Рішення від 08.04.2025 по справі 916/5705/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ

"08" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5705/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від позивача: адвокат Рубан І.В.,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/5705/24

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофілд Україна» (Балтська дорога, № 15, оф. 4, м. Одеса, 65042)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про визнання припиненими трудових відносин та вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору та короткий зміст аргументів учасників справи.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофілд Україна», в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофілд Україна» з 15.11.2024 в зв'язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а також виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу «відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» відомості про ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Агрофілд Україна».

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що 16.01.2018 він був прийнятий на посаду директора ТОВ «Агрофілд Україна», про що загальними зборами учасників відповідача було прийняте відповідне рішення у формі протоколу № 15/01 від 15.01.2018. При цьому, ТОВ «Агрофілд Україна» є діючою юридичною особою, в стані припинення не перебуває, а єдиним учасником вказаного товариства є ОСОБА_2 з часткою в розмірі 1500000,00 грн, що еквівалентно 100 відсотків статутного капіталу товариства. Також, позивач зауважив, що ТОВ «Агрофілд Україна» діє на підставі модельного статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 367 на умовах «за замовчуванням».

Позивач додає, що у зв'язку з тим, що він втратив матеріальну (економічну) та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді директора відповідача, ним 11.10.2024 на адресу учасників відповідача була направлена заява про звільнення його з посади директора на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, де позивач просив звільнити його з займаної посади директора за власним бажанням з 15.11.2024.

Як вказує позивач, 11.10.2024 ним на виконання положень статуту відповідача було направлено на адресу місця проживання учасника ОСОБА_2 повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «Агрофілд Україна» разом із заявою про звільнення, де було запропоновано провести збори учасників 15.11.2024 та зазначено відповідний порядок денний. Проте, за ствердженням позивача, 15.11.2024 в зазначений час за вказаною адресою учасник відповідача не з'явився, уповноваженого представника для участі в загальних зборах не направив, а отже голосів учасників товариства було недостатньо для розгляду питань, внесених до порядку денного.

Таким чином, як зауважує позивач, з незалежних від нього причин загальні збори учасників відповідача не змогли розглянути питання щодо припинення трудових відносин директора товариства, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з відповідними позовом.

Отже, позивач просить визнати припиненими трудові відносини між ним та відповідачем саме з 15.11.2024, оскільки, на його думку, він звільняється за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, завчасно попередив відповідача про своє звільнення та, оскільки, він свої зобов'язання в частині повідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в строки і спосіб, визначених статутом товариства, виконав, отже після 15.11.2024 відповідальність за подальшу господарську діяльність відповідача, ведення бухгалтерського і податкового обліку покладається на учасника ТОВ «Агрофілд Україна».

При цьому, на переконання позивача, неприйняття за наведених обставин загальними зборами учасників товариства рішення щодо звільнення директора має наслідком порушення конституційного права позивача на вільний вибір місця роботи та є підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2024 позовна заява вх.№5852/24 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

31.12.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх. № 5852/24 від 27.12.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5705/24. Постановлено справу № 916/5705/24 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "23" січня 2025 року о 12:40 год.

13.01.2025 від ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх.№ 852/25) про залучення Юридичного департаменту Одеської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, як органу, одним із завдань якого є державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначив, що залучення вказаної особи необхідне для належного і реального виконання судового рішення про визнання припиненими трудових відносин між сторонами та внесення відповідних змін до відомостей про відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Того ж дня, до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява (вх. № 864/25 від 13.01.2025) про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом була задоволена відповідною ухвалою суду від 20.01.2025.

23.01.2025, у підготовчому засіданні, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залучення Юридичного департаменту Одеської міської ради в якості третьої особи у зв'язку з необхідністю в проведенні реєстраційних дій з виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про керівника, з огляду на те, що такі дії є обов'язком державного реєстратора та здійснюються в межах його повноважень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у зв'язку з чим судом протокольною ухвалою було відмолено позивачу в задоволенні його клопотання (вх. № 852/25 від 13.01.2023). При цьому, протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області було залучено до участі у справі № 916/5705/24 ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Також, 23.01.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/5705/24 судом буо проголошено протокольну ухвалу про перерву до "18" лютого 2025 року об 11:20 год., про що відповідача та третю особу повідомлено у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України ухвалою суду від 23.01.2025.

17.02.2025 представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою (вх. № 5262/25), відповідно до якої просив прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофілд Україна» в зв'язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажання на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а також виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу: «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» відомості про ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Агрофілд Україна».

Окрім того, до вказаної заяви позивачем також було додано клопотання про залучення Юридичного департаменту Одеської міської ради до участі у справі № 916/5705/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Тотожна заява надійшла до суду 18.02.2025 через систему «Електронний суд» та була зареєстрована відділом документального забезпечення Господарського суду Одеської області за вх. № 5455/25.

18.02.2025 судом було постановлено протокольні ухвали про прийняття до розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог та про залишення без розгляду клопотань про залучення третьої особи у зв'язку з вирішенням відповідного питання судом у підготовчому засіданні 23.01.2025, а також постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі № 916/5705/24 на 30 днів за ініціативою суду.

Того ж дня, у підготовчому засіданні по справі № 916/5705/24, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/5705/24 до судового розгляду по суті на "20" березня 2025 року о 12:00 год. ТОВ «Агрофілд Україна» та ОСОБА_2 повідомлялися судом про дату, місце та час судового засідання по суті у справі № 916/5705/24 відповідною ухвалою від 19.02.2025 в порядку ст. 120 ГПК України.

Між тим, 19.02.2025 судом було здійснено перевірку щодо реєстрації ОСОБА_2 в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та засобами підсистеми «Електронний суд» з вказаного реєстру отримано відповідь № 1130734, з якої вбачається, що особу ідентифіковано, але на момент надходження запиту РНОКПП закрито/серія (за наявності) та номер паспорта знято з обліку, у зв'язку з наявністю повідомлення від ВРАЦС про громадян, які померли.

20.03.2025, у зв'язку з неявкою відповідача та неможливістю завершити розгляд справи, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні по суті на "08" квітня 2025 року об 11:00 год., про що відповідача було повідомлено ухвалою суду від 20.03.2025, постановленою відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

07.04.2025 позивачем на виконання вимог суду були подані додаткові пояснення (вх. № 11114/25) щодо його виходу за складу учасників ТОВ «Агрофілд Україна».

Під час розгляду справи по суті представник позивача виступив із вступною промовою та виступив у судових дебатах, де заявлений позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач - ТОВ «Агрофілд Україна», про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення ухвал суду до його електронного кабінету в порядку ч.ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного документу, проте процесуальним правом участі в судових засіданнях не скористався та свого повноважного представника жодного разу не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до відомостей, наявних у КП «ДСС», відповідач - ТОВ «Агрофілд Україна» є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в «Електронному суді» та має власний «кабінет» в «Електронному суді».

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника.

Крім того, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Третя особа та єдиний учасник ТОВ «Агрофілд Україна» ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, проте, як вбачається з матеріалів справи, надіслані за його місцезнаходженням рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвали у справі були повернуті поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення. В подільшому судом було з'ясовано, що стосовно ОСОБА_2 наявне повідомлення ВРАЦС про смерть особи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про розгляд справи і забезпечення реалізації ним своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними у ній матеріалами.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судові засідання, неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників відповідача та третьої особи у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В процесі розгляду справи подані позивачем всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час судового розгляду, відповідно до ст.ст. 209, 210 ГПК України, судом були з'ясовані всі обставини на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 08.04.2025 Господарським судом був завершений розгляд справи по суті, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні, та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголошене скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

3. Фактичні обставини справи встановлені судом.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб - підприємців та громадський формувань, 04.03.2016 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофілд Україна» (номер запису в реєстрі 13021020000000512).

Як слідує з матеріалів справи, рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофілд Україна», оформленим протоколом № 15/01 від 15 січня 2018 року, учасниками товариства - ОСОБА_1 , що володіє часткою в розмірі 50% статутного капіталу, та ОСОБА_3 , що також володіє часткою в розмірі 50% статутного капіталу вирішено, зокрема, звільнити ОСОБА_4 з посади директора Товариства за угодою сторін з 15.01.2018 та призначити на посаду директора Товариства з 16.01.2018 ОСОБА_1 з правом вчиняти дії від імені Товариства без довіреності.

З інформації, що міститься у відповідному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб - підприємців та громадський формувань, ОСОБА_1 наразі є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофілд Україна», відомості про нього як керівника містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а єдиним учасником та засновником цього Товариства є ОСОБА_2 , частка якого становить 100% голосів в статутному капіталі.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з протоколу загальних зборів учасників № 15/01 від 15.01.2018, діяльність ТОВ «Агрофілд Україна» здійснювалась на підставі модельного статуту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1182. Наразі Товариство діє на підставі модельного статуту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 367.

У відповідності до норм Модельного Статуту п. 24, п. 26, п. 27 вищим органом Товариства є загальні збори учасників. Кожен учасник Товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну розміру його частки у статутному капіталі Товариства. Виконавчий орган Товариства зобов'язаний повідомити учасникам Товариства про проведення загальних зборів учасників не менше ніж за 30 днів до запланованої дати їх проведення, повідомлення надсилається поштовим відправленням рекомендованим листом з описом вкладання.

Пунктом 33.5 Модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 №367 передбачено, що рішення загальних зборів учасників приймаються щодо обрання та припинення повноважень (звільнення) одноосібного виконавчого органу Товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу Товариства, притягнення посадових осіб Товариства до відповідальності.

05.09.2024 ОСОБА_1 підписав заяву про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофілд Україна», яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яновою С.В. та зареєстрована в реєстрі за № 4172. Із тексту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просив Товариство повідомити його про вартість частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для такого розрахунку, а також протягом строку, визначеного статутом товариства, виплатити йому вартість частки, розмір якої складає 500100,00 грн, що відповідає 25% статутного капіталу ТОВ «Агрофілд Україна».

11.09.2024 позивачем подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу».

11.10.2024 ОСОБА_1 прийняв рішення звільнитися з займаної ним посади директора ТОВ «Агрофілд Україна», про що написав заяву про звільнення його на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 15.11.2024, адресовану загальним зборам Товариства.

З метою дотримання процедури звільнення директора з посади, 11.10.2024 ОСОБА_1 (директором Товариства) було направлено заяву про звільнення його з посади директора Товариства, а також повідомлення про проведення загальних зборів учасників ТОВ «Агрофілд Україна» учаснику Товариства: ОСОБА_2 за адресою реєстрації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У вказаному повідомленні виконавчий орган ініціював проведення загальних зборів учасників ТОВ «Агрофілд Україна» на 15 листопада 2024 року о 10 годині 00 хвилин за адресою: м. Одеса, Балтська дорога, № 15, офіс 4 (юридична адреса Товариства), для вирішення питань про затвердження результатів діяльності відповідача за 2023 та 2024 роки, зміну директора Товариства (звільнення 15.11.2024 з посади директора ОСОБА_1 , призначення з 16.11.2024 на посаду директора особи за рішенням учасників) та надання повноважень на проведення державної реєстрації змін до відомостей про Товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Факт надсилання заяви і повідомлення про проведення загальних зборів учасників на адресу ОСОБА_2 підтверджується поштовою накладною Укрпошти від 11.10.2024, фіскальним чеком від 11.10.2024 та відповідним описом вкладення в цінний лист.

Відповідно до наданого позивачем протоколу реєстрації учасників, які прибули для участі в загальних зборах учасників ТОВ «Агрофілд Україна» від 15.11.2024, загальні збори учасників не відбулись у зв'язку з недостатністю голосів для прийняття будь-яких рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників Товариства, в тому числі і про звільнення директора, внаслідок неявки єдиного учасника товариства із часткою у статутному капіталі 100% ОСОБА_2 . Додатком до вказаного протоколу є реєстр осіб, які брали участь у загальних зборах ТОВ «Агрофілд Україна».

