вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" березня 2025 р. Справа № 911/1702/24
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Панченко К. О.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Корнієнко М. М. (адвокат - ордер серії АА № 1460380 від 01.07.2024 р.);
від відповідача: Логвинова Т. В. (адвокат - ордер серії АН № 1501849 від 03.09.2024 р.);
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Натеко Логістика», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛПУ», с. Луб'янка, Бучанський район, Київська область
про стягнення 349 477, 05 грн
ТОВ “Натеко Логістика» звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ “ЛПУ» про стягнення 113 097, 87 грн основної заборгованості, 129 612, 00 грн компенсації за втрату ящиків, 26 501, 98 грн пені, 14 294, 96 грн 3% річних, 40 047, 84 грн інфляційних втрат, 25 922, 40 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати за надані йому в строкове користування (оренду) ящики, а також невиконанням свого обов'язку щодо відшкодування вартості втрачених ящиків згідно з договором № 210КО-0120 від 31.01.2020 р. оренди.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2024 р. відкрито провадження у справі № 911/1702/24 за позовом ТОВ “Натеко Логістика» до ТОВ “ЛПУ» про стягнення 349 477, 05 грн, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 04.09.2024 р.
25.07.2024 р. через систему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшов відзив б/н від 25.07.2024 р. на позовну заяву, що долучено судом до матеріалів справи, в якому він частково визнав позовні вимоги позивача на суму 20 344, 36 грн в частині стягнення плати за надані йому в строкове користування (оренду) ящики станом на 24.02.2022 р., а також просить суд відмовити позивачу у задоволенні інших позовних вимог повністю.
Згідно з п. 1) ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 191 цього ж кодексу позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
4. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як вбачається із відзиву, відповідач в обґрунтування часткового визнання ним позовних вимог позивача вказує, що ТОВ “ЛПУ» готове оплатити орендну плату за ящики, які перебували в оренді станом на 24.02.2022 р., яка по його підрахунками складає 20 344, 36 грн.
При цьому, відповідачем не було надано суду жодного обґрунтованого та детального розрахунку самої суми визнаних ним позовних вимог позивача в частині стягнення плати за надані ТОВ “ЛПУ» в строкове користування (оренду) ящики у період до 24.02.2022 р. розміром 20 344, 36 грн, що унеможливлює перевірити безпосередньо судом правильність, а також законність здійснених відповідачем розрахунків.
Отже, враховуючи те, що сума часткового визнання позовних вимог у розмірі 20 344, 36 грн не була відповідачем в належній формі обґрунтована, зокрема останнім не було подано до суду обґрунтованого розрахунку вищевказаної суми, а також керуючись положеннями ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що в нього відсутні законні підстави для прийняття визнання відповідачем частини позовних вимог у розмірі 20 344, 36 грн, ухвалення рішення про задоволення позову в цій частині, а тому судом продовжено судовий розгляд.
30.07.2024 р. через систему “Електронний суд» до суду від позивача надійшла заява б/н від 29.07.2024 р. про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 113 097, 87 грн основної заборгованості, 129 444, 00 грн компенсації за втрату ящиків, 26 501, 98 грн пені, 14 292, 50 грн 3% річних, 39 710, 86 грн інфляційних втрат, 25 888, 80 грн штрафу.
Заява позивача б/н від 29.07.2024 р. про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.
30.07.2024 р. через систему “Електронний суд» до суду від позивача надійшла відповідь б/н від 29.07.2024 р. на відзив, що долучено судом до матеріалів справи.
02.09.2024 р. через систему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшли доповнення б/н від 02.09.2024 р. до відзиву на позовну заяву, що долучено судом до матеріалів справи.
04.09.2024 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання № 03/09-24 від 03.09.2024 р. про долучення доказів справі, разом із доданими до нього документами, що долучено судом до матеріалів справи.
04.09.2024 р. у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 18.09.2024 р.
10.09.2024 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання № 10/09-24клпу про встановлення додаткового строку для подання доказів.
10.09.2024 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли доповнення б/н б/д до відзиву на позовну заяву, що долучено судом до матеріалів справи.
10.09.2024 р. до канцелярії суду від відповідача надійшла заява № 10/09-24/лпу від 10.09.2024 р. про поновлення процесуального строку, встановленого законом.
18.09.2024 р. через систему “Електронний суд» до суду від позивача надійшли додаткові пояснення до відповіді на відзив у зв'язку з подачею відповідачем доповнення до відзиву та додаткових доказів, що долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2024 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 16.10.2024 р.
16.10.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 06.11.2024 р.
06.11.2024 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 27.11.2024 р.
27.11.2024 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 11.12.2024 р.
11.12.2024 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 08.01.2025 р.
08.01.2025 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 05.02.2025 р.
04.02.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від позивача надійшла заява б/н від 04.02.2025 р. щодо приєднання додаткових пояснень, разом із доданими до неї документами, що долучено судом до матеріалів справи.
05.02.2025 р. через систему “Електронний суд» до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 04.02.2025 р., що долучено судом до матеріалів справи.
05.02.2025 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 26.02.2025 р.
26.02.2025 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 12.03.2025 р.
12.03.2025 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про судове засідання був повідомлений належним чином.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
31.01.2020 р. між позивачем (надалі - Орендодавець) та відповідачем (надалі - Орендар) укладено договір оренди № 210КО-0120, згідно з умов п.п. 1.1. - 1.5. якого Орендодавець передає Орендарю у платне строкове користування (оренду) Ящики та/або Тару у Місцях отримання Ящика та/або Тари в обумовлений цим Договором строк, а Орендар приймає та використовує їх за цільовим призначенням (п. 1.1.) (надалі - Договір).
1.2. Після завершення строку оренди Орендар повертає Ящик та Тару в Місцях повернення в обумовлені цим Договором строки.
1.3. Орендар сплачує Орендодавцю плату згідно з умовами цього Договору.
1.4. Орендар зобов'язується використовувати Ящики/Тару для постачання продукції виключно до складів торгівельних мереж, зазначених у Додатку № 4 до цього Договору.
1.5. Найменування, асортимент Ящика та Тари зазначається у Специфікації (Додаток № 3) до даного Договору. У разі зміни асортименту Сторони підписують нову специфікацію, що містить змінені дані та застосовується у подальшій діяльності Сторін.
Відповідно до п. 2.7. Договору приймання Орендарем Ящика та/або Тари від Орендодавця здійснюється шляхом складання Сторонами Акта прийому-передачі Ящика/Тари в оренду (форма - Додаток № 5 до цього Договору). Підписаний Сторонами Акт прийому-передачі Ящика/Тари в оренду підтверджує досягнення між ними домовленості щодо кількості, асортименту, якісних характеристик та місця отримання Ящика та/або Тари. Якщо приймання Ящика та/або Тари здійснюється представником Орендаря, то останній зобов'язується надіслати на адресу орендаря паспортні дані представника та/або посвідчення водія (ПІБ, серія, номер, ким і коли видано), або видати своєму представнику довіреність на вчинення дій від його імені. Копія такої довіреності разом із Актом передається Орендодавцю.
Пунктами 3.1., 3.5. Договору визначено, що Орендар повинен повернути орендовані Ящики Орендодавцю або його Повіреному чи Виконавцю у визначений даним Договором строку (п. 3.1.).
3.5. Повернення Ящика від Орендаря до Орендодавця оформлюється Актом прийому-передачі Ящика/Тари від Орендаря (форма - Додаток № 5Б до цього Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору строк оренди Ящика та/або Тари встановлюється в Додатку № 7А до Договору. Вказаний строк може бути змінено, шляхом зазначення у Заявці та погодження Сторонами.
Згідно з п.п. 6.3. - 6.6. Договору ціна оренди, а також додаткові цінові умови зазначаються у Додатку № 7А який є невід'ємною частиною цього Договору (п. 6.3).
