 173, 53 грн.
39. Надані юридичні послуги складаються із: 1) поїздки адвокатки з Харкова до Києва та назад до Харкова для участі у судовому засіданні (10 год.); 2) участі у судових засіданнях 12.03.2025 і 02.04.2025 (3 год.); 3) підготовки відзиву на касаційну скаргу (6 год.)
40. Аналогічні послуги, їх тривалість та вартість відображені й в Акті прийому-передачі наданих послуг № 3 від 04.04.2025 до Договору № 13/05/24, який підписаний сторонами без зауважень.
41. Долучені до заяви копії посадкових документів від 09.03.2025 і 12.03.2025 підтверджують, що адвокатка Марина Ус, яка представляла інтереси ОСОБА_1 у касаційному суді, скористалася залізничним транспортом для прибуття у судове засідання 12.03.2025.
42. Таким чином, дослідивши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та оцінивши надані заявником документи, Верховний Суд вважає, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є такою, що підтверджена належними та допустимими доказами.
43. Водночас Верховний Суд відмічає, що у відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1 заявляв про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести в суді касаційної інстанції становить 100 000 грн, однак у заяві про розподіл судових витрат заявник просить стягнути із скаржника 1 462 173, 53 грн.
44. Колегія суддів враховує, що відповідно до частини шостої статті 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
45. Отже, ОСОБА_1 , відповідно до частини шостої статті 129 ГПК України станом на 07.04.2025 (звернення до касаційного суду із заявою про розподіл судових витрат) повинен був навести Верховному Суду належне обґрунтування та відповідно, довести обставини того, що станом на час подання заяви про попереднє визначення суми судових витрат (тобто у відзиві на касаційну скаргу) він не міг передбачити витрати на надання певних послуг (виконання робіт) та яких саме.
46. Натомість, заява ОСОБА_1 про розподіл судових витрат взагалі не містить будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо перевищення орієнтовного розрахунку судових витрат на 1 362 173, 53 грн, тобто на суму, яка перевищує попередньо заявлену у майже 14 разів.
47. Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає доцільним скористатись своїм правом, яке передбачене у наведеній частини шостій статті 129 ГПК України та відмовити ОСОБА_1 у стягненні з ОСОБА_2 1 362 173, 53 грн судових витрат, як таких, що істотно перевищують суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку без доведення суду того, що вони не могли бути передбачені та включені до цього розрахунку на час подання відзиву на касаційну скаргу. У цій частині суд касаційної інстанції цілком погоджується із доводами ОСОБА_2 , наведеними у поданих запереченнях на заяву про розподіл судових витрат.
48. Щодо ж тих 100 000 грн витрат, які охоплюються попереднім розрахунком колегія суддів зазначає таке.
49. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
50. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткову постанову Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
51. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
52. У запереченнях на заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, ОСОБА_2 стверджує про те, що заявлений до стягнення розмір судових витрат не відповідає критеріям обґрунтованої необхідності, розумності і неминучості, адже (1) судом касаційної інстанції явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась і від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, а тому будь-які розумні підстави для окремого прибуття адвокатки з Харкова для участі в судовому засіданні 12.03.2025 у Києві були відсутні, тим більше, що участь у наступному судовому засіданні 02.04.2025 вона вже брала в режимі відеоконференції; (2) враховуючи вартість однієї години роботи адвокатки, задекларованої заявником, заявлена до стягнення сума, розрахована згідно з умовою Договору № 13/05/24 про округлення тривалості часу до однієї години не може вважатися розумною та є очевидно завищеною; (3) зміст та доводи відзиву на касаційну скаргу, в більшості повторюють і дублюють зміст відзиву ОСОБА_1 на позов та на апеляційну скаргу Позивача у цій справі, а тому сума адвокатських витрат за складення цього документа не є співмірною із виконаною адвокаткою роботою.
53. Верховний Суд враховує, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 169 ГПК).
54. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
55. Виходячи з наведеного, здійснивши оцінку розміру судових витрат, понесених ОСОБА_1 на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи обсяг виконаних робіт, а також обґрунтовані заперечення ОСОБА_2 на заяву про розподіл судових витрат, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді касаційної інстанції, до 20 000 грн. У задоволенні іншої частини вимог заяви Верховний Суд відмовляє.
За таких обставин, керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 922/1190/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_2 ) 20 000 (двадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в зв'язку із переглядом справи в суді касаційної інстанції. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовити.
3. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ на виконання цієї додаткової постанови.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.