Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/397/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, ідент. код 39508708)
до фізичної особи - підприємця Ларіонової Тетяни Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 )
про стягнення 56053,97 грн
без виклику учасників справи
ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Ларіонової Тетяни Сергіївни, в якій просить суд стягнути з відповідач на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 22.11.2021 № 011/1154/01296348, укладеним між відповідачем та АТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 56053,97 грн. Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у частині погашення кредиту та процентів за його користування за Кредитним договором від 22.11.2021 № 011/1154/01296348, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі Договору відступлення права вимоги від 20.12.2022 № 114/2-57-F.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/397/25. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз'яснено відповідачу, що згідно ст.251 ГПК України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено відповідача про те, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відповіді на відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.02.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, зокрема не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов до 11.03.2025 не надав.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.02.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, вказана ухвала була повернута на адресу суду з позначкою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом враховано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
22.11.2021 року між АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (банк) та ФОП Ларіоновою Тетяною Сергіївною (клієнт) було укладено кредитний договір № 011/1154/01296348 (далі - Кредитний договір).
Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору Кредитор зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти (надалі - Кредит) в формі Невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 50000,00грн. (надалі - ліміт), а позичальник зобов'язується використати Кредит за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму Кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.
Згідно з пунктом 1.2 Кредитного договору кінцевий термін надання Кредиту - 22.01.2022 - становить останній день, коли позичальник може звернутися до Кредитора з метою отримання Кредиту.
За умовами пункту 1.3 Кредитного договору кінцевий термін погашення Кредиту - 22.11.2024 poку або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 Договору (останній день строку користування Кредитом, до закінчення якого Позичальник зобов'язаний здійснити Погашення заборгованості за Договором в повному обсязі).
Кредит надається Позичальнику на розвиток бізнесу, а саме фінансування витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності позичальника, за винятком надання або повернення фінансової допомоги. До відносин Сторін не застосовується Закон України "Про споживче кредитування" (пункт 1.4 Кредитного договору).
Пунктом 2.1 Кредитного договору визначено, що протягом строку фактичного користування Кредитом до Кінцевого терміну погашення Кредиту визначеного пунктом 1.3. Договору включно Позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати Кредитору Проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 19,35 % річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору у випадку неповернення Кредиту в Кінцевий термін погашення Кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору Проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 19,35 % річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за Кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за Кінцевим терміном погашення Кредиту до дня фактичного погашення Кредиту.
Згідно з пунктами 2.3-2.4 Кредитного договору нарахування Процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за Кредитом/ простроченої заборгованості за Договором протягом всього строку користування Кредитом/ наявності простроченої заборгованості. При розрахунку Процентів враховується день надання Кредиту (траншу) та не враховується день погашення Кредиту/простроченої заборгованості в повному обсязі.
Розмір процентної ставки, за якою позичальник сплачує Кредитору Проценти за фактичне користування Кредитом до настання Кінцевого терміну погашення Кредиту, визначена пунктом 2.1 Договору збільшується на 200 Базисних пунктів при кожному невиконанні або неналежному виконану Позичальником будь-якої з умов, передбачених пунктом 3.5 та/або пунктом 6.1, та/або пунктом 6.4, та/або пунктом 7.1.1, та/або відмови від виконання вимоги Кредитора, передбаченої пунктом 8.1.4. Договору. Процентна ставка збільшується на 200 Базисних пунктів за невиконання/ неналежно виконання кожної із зазначених в цьому пункті Договору умов.
Відповідно до пункту 5.2 Кредитного договору позичальник здійснює повернення Кредиту та сплату Процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з Графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми Кредиту та сплату Процентів зо його використання. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:
Сума щомісячного ануїтетного платежу = Сума Кредиту за Договором * ((1+Процентна ставка зо місяць) строк кредитування (місяців) * Процентна ставка за місяць) / ((1+Процента ставка за місяць) строк кредитування (місяців) -1);
Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за Кредитом * річна Процентна ставка / кількість днів поточного року) * Кількість днів в місяці, який передує даті сплати ануїтетного платежу;
Сума щомісячного платежу за основним боргом = Сума щомісячного повернення Кредиту - Сума щомісячного платежу за %.