6.4. У разі повного чи часткового неповернення Орендарем Ящика та/або Тари в строк, визначений цим Договором, кількість Ящика та/або Тари, які не були повернені в цей строк, вважаються орендованими на тих самих умовах та на той самий строк. В цьому випадку Орендодавець в односторонньому випадку складає Акт про продовження оренди Ящика/Тари (Додаток № 9) та направляє його Орендарю.
6.5. Якщо строк оренди на будь-яку кількість Ящика та/або Тари був продовжений двічі (відповідно до п. 6.4. цього Договору), така кількість Ящика та/або Тари вважається втраченою та підлягає оплаті згідно з п. 7.1.12, цього Договору.
6.6. Плата за оренду Ящика та/або Тари здійснюється Орендарем згідно рахунку-фактури Орендодавця протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання Ящика та/або Тари. Рахунок-фактура переданий за допомогою засобів зв'язку, що зазначені в реквізитах, має повну юридичну силу, до заміни його на оригінали. Неотримання Орендарем рахунку-фактури з будь-яких причин не є підставою для не оплати вартості послуг.
Пунктом 15.1. Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами, та діє протягом одного календарного року. У випадку, якщо жодна із Сторін за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору не повідомила про бажання розірвати цей Договір, то він вважається автоматично пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах. Кількість таких пролонгація необмежена.
Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 1 до договору оренди № 210КО-0120 від 31.01.2020 р., додаток № 2 до договору оренди № 210КО-0120 від 31.01.2020 р., додаток № 3 до договору оренди № 210КО-0120 від 31.01.2020 р., додаток № 4 до договору оренди № 210КО-0120 від 31.01.2020 р., додаток № 5 до договору оренди № 210КО-0120 від 31.01.2020 р., додаток № 6 до договору оренди № 210КО-0120 від 31.01.2020 р., додаток № 7 до договору оренди № 210КО-0120 від 31.01.2020 р., додаток № 8 до договору оренди № 210КО-0120 від 31.01.2020 р., додаток № 9 до договору оренди № 210КО-0120 від 31.01.2020 р., додаток № 10 до договору оренди № 210КО-0120 від 31.01.2020 р.
16.11.2020 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 1 до договору оренди № 210КО-0120 від 31.01.2020 р.
01.01.2021 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 2 до договору оренди № 210КО-0120 від 31.01.2020 р.
09.03.2021 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 3 до договору оренди № 210КО-0120 від 31.01.2020 р.
01.07.2021 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 4 до договору оренди № 210КО-0120 від 31.01.2020 р.
15.01.2022 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 5 до договору оренди № 210КО-0120 від 31.01.2020 р.
Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 113 097, 87 грн основної заборгованості за договором № 210КО-0120 від 31.01.2020 р. оренди.
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
2. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
3. Об'єктом оренди можуть бути:
державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними
інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;
нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
4. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства.
5. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, єдині майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди.
6. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 286 цього ж кодексу передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
2. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.
3. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.
4. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 762 цього ж кодексу за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
2. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.
3. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
4. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
5. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
6. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог до відповідача щодо стягнення 113 097, 87 грн основної заборгованості за договором № 210КО-0120 від 31.01.2020 р. оренди вказує на те, що відповідач користувався переданим йому в оренду ящиками/тарами у період з лютого 2022 р. по серпень 2022 р. і внаслідок несплати виставлених та направлених йому рахунків на оплату оренди, у останнього утворилась заборгованість у розмірі заявленої суми.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом в процесі розгляду справи, між позивачем та відповідачем було підписано акт № 16 від 22.02.2022 р. приймання-передачі ящика/тари (строк повернення не вказано), акт № 22783 від 08.02.2022 р. прийому-передачі ящика/тари (строк повернення 10.03.2022 р.), акт № 22862 від 10.02.2022 р. прийому-передачі ящика/тари (строк повернення 12.03.2022 р.), акт № 23024 від 15.02.2022 р. прийому-передачі ящика/тари (строк повернення 17.03.2022 р.), акт № 23049 від 16.02.2022 р. прийому-передачі ящика/тари (строк повернення 18.03.2022 р.), акт № 23093 від 17.02.2022 р. прийому-передачі ящика/тари (строк повернення 19.03.2022 р.), акт № 23230 від 22.02.2022 р. прийому-передачі ящика/тари (строк повернення 24.03.2022 р.).
