17 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 920/1428/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А.А. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Сумського обласного центру зайнятості
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025
у справі № 920/1428/21
за позовом Сумського обласного центру зайнятості
в особі Конотопської філії Сумського обласного центру зайнятості
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про стягнення 21 347,38 грн,
Сумський обласний центр зайнятості 04.04.2025 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 про повернення апеляційної скарги Сумського обласного центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, а справу №920/1428/21 направити до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Як свідчить зміст оскаржуваного судового рішення, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.03.2025 апеляційну скаргу Сумського обласного центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Сумської області від 29.01.2025 про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення у справі №920/1428/21 залишив без руху; надав скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції врахував приписи частини одинадцятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс), згідно з якими якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 242 ГПК України).
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина четверта статті 116 ГПК України).
Як встановлено апеляційним господарським судом, 05.03.2025 о 16:24 суд отримав повідомлення про те, що 05.03.2025 о 16:16, електронний примірник ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 у справі № 920/1428/21 про залишення апеляційної скарги без руху, доставлено до електронного кабінету Сумського обласного центру зайнятості, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, а тому з урахуванням наведених приписів статті 116, 242 ГПК України апелянт мав усунути недоліки апеляційної скарги у строк до 17.03.2025 включно.
Однак у визначений судом строк апелянт не усунув недоліків апеляційної скарги та не надав доказів про сплату судового збору, у зв'язку з чим оскаржуваною в касаційному порядку ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у цій справі апеляційну скаргу Сумського обласного центру зайнятості було повернуто заявнику.
Повертаючи апеляційну скаргу Сумського обласного центру зайнятості у цій справі, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 ГПК України, згідно з якою, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Отже, апеляційний суд, встановивши, що ухвала про залишення апеляційної скарги без руху вручена Сумському обласному центру зайнятості 05.03.2025, дійшов висновку про повернення апеляційної скарги скаржнику, оскільки останнім не усунуто недоліків апеляційної скарги, граничний строк подання яких сплив 17.03.2025.
Звертаючись з касаційною скаргою, Сумський обласний центр зайнятості посилається на те, що оскаржувана ухвала апеляційної інстанції від 25.03.2025 прийнята без застосування норми матеріального права, а саме положення частини 2 статті 123 ГПК України та Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон №3674 -VI), а також основних засад судочинства, таких як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та право на оскарження судових рішень.
Проте твердження Сумського обласного центру зайнятості, викладені у касаційній скарзі, не є безумовною підставою для скасування судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачено процесуальним законом.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, встановивши, належне вручення скаржнику ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, а також те, що станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали від 25.03.2025 від апелянта не надходило жодних заяв про усунення недоліків, вказаних в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, правомірно повернув апеляційну скаргу на підставі статей 174, 260 ГПК України, а отже, правильне застосування апеляційним господарським судом наведених положень ГПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі №28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У даному випадку судова колегія враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29.05.2018 по справі № 915/955/15, який є релевантним для цієї справи в аспекті застосування Закону України "Про судовий збір".
Так, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29.05.2018 по справі № 915/955/15 про правильне застосування підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що положення цієї норми, якою передбачено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено цим Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.07.2020 у справі № 911/4241/15.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в частині другій статті 293 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сумського обласного центру зайнятості на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2025 у цій справі, оскільки правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 234, 255, 260, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сумського обласного центру зайнятості на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі №920/1428/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя А. Ємець
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос