вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
08 квітня 2025 рокуСправа № 912/3184/24
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи №912/3184/24
за позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), вул. Героїв АТО, 92, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50103
до відповідача Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, вул. Незалежності України, буд. 78, смт Олександрівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27300
про стягнення 2 565 463,50 грн
Представники сторін:
від позивача - Братухін О.Ю., самопредставництво, витяг з ЄДР, посвідчення серії АБ № 037928 видане 01.01.2024;
від відповідача - Чебан В.М, самопредставництво, довіреність № 332/02-12 від 11.02.2025, розпорядження № 298-к від 06.04.2021, посадова інструкція, положення про відділу юридичного забезпечення
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області з вимогами про стягнення 2 565 463,50 грн збитків, з покладенням судових витрат.
Ухвалою від 30.12.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/3184/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 30.01.2025 о 12:00 год.
Ухвалою суду від 16.01.2025 підготовче засідання у справі №912/3184/24 призначено на іншу дату, а саме на 12.02.2025 о 11:40.
12.02.2025 суд відкрив підготовче засідання та оголосив перерву до 25.02.2025, про що постановлено протокольну ухвалу.
12.02.2025 від відповідача до суду надійшли пояснення щодо позовних вимог.
24.02.2024 через систему "Електронний суд" від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі у відповідь на подані відповідачем пояснення від 12.02.2025.
Протокольною ухвалою від 25.02.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 05.03.2025 о 14:30 год.
Ухвалою від 05.03.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.03.2025.
19.03.2025 суд розпочав розгляд справи по суті, дослідив докази, витребував у позивача додаткові пояснення та оголосив перерву до 08.04.2025 о 12:00.
Позивачем 31.03.2025 подано додаткові пояснення на зазначені в протокольній ухвалі від 19.03.2025 питання.
Сторони в засіданні підтримали раніше оголошені позиції.
Обставини справи.
У період з 29.04.2024 по 09.05.2024 Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) проводилася планова перевірка в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади у сфері дотримання вимог природоохоронного законодавства Олександрівською селищною радою Кропивницького району Кіровоградської області.
Перевіркою встановлено, серед інших порушень, що на території Олександрівської селищної громади знаходяться стихійні (несанкціоновані) сміттєзвалища на яких складуються різні відходи (побутові, будівельні тощо), що призводить до засмічення та забруднення земель.
За результатом перевірки складено акт від 09.05.2024.
З метою усунення виявлених порушень селищній раді надано відповідну вимогу від 14.05.2024.
За вказані правопорушення голову селищної ради притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 52 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн (постанова від 09.05.2024). Штраф сплачено добровільно у повному обсязі.
Під час перевірки здійснено виїзди, зокрема, на:
- Сміттєзвалище, розташоване за межами села Несваткове Несватківського старостинського округу з географічною прив'язкою об'єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.970068°, 32.178422°.
Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.
На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.
Загальна площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 16200 м2 h-1,5 м (план-схема додається).
- Сміттєзвалище, розташоване за межами села Красносілля Красносільського старостинського округу з географічною прив'язкою об'єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.883513°, 32.439087°.
Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.
На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.
Площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 3600 м2 , h- 1м. (план-схема додається).
- Сміттєзвалище, яке розташоване за межами с. Вищі Верещаки Вищеверещаківського старостинського округу з географічною прив'язкою об'єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.984515°, 32.431906°.
Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.
На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.
Площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 700 м2, h-1,5 (план-схема додається).
- Сміттєзвалище, яке розташоване за межами с. Михайлівка Михайлівського старостинського округу з географічною прив'язкою об'єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.852268°,32.402907°.
Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.
На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.
Загальна площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 3162 м2, h-0,7м; (план-схема додається).
- Сміттєзвалище, яке розташоване за межами с. Підлісне, Підлісненського старостинського округу з географічною прив'язкою об'єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.778435°, 32.270560°.
Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.
На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи.
Площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 1810 м2, h-0,8м) (план-схема додається).
- Сміттєзвалище, розташоване за межами с. Івангород Івангородського старостинського округу з географічною прив'язкою об'єкта (десяткові координати широти і довготи) - 48.904132°, 32.242334°.
Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем відсутні.
На зазначеній земельній ділянці складуються тверді побутові відходи, що є порушенням ст. 35 Закону України «Про охорону земель».
Загальна площа земельної ділянки, на якій знаходиться стихійне сміттєзвалище, становить 88 м2, h-0,3м; (план-схема додається).
Вимірювання площ засмічених (забруднених) земельних ділянок проводилось рулеткою вимірювальною Р 10 зав. №7. (Свідоцтво про повірку №640-М від 06 липня 2023, чинне до 06 липня 2024 року), про що зазначено в Акті.
Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту с. Несваткове, площею 16200 м2 , завдано шкоду державі в розмірі 1 628 100,00 грн.
Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташованої за межами с. Красносілля, площею 3600 м2 , завдано шкоду державі в розмірі 361 800,00 грн.
Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту с. Вищі Верещаки, площею 700 м2 , завдано шкоду державі в розмірі 70 350,00 грн.
Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту с. Михайлівка, площею 3162 м 2 , завдано шкоду державі в розмірі 317 781,00 грн.
Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту с. Підлісне, площею 1810 м 2 , завдано шкоду державі в розмірі 181 905,00 грн.
Внаслідок засмічення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту села Івангород, площею 88 м2 , завдано шкоду державі в розмірі 5 527,50 грн.
Загальна сума шкоди, внаслідок засмічення земельних ресурсів становить 2 565 463,50 грн.
На земельній ділянці, розташованій за межами с. Несваткове, відібрано проби ґрунту та встановлено забруднення земель, а саме перевищення гранично-допустимої концентрації (ГДК) забруднюючих речовин та перевищення забруднюючих речовин у порівнянні з контрольною (фоновою) пробою): фосфор (рухомі форми); хлориди; щільний залишок; амоній; нітрати. (протокол №29-24 вимірювань складу та властивостей ґрунтів від «13» травня 2024 року.
В акті зазначено, що селищною радою не розроблено та не затверджено місцеві плани управління відходами. Не створено систему управління побутовими відходами. Не визначено суб'єктів господарювання, які здійснюють відновлення та видалення побутових відходів. Не здійснено організацію роздільного збирання побутових відходів згідно з методикою роздільного збирання побутових відходів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Рішенням міської ради не визначено Адміністратора послуги з управління побутовими відходами. Не організовано роботу пунктів роздільного збирання побутових відходів, не забезпечено у повному обсязі ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ.
Олександрівською селищною радою не проведено конкурс на здійснення операцій із збирання та перевезення побутових відходів відповідно до ПКМУ від 25.08.2023 №918 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на здійснення операцій із збирання та перевезення побутових відходів».
Олександрівською селищною радою не утворено постійну діючу комісію з питань поводження з безхазяйними відходами та не затверджено її склад відповідним рішенням.
Олександрівською селищною радою не забезпечено виконання делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері охорони навколишнього природного середовища щодо:
здійснення контролю за діяльністю суб'єктів господарювання у сфері управління побутовими відходами (підпункт 71 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);
здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері управління відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про управління відходами; (підпункт 12 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Отже, як зазначено в акті, розташовані на території селищної ради місця розміщення відходів: (6,0 км від смт. Олександрівка, 6,0 км від с. Вищі Верещаки, 0,5 км від с. Голикове, 0,5 км від с. Івангород, 0,35 км від с. Красносілля, 0,5 км від с. Підлісне, 0,5 км від с. Розумівка, 0,5 км від с. Соснівка, 0,5 км від с. Триліси, 0,52 км від с. Цвітне, 1,5 км від с. Ясинове, 2,4 км від с. Несваткове, 0,92 км від с. Бовтишка, 0,25 км від с. Букварка, 2,0 км від с. Михайлівка, 1,0 км від с. Родниківка, смт Єлизаветградка, які експлуатуються,) не відповідають вимогам природоохоронного законодавства.
Олександрівською селищною радою не організовано створення полігонів для їх захоронення відповідно до ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування.».
Проекти сміттєзвалищ з включенням до них санітарно-технічного паспорту не розроблено, що є порушенням п. 1.8. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.
Також відсутні Правила технічної експлуатації полігонів, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, що є порушенням ст.40 Закону України «Про управління відходами».
На в'їзді до сміттєзвалищ відсутня наступна інформація: назва сміттєзвалища, рік введення в експлуатацію, режим роботи сміттєзвалища, види відходів, що приймаються сміттєзвалищем, тарифи на надання послуг із захоронення ТПВ, найменування структури, що здійснює його охорону, що є порушенням п. 2.1. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.
Відсутні контрольно-пропускні пункти з обладнанням автомобільними вагами для обліку кількості відходів, що надходять на сміттєзвалища, що є порушенням п. 2.2. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.
Під'їздні шляхи до сміттєзвалищ не асфальтовані. Межі в натурі не винесені, бетонована огорожа відсутня, при в'їзді на сміттєзвалища не встановлені шлагбауми, що є порушенням п. 2.4. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.
Сміттєзвалища ТПВ не оснащені системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, що є порушенням п. 5.11 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.
Територія сміттєзвалищ не обмежена нагірними канавами для запобігання витіканню за межі сміттєзвалища забруднених поверхневих вод, що є порушенням п. 5.9. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.
Контроль за станом підземних вод на території сміттєзвалищ не здійснюється (спостережні свердловини відсутні), що є порушенням п. 5.10 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства України з питань ЖКГ від 01.12.2010 № 435.
В місцях розміщення відходів не забезпечується: захист ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, контроль викидів в атмосферне повітря, забруднення ґрунтів і підземних вод, що є порушенням ст.40 Закону України «Про управління відходами».
Інспекцією пред'явлено селищній раді відповідні претензії про відшкодування завданої шкоди. Однак відповіді не отримано, а шкоду не відшкодовано.
Тому, Інспекція звернулась до суду з позовом про стягнення з Олександрівської селищної ради завданої шкоди.
Відповідач вимоги заперечив з тих підстав, що наказ Державної екологічної інспекції України № 159 від 05.12.2023 "Про затвердження Переліку центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, які планується перевірити у 2024 році" виданий з порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану".
А Позивач при здійсненні перевірки Олександрівської селищної ради, як органу місцевого самоврядування, не міг застосовувати та керуватися нормами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", який не розповсюджується на органи місцевого самоврядування, а положення Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", надаючи повноваження органам Держекоінспекції на проведення перевірок щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, не визначають спосіб та порядок здійснення перевірок органів місцевого самоврядування.
Також позивачем не підтверджено нормативно-грошову оцінку землі.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової шкоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави (ст. 16 Конституції України).
Відповідно до статей 66, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов'язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.
Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, зокрема, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про відходи», Законом України «Про охорону земель», Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель.
Органом уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція України, основною функцією якої є здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства щодо охорони навколишнього середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні та міжрегіональні органи Держекоінспекції, територіальні органи Інспекції здійснюють нагляд на місцевому рівні. Вони підпорядковуються центральному органу та виконують державний нагляд за додержанням законодавства, зокрема в частині охорони вод, земель, використання природних ресурсів.
Відповідно до ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Інспекція здійснює нагляд за дотриманням законодавства про використання та охорону земель. Це включає організацію та здійснення нагляду за підприємствами, установами, організаціями і громадянами в межах її компетенції.
Таким чином, позивачу надано право згідно з чинним законодавством здійснювати (проводити) заходи державного нагляду (контролю), у тому числі, юридичних осіб, щодо дотримання законодавства про використання та охорону земель.
Відповідач вважає, що наказ Державної екологічної інспекції України № 159 від 05.12.2023 "Про затвердження Переліку центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, які планується перевірити у 2024 році" виданий з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303.
Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Постановою Кабінету Міністрів від 13.03.2022 № 303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану" припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану.
Зазначенні вимоги законодавства стосуються проведення заходів державного нагляду (контролю) уповноваженими особами у діяльності суб'єктів господарювання (Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2024 справа № 908/62/24).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі № 420/2910/22 зазначено:
"103. Статтею 7 Конституції в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Змістом частин третьої, четвертої статті 140 Основного Закону визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
104. Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
105. Статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована відповідно до Закону України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР): визначено сферу компетенції місцевого самоврядування.
Так, частини перша та друга статті передбачає, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
106. Аналогічні за суттю гарантії місцевого самоврядування також містяться у Всесвітній декларації місцевого самоврядування (прийнята XXVII Конгресом Міжнародного союзу місцевої влади (International Union of Local Authorities; IULA) 26 вересня 1985 р. у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія), а також Європейській Хартії міст (Charte urbaine europeenne) (прийнята Постійною конференцією місцевих і регіональних органів влади Європи Ради Європи (Congress of Local and Regional Authorities; CLRA) 18 березня 1992 року у м. Страсбург (Франція).
107. Крім того, згідно із зобов'язаннями, які взяті відповідно до статей 4, 6 та 14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікована згідно із Законом України № 1678-VII від 16.09.2014), Україна прагне зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування; забезпечує стабільність і дієвість демократичних інституцій; гарантує права людини і основоположні свободи, а також дбає про зміцнення судової влади та підвищення її ефективності.
108. Зокрема, відповідно до статті 360 вищезазначеної Угоди сторони розвивають і зміцнюють співробітництво з питань охорони навколишнього середовища й таким чином сприяють реалізації довгострокових цілей сталого розвитку і зеленої економіки. Передбачається, що посилення природоохоронної діяльності матиме позитивні наслідки для громадян і підприємств в Україні та ЄС, зокрема, через покращення системи охорони здоров'я, збереження природних ресурсів, підвищення економічної та природоохоронної ефективності, інтеграції екологічної політики в інші сфери політики держави.
109. Так само статтею 361 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони зазначено, що співробітництво має на меті збереження, захист, поліпшення і відтворення якості навколишнього середовища, захист громадського здоров'я, розсудливе та раціональне використання природних ресурсів та заохочення заходів на міжнародному рівні, спрямованих на вирішення регіональних і глобальних проблем навколишнього середовища у таких сферах, зокрема: управління відходами та ресурсами.
110. За частиною першою статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
111. Частина перша статті 16 цього Закону передбачає, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
112. Частинами першою-третьою статті 12 Закону України «Про відходи» визначено, що відходи, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними.
З метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів виявлені безхазяйні відходи беруться на облік.
Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин сьомої та восьмої цієї ж статті власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи, зобов'язані у п'ятиденний строк повідомити про них місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Підставами для визначення відходів безхазяйними та їх обліку можуть бути: повідомлення власників або користувачів земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи; звернення (повідомлення) громадян, підприємств, установ та організацій, засобів масової інформації; результати інспекційних перевірок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, державної санітарно-епідеміологічної служби, органів місцевого самоврядування.
Частиною одинадцятою статті 12 Закону України «Про відходи» також визначено, що у разі отримання звернення (повідомлення) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також органи місцевого самоврядування зобов'язані визначити кількість, склад, властивості, вартість відходів, рівень їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та вжити заходів для визначення власника відходів (ч.10). У разі потреби для визначення власника безхазяйних відходів та їх оцінки можуть залучатися правоохоронні органи, відповідні спеціалісти і експерти.
113. Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про відходи» органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: а) виконання вимог законодавства про відходи; б) розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; в) організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; г) затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням; д) вжиття заходів для стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами; е) вирішення питань щодо розміщення на своїй території об'єктів поводження з відходами; є) координацію діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції; з) здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; и) ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів; і) сприяння роз'ясненню законодавства про відходи серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини; ї) здійснення інших повноважень відповідно до законів України; й) надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об'єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю; м) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.
114. Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
115. Підпунктами 6 та 15 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку належить, зокрема: вирішення питань поводження з побутовими відходами, знешкодження та захоронення трупів тварин; затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів.
116. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.
117. Згідно з частиною третьою статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою (у тому числі з метою забезпечення надання адміністративних послуг у строк, визначений законом) в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
119. Зі змісту вищенаведених норм права вбачається, що місцеве самоврядування є гарантованим правом територіальних громад самостійно та через утворені органи місцевого самоврядування вирішувати усі питання місцевого значення, не вилученні з їх компетенції, під власну відповідальність. Для цього відповідна сільська, селищна або міська рада наділена повноваженнями самостійно приймати рішення про утворення, у межах затверджених нею структури і штатів, виконавчих органів та розподіл повноважень між цими органами. При цьому, саме на виконавчі органи відповідної сільської, селищної або міської ради покладається вирішення питань поводження з побутовими відходами, ліквідації сміттєзвалищ та вжиття інших заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки, а також ліквідації наслідків цього впливу на відповідних територіях".
Згідно з приписами ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Згідно зі ст. 46 Закону України «Про охорону земель» розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України «Про відходи».
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про охорону земель» юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Стаття 1166 ЦК України регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду і передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Окрім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права.
Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Обов'язок доказування відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, якими обґрунтовуються його вимоги або заперечення.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 912/823/18, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 18.12.2020 у справі № 922/3414/19, від 02.06.2022 у справі № 920/821/18).
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року у cправі № 922/3877/21 зазначено: "Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 04.02.2019 у справі № 807/242/14, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу, порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої.
Акт перевірки та акт обстеження засмічення, а також дії по проведенню перевірки, у разі допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення, не породжують правових наслідків для суб'єкта господарювання, оскільки акти є носіями доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства, на підставі яких приймається відповідне рішення контролюючого органу, а оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо складання актів та проведення перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі актів. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 зі справи № 826/4278/14, від 20.02.2018 зі справи № 803/1130/17, від 15.07.2019 зі справи № 820/11047/15.
Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є необхідним доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини.
Факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов'язку відшкодувати шкоду. Обов'язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Відтак позивачу необхідно достеменно встановити та довести факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2018 зі справи № 904/6886/17, від 27.09.2018 зі справи № 909/6/18".
Спір, який виник у даній справі, стосується відшкодування державі шкоди, зумовленої засміченням земельних ділянок, які перебувають у користуванні відповідача.
Предметом доказування у даній справі є, перш за все, встановлення наявності або відсутності з боку відповідача факту порушення вимог природоохоронного законодавства, які спричинили заявлені позивачем збитки.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства розвитку громад та територій України від 13.03.2020 до джерел утворення побутових відходів належать об'єкти, на яких утворюються побутові відходи (житловий будинок, підприємство, установа, організація, земельна ділянка).
Кількісні та якісні характеристики побутових відходів не є постійними та залежать від джерел їх утворення.
У загальному вигляді до складу твердих побутових відходів входять: харчові відходи (овочі, фрукти, відходи садівництва тощо), папір та картон, полімери (пластик, пластмаси), скло, чорні метали, кольорові метали, текстиль, дерево, небезпечні відходи (батарейки, сухі та електролітичні акумулятори, тара від розчинників, фарб, ртутні лампи, телевізійні кінескопи тощо); кістки, шкіра, гума; залишок твердих побутових відходів після вилучення компонентів (дрібне будівельне сміття, каміння, вуличний змет тощо).
Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності, встановлює Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджена наказом від 27.10.1997 № 171 Міністерства охорони навколишнього природного середовища (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 № 149).
Відповідно до п. 1.3. Методики вона застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.
