Рішення від 09.04.2025 по справі 922/4571/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2025м. ХарківСправа № 922/4571/14 (922/4018/24)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатого В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ВАТ "Лозівське автотранспортне підприємство -16309" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Онищенка Костянтина Сергійовича (62495, Харківська обл., Харківській р-н, смт. Васищеве, вул. Орєшкова, 150, РНОКПП НОМЕР_1 , свідоцтво №357 від 27.02.2013)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське АТП-16309" (Харківська обл., м. Лозова, вул. Польова, буд 2, код ЄДРПОУ 42978856) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про витребування майна у межах справи № 922/4571/14 про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП-16309"

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

До суду від ОСОБА_2 надійшла позовна заява (вх. № 4018/24 від 13.11.2024), в якій позивач просить суд:

1. прийняти до розгляду позовну заяву ліквідатора ВАТ «Лозівське АТП- 16309» про витребування майна із чужого незаконного володіння;

2. задовольнити позовні вимоги ліквідатора ВАТ «Лозівське АТП-16309» та витребувати з володіння ТОВ «Лозівське АТП-16309» (код ЄДРПОУ 42978856, 64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1) нерухоме майно, а саме:

-контрольно-пропускний пункт з побутовими приміщеннями, літ. «А-2», загальною площею 1069,4 кв. м., що знаходиться за адресою Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1;

- заправний пункт, літ. «Д», загальною площею 23,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;

- механічну мийку літ. «В», загальною площею 405,5 кв.м, з очисними спорудами літ. «С», «С-1», «С-2», що знаходяться за адресою Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1;

- виробничий корпус літ. «Б-2», загальною площею 3983,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;

- одноповерхову нежитлову будівлю 2СК-26, літ. «Г», загальною площею 84,4 кв.м., що знаходиться за адресою Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1.

Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.11.2024 позовна заява (вхідний номер 4018/24) в межах справи про банкрутство №922/4571/14 передана на розгляд судді Усатому В.О.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд встановив, що позовну заяву подано без додержання процесуальних вимог статей 162,164, 172 ГПК України.

Ухвалою суду від 18.11.2024 , залишено без руху позовну заяву (вхідний номер 4018/24 від 13.11.2024).

Надано ОСОБА_2 строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:

- надати відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- зазначити відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви;

- визначити суб'єктний склад у даній справі з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема визначити правовий статус ;

Роз'яснено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статті 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" вищевказану ухвалу суду направлено до Електронного кабінету ОСОБА_2 19.11.2024 після 17 години.

Частиною шостою статті 242 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала суду від 18.11.2024 отримана заявником 20.11.2024, з огляду на що строк на усунення недоліків заяви - до 02.12.2024 включно (з урахуванням того, що 30.11.2024, 01.12.2024 - вихідні дні).

20.11.2024 до суду на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 18.11.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№29225).

Ухвалою суду від 22.11.2024 прийнято позовну заяву ВАТ "Лозівське АТП -16309" в особі ліквідатора Черкасова Станіслава Андрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське АТП-16309" до розгляду в межах справи №922/4571/14 про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП -16309". Відкрито провадження у справі № 922/4571/14 (922/4018/24). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відзиву. Докази надіслання відповіді на відзив іншим сторонам надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень іншим сторонам надати суду. Роз'яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-167 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі.

09.12.2024 (тобто в межах строку встановленого ухвалою суду від 22.11.2024) до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№30839), зава про застосування строків позовної давності (вх.№30852), заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх.№30851), заява про залучення співвідповідача до розгляду справи (вх.№30845).

11.12.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№31192).

Ухвалою суду від 17.12.2024 задоволено заяву відповідача (вх.№30851) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №922/4571/14 (922/4018/24) за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі. Відмовлено в задоволенні заяви відповідача (вх.№30845) про залучення співвідповідача. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) Призначено підготовче засідання на "24" грудня 2024 р.о 15:00 год. Зобов'язано позивача протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали надати суду докази надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу третьої особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 . Встановлено третій особі строк для подання пояснень по суті позову, оформлених відповідно до ст. 168 ГПК України, - протягом десяти днів з дня отримання ухвали. Докази надсилання пояснень іншим учасникам справи надати суду.

23.12.2024 до суду від позивача надійшла заява (вх.№32110) про долучення до матеріалів справи доказів надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу третьої особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

24.12.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання (вх.№32274) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача уповноважену особу акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309" ОСОБА_3 .

24.12.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшли пояснення у справі (вх.№32273).

Учасники у справі в призначене судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомленні відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 24.12.2024 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 (вх.№32274) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача уповноважену особу акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309" ОСОБА_3 . Повернуто ОСОБА_3 пояснення (вх.№32273) з доданими до нього документами без розгляду. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на "30" січня 2025 р. о 12:50 год.

06.01.2025 до суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 надійшли пояснення (вх.№173), в яких останній просить суд у відмовити в задоволенні позову ВАТ "Лозівське АТП-16309" в особі ліквідатора Черкасова С.А.

07.01.2025 до суду від ОСОБА_3 надійшли пояснення у справі (вх.№378).

Аналогічна за змістом заява надійшла до суду від ОСОБА_3 08.01.2025 (вї.№407).

08.01.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання (вх.№400) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача уповноважену особу акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309" Сидору Сергія Івановича .

Ухвалою суду від 09.01.2025 повернуто ОСОБА_3 клопотання (вх.№400 від 08.01.2025) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача уповноважену особу акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309" ОСОБА_3 , та додані до нього документи. Попереджено ОСОБА_3 про неприпустимість зловживання процесуальними правами та про відповідальність за таке зловживання. Повернуто ОСОБА_3 пояснення (вх.№378 від 07.01.2025, №407 від 08.01.2025) з доданими до нього документами без розгляду.