Таким чином, підставою для звернення до суду з цим позовом стало те, що позивач належним чином повідомив учасника Товариства про своє волевиявлення на звільнення з посади директора Товариства за власним бажанням, однак призначені директором ТОВ «Агрофілд Україна» загальні збори учасників Товариства не відбулись у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 , а тому відсутня можливість їх проведення та вирішення питання щодо припинення трудових правовідносин між Товариством та позивачем.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

За приписами частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч. 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки. Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (стаття 140 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закону № 2275-VIII) цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 2275-VIII установчим документом товариства є статут.

Згідно зі ст. 28 Закону № 2275-VIII органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Відповідно до ст. 29 Закону № 2275-VIII загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до компетенції загальних зборів належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Частинами 2-4 статті 32 вказаного Закону передбачено, що виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

Згідно ч.ч. 2-6 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.

Однією з особливостей проведення загальних зборів учасників товариства, яке має одного учасника, є те, що у цьому товаристві рішення з питань, які належать до компетенції загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті (ч. 2 ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

За положеннями ч. 1-5 ст. 39 Закону № 2275-VIII виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є «дирекція», а його голови - «генеральний директор», якщо статутом не передбачені інші назви.

Частиною тринадцятою статті 39 Закону № 2275-VIII передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

5. Оцінка аргументів учасників справи, мотиви й висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 в справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину 1 статті 98 та частину першу статті 99 Цивільного кодексу України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п'ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України «Про господарські товариства» і частину п'яту статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому, Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Кодекс законів про працю України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані статтею 99 Цивільного кодексу України.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень Кодексу законів про працю України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а у статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов'язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, та востаннє підтверджені у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 вказала на те, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема, у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов'язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, які є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

При цьому, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів укладення між позивачем та відповідачем ані трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону № 2275-VIII, ані відповідного цивільно-правового договору.

Відтак, оскільки трудовий договір (контракт) не укладався, а між сторонами фактично відсутній спір щодо припинення такого договору, норми КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 в справі № 127/27466/20.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Отже, позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 в справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 в справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 в справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище правовим висновкам.

За загальним правилом вирішення питання про припинення повноважень директора товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (збори учасників товариства) може вирішувати вказане питання.

Таким чином, директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII).

При цьому директор має дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним засновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофілд Україна» був ОСОБА_2 .

Таким чином, у даному випадку положення ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства виконавчим органом не застосовуються.

При цьому, як було встановлено судом вище, 11.10.2024 ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку на адресу учасника Товариства - ОСОБА_2 заяву про звільнення його з посади директора за власним бажанням. Факт направлення на адресу учасника вищенаведеного документа підтверджується наявними у матеріалах справи поштовою накладною про відправлення та описом вкладення у цінний лист, які суд визнає належними та допустимими, що свідчить про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з відповідачем в порядку, визначеному чинним законодавством.

Також, враховуючи вказані вимоги чинного законодавства, 11.10.2024, позивач, як директор Товариства (виконавчий орган), правомірно надіслав учаснику Товариства повідомлення про проведення загальних зборів учасників ТОВ «Агрофілд Україна», згідно якого за ініціативи директора було призначено загальні збори на 15 листопада 2024 року о 10:00 годині за адресою місцезнаходження Товариства.

Отже, позивач вжив усі необхідні дії для повідомлення єдиного учасника ТОВ «Агрофілд Україна» про скликання загальних зборів учасників Товариства для вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства.

Як зазначалось вище, у призначений час загальні збори учасників ТОВ «Агрофілд Україна» не відбулися у зв'язку з неявкою одноосібного учасника та засновника, що засвідчено позивачем шляхом складення та підписання протоколу реєстрації учасників, які прибули для участі в загальних зборах Товариства від 15.11.2024 та відповідним реєстром осіб.

