ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.03.2025Справа № 910/12233/24
За позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нісек»
про стягнення 1665360 грн
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - Шевченко І.Є.;
від відповідача - Івасин О.Р.
У жовтні 2024 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент. позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нісек» (далі - Товариство, відповідач) про стягнення 1665360 грн безпідставно збережених коштів пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, які відповідач мав сплатити за будівництво ним об'єктів за проєктом «Реконструкція з розширенням нежитлової будівлі по вулиці Ревуцького, 12/1 у Дарницькому районі міста Києва ».
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення вимог діючого у спірний період законодавства України не звернувся до позивача в установлений законом строк після початку будівництва вищевказаного об'єкта із заявою про визначення розміру пайової участі, яку повинен був сплатити до введення цього об'єкта в експлуатацію, чим порушив права та законні інтереси територіальної громади міста Києва та Департаменту. Внаслідок невиконання обов'язку зі сплати пайової участі, останній безпідставно зберіг ці кошти пайової участі, а тому зобов'язаний перерахувати їх на користь позивача відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що після скасування статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», починаючи з 01.01.2020 обов'язок зі сплати коштів пайової участі зберігся, зокрема, лише щодо об'єктів, будівництво яких було розпочато у 2020 році. Однак, відповідно до журналу робіт з будівництва спірного об'єкта фактичним початком робіт є 11.01.2021. Таким чином, у відповідача був відсутній обов'язок сплачувати кошти пайової участі.
29.01.2025 позивачем подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої він просить суд стягнути на його користь, крім безпідставно збереженої суми пайової участі (1665360 грн), додатково нараховані на цю суму на підставі статті 625 ЦК України за період прострочення її сплати 149915 грн 3% річних та 747746,64 грн інфляційних втрат.
Судом прийнято до розгляду вказану зміну предмету позову.
Під час розгляду спору по суті відповідачем було додатково подано новий доказ, а саме - копію акта приймання-передачі будівельного майданчика від 11.01.2021.
Позивач подав заперечення про долучення зазначеного нового доказу, разом з тим, з метою спростування обставин, які він підтверджує, також додатково надав до матеріалів справи витяг з офіційного сайту особи, яка здійснювала авторський нагляд спірного об'єкта, та інформацію з дописів цієї особи у соціальній мережі «Facebook».
Відповідно до положень пунктів 2, 4 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а також подавати усі наявні у них докази, не приховувати докази.
З метою повного, всебічного й об'єктивного встановленню обставин справи, справедливого вирішення спору, судом прийняті до розгляду вищевказані докази, і дана їм відповідна оцінка.
У судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення з вище викладених мотивів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Відповідач є замовником будівництва (реконструкції з розширенням нежитлової будівлі) на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:90:001:0035 площею 0,1238 га по вулиці Ревуцького, 12/1 у Дарницькому районі м. Києва (цільове призначення; для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).
Як убачається з інформації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - ЄДЕССБ), Державною архітектурно-будівельного інспекцією України 16.04.2020 за № ІУ113201070955 видано дозвіл на виконання будівельних робіт за проєктом «Реконструкція з розширенням нежитлової будівлі по вулиці Ревуцького, 12/1 у Дарницькому районі м. Києва » (клас наслідків СС3), замовником будівництва вказано відповідача.
У розділі «Терміни будівництва» датою початку будівництва вказано 16.04.2020, а датою завершення будівництва - 18.06.2021.
Державною архітектурно-будівельного інспекцією України 04.10.2021 за №ІУ123210916772 видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за проєктом «Реконструкція з розширенням нежитлової будівлі по вулиці Ревуцького, 12/1 у Дарницькому районі м. Києва », замовником будівництва вказано відповідача.
Пунктом 11 Загальних положень постанови Кабінету Міністрів України «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 13.04.2011 № 461 передбачено, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
Позивач вказує, що відповідач усупереч вимогам підпунктів 3, 4 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не звернувся із заявою про визначення розміру пайової участі щодо вищезазначеного об'єкту будівництва протягом 10 робочих днів після 16.04.2020 та до введення в експлуатацію і не сплатив пайовий внесок чим порушив права та інтереси територіальної громади міста Києва, яку у спірному випадку представляє Департамент.
