вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"14" квітня 2025 р. м. Рівне Справа №918/634/24
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Шандалюк А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Буяна Романа Анатолійовича
до Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради,
про стягнення заборгованості в сумі 100 155,13 грн, розірвання договору оренди та повернення нежитлового приміщення
на новий розгляд
У судовому засіданні приймали участь:
від позивача: Мазур Олександр Григорович
від відповідача: Бондар Юрій Миколайович, Тимошицький Олександр Володимирович
- від третьої особи: не з'явився;
В червні 2024 року Фізична особа-підприємець Буян Роман Анатолійович (далі також - ФОП Буян Р.А.) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" (далі також - ВТОВ "Кантар") про:
- стягнення з ВТОВ "Кантар" на користь ФОП Буяна Р.А. заборгованість у сумі 100 155,13 грн, з яких: 88 218,93 грн - основний борг, 9 244,05 грн - пеня, 1 449,64 грн - інфляційних втрат та 1 242,51 грн - 3% річних;
- розірвання договору оренди нежитлового приміщення, затверджений рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.10.2008 у справі №11/95, в редакції додаткового договору від 25.04.2016 №2071, споруди площею 94,6 кв.м за адресою м. Рівне, вул. Чорновола, 74-Г;
- зобов'язання ВТОВ "Кантар" повернути нежитлове приміщення, площею 94,6 кв.м, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Чорновола, 74-Г, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 748832856101, шляхом виселення та передачі ФОП Буяну Р.А. по акту прийому-передачі у трьохденний термін.
Ухвалою від 15.07.2024 (суддя Політика Н.А.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі.
01 серпня 2024 року від відповідача надійшов відзив.
05 серпня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 09.09.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради.
09 вересня 2024 року від позивача, серед іншого, надійшла заява про зміну підстав позову.
23 вересня 2024 року від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову.
Ухвалою від 23.09.2024 у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Буяна Романа Анатолійовича про зміну підстав позову відмовлено.
01 жовтня 2024 року від представника Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшли письмові пояснення.
04 жовтня 2024 року від позивача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Ухвалою від 07.10.2024 у справі №918/634/24 позов залишено без розгляду.
14 жовтня 2024 року від ВТОВ "Кантар" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 43 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування вчинення позивачем необґрунтованих дій заявник зазначав, що на момент звернення з цим позовом у нього не існувало жодної заборгованості по орендній платі, яка є предметом розгляду, а тому в позивача були відсутні підстави для звернення до суду з цим позовом. Відтак в результаті незаконних та неправомірних дій позивача до відповідача було заявлено безпідставні вимоги. Такі дії позивача стали підставою отримання відповідачем професійної правничої допомоги, яка згідно з договором про надання правничої (допомоги) від 23.07.2024 надавалась Адвокатським об'єднанням "Істина".
18 жовтня 2024 року від позивача надійшли заперечення на заяву про прийняття додаткового рішення, в яких позивач вказував на те, що заявлені до компенсації витрати на надання правової допомоги в розмірі 43 500, 00 грн є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, у зв'язку з чим просить суд зменшити розмір витрат на надання професійної правничої допомоги до 6 000, 00 грн.
21 жовтня 2024 року від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначав, що розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Додатковою ухвалою від 21.10.2024 у справі №918/634/24, яку Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 03.12.2024, заяву ВТОВ "Кантар" про прийняття додаткового рішення задоволено частково. Постановлено стягнути з ФОП Буяна Р.А. на користь ВТОВ "Кантар" 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2025 касаційну скаргу ФОП Буяна Р.А. задоволено частково. Постанову від 03.12.2024 та додаткову постанову від 23.12.2025 Північно-західного апеляційного господарського суду, додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області від 21.10.2024 у справі №918/634/24 скасовано. Справу № 918/634/24 за заявою ВТОВ "Кантар" про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Верховний Суд вказав, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді заяви ВТОВ "Кантар" про прийняття додаткової ухвали щодо відшкодування судових витрат припустились порушень норм процесуального права, неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для її розгляду, відтак дійшли передчасних висновків про задоволення (часткове задоволення) заяви ВТОВ "Кантар" про ухвалення додаткової ухвали. Закцентував увагу, що стягнення (з позивача) компенсації понесених (відповідачем) витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. При цьому вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат, понесених у зв'язку із наданням правничої допомоги, суди не встановили чи довів відповідач, які саме необґрунтовані дії позивача були вчинені під час розгляду справи та в чому вони проявлялися, тобто не встановили обставин щодо того, які саме дії позивача під час розгляду цієї справи були необґрунтовані, що в силу ч. 5 ст. 130 ГПК є однією з умов для стягнення з позивача компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд першої інстанції обмежився лише зазначенням про те, що відповідною нормою не вимагається наявність у позивача протиправної мети при вчиненні таких дій або наявність умислу на вчинення протиправних дій. Суд зауважив, що зазначена норма наділяє відповідача відповідним правом за умови, якщо закриття провадження або залишення позову без розгляду стало наслідком необґрунтованих дій позивача, тобто таких дій, які призвели до відповідного результату - залишення позову без розгляду, проте не конкретизував, які саме дії позивача як необґрунтовані призвели до залишення його позову без розгляду.
Апеляційний суд допущену судом першої інстанції помилку не виправив, а в контексті необґрунтованості дій позивача зазначив лише, що (1) по своїй суті залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК і є свідченням необґрунтованості дій позивача, який реалізуючи свої права на звернення з позовом до суду породив необхідність несення відповідачем витрат з метою організації свого захисту в межах відповідного судового провадження, однак в послідуючому фактична необхідність цього була нівельована знову ж таки за наслідками диспозитивної реалізації позивачем своїх прав щодо залишення позову без розгляду, на що за будь-яких обставин відповідач не міг вплинути; (2) під необґрунтованими діями позивача слід розуміти сам факт подання клопотання про залишення позову без розгляду, яким останній фактично визнав передчасність пред'явлення позову до відповідача, а отже необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії.
Суд касаційної інстанції резюмував, що оскільки суди означеного не встановили, наведе свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з позивача відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно для задоволення (часткового задоволення) заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Верховний Суд також дійшов висновку, що додаткова постанова апеляційного суду як невід'ємна частина постанови апеляційного суду також підлягає скасуванню.
01 квітня 2025 року матеріали справи повернулися до господарського суду Рівненської області.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи на новий розгляд, справу № 918/634/24 розподілено судді Пашкевич І.О.
Ухвалою від 01.04.2025 справу № 918/634/24 (на новий розгляд) прийнято до свого провадження. Заяву ВТОВ "Кантар" (на новий розгляд) призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.04.2025 на 13:30 год. Встановлено для ФОП Буяна Р.А., ВТОВ "Кантар" та Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради процесуальний строк на подання суду письмових пояснень з урахуванням висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 19.03.2025 у справі № 918/634/24 до 09.04.2025.
07 квітня 2025 року від ФОП Буяна Р.А. надійшли додаткові письмові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду у даній справі. Позивач зазначив, що заперечує проти задоволення заяви відповідача про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат з наступних підстав: висновок про необґрунтованість дій позивача не може ґрунтуватися на процесуальних діях вчинених на стадії, що передувала зверненню до суду, або діях які мали місце в межах інших справ; відповідачем не наведено жодних необґрунтованих дій позивача, тоді як згідно зі ст. 130 ГПК України саме необґрунтовані дії позивача є підставою для покладення на нього витрат іншої сторони на надання професійної правничої допомоги; позивач не зловживав процесуальними правами; сама по собі відмова від позову не створює необґрунтованості дій позивача; докази, якими відповідач обґрунтовував понесення витрат на надання професійної правничої допомоги не відповідають критеріям реальності та необхідності; витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 43 500,00 грн є завищеними та неспівмірними, оскільки спір по суті не вирішувався; у даному випадку навпаки мали місце необґрунтовані дії відповідача, а не позивача, котрі полягали у ненаданні відповіді на претензію на стадії досудового врегулювання, а також не надіслання на адресу ФОП Буяна Р.А. Актів приймання-передачі наданих послуг за попередні періоди.