В пунктах 3.1. - 3.3. вказаної Методики визначено, що:
- землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення) (п. 3.1.);
- землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (п. 3.2.);
- факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (п. 3.3.).
Відповідно до п. 3.4. Методики визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення.
Згідно з пунктами 3.5., 3.5.1. Методики при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об'єм відходів (куб. м), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.
Наведене дійсно свідчить про відмінність між засміченням та забрудненням земельної ділянки, яке насамперед полягає в тому, що засмічення земельної ділянки призводить або може призвести до забруднення навколишнього середовища (наприклад землі, надр, води, атмосферного повітря, тощо), в той час як забруднення земельної ділянки, яке відбувається у випадку проникнення певних забруднюючих речовин безпосередньо у ґрунт, призводить до негативних змін саме землі (ґрунту).
Відповідно до норм природоохоронного законодавства, зокрема Методики, умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Отже, забруднення або можливе забруднення навколишнього природного середовища є кваліфікуючими ознаками такого правопорушення, як засмічення земель, за яке передбачено відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.
Тобто, заявляючи вимоги про відшкодування шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки позивачу необхідно довести, що таке засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (наприклад землі, надр, води, атмосферного повітря, тощо), відобразивши відповідне, зокрема, в оформленому відповідно до п. 3.3. Методики акті перевірки, що підтверджує факт засмічення земельної ділянки та є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання.
З урахуванням приписів ч. 1, 2, 3 ст. 13, 73, 74 ГПК України, саме позивач має довести факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2023 у cправі № 922/3877/21, від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17, від 27.09.2018 у справі № 909/6/18, від 25.10.2018 у справі № 905/31/17, від 22.11.2018 у справі № 922/3507/16.
За результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання органом місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, проведеного в період з 29.04.2024 по 09.05.2024, складено акт від № 39/3.1-3.3-3.4-3.5-5.2-8/24.
В ході перевірки виявлено 9 сміттєзвалищ, на яких складаються тверді побутові відходи, по 6 з яких заявлено вимоги про стягнення шкоди.
Тільки на одній земельній ділянці, розташованій за межами с. Несваткове, відібрано проби ґрунту та встановлено забруднення земель, а саме перевищення гранично-допустимої концентрації (ГДК) забруднюючих речовин та перевищення забруднюючих речовин у порівнянні з контрольною (фоновою) пробою): фосфор (рухомі форми); хлориди; щільний залишок; амоній; нітрати. (протокол №29-24 вимірювань складу та властивостей ґрунтів від « 13» травня 2024 року.
Встановивши факт засмічення відповідачем 6 окремих земельних ділянок (за межами сіл Несваткове, Красносілля, Вищі Верещаки, Михайлівка, Підлісне, Івангород), що відповідно до акта перевірки призвело до погіршення якісного стану земель, позивач не довів, що таке засмічення 5 земельних ділянок відповідача призвело або могло призвести до забруднення навколишнього природного середовища, а саме до погіршення якісного стану земель, про що зазначено в акті перевірки. Тобто позивачем не доведено вчинення відповідачем такого правопорушення, як засмічення земель, що могло б бути підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди.
Отже, сам факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати земельну ділянку засміченою і, відповідно, бути підставою для виникнення обов'язку відшкодувати шкоду адже обов'язковою ознакою засмічення є таке засмічення земельної ділянки, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Як вже зазначалося вище, у даній справі позивач вказує на засмічення 6 земельних ділянок (за межами сіл Несваткове, Красносілля, Вищі Верещаки, Михайлівка, Підлісне, Івангород) твердими побутовими відходами. Проте, матеріали перевірки та справи не містять відомостей щодо ґрунтових досліджень по 5 земельним ділянкам, складання актів відбору проб та протоколів вимірювань, які б вказували на те, що таке засмічення відходами призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Таким чином, Інспекцією не доведено у спірних правовідносинах наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності, передбаченого ст. 1166 ЦК України та ст. 35 Закону України «Про охорону земель» по 5 земельним ділянкам, а тому відсутня наявність правових підстав для відшкодування майнової шкоди внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 937363,50 грн.
Однак, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, позивачем доведено факт засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами, яка розташована за межами населеного пункту с. Несваткове площею 16200 кв.м.
Одночасно, згідно з п.п.4.1 вказаної вище Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
У даній справі, з метою встановлення розміру заподіяних державі збитків, Держекоінспекцією проведено розрахунок розміру шкоди, яким визначено суму нанесеної державі шкоди через порушення відповідачем природоохоронного законодавства, що становить 1628100,00 грн.
Розмір шкоди від забруднення земель було визначено у відповідності до пункту 5.4 Методики за формулою Ршз = А x Б x Гоз x Пдз xКзз x Кег, де Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки відходами дорівнює 15, а небезпечними відходами - 300. Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн/кв. м; Пдз - площа засміченої земельної ділянки кв. м; Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 5; Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.
Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що зазнала засмічення, видає територіальний орган Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки через центри надання адміністративних послуг (пункт 5.5.).
Грошова оцінка земель, по яких не проведено її визначення, здійснюється за підпунктом 4.7.1 цієї Методики (п.п. 5.5.1 п. 5.5).
Розрахована за підпунктом 4.7.1 цієї Методики грошова оцінка використовується в формулі (6) замість нормативної грошової оцінки земельної ділянки (ГОЗ)(п.п. 5.5.2 п. 5.5).
Значення коефіцієнта засмічення земельної ділянки (КЗЗ) приймається за ступенем її засмічення, визначеного в залежності від об'єму відходів, згідно з додатком 5 (п. 5.6.).
За приписами п.4.2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена.
Тобто показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який покладається в основу розрахунку розміру шкоди, має бути підтверджений належними доказами, визначеними законом.
При цьому суд враховує, що відповідно до п. 4.7 Методики витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що зазнала забруднення, видає територіальний орган Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки через центри надання адміністративних послуг.
Стосовно земельних ділянок, грошова оцінка яких не проведена, застосовується нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (п. 4.7.1. Методики).
Грошова оцінка, розрахована за підпунктом 4.7.1 цієї Методики використовується в формулі (1) замість нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 4.7.2. Методики).
При розрахунках у даному спорі, Позивачем враховувалася нормативна грошова оцінка земельних ділянок, що зазнали засмічення із значенням 3,35 грн/кв.м.
Згідно розрахунку розміру шкоди, яка заподіяна в результаті засмічення земельної ділянки (а.с. 43), він проведений на підставі листа №11-11-0.10-2414/2-24 від 17.06.2024 Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с. 39).
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1680/20 від 09 листопада 2021 року зроблено висновок: "7.28. З огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі".
Отже лист відділу може бути джерелом отримання інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у даному спорі (постанова ЦАГС від 03.04.2025 у справі № 912/1589/24).
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням коефіцієнту 0,8.
Керуючись ст. 74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (27300, Кіровоградська область, селище міського типу Олександрівка, вул. Незалежності України, буд. 78, ЄДРПОУ 04364035) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (50103, м. Кривий Ріг, вул. Героів АТО, 92, код ЄДРПОУ 43877118) за реквізитами (рахунок UA128999980333169331000011549, отримувач коштів ГУК у Кіровоградській області/тг селище Олександрівка, код ЄДРПОУ 37918230, код класифікації доходів бюджету 24062100 ГУДКСУ у Кіровоградській області (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності)), завдані збитки внаслідок засмічення земельних ресурсів в розмірі 1628100,00 грн.
Стягнути з Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (27300, Кіровоградська область, селище міського типу Олександрівка, вул. Незалежності України, буд. 78, ЄДРПОУ 04364035) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (50103, м. Кривий Ріг, вул. Героів АТО, 92, код ЄДРПОУ 43877118) - 19537,20 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати позивачу та відповідачам до Електронних кабінетів.
Повне рішення складено 17.04.2025.
Суддя В.Г. Кабакова