29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"18" квітня 2025 р.Справа № 924/413/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства "Оксі Банк" про забезпечення позову у справі
за позовом Акціонерного товариства "Оксі Банк", м. Львів
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн", м. Хмельницький
ОСОБА_1 , с. Зіньківці, Хмельницький район, Хмельницька область,
про стягнення 2 596 986,30 грн. заборгованості
Представники сторін: не викликались
17.04.2025 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Оксі Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" та ОСОБА_1 про стягнення 2 596 986,30 грн. заборгованості за кредитним договором з відкриття відновлювальної кредитної лінії № 41/24-ВКЛ від 09.08.2024 у розмірі 2 596 986,30грн, яка складається з: 2 500 000,00грн - заборгованість по строковому кредиту, 50 958,90грн - заборгованість по строкових процентах, 46 027,40грн - заборгованість по прострочених процентах.
Разом з позовною заявою АТ "Оксі Банк", 17.04.2025 подано заяву про забезпечення позову (разом із пред'явленням позову) шляхом:
- накладення арешту на всі відкриті в усіх банківських установах рахунки, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" (ідентифікаційний код 44509310) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в межах суми заборгованості за кредитним договором з відкриття відновлювальної кредитної лінії № 41/24-ВКЛ від 09.08.2024, яка складає 2 596 986,30грн, крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та Інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" (ідентифікаційний код 44509310) повне або часткове відчуження, будь-якої іншої передачі третім особам права власності та/або користування або розпорядження майном, без письмової згоди та поза контролем (участю) АТ "Оксі Банк", а саме: спеціалізованим вантажним фургоном тентованим, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , марка - DAF, тип - L2ЕN3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , рік випуску - 2015, колір - білий, згідно договору застави транспортного засобу № 41/24-ВКЛ-ТЗ від 31 січня 2025 року.
В поданій до суду заяві про забезпечення позову заявник вказує, що 09 серпня 2024 року між ТОВ "Петрікор Вайн" (позичальник, заставодавець) та АТ "ОКСІ БАНК" (банк, кредитор, заставодержатель) укладено кредитний договір з відкриття відновлювальної кредитної лінії № 41/24-ВКЛ, на виконання якого банк надав відповідачу 1 грошові кошти в розмірі 2 500 000,00грн, на строк із 09 серпня 2024 року по 07 серпня 2025 року, а відповідач 1 зобов'язався повернути кредит та сплатити фіксовану процентну ставку у розмірі 24% річних, а також комісії на умовах, передбачених кредитним договором. Кредит наданий на поповнення обігових коштів. Відповідно до п. 3.1. кредитного договору виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується: порукою ОСОБА_1 відповідно до договору поруки № 41/24- ВКЛ-П від 09 серпня 2024 року; договором застави майнових прав № 41/24-ВКЛ-МП-1 від 26 серпня 2024 року. Предметом застави є: майнові права за договором поставки №10 від 01.08.2023, укладеним між заставодавцем та ТОВ "Хай Маркет" (ідентифікаційний код 44636875) (надалі - договір застави майнових прав 1); договором застави майнових прав № 4І/24-ВКЛ-МП-2 від 26 серпня 2024 року. Предметом застави є: майнові права за договором поставки № 31/23-ПТ від 14.02.2023, укладеним між заставодавцем та ТОВ "Арітейл" (ідентифікаційний код 41135005) (надалі - договір застави майнових прав 2).; договором застави майнових прав № 41/24-ВКЛ-МП-3 від 26 серпня 2024 року. Предметом застави є: майнові права за договором поставки № 414Р від 18.11.2022, укладеним між заставодавцем та ТОВ "Сільпо-Фуд" (ідентифікаційний код 40720198) (надалі - договір застави майнових прав 3).; договором застави майнових прав № 41/24-ВКЛ-МП-4 від 26 серпня 2024 року. Предметом застави є: майнові права за договором поставки №30/08/23 від 30.08.2023, укладеним між заставодавцем та ТОВ "Фінторг Імпорт" (ідентифікаційний код 35380766) (надалі - договір застави майнових прав 4).; договором застави транспортного засобу № 41/24-ВКЛ-ТЗ від 31 січня 2025 року, а саме: спеціалізований вантажний фургон тентований, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , марка - DAF, тип - L2ЕN3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , рік випуску - 2015, колір - білий. Знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Проспект Миру, 85. Заставодавець - ТОВ "Петрікор Вайн", (далі по тексту іменується - договір застави).
Однак в порушення умов кредитного договору, позичальник невчасно та не в повному обсязі здійснює повернення наданих йому кредитних коштів, а також не сплачує проценти за користування кредитними ресурсами. Банк неодноразово звертався до позичальника та поручителя з вимогами щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, проте такі вимоги не виконані. Загальний розмір заборгованості ТОВ "Петрікор Вайн" станом на 01.04.2025 перед АТ "Оксі Банк" складає 2 596 986,30грн. Заявник вказує, що банком було надіслано листа за вих. № 1030-281/БТ від 21.03.2025 щодо проведення перевірки фактичної наявності предмету застави за договором застави, вимоги надання заставодавцем документів та доступу для огляду заставного майна - спеціалізованого вантажного фургону тентованого, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , марка - DAF, тип - L2ЕN3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , рік випуску - 2015, колір - білий. Граничний термін, встановлений банком для надання документів та фактичного доступу до приміщень з метою перевірки фактичної наявності предмету застави, визначений до 31.03.2025 року. Проте, позичальник/заставодавець не надав банку будь-якої інформації та документів, на контакт не вийшов, уповноважених осіб для проведення Банком перевірки фактичної наявності предметів застави за договорами застави не направив.
Таким чином, вважає заявник, є всі підстави стверджувати, що позичальником (ТОВ "Петрікор Вайн") не виконано вимогу статті 43 Закону України "Про заставу" та п. 2.1.2. договору застави, та дає можливість стверджувати, що такі дії з боку ТОВ "Петрікор Вайн" свідчать про намір цього товариства приховати від банку (кредитора) фактичну відсутність застави, визначених договором застави. Тобто, є всі підстави обґрунтовано вважати, що з боку позичальника здійснені заходи, метою яких є приховування від банка, як кредитора місця зберігання застави з метою уникнення зобов'язань із реального виконання умов укладеного кредитного договору. Водночас, ця обставина також обтяжена тим, що виконання кредитного договору з боку ТОВ "Петрікор Вайн" не здійснюється протягом тривалого часу. Крім того, заявник звертає увагу на невиконання ТОВ "Петрікор Вайн" обов'язку щодо повідомлення актуальної інформації про зміну у складі засновника зазначеного товариства. Заявник вважає, що вказані обставини дають об'єктивні підстави вважати, що існує обґрунтована ймовірність можливого утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення та наявні підстави для забезпечення позову.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2025 вказану заяву про забезпечення позову (разом із пред'явленням позову) передано для розгляду судді Мусі М.Є.
При розгляді заяви Акціонерного товариства "Оксі Банк" про забезпечення позову (разом із пред'явленням позову) суд враховує таке.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на: запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів; ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
З положень Господарського процесуального кодексу України, які врегульовують питання забезпечення позову, слідує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Оцінюючи обґрунтованість та адекватність заходу забезпечення позову щодо якого Акціонерним товариством "Оксі Банк" подана відповідна заява, суд дійшов висновку, що невжиття заходу забезпечення позову може унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Так, одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог статті 2 ГПК України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду.
Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 Суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" також зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.
Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, ст. 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у постановах Верховного Суду (від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 у справі № 904/3459/19 та від 28.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20).
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Оксі Банк" про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" та ОСОБА_1 , як поручителя за договором, заборгованості за кредитним договором з відкриття відновлювальної кредитної лінії № 41/24-ВКЛ від 09.08.2024 у розмірі 2 596 986,30грн, яка складається з: 2 500 000,00грн - заборгованість по строковому кредиту, 50 958,90грн - заборгованість по строкових процентах, 46 027,40грн - заборгованість по прострочених процентах.
Тобто, між сторонами існує спір щодо сплати кредитних коштів та відсотків за користування кредитними коштами в загальному розмірі 2 596 986,30грн і виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.
У разі пред'явлення позову до боржника про стягнення грошових коштів, накладення арешту на грошові кошти та майно у межах ціни позову забезпечує у майбутньому виконання рішення суду.
Натомість, у разі незабезпечення такого позову, боржник має право у будь-який момент відчужити належні йому грошові кошти та майно.
Наявність такого необмеженого права боржника розпоряджатись своїм майном само по собі вже є доказом необхідності забезпечення майнового позову кредитора в межах ціни цього позову.
Позивач зазначив, що відповідач тривалий час не здійснював сплату за кредитним договором, банк, в свою чергу, неодноразово письмово звертався до позичальника та поручителя з вимогами погасити наявну кредитну заборгованість та сплатити банку проценти за користування кредитними коштами і прострочені проценти, проте такі вимоги щодо сплати кредитної заборгованості ані позичальником, ані поручителем виконані не були.
Заявник вказує, що АТ "Оксі Банк" було надіслано лист за вих. № 1030-281/БТ від 21.03.2025 щодо проведення перевірки фактичної наявності предмету застави за договором застави, з вимогою надання заставодавцем документів та доступу для огляду заставного майна - спеціалізованого вантажного фургону тентованого, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , марка - DAF, тип - L2ЕN3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , рік випуску - 2015, колір - білий, з метою перевірки фактичної наявності предмету застави - до 31.03.2025. Проте, позичальник/заставодавець не надав банку будь-якої інформації та документів, на контакт не вийшов, уповноважених осіб для проведення банком перевірки фактичної наявності предметів застави за договорами застави не направив.
Крім того, зауважує позивач, станом на день укладення кредитного договору, договору застави учасником ТОВ "Петрікор Вайн" був ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). Станом на той же день директором (керівником) цього товариства був ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте 05.03.2025 року АТ "Оксі Банк" було виявлено, що з 03.03.2025 року в структурі власності ТОВ "Петрікор Вайн" відбулись зміни у складі засновника, власника частки у статутному капіталі/кінцевого бенефіціарного власника позичальника, про що не було повідомлено банк. На даний час учасником та керівником згідно до відомостей Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться інша особа: ОСОБА_3 , країна громадянства бенефіціара: Україна, адреса бенефіціара: АДРЕСА_2 . Тип бенефіціарного володіння: Прямий вирішальний вплив. Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100.
З метою виконання банком функцій суб'єкта первинного фінансового моніторингу в частині проведення моніторингу ділових відносин з врахуванням ризик-орієнтованого підходу, що здійснюється у процесі таких відносин щодо наявної у банку інформації про позичальника, як клієнта банку, його діяльність/фінансових операцій та ризик, а також для підтвердження або спростування у банку сумнівів, що виникли у достовірності чи повноти раніше отриманих ідентифікаційних даних позичальника, як клієнта банку, та, керуючись вимогами частини 34 п.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та нормативних актів Національного банку України, банк листом від 05.03.2025 року № 1031/229БТ звернувся до ТОВ "Петрікор Вайн" з вимогою терміново (протягом не пізніше трьох днів з дати отримання цього повідомлення) надати на адресу банку (Київського відділення АТ "ОКСІ БАНК" за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик 8), інформацію, необхідну для здійснення належної перевірки позичальника, як клієнта Банку, а саме: повну розгорнуту інформацію (договори, акти, витяги з державних реєстрів, паспортні дані осіб тощо) щодо змін у відомостях про позичальника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині зміни керівника, власника частки у статутному капіталі та кінцевих бенефіціарних власників позичальника, а також щодо інших можливих змін, які відбулись, в тому числі заповнену Анкету-опитувальник юридичної особи-клієнта (резидента/не резидента), оскільки в Банку відсутня підтверджена зі сторони позичальника актуальна інформація про зміну у складі засновника позичальника, оновлення якої вимагається умовами договорів, укладених між позичальником та Банком, а також - вимогами чинного законодавства України з фінансового моніторингу.
Однак, ця законна вимога з боку ТОВ "Петрікор Вайн" виконана не була.
Водночас, для мети забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був укладений договір поруки № 41/24-ВКЛ-П від 09 серпня 2024 року. Як зазначає позивач, поручитель ОСОБА_1 станом на день укладення договору поруки був єдиним учасником ТОВ "Петрикор Вайн". З боку ОСОБА_1 не було здійснено погашення заборгованості за договором поруки, не вчинено інших дій, спрямованих на погашення заборгованості юридичної особи (ТОВ "Петрикор Вайн"), єдиним учасником якої станом на день надання кредиту він був, на контакт з представниками банку зазначена особа не йде, вимоги банку про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором, договором поруки не виконує.
У постанові від 04.04.2023 у справі № 915/577/22 Верховний Суд зазначив:
"Посилання скаржника на те, що матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про намагання відповідача продати заставлене майно, знищити чи передати без згоди заставодержателя іншим особам, а також доказів, які б свідчили про нецільове використання відповідачем коштів, чи його намір взагалі не здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором колегією суддів відхиляються, оскільки умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення".
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено:
Бездіяльність відповідача, яка виражається у невиконанні взятих на себе грошових зобов'язань, по суті є формою ухилення від виконання такого зобов'язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення останнього від виконання і судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача.
Згідно з пунктом 1.1.1. договору застави транспортного засобу №41/24-ВКЛ-ТЗ станом на дату укладення цього договору, вартість предмету застави складає 1 311 500,00грн (згідно експертного висновку від 10.12.2024), тоді як ціна позову у даній справі становить 2 596 986,30грн.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21).