Оскільки, учасником ТОВ «Агрофілд Україна» питання звільнення ОСОБА_1 із посади директора Товариства не вирішено, зазначене позбавило позивача можливості припинити свої повноваження як директора Товариства з незалежних від нього причин.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, наразі наявна інформація стосовно ОСОБА_2 як особи, яка померла. Докази переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофілд Україна» до спадкоємців ОСОБА_2 станом на момент ухвалення рішення суду у цій справі у матеріалах справи відсутні.

А отже, ОСОБА_1 вчинив усі необхідні дії та дотримався встановленого законом порядку припинення трудових відносин з ТОВ «Агрофілд Україна». Разом з тим, провести загальні збори учасників Товариства та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу станом на момент вирішення даної справи є неможливим з об'єктивних причин: смерть єдиного засновника та учасника Товариства та неприйняття частки у статутному капіталі Товариства у спадок спадкоємцями засновника.

Враховуючи вищенаведені обставини, позивач вичерпала доступні йому можливості позасудового вирішення питання про припинення її повноважень директора Товариства з власної ініціативи.

Матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 77-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження розгляду по суті заяви позивача про звільнення з посади директора відповідача, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Обмеження прав позивача на припинення корпоративних (управлінських) відносин істотно позначається на сфері його приватного життя. При цьому, приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру».

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя», в принципі, не виключає відносин професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме в межах трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з навколишнім світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

Праця людини має для неї неабияке значення в багатьох контекстах: як у матеріальному, так й у контексті самореалізації і взагалі приватності особи. Наявність у реєстрі інформації щодо позивача як керівника товариства належить до його професійної діяльності та охоплюється поняттям «приватне життя».

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Водночас, не маючи законної можливості припинити повноваження директора Товариства, позивач протиправно позбавляється можливості працевлаштуватися на іншу роботу (в тому числі на державну (публічну) службу, з урахуванням вимог Закону України «Про запобігання корупції», інших профільних Законів в частині вимог щодо несумісності), не має змоги очолити інше підприємство (з урахуванням вимог інших юридичних осіб).

Отже, позивач не може бути примушений до продовження виконання управлінських функцій директора Товариства. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та Товариством.

Разом із тим, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників Товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку одного з засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Отже, із поданих доказів суд встановив, що реалізуючи своє конституційне право на свободу праці позивач добросовісно виконав усі дії для свого звільнення, зокрема, написав заяву про звільнення, звернувся до учасника товариства відповідача з повідомленням про проведення загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про його звільнення з посади директора.

Проте, станом на момент розгляду даної справи загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофілд Україна» щодо прийняття рішення про звільнення позивача з посади директора за його власним бажанням на підставі його заяви, не проведено. Наразі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань досі містяться відомості про позивача як керівника відповідача.

Судом констатується, що в даному випадку позивач не має можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин у визначеному законодавством порядку, що порушує його право на працю, відтак підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З метою захисту своїх прав ОСОБА_1 у позовній заяві просив суд, зокрема визнати трудові відносини позивача з ТОВ «Агрофілд Україна» припиненими, у зв'язку зі звільненням його із займаної посади директора за власним бажанням з 15.11.2024.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.

За умовами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення правовідношення.

Факт неприйняття учасником ТОВ «Агрофілд Україна» рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 свідчить про наявність між сторонами спору, який підлягає вирішенню в судовому порядку, і саме з набрання рішенням законної сили вирішується спір про припинення правовідносин між сторонами, де судом досліджуються обставини дотримання позивачем, як керівником підприємства, вимог Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 року в справі № 910/6642/18).

Крім того суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, що наведена в ухвалі суду від 08.02.2023 у справі №127/27466/20, належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів керівника товариства у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), як визначено у постановах від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 та 17.03.2021 у справі №761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання/подання заяви про звільнення, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

У той же час, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 в справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 в справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 в справі № 917/1739/17).