09.01.2025 до суду від позивача надійшла заява (вх.№553) про повернення клопотання та вжиття заходів для запобіганню зловживанню процесуальними правами при розгляді справи про витребування майна з чужого незаконного володіння.

13.01.2025, засобами поштового зв'язку, до суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання (вх.№782) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача уповноважену особу акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309" Сидору Сергія Івановича з додатком у вигляді пояснень по суті справи, яке вже надходило до суду 07.01.2025 та 08.01.2025 з аналогічним змістом та було повернуто заявнику.

Присутній у судовому засіданні 30.01.2025 представник відповідача заперечував проти задоволення позовну , з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду 30.01.2025 відкладено підготовче засідання суду на 11.03.2025 о (б) 15:20.

Суд звертає увагу , що ухвалою суду від 06.02.2025, в межах справи про банкрутство 922/4571/14 відсторонено арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича від виконання повноважень ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП 16309". Призначено ліквідатором Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП 16309" (64600, Харківська обл., м. Лозова, вул. Польова, 1, код ЄДРПОУ 14082622) арбітражного керуючого Онищенка Костянтина Сергійовича (62495, Харківська обл., Харківській р-н, смт. Васищеве, вул. Орєшкова, 150, РНОКПП НОМЕР_1 , свідоцтво №357 від 27.02.2013).

Учасники у справі в призначене на 11.03.2025 судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомленні відповідного вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 11.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на "03" квітня 2025 р. о 10:20 год.

02.04.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява (вх.№8253) про застосування двосторонньої реституції, що за своєю правовою природою є поясненнями по суті справи.

Присутній у судовому засіданні 03.04.2025 представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, крім того надав пояснення щодо заяви про застосування двосторонньої реституції.

Представник позивача ліквідатор ВАТ "Лозівське автотранспортне підприємство -16309" Онищенко К.С у судовому засіданні 03.04.2025 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 03.04.2025 оголошеного перерву в судовому засіданні по розгляду справи по суті на підставі ч.2 ст.216 ГПК України на 10.04.2025 о (б) 13:00.

Ухвалою суду від 03.04.2025 заяву представника відповідача (вх.№8253 від 02.04.2025) про застосування двосторонньої реституції - залишено без розгляду.

Учасники у справі в призначене на 10.04.2025 судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд окремо вважає необхідним зазначити, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

У пунктах 2, 4 частини 3статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях7,13 ГПК України, а тому господарські суди зобов'язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).

Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Постановою суду від 27.11.2014 р. визнано ВАТ «Лозівське АТП - 16309» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Мішина С.І.

08.08.2016 до суду від ТОВ «Лозівський автопарк» надійшла заява (вх. № 26164 ), в якій заявник просив суд:

1. Визнати результати відкритих торгів у формі аукціону від 19.07.2016 року, з продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309» згідно додатку № 1 від 19.07.2016 р., оформлених протоколом проведення відкритих торгів у формі аукціону № 1 від 19.07.2016 р. недійсними.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309», укладений з переможцем відкритих торгів у формі аукціону від 19.07.2016 року, згідно протоколу № 1 від 19.07.2016 року та додатку № 1 від 19.07.2016 року до протоколу № 1 від 19.07.2016 року.

3. Визнати недійсним акт про передання права власності ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309» на куплене нерухоме майно від 02.03.2016 року, виданий згідно протоколу № 1 від 19.07.2016 року та додатку № 1 від 19.07.2016 року до протоколу № 1 від 19.07.2016 року.

4. Визнати недійсним свідоцтво від 03.08.2016 р., видане приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчуком Н.О. на придбане нерухоме майно згідно протоколу № 1 від 19.07.2016 р. ОСОБА_1 .

Як встановлено судом , за результатами останнього аукціону з продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309», який відбувся 19.07.2016 13:00 год., визначено переможця аукціону ОСОБА_1 , який запропонував найвищу ціну за цілісний майновий комплекс 1 271 929 грн. 87 коп., що відображено у Протоколі №1 про проведення аукціону від 19.07.2016 р.

Між ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309», в особі ліквідатора Мішина С.І., та переможцем аукціону - ОСОБА_1 , був укладений договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу підприємства банкрута до складу якого входять: контрольно-пропускний пункт з побутовими приміщеннями, літ.«А-2», загальною площею 1069,4 кв.м; заправний пункт, літ. «Д», загальною площею 23,5 кв.м; механічна мийна «В», загальною площею 405,5 кв.м, з очисними спорудами літ. «С», «С-1», «С-2»; виробничий корпус літ. «Б-2», загальною площею 3983,9 кв.м; 2СК-26, літ. «Г», загальною площею 84,4 кв.м., огородження та замощення; вибракуваний вантажний автомобіль КРАЗ 256Б1, вантажний, 1993 року випуску, колір бежевий, об'єм двигуна 14860 см3 відсутній, комплектація - базова; вибракуваний вантажний автомобіль ГАЗ 3307, вантажний, 1993 року випуску, колір синій, об'єм двигуна 4250 см3 відсутній, комплектація - базова; вибракуваний автобус Daimler-Benz 0303, пасажирський, 1987 року випуску, колір білий, об'єм двигуна 13763 см3 комплектація - базова; вибракуваний автобус Ікарус 256.54, пасажирський, 1985 року випуску, колір червоний, об'єм двигуна 10349 см3 комплектація - базова; вибракуваний автобус Ікарус 256, пасажирський, 1988 року випуску, колір червоний, об'єм двигуна 10349 см3 комплектація - базова; вибракуваний автобус Ікарус 250, пасажирський, 1986 року випуску, колір червоний, об'єм двигуна 10349 см3 комплектація - базова; вибракуваний автобус Daimler-Benz 0303, пасажирський, 1977 року випуску, колір білий, об'єм двигуна 13763 см3 комплектація - базова; вибракуваний автобус ПАЗ 3205, пасажирський, 1991 року випуску, колір червоний, об'єм двигуна 4670 см3, комплектація - базова.