09 квітня 2025 року від ВТОВ "Кантар" надійшли додаткові письмові пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду у даній справі. Відповідач зазначив, що наполягає на задоволенні своєї заяви про стягнення з позивача 43 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки поніс їх з метою захисту від пред'явленого ФОП Буяном Р.А. у даній справі необґрунтованого позову, передумовою котрого слугувало небажання підприємця продовжувати орендні правовідносини з відповідачем. Так, ФОП Буян Р.А. як тільки набув за результатами аукціону право власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Рівне, вул. В'ячеслава Чорновола, 74-Г, яке орендує ВТОВ "Кантар", одразу вирішив усіма можливими способами позбавитися орендаря. Водночас позивач як покупець об'єкта малої приватизації за договором від 25.05.2023 зобов'язаний дотримуватися умов продажу щодо наявності в придбаному приміщенні орендаря та фіксованого розміру орендної плати за оренду. Однак позивач неодноразово попереджав відповідача, що не згідний з умовами оренди, зокрема з розміром орендної плати 7412,87 грн. в місяць, і що взагалі приміщення придбавалося підприємцем не з метою здачі його в оренду. Не реалізувавши свого наміру виселення з орендованого приміщення орендаря, позивач вигадав абсурдний борг для звернення з даним позовом до суду. Пред'явивши необґрунтований позов у справі № 918/634/24 ФОП Буян Р.А. подав власний розрахунок орендної плати, який не відповідає умовам договору, адже за розрахунками позивача станом на момент затвердження умови продажу на аукціоні спірної споруди розмір орендної плати 13 310,97 грн., що абсолютно не відповідає дійсності, адже розмір орендної плати на той час складав 7 412,87 грн. При цьому ВТОВ “Кантар» наголошує, що зі свого боку як орендар дотримується умов договору оренди в повному обсязі, вчасно вносить орендну плату в обумовленому договором розмірі 7 412,87 грн., що підтверджуються копіями платіжних інструкцій, які наявні в матеріалах справи. ВТОВ “Кантар» у додаткових письмових поясненнях акцентує увагу, що позивач безпідставно вказує на необґрунтованість дій відповідача в частині ненадання відповіді на претензію та відсутність актів наданих послуг, адже по перше сам подає копію претензії з повідомленням про її неотримання адресатом. Заявляє, що на момент подання позову заборгованість по орендній платі перед ВТОВ «Кантар» була відсутня, а отже, підстав для звернення до суду не було.
ВТОВ «Кантар» заявляє, що ФОП Буян Р.А. є недобросовісним позивачем, який переслідував протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача. Позивач протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору, що проявилося у тому, що отримавши відзив, у якому повністю спростовано позовні вимоги, попри очевидну безпідставність позову, позивач подав відповідь на відзив, у якій штучно додав нову підставу. Отримавши заперечення на відповідь, замість відмови від позову, позивач ініціював огляд об'єкта та подав безпідставну заяву про зміну підстав позову, затягуючи розгляд справи. Необґрунтованість дій позивача підтверджена ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 у справі № 918/634/24, якою відмовлено у задоволенні заяви позивача про зміну підстав позову. Усвідомивши безперспективність поданих вимог, перед третім судовим засіданням у справі 04.10.2024 позивач подав клопотання про залишення позову без розгляду. В той час відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу, захищаючись від необгрунтованих дій позивача.
В судовому засіданні 10.04.2025 судом оголошувалася перерва до 15:40 год. цього ж дня.
Після перерви судовому засіданні оголошено перерву до 14.04.2025 на 14:00 год.
14 квітня 2025 року у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача, котрі наполягали на своїх правових позиціях.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради в судове засідання не з'явилась, явку свого уповноваженого представника не забезпечила. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку ухвали від 01.04.2025 до його електронного кабінету 01.04.2025 о 23:55 год. тобто остання є врученою, з врахуванням ч.6 ст. 242 ГПК України - 02.04.2025.
Як вбачається із матеріалів справи відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України позивачем до початку розгляду справи по суті подано заяву про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.10.2024 позов ФОП Буяна Р.А. залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.226 ГПК України. Вказана ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася та в силу ст.235 ГПК України набрала законної сили.
Частиною 2 ст. 226 ГПК України встановлено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2024 від представника відповідача надійшла заява про стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, наданої відповідачу адвокатом Бондарем Ю.М. у розмірі 43 500,00 грн В обґрунтування вчинення позивачем необґрунтованих дій, заявник зазначає, що на момент звернення з даним позовом у нього не існувало жодної заборгованості по орендній платі, яка є предметом розгляду даної справи, а тому у позивача були відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом. Відтак в результаті незаконних та неправомірних дій позивача до відповідача було заявлено безпідставні вимоги. Дані дії позивача сприяли для відповідача необхідність отримання професійної правничої допомоги, яка, згідно договору про надання правничої (допомоги) від 23.07.2024, надавалась Адвокатським об'єднанням "Істина". Так, згідно додаткової угоди № 1 до договору від 23.07.2024, якими сторони визначили вартість робіт адвоката, а також акту прийомки-передачі наданих послуг від 08.10.2024, сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 43500,00 грн, яку поніс відповідач є співмірною та підлягає до задоволенню.