Позивач зазначає, що направляв відповідачу відповідні вимоги щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва № 050/18-3135 від 23.08.2024 та № 030/18-3871 від 10.10.2023.
До цих вимог позивачем долучався розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні та розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, який проведено відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва (затверджений рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033); далі - Порядок).
Вказані обставини підтверджуються роздруківкою інформації з ЄДЕССБ, скан-копіями вище вказаних вимог та розрахунку, з доказами їх надіслання на адресу відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що у нього відсутній обов'язок у сплаті пайової участі, оскільки статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка встановлювала обов'язок для забудовників сплачувати пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, з 01.01.2020 було виключено.
Отже, починаючи з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок брати пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, окрім тих забудовників, які почали здійснювати будівництво об'єктів у 2020 році.
Однак, відповідач почав будівництво об'єкту на спірній земельній ділянці лише з 11.01.2021, а тому у нього відсутній обов'язок брати участь у розвитку інфраструктури міста Києва, що підтверджується загальним журналом робіт на спірному об'єкті, а також актом приймання-передачі будівельного майданчика від 11.01.2021, копії яких долучено до матеріалів справи.
Отже, причиною виникнення спору у цій справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.
Оцінюючи наведені вище аргументи сторін, судом враховано наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Частиною 1 статті 2 вказаного Закону передбачено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 вказаного Закону, якою передбачалося, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону (у редакції, що діяла на той час), під замовником будівництва розумілась фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Як слідує із матеріалів справи, зокрема з інформації, що міститься в ЄДЕССБ щодо забудови спірної земельної ділянки, відповідач на момент чинності вказаної норми та зазначеного порядку здійснення містобудівної діяльності, розробив відповідну проектну документацію (дата розпорядчого документа - 08.08.2018) та 20.06.2019 уклав договір № 01-06/2019 з генеральним підрядником - ТОВ «Будівельне підприємство «Еталон-Буд» на виконання будівельних робіт за проєктом «Реконструкція з розширенням нежитлової будівлі по вулиці Ревуцького, 12/1 у Дарницькому районі м. Києва ».
Частиною 5 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Зі змісту статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» випливало, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.
Водночас, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими статтю 40 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.
Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов'язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.
Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.
Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Велика Палата Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, аналізуючи правову природу цих правовідносин, зробила висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після втрати нею чинності.
Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.
Разом із тим, законодавцем під час внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) у абзаці другому пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
У вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21, від 23.05.2024 у справі № 915/149/23, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23.
Досліджуючи надані сторонами докази щодо дати початку будівництва спірного об'єкту, судом враховано наступне.
Як було вказано вище, і не заперечується обома сторонами, 16.04.2020 Державною архітектурно-будівельного інспекцією України видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ113201070955 за проєктом «Реконструкція з розширенням нежитлової будівлі по вулиці Ревуцького, 12/1 у Дарницькому районі м. Києва », замовником будівництва вказано відповідача.
Відповідно до частин 1-3 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» отримання дозволу на виконання будівельних робіт надає замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Видача дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності.
Як було встановлено судом вище, з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ вбачається, що 04.10.2021 Державною архітектурно-будівельного інспекцією України видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ІУ123210916772 за проєктом «Реконструкція з розширенням нежитлової будівлі по вулиці Ревуцького, 12/1 у Дарницькому районі м. Києва » (далі - сертифікат про готовність об'єкта до експлуатації), у якому вказано, що датою початку будівництва є 16.04.2020.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, яка діяла на момент видачі сертифіката про готовність об'єкта до експлуатації) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Додатком 9 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (далі - Порядок № 461) (у редакції, яка діяла на момент видачі сертифіката про готовність об'єкта до експлуатації) закріплено форму акта готовності об'єкта будівництва до експлуатації, яка містить графу щодо дати початку та дати завершення будівельних робіт.