Позичальник зобов'язується здійснювати погашення Кредиту та Процентів ануїтетними платежами у валюті Кредиту кожного місяця, 22 числа (надалі - Дата платежу), та при погашенні заборгованості за Кредитом в повному обсязі. При простроченні погашення ануїтетного платежу Проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за Кредитом за період прострочення, в тому числі, визначені п.2.2 Договору, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених Графіком. При цьому у разі нездійснення погашення Кредиту в Кінцевий термін погашення Кредиту проценти, передбачені п. 2.2 договору, нараховуються та сплачуються Позичальником за період з дати Кінцевого терміну погашення Кредиту (включно) по календарний день, що передує дню фактичного погашення заборгованості за Договором в повному обсязі (пункт 5.3 Кредитного договору).
Сторони погодили в пункті 5.6 Кредитного договору, що підписанням Договору Позичальник надає право Кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків Позичальника (в т.ч. його структурних підрозділів), зокрема, з Поточного рахунку, з рахунків, що будуть відкриті Позичальнику (в т.ч. його відокремленим структурним підрозділам) у Кредитора протягом строку дії Договору та реквізити яких Кредитор визначить самостійно, в розмірі сум, належних до сплати Позичальником за Договором та/або Договорами забезпечення, в т ч. з метою погашення заборгованості за Кредитом, сплати Процентів, комісій, пені, штрафу, відшкодування витрат та інших платежів, передбачених Договором/ Договорами забезпечення. Таке договірне списання може здійснюватися Кредитором протягом строку дії Договору будь-яку кількість разів, починаючи з дати настання строку виконання відповідного грошового зобов'язання (включно) до повного Погашення заборгованості,
Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед банком.
Факт надання банком позичальнику кредитних грошових коштів у загальній сумі 52181,13 грн відповідно умов Кредитного договору № 011/1154/01296348 від 22.11.2021 підтверджується копією виписки по рахунку, що підтверджує початок користування Кредитом (а.с. 21-23).
З наявного у справі розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 011/1154/01296348 від 22.11.2021 вбачається, що сума заборгованості відповідача станом на 16.06.2023 становить 56053,97 грн, з яких: 52181,13 грн заборгованості за кредитом, 3872,84 грн заборгованості за відсотками.
20 грудня 2022 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" укладено Договір №114/2-57-F про відступлення прав вимоги, відповідно до якого банк передає (відступає) за плату, а ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до п. 2.4. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній.
Відповідно до реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги №114/2-57-F від 20.12.2022 ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у т.ч і за Кредитним договором № 011/1154/01296348 від 22.11.2021, укладеним між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ФОП Ларіоновою Т.С., сума заборгованості за яким становить: 56053,97 грн, з яких: 52181,13 грн заборгованості за кредитом, 3872,84 грн заборгованості за відсотками.
12 липня 2024 року позивачем на адресу відповідача було направлено досудову вимогу про виконання грошового зобов'язання за кредитним договором.
Вказану досудову вимогу відповідач залишив без реагування, заборгованість на користь позивача не оплатив.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 56053,97 грн, з яких: 52181,13 грн заборгованості за кредитом, 3872,84 грн заборгованості за відсотками.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, у межах кредитного договору позичальник отримує кредитні кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
Стаття 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що між АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" та відповідачем був укладений Кредитний договір № 011/1154/01296348 від 22.11.2021.
З 24.11.2021 відповідач розпочав користуватися кредитними коштами, про що свідчить виписка по рахунку АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК". Таким чином, банк виконав свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором, надавши останньому кредит у сумі та на умовах, передбачених у Заявці.