На підставі рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №30761459, прийнятого приватним нотаріусом Степанчук Наталією Олександрівною, нерухоме майно, реалізоване на оспорюваних торгах, зареєстровано за ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 13.09.2017 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський автопарк» задоволено частково. Визнано результати відкритих торгів у формі аукціону від 19.07.2016 року, з продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309» згідно додатку № 1 від 19.07.2016 року, оформлених протоколом проведення відкритих торгів у формі аукціону № 1 від 19.07.2016 року недійсними. Визнано недійсним договір купівлі-продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309», укладений з переможцем відкритих торгів у формі аукціону від 19.07.2016 року, згідно протоколу № 1 від 19.07.2016 року та додатку № 1 від 19.07.2016 року до протоколу № 1 від 19.07.2016 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.04.2018 усунуто арбітражного керуючого Мішина М.І від виконання повноважень ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП -16309", призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Черкасова С.А.

Як встановлено в ході ліквідаційної процедури , майно банкруту повернуто не було, а відбулося подальше його відчуження шляхом внесення переможцем аукціону ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ "Лозівське АТП -16309" (42978856).

06.05.2019 право власності на майно було зареєстроване за ТОВ "Лозівське АТП -16309" в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

19.11.2019 до суду від ліквідатора надійшла заява про витребування майна із чужого незаконного володіння (вх. №27954 від 19.11.2019), в якій просить суд витребувати з володіння ТОВ "Лозівське АТП-16309" наступне нерухоме майно:

- контрольно-пропускний пункт з побутовими приміщеннями, літ. "А-2", загальною площею 1069,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1;

- заправний пункт, літ. "Д", загальною площею 23,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1;

- механічну мийку літ. "В", загальною площею 405,5 кв.м., з очисними спорудами літ. "С", "С1", "С-2", що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1;

- виробничий корпус літ. "Б-2", загальною площею 3983,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1;

- одноповерхову нежитлову будівлю 2СК-26, літ. "Г", загальною площею 84,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1.

30.07.2020 до суду від ліквідатора боржника надійшла заява (вх.№ 17481), в якій останній просив суд залишити заяву ліквідатора (вх.№ 27954 від 19.11.2019) про витребування нерухомого майна без розгляду. В обґрунтування поданої заяви вказано наступне: на зборах комітету кредиторів, які були проведені 22.06.2020 та 23.07.2020 розглядалось питання про доцільність спору щодо витребування майна з чужого незаконного володіння. За результатами цих зборів кредиторами прийнято рішення про те, що розгляд заяви ліквідатора про витребування майна є недоцільним.

Ухвалою суду від 04.08.2020, в межах справи про банкрутство 922/4571/14, задоволено заяву ліквідатора банкрута ВАТ "Лозівське АТП - 1609" (вх. 17481 від 30.07.2020) про залишення без розгляду заяви ліквідатора (вх. 27954 від 19.11.2019). Заяву ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП-16309" (вх. 27954 від 19.11.2019) про витребування майна із чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.08.2020, якою задоволено заяву ліквідатора банкрута ВАТ "Лозівське АТП - 1609" (вх. 17481 від 30.07.2020) про залишення без розгляду заяви ліквідатора (вх. 27954 від 19.11.2019) та залишено без розгляду заяву ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП-16309" (вх. 27954 від 19.11.2019) про витребування майна із чужого незаконного володіння, залишено без змін.

10.11.2022 уповноважена особа засновників акціонерів Відкритого акціонерного товариства “Лозівське АТП-16309» ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Харківської області із скаргою на дії арбітражного керуючого (вх. № 13813), в якій просив суд зобов'язати ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП - 16309" Черкасова С.А. витребувати з чужого незаконного володіння майно, а саме цілісний майновий комплекс: пропускний пункт з побутовими приміщеннями, літ. "А-2", загальною площею 1069,4 кв.м; заправний пункт, літ. "Д", загальною площею 23,5 кв.м; механічна мийка "В", загальною площею 405,5 кв.м, з очисними спорудами літ."С", "С-1", "С-2"; виробничий корпус літ. "Б-2", загальною площею 3983,9 кв.м; 2СК-26, літ. "Г", загальною площею 84,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та в межах процедури ліквідації виставити на торги вищевказане майно, але не нижче, ніж оціночною вартістю 3167100,00 грн.

Скарга уповноваженої особи засновників акціонерів Відкритого акціонерного товариства “Лозівське АТП-16309» ОСОБА_3 на дії арбітражного керуючого обґрунтована невиконанням ухвали Господарського суду Харківської області від 13.09.2017, а саме невчинення ліквідатором дій, направлених на витребування у переможця аукціону цілісного майнового комплексу: пропускний пункт з побутовими приміщеннями, літ. "А-2", загальною площею 1069,4 кв.м; заправний пункт, літ. "Д", загальною площею 23,5 кв.м; механічна мийка "В", загальною площею 405,5 кв.м, з очисними спорудами літ. "С", "С-1", "С-2"; виробничий корпус літ. "Б-2", загальною площею 3983,9 кв.м; 2СК-26, літ. "Г", загальною площею 84,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Польова, 1, у зв'язку з визнанням результатів відкритих торгів у формі аукціону від 19.07.2016 року, з продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309» згідно додатку № 1 від 19.07.2016 року, оформлених протоколом проведення відкритих торгів у формі аукціону № 1 від 19.07.2016 року недійсними та визнанням недійсним договір купівлі-продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309», укладений з переможцем відкритих торгів у формі аукціону від 19.07.2016 року, згідно протоколу № 1 від 19.07.2016 року та додатку № 1 від 19.07.2016 року до протоколу № 1 від 19.07.2016 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі №922/4571/14 було відмовлено у задоволенні скарги уповноваженої особи засновників акціонерів боржника - ОСОБА_3 на дії арбітражного керуючого (вх. № 13813 від 10.11.2022).