Суд бере до уваги, що вказану графу замовник будівництва заповнює самостійно.
Отже, при введенні об'єкта будівництва до експлуатації відповідачем самостійно було вказано, що датою початку будівельних робіт є 16.04.2020.
Після відкриття провадження у цій справі, відповідачем було подано відзив до якого було додано копію загального журналу робіт, де було вказано про початок будівельних робіт 11.01.2021, та лише після того, як при розгляді спору по суті судом було витребувано для огляду цей загальний журнал робіт, відповідачем додатково було надано копію акта приймання-передачі будівельного майданчика від 11.01.2021.
Таким чином, подані відповідачем у цій справі докази суперечать вказаним ним самим даним про початок будівельних робіт при отриманні сертифікату про готовність об'єкта до експлуатації, та відповідно інформації, яка міститься у Реєстрі будівельної діяльності ЄДЕССБ.
Одними з основних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 23.06.2022 у справі № 490/7050/19 зазначив, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами.
Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Верховний Суд наголошує на тому, що доктрина venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 915/411/19 та від 15.05.2019 у справі № 917/803/18.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 13.03.2024 у справі № 922/1344/23 наголошує на тому, що головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоб перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 914/2223/22.
Як випливає зі змісту статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» отримання дозволу на виконання будівельних робіт надає замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) право на виконання будівельних робіт на об'єктах будівництва. Отже, саме з датою отримання такого дозволу законодавець пов'язує можливість початку будівництва, а фактична реалізація цього права залежить виключно від волі вищевказаних осіб. Реалізуючи цю волю ці особи повинні діяти добросовісно не порушуючи права інших осіб, зокрема, територіальної громади міста Києва, інтереси якої у цій справі представляє Департамент.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо початку будівництва у 2021 році не відповідають його попередній поведінці та не відповідають принципу добросовісності поведінки.
З матеріалів справи також убачається, що відповідно до сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ІУ12321091677 розробником проектної документації є Товариство з обмеженою відповідальністю «Урбан Експертс» (дата розпорядчого документа - 08.06.2018) (далі - ТОВ «Урбан Експертс»).
Відповідно до частини 1, 3 статті 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» під час будівництва об'єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд. Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими ними особами. Авторський нагляд здійснюється відповідно до законодавства та договору із замовником.
Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 903, авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими особами відповідно до законодавства та договору із замовником (забудовником) протягом усього періоду будівництва і передбачає контроль за відповідністю будівельно-монтажних робіт проекту.
Позивач зазначає, що авторський нагляд протягом усього періоду спірного будівництва проводився спеціалістами/уповноваженими особами розробника проектної документації ТОВ «Урбан Експертс».
На офіційному сайті ТОВ «Урбан Експертс» у розділі «Новини» за 28.09.2020 зазначається: «Архітектурне бюро Urban Experts спроектували новий торгівельний центр в Дарницькому районі Києва.
На місці старих металевих будівель базару, буде 3-х поверхова будівля, яка не тільки упорядковує хаотичну торгівлю, але й значно покращить архітектурне середовище мікрорайону.
Об'єкт знаходиться за адресою вул. Ревуцького, 12/1 та буде поділений на 2 черги.
Очікується, що перша черга буде введена в експлуатацію в середині 2021 року.
Загальна площа складатиме 2902 кв. м, а орендна площа - 2508 кв. м
Введення в експлуатацію другої черги будівництва очікується до кінця 2022 року.
Її загальна площа складатиме 4480 кв. м, орендна - 3692 кв.м
Торгівельний центр розрахований на 3 поверхи.
Зокрема в ТЦ буде розташований фуд-корт, а на першому поверсі планується відкриття популярного супермаркету.
