про відмову в забезпеченні позову
18.04.2025м. СумиСправа № 920/265/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Резніченко О.Ю., розглянув заяву №б/н від 17.04.2025 (вх. №2277 від 18.04.2025) представника позивача 1: ОСОБА_1 , про забезпечення позову у справі №920/265/24
за позовом: 1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_2 ),
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю ТФ “Магазин “Славутич» (вул. Харківська, 4, м. Суми, 40035, Код ЄДРПОУ 14008264),
2. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ),
3. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ),
4. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_5 ),
5. ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ),
6. ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 )
7. ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_8 )
8. ОСОБА_9 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_9 ),
9. ОСОБА_10 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_10 )
про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників товариства
Суть питання, що вирішується ухвалою суду.
Позивачі звернулись до господарського суду із позовною заявою, в якій просять суд визначити розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю ТФ “Магазин “Славутич» (вул. Харківська, 4, м. Суми, 40035. Код ЄДРПОУ 14008264) в сумі 86000 грн 00 коп. та розміри часток у статутному (складеному) капіталі його учасників:
- ОСОБА_1 (спадкоємець ОСОБА_11 ) - 26930,00 грн. - 31.31 % статутного капіталу;
- ОСОБА_2 (спадкоємець ОСОБА_11 ) - 26930,00 грн. - 31.31% статутного капіталу;
- ОСОБА_7 - 3440,00 грн. - 4,00 % статутного капіталу;
- ОСОБА_5 (спадкоємець ОСОБА_12 ) - 200,00 грн. - 0,23% статутного капіталу;
- ОСОБА_9 - 50,00 грн. - 0,06 % статутного капіталу;
- ОСОБА_3 (спадкоємець ОСОБА_13 ) - 1200,00 грн. - 1,40% статутного капіталу;
- ОСОБА_8 (спадкоємець ОСОБА_14 ) - 2000,00 грн. - 2,33 % статутного капіталу;
- ОСОБА_4 - 100,00 грн. - 0,12 % статутного капіталу;
- ОСОБА_6 - 18490,00 грн. - 21,50 % статутного капіталу;
- Спадкоємцям ОСОБА_15 - 6660,00 грн. - 7,74 % статутного капіталу.
Ухвалою суду від 12.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №920/265/24, призначене підготовче засідання.
18.04.2025 до суду надійшла заява про забезпечення позову (вх. №2277), в якій представник позивача 1 просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на вбудоване нежитлове приміщення по АДРЕСА_11 , площею 1213,3 кв.м., що належить товариству з обмеженою відповідальністю ТФ «Магазин «Славутич» (код 14008264) до набрання законної сили рішенням суду по суті у даній справі; заборонити державним реєстраторам, а також іншим суб'єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вбудоване нежитлове приміщення по АДРЕСА_11 , площею 1213,3 кв.м.
Представник позивача 1 в обґрунтування заяви зазначає, що позов обґрунтований порушенням корпоративних прав спадкоємців ОСОБА_11 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки відповідно до рішень загальних зборів учасників Товариства від 02.04.2018, оформлених протоколом №02.04.2018, від 16.04.2018 року, оформленим протоколом № 16.04.2018, від 26.04.2018 року, оформленим протоколом № 26.04.2018 розмір частки ОСОБА_11 було зменшено з 74,24 % до 17,89 %, а самим спадкоємцям було відмовлено у прийнятті до складу учасників Товариства.
Фактично вищевказані рішення загальних зборів учасників Товариства були прийняті без участі спадкоємців ОСОБА_11 ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), яка є мажоритарним учасником цього Товариства, а відповідно її спадкоємці є теж мажоритарними учасниками, без участі яких взагалі протиправно проводити загальні збори бо відсутній кворум, до того ж, що прийняті на цих зборах рішення направлені на зменшення частки ОСОБА_11 у статутному капіталі Товариства та позбавлення її спадкоємців прав, що виплавають із частки, яку вони успадкували.
Заявник вважає, що є реальна загроза відчуження ОСОБА_16 , як директором Товариства майна товариства, оскільки вищевказані дії направлені на набуття повного корпоративного контролю над Товариством, а відтак заволодіння його активами, зокрема, основним активом - нерухомим майном, а саме: вбудоване нежитлове приміщення по АДРЕСА_11 , отримання одноособового права вільно ним розпоряджатись, в тому числі і майном спадкоємців, оскільки жодні обмеження щодо розпорядження керівником по відчуженню майна не встановлені.
Суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції).
Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні ст.163 ГПК України.
Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна.
У п. 4.8 постанови Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (до такого висновку дійшов Верховний Суду в пункті 8.9 постанови Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 та у пункті 22 постанови від 25.09.2020 у справі № 925/77/20).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Предметом спору у даній справі є вимоги немайнового характеру - визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників товариства.
Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту, постановленого у цій справі, так як метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.
Суд вважає, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно, не узгоджується з предметом та підставами позову; позовні вимоги у цій справі не стосуються безпосередньо повернення чи витребування нерухомого майна на користь позивача, тобто не мають майнового характеру, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення арешту на відповідне нерухоме майно; накладення арешту на нерухоме майно не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позивачами вимогами немайнового характеру.
Також заявником не обґрунтовано, яким чином не застосування арешту нерухомого майна у справі про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників товариства може зробити неможливим невиконання рішення у такій справі або ускладнити таке виконання.
Крім цього, судом було зроблено запит до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та отримано відповідь №1304808 від 18.04.2025, з якої вбачається, що на нежитлове приміщення по вул. Харківська, 4 в м. Суми, раніше вже було накладено арешт на підставі ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 07.07.2017, залишеної без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10.08.2017 у справі №591/2156/17.
Судом також встановлено, що 27.01.2025 ухвалою Зарічного районного суду мю Суми у справі №591/2156/17 було відмовлено у задоволенні заяви ТОВ Торгівельна фірма «Магазин «Славутич» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 07.07.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» про стягнення вартості частки у майні товариства.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог заявника та відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд
1. У задоволенні заяви №б/н від 17.04.2025 (вх. №2277 від 18.04.2025) представника позивача-1 ОСОБА_1 , про забезпечення позову у справі №920/265/24 - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана суддею 18.04.2025.
Суддя О.Ю. Резніченко