Означена ухвала суду щодо скарги на дії арбітражного керуючого Черкасова С.А. обґрунтована тим, що під час проведення засідання комітету кредиторів, на яких були присутні кредитори з кількістю голосів 98,68%, ліквідатором доведено до відома звіт про оцінку майна, яке було продане на торгах у формі відкритого аукціону від 19.07.2016 з відповідною рецензією від 06.07.2020 №06.07, виконаної суб'єктом оціночної діяльності, що має сертифікат оцінювача, виданий Фондом державного майна України №135/18 від 26.10.2018, та кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ФДМУ та ХЦНТЕІ 26.10.2018 та за результатами розгляду зазначеного питання кредиторами прийнято рішення вважати недоцільним подальший розгляд заяви ліквідатора щодо витребування майна із чужого незаконного володіння та доручено ліквідатору подати до суду заяву про залишення без розгляду заяви арбітражного керуючого (вх. № 27954 від 19.11.2019).

Уповноважена особа засновників акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Лозівське АТП-16309» ОСОБА_3 , м. Лозова Харківської області, не погодившись з постановленою ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі №922/4571/14, звернувся з апеляційної скаргою на означену ухвалу, де просив її скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

- задовольнити скаргу уповноваженої особи акціонерів ВАТ «Лозівське АТП-16309» ОСОБА_3 (вх.№13813 від 10.11.2022);

- визнати незаконною бездіяльність ліквідатора Черкасова С.А., щодо не витребування, неповернення майна боржника до ліквідаційної маси ВАТ «Лозівське АТП-16309» з незаконного володіння ОСОБА_1 та не проведення повторного аукціону.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 апеляційну скаргу уповноваженої особи засновників акціонерів Відкритого акціонерного товариства “Лозівське АТП-16309» ОСОБА_3 , м. Лозова Харківської області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 (повний текст підписано 23.05.2023) у справі №922/4571/14 задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі №922/4571/14 скасовано. Скаргу уповноваженої особи засновників акціонерів Відкритого акціонерного товариства “Лозівське АТП-16309» ОСОБА_3 , м. Лозова Харківської області на дії ліквідатора Черкасова С.А. задоволено частково. Зобов'язано ліквідатора Відкритого акціонерного товариства “Лозівське АТП-16309» Черкасова С.А. витребувати з чужого незаконного володіння майно, а саме цілісний майновий комплекс: пропускний пункт з побутовими приміщеннями, літ. "А-2", загальною площею 1069,4 кв.м; заправний пункт, літ. "Д", загальною площею 23,5 кв.м; механічна мийка "В", загальною площею 405,5 кв.м, з очисними спорудами літ."С","С-1", "С-2"; виробничий корпус літ. "Б-2", загальною площею 3983,9 кв.м; 2СК-26, літ. "Г", загальною площею 84,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . В решті вимог скарги відмовлено.

31.10.2023 ОСОБА_3 із зазначенням останнього уповноваженою особою акціонерів ВАТ "Лозівське АТП-16309" подано до Господарського суду Харківської області клопотання про відсторонення арбітражного керуючого Черкасова С.А. від виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП-16309" та призначення нового ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП 16309" (вх.№29735).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.02.2024 залишено без розгляду клопотання ОСОБА_3 про відсторонення арбітражного керуючого Черкасова С.А. від виконання повноважень ліквідатора (вх.№ 29735 від 31.10.2023), з тих підстав, що на момент постановлення ухвали ОСОБА_3 не набув статусу учасника справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП - 16309", оскільки, не звернувся до суду з заявою про набуття як уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) статусу учасника у справі про банкрутство, що також узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/24368/14.

09.04.2024 ОСОБА_3 вдруге подано до Господарського суду Харківської області клопотання про відсторонення арбітражного керуючого Черкасова С.А. від виконання повноважень ліквідатора (вх.№ 9422), в якому заявник просив суд відсторонити арбітражного керуючого Черкасова С.А. від виконання повноважень ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП 16309"; призначити нового ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП 16309" відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.04.2024 у справі №922/4571/14 повернуто ОСОБА_3 клопотання про відсторонення арбітражного керуючого Черкасова С.А. від виконання повноважень ліквідатора (вх. № 9422 від 09.04.2024) та додані до нього документи; попереджено ОСОБА_3 про неприпустимість зловживання процесуальними правами та про відповідальність за таке зловживання.

ОСОБА_3 з ухвалою суду від 12.04.2024 не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 12.04.2024 у справі №922/4571/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання про відсторонення арбітражного керуючого Черкасова С.А. від виконання повноважень ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП 16309" (вх. № 9422 від 09.04.2024).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 закрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.04.2024 у справі №922/4571/14 з тих підстав, що скаржник не має статусу сторони чи учасника у справі №922/4571/14 про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП-16309".

24.01.2025 до суду від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшло повідомлення (вих. № 3183/2412-1-25/15.1) про тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого Черкасова С.А. строком на 180 днів на підставі наказу Міністерства юстиції України від 16.01.2025 №73/7 "Про застосування до арбітражного керуючого Черкасова С.А. дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого".

Ухвалою суду від 06.02.2025 відсторонено арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича від виконання повноважень ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП 16309". Призначено ліквідатором Відкритого акціонерного товариства "Лозівське АТП 16309" (64600, Харківська обл., м. Лозова, вул. Польова, 1, код ЄДРПОУ 14082622) арбітражного керуючого Онищенка Костянтина Сергійовича (62495, Харківська обл., Харківській р-н, смт. Васищеве, вул. Орєшкова, 150, РНОКПП НОМЕР_1 , свідоцтво №357 від 27.02.2013).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Так предметом спору у даній справі є матеріально - правові вимоги про витребування у відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське АТП-16309" нерухомого майна, яке раніше належало ВАТ "Лозівське автотранспортне підприємство -16309" та було продане за результатами аукціону за договором купівлі - продажу переможцю аукціону - ОСОБА_1 , який в подальшому відчужив спірне нерухоме майно шляхом внесення до статутного капіталу ТОВ "Лозівське АТП -16309" (42978856).

Верховний Суд у постанові від 28.01.2021 у справі №910/17743/18 зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №911/2548/18).

Як вже зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Харківської області у справі №922/4571/14 від 13.09.2017 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський автопарк» задоволено частково. Визнано результати відкритих торгів у формі аукціону від 19.07.2016 року, з продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309» згідно додатку № 1 від 19.07.2016 року, оформлених протоколом проведення відкритих торгів у формі аукціону № 1 від 19.07.2016 року недійсними. Визнано недійсним договір купівлі-продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309», укладений з переможцем відкритих торгів у формі аукціону від 19.07.2016 року, згідно протоколу № 1 від 19.07.2016 року та додатку № 1 від 19.07.2016 року до протоколу № 1 від 19.07.2016 року.

Ліквідатор ВАТ "Лозівське автотранспортне підприємство 16309" не погодився з ухвалою суду від 13.09.2017 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи, неправильне та неповне дослідження доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить вищевказану ухвалу від 13.09.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Лозівський автопарк" відмовити повністю; покласти судові витрати в повному обсязі на заявника.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 апеляційну скаргу ліквідатора ВАТ "Лозівське автотранспортне підприємство 16309" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 13.09.2017 у справі №922/4571/14 в оскаржуваній частині залишено без змін.

05.12.2017 Лозівський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд із касаційною скаргою від 04.12.2017 № 2505 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.09.2017 у справі № 922/4571/14.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 922/4571/14 за касаційною скаргою Лозівського міськрайонного центру зайнятості від 04.12.2017 № 2505 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.09.2017.

Враховуючи вищевикладене судове рішення про визнання результатів відкритих торгів у формі аукціону від 19.07.2016 року, з продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309» згідно додатку № 1 від 19.07.2016 року, оформлених протоколом проведення відкритих торгів у формі аукціону № 1 від 19.07.2016 року та договір купівлі-продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309», укладений з переможцем відкритих торгів у формі аукціону від 19.07.2016 року, згідно протоколу № 1 від 19.07.2016 року та додатку № 1 від 19.07.2016 року до протоколу № 1 від 19.07.2016 року, наразі є чинними.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанови від 26.11.2019 у справі №922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19) преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Крім цього, у постанові від 22.10.2019 у справі №910/2039/18 Верховний Суд, серед іншого, наголосив, що преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, встановлені вказаними вище рішеннями у справі 922/4571/14 обставини щодо недійсності результатів відкритих торгів у формі аукціону від 19.07.2016 року, з продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309» згідно додатку № 1 від 19.07.2016 року, оформлених протоколом проведення відкритих торгів у формі аукціону № 1 від 19.07.2016 року недійсними та договору купівлі-продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309», укладеного з переможцем відкритих торгів у формі аукціону від 19.07.2016 року, згідно протоколу № 1 від 19.07.2016 року та додатку № 1 від 19.07.2016 року до протоколу № 1 від 19.07.2016 року, є преюдиціальними в силу ч.4 ст.75 ГПК України під час розгляду позовної заяви ВАТ "Лозівське автотранспортне підприємство -16309" в особі ліквідатора Черкасова Станіслава Андрійовича у справі 922/4571/14 (922/4018/24).

Разом з цим, судом встановлено, що в подальшому Полешко В.В передано до статутного капіталу ТОВ "Лозівське АТП - 16309" вказане майно.

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що нерухоме майно а саме:

- заправний пункт, літ. «Д», загальною площею 23,5 кв.м., що знаходиться за адресою Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1;

- механічна мийка літ. «В», загальною площею 405,5 кв.м, з очисними спорудами літ. «С», «С-1», «С-2», що знаходяться за адресою Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1;

- виробничий корпус літ. «Б-2», загальною площею 3983,9 кв.м., що знаходиться за адресою Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1;

- одноповерхова нежитлова будівля 2СК-26, літ. «Г», загальною площею 84,4 кв.м., що знаходиться за адресою Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1, належить на праві власності ТОВ "Лозівське АТП - 16309" (дата внесення запису - 06.05.2019; підстава виникнення права власності - рішення про державну реєстрацію прав ті їх обтяжень, індексний номер:46769672 від 08.05.2019 12:00:09, Качалова Олександра Миколаївна , Лозівська районна державна адміністрація, Харківська область).

Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Приписами ст.41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

В силу ч.ч. 1,2 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ч.ч. 1,3 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Аналогічні положення наведено у статті 208 Господарського кодексу України.

За змістом ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Стаття 387 ЦК України передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч.ч. 1,3 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №4/5007/33-Б/11 (906/1519/20), у правовідносинах з повернення майна, відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство, для вирішення питання, кому належить право на пред'явлення позову і з якими саме вимогами (про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу чи про витребування майна) необхідно з'ясовувати, у кого перебуває у власності майно на момент виникнення спору, чи був боржник власником відчуженого на аукціоні майна та відповідно у який спосіб позивач має захистити саме своє право у разі його порушення.

У разі відчуження на аукціоні у справі про банкрутство майна, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 з посиланням, зокрема на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19.

Поряд з цим у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (висновки про застосування норм права, які викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

Крім цього Суд, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані в постанові від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 (пункти 41, 42), зазначає, що метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (пункт 89), від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та №488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункт 100), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 146), від 14.12.2021 у справі №344/16879/15-ц).

Отже, задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 146).

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно, зокрема в добросовісного набувача.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 6-3104цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №674/31/15-ц, та аналогічними висновками Верховного Суду в постановах від 11.04.2018 у справі № 904/9655/16 та від 16.07.2020 у справі №17/04/05/10-01-14-05-08/4129.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19.

Щодо правової природи такого способу захисту цивільного права як витребування майна з чужого незаконного володіння - віндикація, то особливістю віндикаційних позовів є те, що предмет позову становить вимога неволодіючого майном власника до володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого володіння. Тому предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

За змістом постанови Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №911/3456/15(911/1683/22), як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постанові від 03.04.2024 у справі №917/1212/21), власник із дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 щодо застосування норм частини 3 статті 216, частин 1, 2 статті 216 Цивільного кодексу України виснував, зокрема, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Як зазначалось судом вище згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що нерухоме майно а саме:

Отже, наразі право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське АТП-16309" (код ЄДРПОУ 42978856).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №904/6495/13, юридичний аналіз статей 216, 328 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а незаконність набуття права власності, яка встановлена судом не може обґрунтовувати правомірності набуття права власності.

Отже, правочин, який визнаний судом недійсним, незалежно від його державної реєстрації у реєстрі прав на нерухоме майно не породжує наслідків визнання за набувачем права власності на спірне майно, а положення статей 2-5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" мають застосовуватися з врахуванням винятків при визнанні недійсними правочинів у судовому порядку.

У своїй постанові від 20.02.2020 у справі №922/719/16 Верховний Суд вказав, що в разі, коли відчуження майна відбулося іншою особою після правочину, вчиненого боржником у підозрілий період з такою іншою особою ("кредитор" у розумінні статті 20 Закону про банкрутство) і визнаного недійсним з підстав, визначених частиною першою статті 20 Закону про банкрутство, ліквідатор боржника не позбавлений права заявити вимоги про витребування майна в останнього набувача відповідно до статті 388 ЦК України, звернення ліквідатора боржника із заявою в порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту порушених прав боржника, відповідає повноваженням ліквідатора боржника та не суперечить меті Закону про банкрутство.

Так, згідно п.12 ч.1 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №904/6495/13, у процедурі банкрутства майно боржника вибуває з володіння власника (органу управління боржником) в момент введення ліквідаційної процедури та з призначенням ліквідатора до нього переходять права органу управління боржником (частина 2 статті 38 Закону про банкрутство). Отже, вибуття майна з володіння власника відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону. Обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов'язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство (частина 3 статті 98 Закону про банкрутство). Отже, встановлення судами недійсності правочину з продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі очевидно підтверджує вихід ліквідатора за межі принципів добросовісності та законності, передбачених частиною 3 статті 98 Закону про банкрутство, та означає порушення ним тих повноважень розумного власника, якими наділив його законодавець в момент введення ліквідаційної процедури.

Зважаючи на викладене , спірне нерухоме майно вибуло з володіння ВАТ "Лозівське автотранспортне підприємство -16309", адже було продано 19.07.2016 року на відкритих торгах у формі аукціону в процедурі ліквідації а межах справи про банкрутство ВАТ "Лозівське автотранспортне підприємство -16309" на виконання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " , за результатами якого між ТОВ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309», в особі ліквідатора Мішина С.І., та переможцем аукціону - ОСОБА_1 , був укладений договір купівлі продажу цілісного майнового комплексу підприємства банкрута до складу якого входять: контрольно-пропускний пункт з побутовими приміщеннями, літ.«А-2», загальною площею 1069,4 кв.м; заправний пункт, літ. «Д», загальною площею 23,5 кв.м; механічна мийна «В», загальною площею 405,5 кв.м, з очисними спорудами літ. «С», «С-1», «С-2»; виробничий корпус літ. «Б-2», загальною площею 3983,9 кв.м; 2СК-26, літ. «Г», загальною площею 84,4 кв.м., огородження та замощення; вибракуваний вантажний автомобіль КРАЗ 256Б1, вантажний, 1993 року випуску, колір бежевий, об'єм двигуна 14860 см3 відсутній, комплектація - базова; вибракуваний вантажний автомобіль ГАЗ 3307, вантажний, 1993 року випуску, колір синій, об'єм двигуна 4250 см3 відсутній, комплектація - базова; вибракуваний автобус Daimler-Benz 0303, пасажирський, 1987 року випуску, колір білий, об'єм двигуна 13763 см3 комплектація - базова; вибракуваний автобус Ікарус 256.54, пасажирський, 1985 року випуску, колір червоний, об'єм двигуна 10349 см3 комплектація - базова; вибракуваний автобус Ікарус 256, пасажирський, 1988 року випуску, колір червоний, об'єм двигуна 10349 см3 комплектація - базова; вибракуваний автобус Ікарус 250, пасажирський, 1986 року випуску, колір червоний, об'єм двигуна 10349 см3 комплектація - базова; вибракуваний автобус Daimler-Benz 0303, пасажирський, 1977 року випуску, колір білий, об'єм двигуна 13763 см3 комплектація - базова; вибракуваний автобус ПАЗ 3205, пасажирський, 1991 року випуску, колір червоний, об'єм двигуна 4670 см3, комплектація - базова.

При цьому, визначений законодавцем орган управління майном (ліквідатор - арбітражний керуючий Мішин С.І) діяв з порушеннями тих повноважень , які цьому було надано законодавством при реалізації спірного майна ВАТ "Лозівське автотранспортне підприємство -16309", що підтверджується ухвалою суду від 13.09.2017 року у справі №922/4571/14.

Водночас, згідно постанови Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 (925/1399/15) добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Згідно постанови Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №902/260/22(464/7080/20) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011, "Кривенький проти України" від 16.02.2017).

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Право витребувати нерухоме майно з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони права власності і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Суд звертає увагу на те, що повернення у власність позивача спірного нерухомого майна, відчуженого поза волею власника на підставі аукціону та укладених за його результатами договорів купівлі-продажу, які визнано недійсними у судовому порядку, переслідує легітимну мету охорони права власності особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а також з метою дотримання таких прав відповідно до загальних інтересів суспільства.

Враховуючи наведене, суд зазначає , що єдиним можливим в цьому випадку способом поновлення порушеного права позивача на володіння спірним майном, який може забезпечити приведення обсягу прав сторін в контексті спірного майна у стан, який існував до постановлення ухвали суду від 13.09.2017 у справі №922/4571/14, яким визнано недійсним результати відкритих торгів у формі аукціону від 19.07.2016 року, з продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309» згідно додатку № 1 від 19.07.2016 року, оформлених протоколом проведення відкритих торгів у формі аукціону № 1 від 19.07.2016 року та договір купівлі-продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309», укладений з переможцем відкритих торгів у формі аукціону від 19.07.2016 року, згідно протоколу № 1 від 19.07.2016 року та додатку № 1 від 19.07.2016 року до протоколу № 1 від 19.07.2016 року., є саме витребування у відповідача належного позивачу майна з чужого незаконного володіння.

Відтак, втручання у право відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське АТП-16309", на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету; цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право та не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що результати відкритих торгів у формі аукціону від 19.07.2016 року, з продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309» згідно додатку № 1 від 19.07.2016 року, оформлених протоколом проведення відкритих торгів у формі аукціону № 1 від 19.07.2016 року та договір купівлі-продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309», укладений з переможцем відкритих торгів у формі аукціону від 19.07.2016 року, згідно протоколу № 1 від 19.07.2016 року та додатку № 1 від 19.07.2016 року до протоколу № 1 від 19.07.2016 року, визнані недійсними ухвалою суду від 13.09.2017 у справі №922/4571/14, у зв'язку з чим відповідні об'єкти нерухомості, які перейшли за цими договорами переможцю цього аукціону - до ОСОБА_1 та в подальшому були відчужені останнім шляхом внесення до статутного капіталу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське АТП-16309" підлягають витребуванню на користь законного власника ВАТ "Лозівське автотранспортне підприємство -16309".

Щодо заяви відповідача (вх.№30852 від 09.12.2024) про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

При цьому, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із пливом часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Відповідно до постанови Верховного Суду від 09.04.2020 року у справі № 10/Б-743, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Закон також не пов'язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3234/16.

Отже, початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

Саме ця остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3224/16 має враховуватись судами під час вирішення тотожних спорів, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17.

Згідно ч.1 ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч.1 ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Стаття 253 ЦК України визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

В силу ч.1 ст.254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

За змістом ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписи ст.260 ЦК України передбачають, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.

Згідно зі статтею 92 Цивільного кодексу України, дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

Відтак, при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, з посиланням на позицію Верховного Суду України у постанові від 13.01.2016 у справі №922/5094/14).

Як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії").

У постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 711/802/17 та від 06.06.2018 у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зазначила про те, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов'язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов'язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Тобто, початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку ст.388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

Як було зазначено вище, відкриті торги у формі аукціону відбулися 19.07.2016 року, з продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309» згідно додатку № 1 від 19.07.2016 р., оформлених протоколом проведення відкритих торгів у формі аукціону № 1 від 19.07.2016 р. , за результатами яких було укладено договір купівлі-продажу майна ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство 16309», укладений з переможцем відкритих торгів у формі аукціону від 19.07.2016 року, згідно протоколу № 1 від 19.07.2016 року та додатку № 1 від 19.07.2016 року до протоколу № 1 від 19.07.2016 року, отже, саме з 19.07.2016 відліковується початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України, натомість із заявою про витребування майна банкрута ліквідатор арбітражний керуючий Черкасов С.А звернувся до суду лише 13.11.2024, тобто, більше, ніж через вісім років з моменту вибуття майна з власності ВАТ "Лозівське автотранспортне підприємство -16309".

Крім того, суд звертає увагу, що згідно із ч.5 ст.256 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (правові позиції викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 7106/1272/14-ц, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 та від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17).

Натомість позивачем не заявлялось про поважність причин пропуску позовної давності звернення з позовною заявою, що є предметом цього розгляду, до суду, а навпаки послідовно висловлювалась позиція про відсутність факту пропущення позовної давності.

Таким чином, суд прийшов до висновку про повну відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ "Лозівське автотранспортне підприємство -16309" в особі ліквідатора Черкасова Станіслава Андрійовича у зв'язку зі спливом позовної давності.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем покладаються на нього.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 91, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Позивач: ВАТ "Лозівське автотранспортне підприємство -16309" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Онищенка Костянтина Сергійовича (62495, Харківська обл., Харківській р-н, смт. Васищеве, вул. Орєшкова, 150, РНОКПП НОМЕР_1 , свідоцтво №357 від 27.02.2013).

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське АТП-16309" (Харківська обл., м. Лозова, вул. Польова, буд 2, код ЄДРПОУ 42978856)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Повне рішення складено та підписано 18.04.2025.

Суддя В.О. Усатий

Попередній документ

126715861

Наступний документ

126715863

Інформація про рішення:

№ рішення:	126715862
№ справи:	922/4571/14
Дата рішення:	09.04.2025
Дата публікації:	21.04.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Харківської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (13.10.2025)
Дата надходження:	13.10.2025
Предмет позову:	про витребування майна

Розклад засідань:

Минулі засідання (84)

23.12.2025 22:05	Східний апеляційний господарський суд
23.12.2025 22:05	Господарський суд Харківської області
23.12.2025 22:05	Східний апеляційний господарський суд
23.12.2025 22:05	Господарський суд Харківської області
23.12.2025 22:05	Східний апеляційний господарський суд
23.12.2025 22:05	Господарський суд Харківської області
23.12.2025 22:05	Східний апеляційний господарський суд
23.12.2025 22:05	Господарський суд Харківської області
23.12.2025 22:05	Східний апеляційний господарський суд
23.12.2025 22:05	Господарський суд Харківської області
23.12.2025 22:05	Східний апеляційний господарський суд
23.12.2025 22:05	Господарський суд Харківської області
23.12.2025 22:05	Господарський суд Харківської області
23.12.2025 22:05	Господарський суд Харківської області
23.12.2025 22:05	Господарський суд Харківської області
04.02.2020 11:20	Господарський суд Харківської області
12.03.2020 12:00	Господарський суд Харківської області
28.04.2020 11:00	Східний апеляційний господарський суд
30.04.2020 12:40	Господарський суд Харківської області
21.05.2020 11:00	Східний апеляційний господарський суд
26.05.2020 10:00	Господарський суд Харківської області
11.06.2020 12:00	Господарський суд Харківської області
04.08.2020 09:45	Господарський суд Харківської області
04.08.2020 10:00	Господарський суд Харківської області
08.08.2020 10:00	Господарський суд Харківської області
08.10.2020 10:00	Господарський суд Харківської області
28.10.2020 11:00	Господарський суд Харківської області
18.11.2020 11:00	Господарський суд Харківської області
19.11.2020 11:30	Східний апеляційний господарський суд
01.12.2020 12:45	Східний апеляційний господарський суд
08.12.2020 13:00	Східний апеляційний господарський суд
12.01.2021 11:30	Східний апеляційний господарський суд
02.02.2021 12:00	Східний апеляційний господарський суд
02.02.2021 12:30	Східний апеляційний господарський суд
23.03.2021 11:00	Господарський суд Харківської області
08.04.2021 10:20	Господарський суд Харківської області
18.05.2021 10:30	Касаційний господарський суд
17.06.2021 09:40	Господарський суд Харківської області
17.06.2021 11:00	Господарський суд Харківської області
07.07.2021 10:20	Господарський суд Харківської області
09.08.2021 10:20	Господарський суд Харківської області
07.09.2021 10:00	Господарський суд Харківської області
22.09.2021 11:20	Господарський суд Харківської області
06.10.2021 10:00	Господарський суд Харківської області
07.10.2021 12:00	Господарський суд Харківської області
23.11.2021 12:00	Господарський суд Харківської області
05.01.2022 11:40	Господарський суд Харківської області
07.02.2022 11:00	Східний апеляційний господарський суд
22.02.2022 12:20	Господарський суд Харківської області
15.03.2022 10:15	Господарський суд Харківської області
05.04.2022 12:40	Господарський суд Харківської області
22.09.2022 11:00	Господарський суд Харківської області
13.10.2022 11:30	Господарський суд Харківської області
27.10.2022 10:20	Господарський суд Харківської області
22.11.2022 12:00	Господарський суд Харківської області
20.12.2022 09:40	Господарський суд Харківської області
20.12.2022 10:00	Господарський суд Харківської області
17.01.2023 11:00	Господарський суд Харківської області
31.01.2023 11:00	Господарський суд Харківської області
16.02.2023 12:00	Господарський суд Харківської області
23.03.2023 11:00	Господарський суд Харківської області
04.04.2023 10:50	Господарський суд Харківської області
27.04.2023 14:30	Господарський суд Харківської області
20.07.2023 11:00	Господарський суд Харківської області
21.08.2023 09:15	Східний апеляційний господарський суд
03.10.2023 10:20	Господарський суд Харківської області
16.05.2024 10:20	Господарський суд Харківської області
11.06.2024 10:00	Касаційний господарський суд
12.06.2024 14:15	Східний апеляційний господарський суд
22.08.2024 11:20	Господарський суд Харківської області
24.10.2024 11:00	Господарський суд Харківської області
12.11.2024 10:15	Касаційний господарський суд
26.11.2024 15:20	Господарський суд Харківської області
30.01.2025 12:50	Господарський суд Харківської області
06.02.2025 10:40	Господарський суд Харківської області
11.03.2025 15:20	Господарський суд Харківської області
03.04.2025 10:20	Господарський суд Харківської області
10.04.2025 13:00	Господарський суд Харківської області
05.06.2025 10:00	Господарський суд Харківської області
29.07.2025 16:20	Господарський суд Харківської області
31.07.2025 10:15	Східний апеляційний господарський суд
25.08.2025 11:00	Східний апеляційний господарський суд
23.09.2025 15:00	Господарський суд Харківської області
25.11.2025 14:20	Господарський суд Харківської області