На сьогоднішній день виконується заливка вертикальних елементів залізобетонного каркасу другого поверху будівлі. Команда Urban Experts об'єднує професіоналів різного профілю, від брокерів до інженерів. Наша експертиза у нерухомості охоплює все від ідеї та її створення до експлуатації. А тому, наші пропозиції - комплексні Вони враховують багато чинників й дозволяють створювати нерухомість за принципами дійсно «сталого» розвитку та ефективну на будь-якому етапі свого життєвого циклу. Відтепер це ще й може бути підтверджено сертифікатом BREEAM».
Вказана інформація розміщена за посиланням: https://urbanexperts.co/urban-experts-sproektuvali-novij-tts-v-darnitskomu-rajoni-kiyeva/.
Також відповідно до сторінки ТОВ «Урбан Експертс» у соціальній мережі «Facebook»:
- 18.08.2020 зазначена юридична особа розмістила допис з фотофіксацією та вказала: «На місці старих металевих будівель базару, буде 3-х поверхова будівля, яка не тільки упорядковує хаотичну торгівлю, але й значно покращить архітектурне середовище мікрорайону. На сьогоднішній день виконується заливка вертикальних елементів залізобетонного каркасу другого поверху будівлі» (посилання в мережі Інтернет: https://www.facebook.com/uurbanexperts/posts/pfbid02HxCgxx7mbYgwwKAKjR3ZvQN7N5HkaXJBQcdY9VL3cSwpq1yYnekJqcdWXaUrhFL2l?rdid=X5slMuisXILNr4zw#);
- 15.09.2020 вказана юридична особа розмістила допис, відповідно до якого: «Продовжується будівництво ТРЦ на Ревуцького. Торговий центр розрахований на 3 поверхи. Наразі будівельники готуються до заливки перекриття над другим поверхом. Загалом будівництво йде за графіком. Планується введення першої черги в експлуатацію на середину 2021 року» (посилання в мережі Інтернет: https://www.facebook.com/uurbanexperts/videos/1342435062754989/?rdid=huufyyk3oBcMKOmQ#);
- 19.11.2020 ТОВ «Урбан Експертс» розмістило допис, згідно з яким на вул. Ревуцького 12/1 виконано перекриття над 3-м поверхом, готується заливка з/б парапетів, фінальне бетонування вертикальних елементів виходу на покрівлю (посилання в мережі Інтернет: https://www.facebook.com/uurbanexperts/videos/194157192235327/);
- 08.12.2020 ТОВ «Урбан Експертс» розмістило відео під назвою «Продовжується будівництво торговельного центру на Ревуцького» з фотофіксацією та вказало, що: «Архітектурне бюро Urban Experts & Leslie Jones Architecture продовжує будівництво за адресою вул. Ревуцького, 12/1 , станом на 8 грудня 2020 на об'єкті: Закінчено основні роботи з бетонування; Знято риштування з головного фасаду ТРЦ» (посилання в мережі Інтернет: https://www.facebook.com/uurbanexperts/videos/227179642127744/?rdid=zwYWTMWahJ1woqks#);
- 15.12.2020 вказана юридична особа розмістила допис, що: «Наразі, готуємо фасад до встановлення навісних вентильованих фасадів! Також, на наступному тижні встановлюються риштування - це тимчасова конструкція, що забезпечує доступ робітників до висотних частин об'єктів», а також відео під назвою « ТРЦ Ревуцького продовжується будівництво » з фотофіксацією (посилання в мережі Інтернет: https://www.facebook.com/uurbanexperts/videos/221366396165169/?rdid=mfilLuNTail7hTOK#);
- 04.01.2021 ТОВ «Урбан Експертс» розмістило відео під назвою « Хід будівництва ТРЦ Ревуцького » з фотофіксацією та зазначило, що станом на 04.01.2021 на об'єкті вилито бетонні сходові марші між поверхами та активно закладаються зовнішні стіни (посилання: https://www.facebook.com/uurbanexperts/videos/%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%%D1%82%D1%80%D1%86-%D0%BD%D0%B0-%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%B9%D0%B4%D0%B5-%D0%B7%D0%B0-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC-/414034936600280/).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Враховуючи вищевказане, дослідивши надані сторонами докази у цілому із дотриманням принципу «вірогідності» встановленого статтею 79 ГПК України, суд, відповідно до свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про те, що будівництво спірного об'єкту почалося у 2020 році, а тому відповідач був зобов'язаний звернутися до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкту будівництва протягом 10 робочих днів після 16.04.2020 та до дати введення об'єкта будівництва сплатити пайовий внесок.