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про наявність у кредитора права на захист порушених прав та законних інтересів шляхом стягнення боргу з будь-якого боржника.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
У своїй заяві позивач просить суд застосував заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту як на грошові кошти, що належать відповідачам, в межах суми позову 2596286,30грн, так і на транспортний засіб, який належить відповідачу.
Однак накладення арешту, як на кошти в сумі 2 596 286,30грн, так і на майно відповідача, вартість якого складає 1 311 500,00грн, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачам і знаходяться на їх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 2 596 286,30грн. суд вважає за доцільне накласти арешт на визначене у заяві майно та грошові кошти відповідачів саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення.
З урахуванням викладених вище обставин, розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, оскільки накладення арешту на майно та грошові кошти відповідачів є додатковою гарантією, що рішення суду буде виконано та позивач отримає задоволення своїх вимог, у разі задоволення позову судом.
При цьому слід зазначити, що у разі задоволення позову у цій справі про стягнення грошових коштів за кредитним договором, відповідачі матимуть можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у них грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно, на яке накладено арешт.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що застосування заходів забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та попередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді і в разі задоволення позову - забезпечить захист прав і законних інтересів позивача. І, навпаки, невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
У постанові від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22 Верховний Суд зазначив, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
За таких обставин суд приходить до висновку, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідачів та транспортний засіб ТОВ "Петрикор Вайн" у межах заявленої до стягнення суми, є обґрунтованим, адекватним, відповідає предмету спору, спрямований на запобігання виникненню можливих перешкод для виконання рішення суду у разі задоволення позову, у той час як невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову.
Судом прийнято до уваги, що заявлені заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та рухоме майно відповідача є співмірними з заявленими позовними вимогами.
При цьому, в даному випадку буде забезпечено збалансованість інтересів сторін, і наявний прямий зв'язок між обраними заявником заходами до забезпечення позову і предметом позову.
Крім того суд звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та транспортний засіб не позбавляють відповідача 1 його права на підприємницьку діяльність, отримання доходів, не перешкоджають займатися господарською діяльністю, а лише обмежують його право на період дії таких заходів вільно користуватися грошовими коштами/ розпоряджатися транспортним засобом в межах ціни позову.
Приймаючи до уваги, що вказані заходи забезпечення позову застосовується виключно до закінчення розгляду справи, з урахуванням обмежених строків судового розгляду, суд доходить висновку, що вжиття саме таких заходів є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.
Водночас, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до Господарського суду Хмельницької області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Також, суд зауважує, що будь-які заходи забезпечення позову є тимчасовими та спрямовані на збереження існуючого становища, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення позову.
Відповідно до частин 7 та 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Акціонерного товариства "Оксі Банк" про забезпечення позову у справі №924/413/25 задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрикор Вайн" (29015, Хмельницька обл., м. Хмельницький, Проспект Миру, буд. 85, код ЄДРПОУ 44509310) та ОСОБА_1 (паспорт: НОМЕР_4 , виданий Кам'янець-Подільським РВ УМВС України в Хмельницькій області 29.10.1999, РНОКПП НОМЕР_1 ), які знаходяться на всіх рахунках відповідачів в усіх банківських установах, крім коштів на рахунках звернення стягнення на які заборонено законом та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" (ідентифікаційний код 44509310) повне або часткове відчуження, будь-якої іншої передачі третім особам права власності та/або користування або розпорядження майном, без письмової згоди та поза контролем (участю) АТ "Оксі Банк", а саме: спеціалізованим вантажним фургоном тентованим, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , марка - DAF, тип - L2ЕN3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , рік випуску - 2015, колір - білий, у межах суми позову 2 596 986,30грн.
Стягувачем за даною ухвалою є: Акціонерного товариства "Оксі Банк" (79019, м. Львів, вул. Газова, 17, код ЄДРПОУ 09306278)
Боржником 1 за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрикор Вайн" (29015, Хмельницька обл., м. Хмельницький, Проспект Миру, буд. 85, код ЄДРПОУ 44509310).
Боржником 2 за даною ухвалою є: ОСОБА_1 (паспорт: НОМЕР_4 , виданий Кам'янець-Подільським РВ УМВС України в Хмельницькій області 29.10.1999, РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідно до ст. 144 ГПК України, дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку включно до 18.04.2028.
Відповідно до положень ст.ст. 140, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.
Повний текст ухвали складений 18.04.2025.
Суддя М.Є. Муха
Віддруковано 2 примірники:
1 - до матеріалів справи.
2 - АДРЕСА_1 (рекомендованим листом з повідомленням).
Позивачу та відповідачу 1 направлено до Електронних кабінетів у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, відповідачу 2 - на адресу електронної пошти - zvit-info@ukr.net.