Згідно з ч.2 ст.16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору. При цьому, згідно з ч.8 ст.129 ГПК України докази понесення таких витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що орієнтовна сума судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку з розглядом справи, становить 50 000,00 грн, разом з тим в заяві про прийняття додаткового рішення відповідач заявив 43 500,00 грн понесених витрат.
07 жовтня 2024 року під час підготовчого засідання, за результатами якого судом постановлено ухвалу про залишення позову ФОП Буяна Р.А. без розгляду, представник ВТОВ "Кантар" зробив усну заяву щодо подачі відповідних доказів на підтвердження понесених судових витрат в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду першої інстанції від 07.10.2024.
Заява про ухвалення додаткового рішення була надіслана до Господарського суду Рівненської області 11.10.2024 за допомогою поштового зв'язку.
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем було подано до суду: договір про надання правничої (правової) допомоги від 23.07.2024, додаткову угоду №1 від 23.07.2024, акт прийомки-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 08.10.2024, рахунок на оплату №2/24 від 09.09.2024, платіжну інструкцію №8296 від 09.09.2024 на суму 20 000,00 грн.
Матеріали справи також містять копію ордера серії ВК №11138055 від 29.07.2024 на надання правничої допомоги ВТОВ "Кантар" адвокатом Бондарем Ю.М., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №698 від 30.11.2009.
Судом встановлено, що 23.07.2024 між Адвокатським об'єднанням "Істина" (адвокатське об'єднання) та ВТОВ "Кантар" (клієнт) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги, згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим договором адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання здійснювати представництво інтересів клієнта в Господарському суді Рівненської області у справі № 918/634/24 (в тому числі надання консультацій, підготовка відзиву, заперечення на відповідь на відзив, заперечень щодо поданих заяв та клопотань, а також інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду та участь в судових засіданнях в даній справі), а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу в обсязі та на умовах, що визначені цим договором.
Пунктом 3.1. Договору, сторони передбачили, що за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському об'єднанню гонорар (винагороду) в розмірі, що визначається в додатковій угоді до цього договору.
Згідно п.1 Додаткової угоди №1 від 23.07.2024 сторонами погоджено наступний безпосередній зміст правничої допомоги за Договором про надання правової допомоги в Господарському суді Рівненської області у справі № 918/634/24 - консультування та аналіз правової позиції по справі, підготовка відзиву, заперечення на відповідь на відзив, заперечень щодо поданих заяв та клопотань, а також інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду у справі № 918/634/24 та участь в судових засіданнях в даній справі.
Гонорар адвокатського об'єднання за надання правничої допомоги в Господарському суді Рівненської області визначається за взаємною згодою сторін та становить:
- для підготовки відзиву, заперечення на відповідь на відзив, заперечень щодо поданих заяв та клопотань, а також інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи розраховується з розміру погодинної ставки гонорару та становить: 1 500,00 грн - одна година роботи адвоката;
- участь в одному судовому засіданні у справі № 918/634/24 становить 3 000,00 грн. (п.2 додаткової угоди №1)
Відповідно до п.3 додаткової угоди №1, сторони домовилися, що клієнт оплачує Адвокатському об'єднанню авансовий платіж в розмірі 20 000,00 грн. протягом 60 днів з дня укладення договору, решта гонорару за надання правничої допомоги передбаченої договором та додатковими угодами сплачується Клієнтом на умовах післяплати, не пізніше 60 календарних днів з моменту завершення розгляду справи.
З акту прийомки-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 08.10.2024 вбачається, що на підставі умов договору від 23.07.2024, адвокатом були надані ВТОВ "Кантар" у справі №918/634/24 правові послуги на загальну суму 43 500,00 грн:
1) Підготовка відзиву на позовну заяву / 10 год. / 15000,00 грн;
2) Підготовка заперечення на відповідь на відзив / 5 год. / 7500,00 грн ;
3) Підготовка заяви про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача / 4 год. / 6000,00 грн;
4) Підготовка заперечення на заяву про зміну підстав позову / 4 год. / 6000,00 грн;
5) Участь в судових засіданнях в справі № 918/634/24 / три засідання / 9000,00 грн
Також, адвокатським об'єднанням "Істина" було виставлено рахунок на оплату №2/24 від 09.09.2024 на суму 20 000,00 грн.