Як зазначає позивач у позовній заяві, у зв'язку із неповерненням відповідачем у встановлені строки, переданих йому згідно з вищевказаними актами ящики/тари, позивачем на виконання п. 6.4. договору було в односторонньому порядку складено та направлено через систему електронного документообігу акти про продовження оренди Ящика/Тари, а саме: акт № 338 від 10.03.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 339 від 17.03.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 393 від 19.03.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 421 від 24.03.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 545 від 09.04.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 610 від 16.04.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 611 від 18.04.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 643 від 23.04.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 761 від 09.05.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 825 від 16.05.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 339 від 17.05.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 845 від 18.05.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 871 від 23.05.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 962 від 08.06.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 998 від 15.06.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 1019 від 17.06.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 1042 від 22.06.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 1140 від 08.07.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 1176 від 15.07.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 1193 від 17.07.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 1229 від 22.07.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 1307 від 07.08.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 1348 від 14.08.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари, акт № 1361 від 16.08.2022 р. про продовження оренди Ящика/Тари.
При цьому, як вбачається зі змісту вищезазначених актів про продовження оренди Ящика/Тари та самої позовної заяви, позивач ніяким чином не визначив взаємозв'язок між підписаними обома сторонами актами приймання-передачі ящика/тари та відповідними складеними в односторонньому порядку актами про продовження оренди Ящика/Тари, що унеможливлює дослідження судом номенклатури, асортименту, а також кількості ящиків/тари, що не були у визначений строк повернуті позивачу та оренда яких була в односторонньому порядку пролонгована.
У свою чергу, позивачем були складені та направлені відповідачу рахунки на оплату оренди ящиків, переданих згідно із вищезазначених актів приймання-передачі, з урахуванням продовження оренди згідно із вищезазначених актів про продовження оренди на загальну суму 109 664, 35 грн, (при цьому, як було зазначено вище, заявлена сума до стягнення - 113 097, 87 грн) а саме: рахунок на оплату № 2083 від 10.03.2022 р. на суму 9 160, 80 грн, рахунок на оплату № 2084 від 11.03.2022 р. на суму 6 622, 92 грн, рахунок на оплату № 2085 від 13.03.2022 р. на суму 4 359, 67 грн, рахунок на оплату № 2086 від 14.03.2022 р. на суму 2 815, 54 грн, рахунок на оплату № 2204 від 19.03.2022 р. на суму 2 062, 74 грн, рахунок на оплату № 2863 від 18.04.2022 р. на суму 2 976, 60 грн, рахунок на оплату № 2964 від 23.04.2022 р. на суму 15 992, 11 грн, рахунок на оплату № 3293 від 09.05.2022 р. на суму 89, 71 грн, рахунок на оплату № 3524 від 16.05.2022 р. на суму 256, 32 грн, рахунок на оплату № 3579 від 18.05.2022 р. на суму 2 976, 60 грн, рахунок на оплату № 3678 від 23.05.2022 р., рахунок на оплату № 4057 від 08.06.2022 р. на суму 89, 71 грн, рахунок на оплату № 4259 від 15.06.2022 р. на суму 256, 32 грн, рахунок на оплату № 4378 від 17.06.2022 р. на суму 2 976, 60 грн, рахунок на оплату № 4469 від 22.06.2022 р., рахунок на оплату № 5098 від 08.07.2022 р. на суму 89, 71 грн, рахунок на оплату № 5361 від 15.07.2022 р. на суму 256, 32 грн, рахунок на оплату № 5362 від 17.07.2022 р. на суму 2 910, 71 грн, рахунок на оплату № 5501 від 22.07.2022 р. на суму 14 854, 06 грн, рахунок на оплату № 5911 від 07.08.2022 р. на суму 89, 71 грн, рахунок на оплату № 6176 від 14.08.2022 р. на суму 256, 32 грн, рахунок на оплату № 6236 від 16.08.2022 р. на суму 811, 80 грн, рахунок на оплату № 6290 від 18.08.2022 р. на суму 7 112, 35 грн, рахунок на оплату № 6291 від 18.08.2022 р. на суму 59, 14 грн, рахунок на оплату № 6292 від 18.08.2022 р. на суму 126, 00 грн, рахунок на оплату № 6293 від 18.08.2022 р. на суму 478, 37 грн.
