18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
09 квітня 2025 року Черкаси справа №925/1443/24
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Солов'єм А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат Тернопільський» про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат Тернопільський» (вул.Промислова, 1, с.Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, 47728, ідентифікаційний код 44674486)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» (вул.Панченка Олексія, 15, кв.512, м.Черкаси, 18029, ідентифікаційний код 44785285)
про стягнення 12 844 829,40 грн,
за участю представниці позивача Цимбали І.З., адвокат (приймає участь у режимі відеоконференції),
25.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат Тернопільський» звернулося із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат», у якому просить суд стягнути із відповідача заборгованість за договором поставки №2/18.01.2024 від 18.01.2024 у розмірі 12 844 829,40 грн, яка складається з 9 800 152,32 грн основної заборгованості, 120 493,70 грн 3% річних, 427 286,64 грн інфляційних витрат, 1046956,17 грн пені, 980 015,23 грн штрафу та 469 925,34 грн процентів за користування чужими коштами. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 192 672,44 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.03.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат Тернопільський 9 600 152,32 грн основної заборгованості, 120493,68 грн 3% річних, 426 835,64 грн інфляційних витрат, 1 046 956,16 грн пені, 980 015,23 грн штрафу та 182 616,80 грн судового збору.
24.03.2025 до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат Тернопільський» про ухвалення додаткового рішення, у якій представник заявника просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 672 200,00 грн. Заява мотивована тим, що правнича (правова) допомога позивачу надавалась адвокатами адвокатського об'єднання «Західна правова група» на підставі укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги б/н від 18.10.2024. Адвокатське об'єднання та позивач погодили, що фіксований розмір оплати правничої допомоги у суді першої інстанції у розмірі 672 200,00 грн та погодили порядок оплати вартості наданих послуг. Детальний опис наданих адвокатським об'єднанням послуг та їх загальна вартість відображені у акті виконаних робіт (наданих послуг) від 19.03.2025. Оплата за вищевказану правничу (правову) допомогу здійснена позивачем частково у розмірі 30000,00 грн (платіжна інструкція № 3330 від 24.12.2024.
У відповіді на заперечення відповідача на заяву про стягнення витрат на правову допомогу позивач вказав, що особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта. Відповідач не обґрунтовує у чому саме полягає неспівмірність. Будь-які посилання на кількість судових засідань та їх тривалість не мають жодного впливу на погоджений порядок розрахунків між адвокатом та позивачем в силу існування фіксованого розміру гонорару. По-третє, проведена із клієнтом консультація є фактично передумовою для існування і самої судової справи. Необхідність отримання такої консультації була зумовлена, власне, вчиненим саме відповідачем порушення договірних умов щодо оплати товару.
У запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення відповідач зазначив, що позивачем не надано до суду детального опису робіт із визначенням сум винагороди за такі виконані роботи. Заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості. Позивачем не обґрунтовано, яким чином консультація клієнта з питань стягнення заборгованості пов'язана з розглядом спору і чому цю суму слід включати до судових витрат, зважаючи на те, що підготовку позовної заяви та участь в судових засіданнях здійснював адвокат самостійно. З матеріалів справи слідує, що у справі було проведено тільки 4 судових засідання, сукупний час судових засідань складав менше ніж одна година, судові засідання було проведено в режимі відеоконференції. Натомість в акті виконаних робіт від 19.03.2025 взагалі не деталізовано належним чином виконані адвокатом роботи. Враховуючи добросовісність, розумність, принципи співмірності та розумності судових витрат, складність цієї справи, відповідач приходить до висновку про належну вартість винагороди за послугу у розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.03.2025 призначено судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат Тернопільський» про ухвалення додаткового рішення об 11 год 00 хв 09.04.2025.
Представниця позивача у судовому засіданні 09.04.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення підтримала у повному обсязі та просила суд стягнути з відповідача на користь позивача 672 200,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Відповідач (його представник) у судове засідання 09.04.2025 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, про що є відомості у матеріалах справи.
Розглянувши заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу та заслухавши думку представниці позивача, суд зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення у тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється у тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина перша статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Поряд з цим, згідно з вимогами частини восьмої статті 129 цього Кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 16, 58 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Частиною 5 статті 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро. У свою чергу пункт 4 частини 1 статті 1 цього закону визначає, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
У позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 60000,00 грн.
У заяві про ухвалення додаткового рішення, представниця позивач просила суд стягнути з відповідача 672 200,00 грн витрат на правову допомогу на користь позивача.
На підтвердження витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги позивачем надано договір про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 18.10.2024 (далі - договір про надання правової допомоги), який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат Тернопільський» (клієнт) та адвокатським об'єднанням «Західна правова група» (адвокатське об'єднання», додаток №2 від 19.10.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.10.2024, платіжну інструкцію кредитного переказу коштів №3330 від 24.12.2024 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат Тернопільський» на користь адвокатського об'єднання «Західна правова група» 30000,00 грн, у призначені платежу якої зазначено «Оплата правової допомоги згідно рах.№219 від 06.12.2024, у тому числі ПДВ 20% - 5000,00 грн», рахунок-фактуру №СФ-0000219 від 06.12.2024 на суму 30000,00 грн, рахунок-фактуру №СФ-0000066 від 13.03.2025 на суму 642 200,00 грн, акт виконаних робіт №2 від 19.03.2025 за договором про надання правничої (правової) допомоги від 18.10.2024.
Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги, клієнт доручає та оплачує, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання, через своїх учасників, (перелік яких визначений у пункті 1.2 договору), кожен з яких діє незалежно один від одного, надавати правову допомогу, представляти та/або захищати права та інтереси клієнтів в усіх: державних органах; органах місцевого самоврядування (включаючи виконавчі органи); в органах, уповноважених здійснювати примусове виконання судових рішень і рішень інших органів; військових частинах та інших структурних підрозділах ЗСУ та Національної гвардії України; інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування; перед фізичними особами та фізичними особами - підприємцями, в судах загальної юрисдикції будь-якої інстанції, включаючи адміністративні, господарські, а також третейські суди.
Перелік учасників адвокатського об'єднання визначений у пункті 1.2 договору про надання правової допомоги.
Згідно з пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги, сторони за договором погодили, що вартість правничої (правової) допомоги обраховуватиметься наступним чином: 2000,00 грн за участь в 1 судовому засіданні; 2500,00 грн за 1 годину послуг з надання інших видів правової (правничої) допомоги (консультації, створення процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, формування документів для подання судом тощо).
За правову допомогу, що надається адвокатським об'єднанням через його учасників, у відповідності із умовами цього договору, клієнт сплачує грошову суму у розмірі передбаченому актом виконаних робіт, що є невід'ємним додатком до цього договору (пункт 4.2 договору про надання правової допомоги).
19.10.2024 між сторонами за договором про надання правової допомоги підписано додаток №2 до договору, згідно з яким адвокатським об'єднанням та клієнтом було погоджено вартість послуг з надання правової (правничої) допомоги при стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» заборгованості за договором поставки №2/18.01.2024 від 18.01.2024: фіксований розмір оплати правничої допомоги у суді першої інстанції у розмірі - 672 200,00 грн.
Сторони погодили, що оплата вартості правничої допомоги буде проведене двоетапно: 30000,00 грн протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення адвокатським об'єднанням рахунку на оплату послуг; 642 200,00 грн протягом 2 (двох) робочих днів з моменту винесення судового рішення, яким буде завершено розгляд справи про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» заборгованості за договором поставки №2/18.01.2024 від 18.01.2024.
19.03.2025 між клієнтом та адвокатським об'єднанням було підписано акт виконаних робіт №2, згідно з яким адвокатське об'єднання виконало, а клієнт прийняв роботу за договором про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 18.10.2024, а саме:
консультаційні послуги з вивченням документів щодо аналізу стану виконання зобов'язань та можливості стягнення заборгованості за договором поставки №2/18.01.2024 від 18.01.2024, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат Тернопільський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаський М'ясокомбінат»;
підготовка та подання до Господарського суду Черкаської області позовної заяви разом з додатками в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат Тернопільський» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М'ясокомбінат» заборгованості у розмірі 12844829,40 грн;
підготовка та подання до Господарського суду Черкаської області заяви про забезпечення позову про стягнення заборгованості за договором №2/18.01.2024 від 18.01.2024;
аналіз та надання консультації щодо відзиву від 26.11.2024 у справі №925/1443/24;
підготовка та подання заперечення на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій у справі №925/1443/24;
забезпечення участі адвоката у судових засіданнях щодо розгляду справи №925/1443/24.
Загальна вартість виконаних робіт складає 672 200,00 грн.
24.12.2024 клієнт перерахував адвокатському об'єднанню 30000,00 грн, що підтверджене платіжною інструкцією кредитного переказу коштів №3330 від 24.12.2024, у призначені платежу якої зазначено «Оплата правової допомоги згідно рах.№219 від 06.12.2024, у тому числі ПДВ 20% - 5000,00 грн»
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
З аналізу положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, який витрачений адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Отже, встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги гонорару у фіксованому розмірі, не передбачає необхідності зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта в суді, оскільки розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, він не змінюється залежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, вказала, що у розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до частини п'ятої статті 129 цього Кодексу.
Тобто критерії, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу. Водночас критерії, які визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд одночасно може застосувати як критерії, визначені статтею 126 Господарського процесуального кодексу України, так і критерії, передбачені статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Водночас, вважається неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.
Суд також зазначає, що згідно з частиною 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
У позовній заяві, позивачем визначений попередній розмір витрат на правову допомогу у сумі 60000,00 грн, а у заяві про ухвалення додаткового рішення - 672 200,00 грн.
Суд, розподіляючи витрати за послуги адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт із зазначенням в ньому конкретного переліку послуг, які надано, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критеріям реальності та розумної необхідності таких витрат, а також співмірності зі складністю справи, а також те, що зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат не є обов'язковими для суду.
Суд вважає, що вартість послуг адвоката в розмірі 672 200,00 грн є значно завищеним, та не відповідає складності справи враховуючи її категорію, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об'єм роботи проведеної адвокатом при підготовці позовної заяви за розгляд справи у місцевому господарському суді не є співмірним до суми вказаної представником позивача, та зазначені витрати в заявленому розмірі не мають характеру необхідних та виправданих.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу до 30000,00 грн.
Керуючись статтями 126, 129, 236-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» (вул.Панченка Олексія, 15, кв.512, м.Черкаси, 18029, ідентифікаційний код 44785285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат Тернопільський» (вул.Промислова, 1, с.Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, 47728, ідентифікаційний код 44674486) 30000,00 грн витрат на правову допомогу.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги додаткове рішення набирає законної сили після прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції. Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його ухвалення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне додаткове рішення складено 17.04.2025.
Суддя О.І. Кучеренко