Справа № 212/8030/24
Провадження № 2/201/749/2025
(заочне)
07 квітня 2025 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Покопцевої Д.О.,
при секретарі Тоцькій Л.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
17.10.2024р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за підсудністю надійшла позовна заява ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.12.2020р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0560-0918.
Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит в сумі 9300грн. для задоволення особистих потреб, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 2 % в день.
Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором та правилами. Сторони досягли згоди у тому, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом.
У разі, якщо позичальник не повернув суму кредиту у строк, встановлений договором, за весь час прострочення, включаючи день погашення кредиту, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний сплатити відсотки у розмірі передбачені умовами кредитного договору від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма вимогами чинного законодавства.
Таким чином, відповідач здійснив всі дії, спрямовані на укладення договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.
Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
28.10.2021р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 02/10/21, відповідно до умов якого ТОВ «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 1 від 09.11.2021р. до договору факторингу № 02/10/21 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 0560-0918 від 07.12.2020р. становить 23 994грн., з яких: 9114грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 14 880грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення прав вимоги.
На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 0560-0918 від 07.12.2020р. у сумі 23 994грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028грн., та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000грн.
Ухвалою судді Покопцевої Д.О. від 12.11.2024р. було відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 51).
Ухвалою суду від 11.12.2024 за клопотанням представника позивача, витребувані докази по справі (а.с. 67).
Представник позивача у позові зазначив, що просить розглядати справу без його участі, проти постановлення заочного рішення не заперечував.
В судові засідання відповідач ОСОБА_1 , тричі поспіль не з'явився, про дату та час слухання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази. Крім того, про дати розгляду справи відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошень на сайті «Судова влада України».
Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
07.12.2020р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0560-0918, за яким останній отримала кредит у розмірі 9300грн, строк позики до 27.12.2020р. (21 день), договір підписаний одноразовим ідентифікатором А920 (а.с. 5).
Пунктом 4 даного договору, протягом строку кредиту фіксована процентна ставка складає 2 % від непогашеної суми кредиту за кожен день користування. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику суми кредиту до закінчення визначеного кредитним договором строку, на який надається кредит. Річна процентна ставка складає 730%.
Згідно п.п. 11.1. договору позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування чужими коштами за частиною другою статті 625 ЦК України у розмірі 2% за кожен день фактичного користування відповідною частиною суми кредиту по дату фактичного повернення всієї суми кредиту включно.
02.10.2020р. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 02/10/2020 про відступлення прав за кредитними договорами (а.с. 21-22).
Відповідно до пункту 2.1 даного договору, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та передає первісному кредитору під відступлення права вимоги, грошові кошти за плату у порядку та строки, встановлені цим договором.
Згідно із п. 3.1.3 договору до нового кредитора переходить право вимоги первісного кредитора відповідного реєстру боржників.
Факт отримання коштів позичальником, підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до якого 07.12.2020р. на картковий № НОМЕР_1 були перераховані кошти у розмірі 9300грн. (а.с. 15-16).
Як вбачається з відповіді АТ «Райффайзен Банк» № 81-15-9/110-БТ від 03.01.2025р., витребувану за клопотанням представника позивача, банківська карта № НОМЕР_1 належить відповідачу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 73).
Крім того, даною відповіддю підтверджено зарахування відповідачу коштів 07.12.2020 у розмірі 9300грн. (а.с. 74).
09.11.2021р. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було затверджено реєстр боржників №1, відповідно до якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0560-0918 від 07.12.2020р. (зв. а.с. 24-25).
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Факторинг Партнерс» за кредитним договором від 07.12.2020р. № 05060-0918 за період з 07.12.2020р. по 09.11.2021р. складає 23 994 грн., з яких: 9114 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням; 14 880 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 14 880 грн. (зв. а.с. 17-19).
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Зібраними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір № 0560-0918 від 07.12.2020р., за яким позивач заявив вимоги у цій справі, укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Матеріалами справи підтверджено факт підписання відповідачем кредитного договору № 0560-0918 від 07.12.2020р., за умовами якого позичальнику передано грошові кошти у погодженому розмірі та на погоджений сторонами цього правочину строк, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача.
Зазначений договір укладений у вигляді електронного документа: шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно з Законом України «Про електронну комерцію».
Використання для підписання відповідачем договору кредитної лінії одноразовим ідентифікатором, який містить комбінацію букв та цифр, узгоджується із вимогами законодавства. Підписання електронного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто укладення договору без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету не є можливим.
Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договору, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 9300 грн. на банківський рахунок (банківську картку).
За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджено, що договір про надання фінансового кредиту укладено з дотриманням вимог закону.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).
Як зазначено вище, паспорт споживчого кредиту, договір кредитної лінії та графік платежів, які підписані відповідачем, містять інформацію щодо кредитування, зокрема, тип кредиту, суму кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки тощо.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов'язання. У такому разі відбувається зміна суб'єктного складу на стороні кредитора у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов'язанні (постанова Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 466/3732/20).
Позивач довів, що він в установлений законом спосіб на підставі належним чином укладених договорів факторингу набув право вимоги до відповідача.
Зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідач уклав договір кредитної лінії, фактично отримані кредитні грошові кошти у добровільному порядку на користь позивача в повному обсязі не повернув, тому ТОВ «Факторинг Партнерс» обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення заборгованості за вказаним договором.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про доведеність позивачем як факту укладання договору про надання фінансового кредиту, так і отримання позичальником грошових коштів на погоджених ним умовах та невиконання останнім свого обов'язку щодо своєчасного повернення коштів.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Укладаючи договір про надання фінансового кредиту відповідач повинен був достовірно знати про його умови та про наслідки невиконання ним умов цього договору, повинен був діяти добросовісно, а підписавши цей договір, він погодився з його умовами та взяв на себе зобов'язання, передбачені указаним правочином.
Як вбачається з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Факторинг Партнерс» за кредитним договором від 07.12.2020р. № 05060-0918 за період з 07.12.2020р. по 09.11.2021р. складає 23 994 грн., з яких: 9114 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням; 14 880 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 14 880 грн. (зв. а.с. 17-19).
Водночас, суд не може погодитися з указаним розрахунком з огляду на таке.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі № 910/719/19).
Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).
Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов'язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.
Визначаючи розмір заборгованості, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок це процесуальний обов'язок суду.
У цій справі, позивач на підтвердження наявної суми заборгованості ОСОБА_1 надав лише власний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 0560-0918 від 07.12.2020р. за період з 07.12.2020р. по 09.11.2021, а не розрахунок переданий первісним кредитором.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020р. № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Відхиляючи будь-які доводи сторін (учасників справи) чи спростовуючи подані докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 6 ЦПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Обов'язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12.02.2025р. у справі № 679/1103/23.
У Рішенні від 11.07.2013р. № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.10.2020р. у справі № 132/1006/19.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.
Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).
Такий висновок висловлено Верховним Судом у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При оцінці доказів та оцінці аргументів суд враховує положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача, як споживача послуг позивача.
З урахуванням наведеного слідує, що строк дії договору складає 21 день, з 07.12.2020р. по 27.12.2020р.
Відтак, у межах цього строку кредитування відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
У постанові Верховного Суду від 12.03.2025р. у справі № 521/17682/15-ц викладено висновок про те, що «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України».
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12, постанова Верховного Суду від 12.02.2025р. у справі № 756/1801/23).
З огляду на викладене заборгованість ОСОБА_1 за процентами за кредитним договором № 0560-0918 від 07.12.2020р. становить 3906 грн. (9300 грн х 2 % х 21 день), відповідно п.3.3 договору.
Зібраними у справі доказами підтверджено, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором № 0560-0918 від 07.12.2020р. у розмірі 13 206 грн., яка складається із заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 9300 грн, заборгованості за відсотками - 3906 грн.
Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволеної суми позову, в розмірі 1 666,57 грн. (3028 х 13 206/23 994) (п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах») (а.с. 41).
Що стосується вимоги про стягнення 9000 грн. витрат на правничу допомогу, то суд дійшов наступного висновку.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.
З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн. понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265,282-283, 353 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 0560-0918 від 07.12.2020р. у розмірі 13 206 (тринадцять тисяч двісті шість) грн. 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 1 666 (одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн. 57 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Повний текст рішення буде складений впродовж 5 днів).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, оф. 521.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Покопцева Д.О.