79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.04.2025 Справа № 914/3235/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянув матеріали заяви
про прийняття додаткового рішення у справі №914/3235/24
за позовом: фізичної особи-підприємця Маломижевої Юлії Сергіївни, м. Карлівка, Полтавська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Салютем Компані», м. Львів
про стягнення 518 728,55 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/3235/24 за позовом фізичної особи-підприємця Маломижевої Юлії Сергіївни, м. Карлівка, Полтавська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салютем Компані», м. Львів про стягнення 518 728,55 грн.
24.03.2025 Господарським судом Львівської області у справі №914/3235/24 винесено рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салютем Компані» на користь фізичної особи-підприємця Маломижевої Юлії Сергіївни 306 224,46 грн основного боргу, 2 553,46 грн 3% річних, 9 950,63 грн інфляційних, 3 824,48 грн судового збору. В частині стягнення 200 000,00 грн основного боргу провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору.
28.03.2025 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Маломижевої Юлії Сергіївни надійшла заява про надання доказів та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. №8128/25 від 28.03.2025).
Ухвалою суду від 04.04.2025 розгляд заяви про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, було призначено на 14.04.2025.
Представники сторін в судове засідання 14.04.2025 не з'явилися.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).
Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 40 936,43 грн надано копії ордеру серії ВІ №1268179 від 24.12.2024, договору №19/12/24 про надання правничої (правової) допомоги від 19.12.2024, рахунку на оплату №25/12/24 від 25.12.2024 на суму 25 000,00 грн, платіжної інструкції №1673 від 27.12.2024, рахунку на оплату №25/03/25 від 25.03.2025 на суму 15 936,43 грн, акту №1 виконаних робіт/наданих послуг від 25.03.2025 на суму 40 936,43 грн, виписки з банківського рахунку позивача від 27.03.2025.
Згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua) Федорович Євгенія Іванівна має право здійснювати адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва №2015 від 23.01.2018, виданого Радою адвокатів Полтавської області.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23.01.2014 (East/West., заява № 19336/04, § 268).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягненням обумовленого між сторонами успішного результату.
Водночас, суд ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу (зокрема й «гонорар успіху») у розмірі 40 936,43 грн є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.
Від відповідача заперечення на заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та/або клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу на адресу суду не надходили.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме адвокатом позивача складалися документи як по суті справи, так і з процесуальних питань, адвокат брав участь у судових засіданнях.
Положеннями ч. 3 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
З огляду на викладене, керуючись 126, 129, 244 ГПК України, суд
1. Заяву фізичної особи-підприємця Маломижевої Юлії Сергіївни про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салютем Компані», м.Львів, вул. Зелена, буд. 238 (ідентифікаційний код 44575540) на користь фізичної особи-підприємця Маломижевої Юлії Сергіївни, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 40 936,43 грн.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення складено 18.04.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.