Проте, всупереч умов Кредитного договору відповідач не виконував взяті на себе договірні зобов'язання, а саме не здійснював щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов Кредитного договору. Відповідно до Розрахунку заборгованості станом на 16.06.2023 заборгованість відповідача становила 56053,97 грн, з яких: 52181,13 грн заборгованості за кредитом, 3872,84 грн заборгованості за відсотками.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням наведеного вище, судом встановлений факт неналежного виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" відступило право вимоги до відповідача за вказаним Кредитним договором на користь ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС" на підставі Договору відступлення права вимоги. В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним відповідного договору відступлення права вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, після відступлення права грошової вимоги до відповідача, останнім не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості за Кредитним договору, ні на рахунок нового кредитора - ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС".
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч положень статей 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом) відповідачем факту належного виконання зобов'язання у визначений Кредитним договором строк не доведено; доводів та документів позивача не спростовано; доказів об'єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення заборгованості в розмірі 64.017,76грн не надано.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи зазначене вище, оскільки факт наявності заборгованості за Кредитним договором документально підтверджений та відповідачем не спростований, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором у сумі 56053,97 грн.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи задоволення позову, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають відшкодуванню відповідачем в розмірі 3.028,00 грн на користь позивача.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1400,00 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані до суду такі документи:
- договір про надання правничої допомоги від 14.06.2023 №14/06/2023, укладений між ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС" (клієнт) та адвокатом Титаренком В.В., за умовами якого адвокат за дорученням клієнта зобов'язується в порядку та у спосіб передбаченому законом, надавати клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором про надання правничої допомоги відповідно до замовлень, які оформлюються у формі додатка 3 та мають власну нумерацію, що є невід'ємними частинами до нього, якщо інше не визначено додатковою угодою;
- додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 14.06.2023 №14/06/2023, в якому сторони, зокрема, домовилися про вартість правничої допомоги та гонорар адвокату за цим Договором, а саме: підготовка та подача до суду пакету документів щодо стягнення боргу з боржника (аналіз судової практики та законодавства - 400 грн/год.; аналіз матеріалів, отриманих від клієнта - 400 грн/год.; підготовка позовної заяви до суду з додатками до неї, відправлення пакету документів до суду - 600 грн/год);
- замовлення від 04.11.2024 № 823 за яким клієнт передав у роботу матеріали щодо боржника Ларіонова Т.С. за кредитним договором № 011/1154/01296348;
- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 07.11.2024 № б/н до замовлення № 823 на суму 1400,00 грн;
- платіжну інструкцію від 08.11.2024 № 2590 на суму 1400,00 грн;
- ордер на надання правничої допомоги від 07.02.2025 серії АІ № 1818356, виданий адвокатом Титаренком В.В.;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 22.02.2022 серії ЗР №21/2971.
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Титаренком В.В. професійної правничої допомоги позивачеві у справі № 922/397/25.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (див. постанови Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 19.01.2022 у справі №910/1344/19, від 03.02.2022 у справі №910/17183/20).
Як вже було зазначено, в додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 14.06.2023 №14/06/2023 передбачено, що вартість правничої допомоги та гонорар адвокату становить: аналіз судової практики та законодавства - 400 грн/год.; аналіз матеріалів, отриманих від клієнта - 400 грн/год.; підготовка позовної заяви до суду з додатками до неї, відправлення пакету документів до суду - 600 грн/год.
Суд зазначає, що доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
В даному випадку, відповідачем не було подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на послуги адвоката.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №912/354/20.
У відповідності до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що позов ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС" підлягає задоволенню повністю, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 1400,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Ларіонової Тетяни Сергіївни, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" (04053, м. Київ, Січових Стрільців, 37-41, код ЄДРПОУ 39508708) заборгованість за кредитним договором № 011/1154/01296348 від 22.11.2021 в сумі 56053,97 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1400,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "15" квітня 2025 р.
Суддя М.І. Шатерніков