При цьому, як вбачається зі змісту виставлених рахунків на оплату та самої позовної заяви, позивач ніяким чином не визначив взаємозв'язок між рахунками на оплату та відповідними актами приймання-передачі ящика/тари, актами про продовження оренди Ящика/Тари, що унеможливлює дослідження, перевірку, встановлення судом правильності та достовірності нарахованих сум орендної плати, строків перебування ящиків в оренді у відповідача, а також самої кількості ящиків.
Крім того, суд вважає за потрібне звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 р. у справі № 910/7495/16 виклала наступні висновки щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України:
- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;
- обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;
- відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 р. у справі № 911/3067/20 виклав наступні висновки щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України:
- підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;
- при оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати;
- при цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.
Отже, підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Згідно із переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 р. “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», село Луб'янка Бучанської міської територіальної громади перебувала в тимчасові окупації з 25.02.2022 р. по 01.04.2022 р., що вказує на об'єктивну неможливість відповідачем використовувати передане в оренду майно згідно з договором № 210КО-0120 від 31.01.2020 р. оренди у даний період.
Крім того, як вбачається із листа Бучанської районної державної лікарні ветеринарної медицини № 02-07/27 від 04.02.2025 р., наявного в матеріалах справи, структурний підрозділ Бородянської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини (станом на 2022 рік іменувалась - Бородянська РДЛВМ), не проводила ветеринарно-санітарний контроль на підприємстві ТОВ “ЛПУ», що знаходиться за адресою: вул. Чкалова, 39 а, с. Луб'янка, Бучанського району Київської області в період з 24.02.2022 по 01.07.2022 року у зв'язку з відсутністю виробництва по забою та переробці м'яса птиці через російську військову агресію, наслідком якої була пожежа та втрата (знищення) більшої частини майна суб'єкта господарювання. Підставою надання даної інформативної довідки є заява ТОВ “ЛПУ» про тимчасове припинення виробничої діяльності та заява про відновлення роботи підприємства від 01.07.2022.
Крім того, як вбачається із довідки № 09-12-18 від 04.02.2025 р., виданої Старостою в с. Луб'янка Бучанської міської ради Петрушевською І., територія місцезнаходження ТОВ “ЛПУ», а також майно самого суб'єкта господарювання у період з 02.04.2022 р. по 01.07.2022 р. використовувалось для потреб Збройних сил України.
Крім того, як вбачається із листа ПрАТ “ДТЕК Київські регіональні електромережі» № 08/100/5538 від 09.08.2024 р., наявним в матеріалах справи, після початку повномасштабного вторгнення, ПрАТ “ДТЕК Київські регіональні електромережі» було зафіксоване відключення об'єкту розподілу електричної енергії ТОВ “ЛПУ», заживленого від абонентської ТП-211ПЛ-10кВЛ-31 Луб'янка ПС Гаврилівка, включення відбулось 28.04.2022 р.
Отже, суд враховуючи вищезазначене, дійшов висновку, що перебування с. Луб'янка Бучанської міської територіальної громади в тимчасовій окупації з 25.02.2022 р. по 01.04.2022 р. та факт тимчасового припинення виробничої діяльності ТОВ “ЛПУ» до 01.07.2022 р. є підставою звільнення відповідача від зобов'язання сплачувати орендну плату відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України у період з 25.02.2022 р. по 01.07.2022 р.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом в процесі розгляду справи, позивач у позовній заяві ніяким чином не визначив взаємозв'язок між актами приймання-передачі ящика/тари та відповідними актами про продовження оренди Ящика/Тари, між рахунками на оплату на загальну суму 109 664, 35 грн та відповідними актами приймання-передачі ящика/тари, актами про продовження оренди Ящика/Тари, при цьому, даного взаємозв'язку не вбачається зі змісту даних документів, а отже у суду враховуючи вищеперераховані недоліки долучених до позовної заяви доказів, відсутня можливість перевірки, встановлення правильності, достовірності нарахованої суми орендної плати, строків перебування ящиків в оренді, їхньої кількості.
Крім того, вищевказана обставина унеможливлює для суду здійснення коригування заявленої до стягнення суми орендної плати, враховуючи наявність підстав для звільнення відповідача від зобов'язання сплачувати орендну плату відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України у період з 24.02.2022 р. по 01.07.2022 р.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.
У процесі розгляду справи, позивачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду всіх належних та допустимих доказів, що у своїй сукупності підтверджували наявність у відповідача заявленої до стягнення суми основної заборгованості за договором № 210КО-0120 від 31.01.2020 р. оренди, а також не було надано всіх належних та допустимих доказів, що дозволили б суду провести власні розрахунки та здійснити корегування заявленої до стягнення суми орендної плати.
Отже, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 113 097, 87 грн основної заборгованості за договором № 210КО-0120 від 31.01.2020 р. оренди, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.
Крім того, позивач просить суд, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, стягнути з відповідача пеню всього на загальну суму 26 501, 98 грн, інфляційні втрати та 3 % річних від суми основної заборгованості за договором № 210КО-0120 від 31.01.2020 р. оренди, за періоди прострочення відповідачем виконання свого обов'язку по сплаті орендної плати.
З приводу вказаних позовних вимог позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що вказані позовні вимоги позивача є похідними від його позовної вимоги до відповідача про стягнення 113 097, 87 грн основної заборгованості.
Оскільки, враховуючи те, що як було встановлено судом, вимоги позивача до відповідача про стягнення пені всього на загальну суму 26 501, 98 грн, інфляційних втрат та 3 % річних від суми основної заборгованості за договором за періоди прострочення відповідачем виконання свого обов'язку по сплаті орендної плати, є похідними від його позовної вимоги до відповідача про стягнення 113 097, 87 грн основної заборгованості, що в свою чергу, є такою, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, то суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.
Крім того, позивач просить суд, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, стягнути з відповідача 129 444, 00 грн компенсації вартості втрачених ящиків.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у серпні 2022 р. звернувся до позивача із листом № 03 від 17.08.2022 р., в якому просив виставити рахунок за втрачені внаслідок військових дій ящики: пластиковий контейнер Ortus 0,4*03,*0,16 м (чорний) в кількості 133 шт., пластиковий контейнер 0,6*0,4*0,17 м (зелений) в кількості 566 шт., пластиковий контейнер 0,6*0,4*0,23 м (зелений) в кількості 29 шт.
Пунктом 7.1.12. Договору визначено, що у разі втрати Ящика та/або Тари Орендар зобов'язується компенсувати Орендодавцю 100% (сто відсотків) від вартості відповідно Ящика та/або Тари, яка зазначена у Специфікації, у 5 (п'яти) денний строк з моменту виявлення. У випадку знайдення Ящика/Тари Орендар зобов'язаний повернути їх Орендодавцю. В цьому випадку Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за весь час відсутності Ящика та/або Тари, а Орендодавець повертає Орендарю сплачену останнім вартість знайденого Ящика/Тари, яка зазначена у Специфікації (Додаток № 3). Часом відсутності Ящика та/або Тари є дата з якої, згідно умов даного Договору, Ящик та/або Тара вважається втраченою і до їх повернення, що підтверджується Актом приймання-передачі Ящика та/або Тари від Орендаря.
Позивачем в порядку п. 7.1.12. договору та на прохання відповідача було виставлено рахунок № 6340 від 17.08.2022 р. на загальну суму 129 444, 00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом в процесі розгляду справи, позивачем було направлено відповідачу вищевказаний рахунок засобами електронного документообігу.
При цьому, у встановлений договір строк і станом на час розгляду справи відповідач свій обов'язок щодо компенсації 100 % (сто відсотків) від вартості втрачених ящиків не виконав і його основна заборгованість по компенсації за втрату ящиків перед позивачем складає 129 444, 00 грн, що підтверджується договором № 210КО-0120 від 31.01.2020 р. оренди, листом № 03 від 17.08.2022 р., рахунком № 6340 від 17.08.2022 р., іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували виконання ним свого обов'язку щодо компенсації 100 % (сто відсотків) від вартості втрачених ящиків згідно з договором № 210КО-0120 від 31.01.2020 р. оренди.
Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача 129 444, 00 грн компенсації за втрату ящиків є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить суд, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, стягнути із відповідача 20 % штрафу від суми компенсації вартості втрачених ящиків у розмірі 25 888, 80 грн відповідно до виконаного ним розрахунку.
Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 12.11. Договору визначено, що у випадку прострочення компенсації вартості пошкодженого або втраченого Ящика та/або Тари на підставі відповідно п. 7.1.10 чи 7.1.12 цього Договору, більше ніж на 5 календарних днів, Орендар додатково сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від суми боргу.
Розрахунок штрафу від суми прострочення компенсації вартості втрачених ящиків, виконаний позивачем, є обґрунтованим та правильним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 20 % штрафу від суми компенсації вартості втрачених ящиків у розмірі 25 888, 80 грн.
Крім того, позивач також просить суд, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, стягнути із відповідача інфляційні втрати та 3 % річних від суми компенсації вартості втрачених ящиків за періоди прострочення відповідачем виконання свого обов'язку з компенсації вартості втрачених ящиків з 23.08.2022 р. по 27.06.2024 р. всього на загальну суму 17 530, 20 грн та 7 183, 13 грн відповідно до виконаного ним розрахунку.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок інфляційних втрат та 3 % від суми прострочення компенсації вартості втрачених ящиків, виконаний позивачем, є неправильний.
Правильний розрахунок інфляційних втрат та 3 % від суми прострочення компенсації вартості втрачених ящиків наступний:
Основна сума заборгованості за договором: Сума боргу
з 23.08.2022 до 27.06.2024 129,444.00
Інфляційні витрати:
Останній період (23.08.2022 - 27.06.2024) Індекс інфляції
Вересень 2022101.90
Жовтень 2022102.50
Листопад 2022100.70
Грудень 2022100.70
Січень 2023100.80
Лютий 2023100.70
Березень 2023101.50
Квітень 2023100.20
Травень 2023100.50
Червень 2023100.80
Липень 202399.40
Серпень 202398.60
Вересень 2023100.50
Жовтень 2023100.80
Листопад 2023100.50
Грудень 2023100.70
Січень 2024100.40
Лютий 2024100.30
Березень 2024100.50
Квітень 2024100.20
Травень 2024100.60
Червень 2024102.20
Розрахунок здійснюється за формулою:
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
.........................
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період:
IIc = (101.90 : 100) x (102.50 : 100) x (100.70 : 100) x (100.70 : 100) x (100.80 : 100) x (100.70 : 100) x (101.50 : 100) x (100.20 : 100) x (100.50 : 100) x (100.80 : 100) x (99.40 : 100) x (98.60 : 100) x (100.50 : 100) x (100.80 : 100) x (100.50 : 100) x (100.70 : 100) x (100.40 : 100) x (100.30 : 100) x (100.50 : 100) x (100.20 : 100) x (100.60 : 100) x (102.20 : 100) = 1.16040631
Інфляційне збільшення: 129444 x 1.16040631 - 129444 = 20 763.63
3% річних
Розрахунок здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періоді Сума
з 23.08.2022 до 31.12.2023 129444 x 3 x 496 : 365 : 1004965,277.06
з 01.01.2024 до 27.06.2024 129444 x 3 x 179 : 366 : 1001791,899.22
Отже, загальний розмір інфляційних втрат від суми компенсації вартості втрачених ящиків у вищевказаний період становить 20 763, 63 грн.
Отже, загальний розмір 3 % від суми компенсації вартості втрачених ящиків у вищевказаний період становить 7 176, 28 грн.
Оскільки, розмір інфляційних втрат та 3 % річних від суми компенсації вартості втрачених ящиків за періоди прострочення відповідачем виконання свого обов'язку саме з компенсації вартості втрачених ящиків, є меншими ніж були розраховані позивачем, але при цьому позивачем у позовні заяві було заявлено позовні вимоги до відповідача про стягнення 39 710, 86 грн інфляційних втрат, 14 292, 50 грн 3 % річних, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних втрат та 3 % річних від суми компенсації вартості втрачених ящиків у вищевказані періоди у розмірі 20 763, 63 грн та 7 176, 28 грн відповідно.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), у зв'язку із чим неправомірним є нарахування штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат від суми прострочення компенсації вартості втрачених ящиків, є безпідставними і необґрунтованими з огляду на наступне.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21.
Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (із подальшим його продовженням).
Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача щодо відшкодування вартості втрачених ящиків, переданих в оренду саме за договором № 210КО-0120 від 31.01.2020 р. оренди.
Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що безпосередньо свідчили б про неможливість своєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування вартості втрачених ящиків, переданих в оренду за договором № 210КО-0120 від 31.01.2020 р. оренди, оскільки як було зазначено вище, позивачем було виставлено рахунок № 6340 від 17.08.2022 р. на загальну суму 129 444, 00 грн вже після деокупації с. Луб'янка та відновлення підприємницької діяльності ТОВ “ЛПУ».
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окрім цього, суд вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з п.п. 1) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» розмір ставки судового збору із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 цього ж закону судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
2. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
3. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
4. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
5. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
До вказаної позовної заяви додано платіжну інструкцію № 1211 від 27.06.2024 р. про сплату судового збору на суму 4 193, 72 грн.
За таких обставин, понесені ТОВ “Натеко Логістика» судові витрати у зв'язку із зверненням в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ “ЛПУ» про стягнення 349 477, 05 грн та зменшенням розміру позовних вимог, підлягають поверненню позивачу у розмірі 6, 49 грн з вищевказаних підстав.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛПУ» (07831, вул. Антонова Олега, буд. 39-А, с. Луб'янка, Бучанський район, Київська область; ідентифікаційний код 38304452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Натеко Логістика» (03057, вул. Смоленська, буд. 31-33, м. Київ; ідентифікаційний код 38138226) 129 444 (сто двадцять дев'ять тисяч чотириста сорок чотири) грн 00 (нуль) коп. компенсації вартості втрачених ящиків, 20 763 (двадцять тисяч сімсот шістдесят три) грн 63 (шістдесят три) коп. інфляційних втрат, 7 176 (сім тисяч сто сімдесят шість) грн 28 (двадцять вісім) коп. 3 % річних та судові витрати 2 199 (дві тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн 27 (двадцять сім) коп. судового збору.
3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Натеко Логістика» (03057, вул. Смоленська, буд. 31-33, м. Київ; ідентифікаційний код 38138226) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 (шість) грн 49 (сорок дев'ять) коп., перерахований (сплачений) за платіжною інструкцією № 1211 від 27.06.2024 р.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення складено і підписано
18 квітень 2025 р.