Проте вказані обов'язки відповідач не виконав, без достатньої правової підстави та за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури м. Києва, а тому зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Досліджуючи питання розміру пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури населеного пункту, судом враховано, що з метою вдосконалення порядку залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва Київрада рішенням від 15.11.2016 № 411/1415 затвердила Порядок.
Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку пайова участь є обов'язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.
Згідно з пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту.
Пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).
Пайова участь сплачується замовником виключно грошовими коштами в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва / реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об'єкта в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов'язку її сплати (пункт 4.3 Порядку).
Вказаний Порядок, зокрема, дає визначення основних понять (термінів), що вживаються в ньому, таких як «замовник», «нове будівництво» тощо, визначає орган, який здійснює залучення коштів пайової участь від імені Київської міської ради як органу місцевого самоврядування, окреслює обсяг прав і обов'язків такого органу під час розгляду звернень замовників будівництва, встановлює механізм взаємодії між ними.
Крім того, Порядок визначає методику проведення розрахунку розміру пайової участі для об'єктів різних типів.
У цій справі будівництво об'єкту розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Розмір пайової участі розраховано позивачем на підставі:
- інформації зазначеної у Сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, виданого Державною інспекцією архітектури та містобудування України 04.10.2021 за № ІУ123210916772 (інформації з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ щодо технічної інвентаризації ТІ01:1233-4143-6715-1721), відповідно до якого загальна площа розширення нежитлової будівлі по вул. Ревуцького, 12/1 у Дарницькому районі м. Києва після реконструкції склала 3084 кв. м;
- пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, згідно із яким розмір пайової участі становить для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- підпункту 6.4.1 пункту 6.4 розділу VI Порядку (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033), за наведеною в цьому підпункті пункту 6.4 розділу VI Порядку формулою, із розрахунку нормативу одиниці створеної потужності, зокрема, для реконструйованих об'єктів нежитлового призначення, який дорівнює 13500 грн (грн/кв.м).
Отже, вказаний розмір пайової участі проведено позивачем на підставі нормативно-правових актів, що були чинні на момент виникнення у замовника будівництва обов'язку щодо сплати пайового внеску (станом на момент введення спірних об'єктів будівництва до експлуатації), та на підставі належних і допустимих доказів, і складає 1665360 грн (3084 кв.м х 13500 грн) х 4%).
Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного збереження відповідачем грошових коштів позивача (які відповідач повинен був перерахувати позивачу не пізніше прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію).
Враховуючи зазначене, Департамент правомірно вимагає від відповідача сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за період прострочення з 05.10.2021 до 04.10.2024, від простроченої суми. Зокрема, згідно з наведеним у заяві про зміну предмета позову розрахунку, позивач просить суд стягнути з відповідача 747746,64 грн інфляційних втрат та 149915,31 грн 3% річних.
Заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку нарахованих фінансових санкцій, відповідачем суду надано не було.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум фінансових санкцій, і визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідачем, усупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, належними засобами доказування не спростовано обставин на які посилається позивач на обґрунтування своїх позовних вимог.
Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нісек» (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 12/1; ідентифікаційний код 19129601) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 04633423) 1665360 (один мільйон шістсот шістдесят п'ять тисяч триста шістдесят) грн пайового внеску, 747746 (сімсот сорок сім тисяч сімсот сорок шість) грн 64 коп. інфляційних втрат, 149915 (сто сорок дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн 31 коп. 3% річних, а також 30756 (тридцять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн 32 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 18.04.2025.
Суддя Р.Б. Сташків