Відтак, у даному випадку права позивача підлягають захисту шляхом припинення повноважень на майбутнє, що відповідає способу захисту, передбаченому п.7 ч.2 ст.16 ЦК України.

Отже, в даному випадку належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача буде не визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), а саме припинення трудових відносини між позивачем та відповідачем з дати набрання рішенням суду законної сили, у зв'язку зі звільненням з посади директора.

Таким чином, враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги щодо визнання припиненими трудових відносини ОСОБА_1 з ТОВ «Агрофілд Україна» у зв'язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажанням підлягають задоволенню частково шляхом припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та відповідачем з дати набрання рішенням законної сили, у зв'язку зі звільненням із займаної посади директора Товариства.

Встановлені судом обставини відповідачем жодним чином не спростовані.

Щодо позовної вимоги про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» відомостей про ОСОБА_1 як директора ТОВ «Агрофілд Україна», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон).

Проведення реєстраційних дій, відповідно до ст. 6 Закону, належить до повноважень державного реєстратора.

Одним із принципів, на яких базується державна реєстрація, є заявницький принцип (ст. 4 Закону). Суть заявницького принципу полягає у тому, що реєстраційні дії здійснюються на підставі волевиявлення зацікавленої особи, яке оформлюється у вигляді заяви від неї.

Реєстраційні дії здійснюють державні реєстратори юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якими є особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 вказаного Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 вказаного Закону суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Відповідно до вимог ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, рішення суду про припинення трудових правовідносин є підставою для проведення відповідної державної реєстрації зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу будь-яким державним реєстратором в межах України в силу повноважень, визначених законодавством.

Відтак, внесення запису про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофілд Україна», є наслідком прийнятого судом рішення, а звернення з такою вимогою до суду не передбачено, оскільки існує встановлений законом порядок вчинення реєстраційних дій.

Крім того, статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Судом встановлено, що позивач не звертався до реєстраторів із відповідною заявою або із запитом щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та не отримав відмову у вчиненні реєстраційних дій.

Відтак, права позивача не були порушені внаслідок дій чи бездіяльності, зокрема, державних реєстраторів.

За таких обставин, оскільки рішення суду про припинення трудових правовідносин є підставою для проведення відповідної державної реєстрації зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу будь-яким державним реєстратором в межах України в силу повноважень, визначених законодавством, суд приходить до висновку про відсутність підстав для судового захисту права позивача на здійснення реєстраційних дій в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», та вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як частково обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Підсумовуючи вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

За умовами пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд врахував, що коли пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофілд Україна» (Балтська дорога, № 15, оф. 4, м. Одеса, 65042, код ЄДРПОУ 40323152) з дати набрання рішенням законної сили, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофілд Україна».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофілд Україна» (Балтська дорога, № 15, оф. 4, м. Одеса, 65042, код ЄДРПОУ 40323152) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 18 квітня 2025 р.

Суддя О.В. Цісельський

Попередній документ
126715696
Наступний документ
126715698
Інформація про рішення:
№ рішення: 126715697
№ справи: 916/5705/24
Дата рішення: 08.04.2025
Дата публікації: 21.04.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Одеської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (18.04.2025)
Дата надходження: 27.12.2024
Предмет позову: про визнання трудових відносин припиненими
Розклад засідань:
23.01.2025 12:40 Господарський суд Одеської області
18.02.2025 11:20 Господарський суд Одеської області
20.03.2025 12:00 Господарський суд Одеської області
08.04.2025 11:00 Господарський суд Одеської області
Учасники справи:
суддя-доповідач:
ЦІСЕЛЬСЬКИЙ О В
ЦІСЕЛЬСЬКИЙ О В
3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача:
Квітчук Владислав Ярославович
відповідач (боржник):
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІЛД УКРАЇНА"
позивач (заявник):
Посвятенко Сергій Олександрович
представник позивача:
Рубан Ігор Володимирович