Згідно з платіжною інструкцією №8296 від 09.09.2024, ВТОВ "Кантар" на розрахунковий рахунок адвокатського об'єднання було сплачено 20 000,00 грн за надання правничої допомоги згідно рахунку №2/24 від 09.09.2024. Оплата в сумі 20 000, 00 грн є авансовим платежем, згідно п.3 Додаткової угоди №1 від 23.07.2024.
Відтак надання адвокатом Бондарем Ю.М. професійної правничої допомоги відповідачу у вигляді послуг зазначених в Акті прийомки-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 08.10.2024 підтверджується матеріалами справи, зокрема поданням відзиву на позовну заяву, в якому повідомлено попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн., заперечення на відповідь на відзив, заяви про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, заперечення на заяву про зміну підстав позову та участь адвоката Бондаря Ю.М. в судових засіданнях 09.09.2024, 23.09.2024, 07.10.2024.
Враховуючи викладене, заявлені витрати відповідача на правничу допомогу, понесені при розгляді справи є доведеними.
При цьому аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку суд враховує наступне.
Порядок розподілу судових витрат за результатами вирішення спору врегульовано положеннями ст. 129 ГПК України.
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 ГПК України у випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Згідно ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно із ст. 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Відповідно до ст.132 ГПК України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається, матеріали справи не містять доказів постановлення судом першої інстанції при первісному розгляді ухвали про застосування до позивача заходів процесуального примусу, як і доказів, що позивач подав завідомо необґрунтований позов, на що суд мав право реагувати ухвалою про залишення позовної заяви без розгляду.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ГПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду, як і подання заяв про зміну підстав позову, не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ГПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Суд підкреслює, що подання позивачем заяв про зміну підстав позову та про залишення позову без розгляду не може розцінюватися як зловживання процесуальними правами або як вчинення необґрунтованих дій. Навпаки, ці дії є реалізацією передбачених законом процесуальних прав, межі здійснення яких не обмежуються обов'язком позивача доводити їхню обґрунтованість.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129-130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 25.07.2019 у справі № 910/11310/18.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, як зазначено Верховним Судом, для задоволення заяви про стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на правничу допомогу відповідачу необхідно довести, а суду при вирішенні питання про компенсацію таких витрат - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та - інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Разом з тим належних та допустимих доказів на підтвердження необґрунтованості дій позивача матеріали справи № 918/634/24 не містять та відповідачем в установленому порядку не доведено, тоді як звернувшись до суду з відповідним позовом ФОП Буян Р.А. реалізував гарантоване Конституцією України власне суб'єктивне право.
Окрім того, матеріали справи не містять доказів постановлення судом ухвали про застосування до позивача заходів процесуального примусу, як і доказів, що позивач подав завідомо необґрунтований позов, на що суд першої інстанції при первісному розгляді мав право реагувати ухвалою про залишення позовної заяви без розгляду.
Стосовно доводів відповідача про необґрунтованість позову суд зауважує, що залишення позову без розгляду за заявою самого ж позивача не є свідченням того, що позов по своїй суті є необґрунтованим чи неправомірним, оскільки наведені обставини могли б бути встановлені у судовому рішенні лише за наслідками розгляду суті спору, в той час як у даній справі позов по суті не розглядався.
Суд акцентує, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).
Суд виходить з того, що «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка/які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.
Подання позову у справі № 918/634/24 не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред'явлення ним завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами. При цьому суд з'ясував, що хоча позивач і просив суд залишити позов без розгляду, відсутність предмету спору не підтверджена матеріалами справи.
В той же час ознак, визначених ст. 43 ГПК України, у діях позивача не встановлено.
Положення статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України передбачають, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Подання заяви про залишення позову без розгляду, зміна підстав і предмету позову, заявлення клопотань з процесуальних витань і подання заяв по суті спору є саме по собі практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спорту на власний розсуд.
Судом при новому розгляді заяви про стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача не встановлено того, що позивач діяв недобросовісно, протидіяв вирішенню спору чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача.
Суд відзначає, що сам по собі факт залишення позову без розгляду у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, не свідчить про зловживання правом та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
З урахуванням викладеного у сукупності суд дійшов висновку, що витрати відповідача на правничу допомогу, понесені при розгляді справи є доведеними та підтверджуються у заявленому розмірі 43 500,00 грн. При цьому у задоволенні заяви Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат у вигляді професійної правничої допомоги суд відмовляє з підстав, викладених в даній додатковій ухвалі.
Керуючись ст. ст. 129, 130, 234, 235, 244 ГПК України, суд
1. У задоволенні заяви Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки, встановлені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано "18" квітня 2025 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич