ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.04.2025Справа № 910/15357/24
За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинне Дерево" (м. Київ)
про стягнення 6 616,99 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинне Дерево" про стягнення 6 616,99 грн заборгованості за договором суборенди нерухомого майна № 21/1542 від 01.07.2021, яка складається з: 4 911,16 грн - основний борг; 1 302,99 грн - збитки від інфляції; 403,31 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення отримувачу у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).
Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.07.2021 між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) було укладено договір суборенди нерухомого майна №21/1542 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого орендар зобов'язується надати, а суборендар - прийняти в тимчасове платне користування нежитлове приміщення №108 загальною площею 5,0 м2 на 1-му поверсі, згідно з планом приміщень, встановленому в Додатку №1 до договору, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 68.
Відповідно до п. 1.2 Договору метою оренди є використання Приміщення для розміщення офісу з надання послуг та реалізації товарів, з метою здійснення господарської діяльності Суборендаря.
Згідно з п. 1.3 Договору орендар володіє і користується приміщеннями на праві оренди згідно з договором оренди нерухомого майна № 01/11/19/1599 від 01.11.2019 року.
Відповідно до п. 1.4 Договору приміщення передається суборендареві у тимчасове платне користування без права викупу згідно з актом прийому - передачі нежитлових приміщень в суборенду, який є додатком №2 до договору.
За умовами п. 2.1 Договору терміном суборенди за цим договором сторони домовилися вважати період з моменту передачі Приміщення від орендаря суборендареві по Акту прийому-передачі приміщень в суборенду до моменту повернення приміщення суборендарем орендарю по Акту прийому-передачі приміщень з суборенди.
Пунктами 3.1 - 3.3 Договору передбачено, що розмір щомісячної суборендної плати становить: за використання 1 кв.м. приміщень 375,24 (триста сімдесят п'ять гривень 24 коп.) грн з ПДВ 20%. Загальна сума щомісячної суборендної плати за використання Приміщення складає 1876,20 грн (одна тисяча вісімсот сімдесят шість гривень 20 коп.) грн в т.ч. ПДВ 20% 312,70 грн. Суборендна плата сплачується Суборендарем у строк 5 банківських днів з моменту підписання Договору. Витрати, передбачені п. 3.7. цього Договору, сплачуються Суборендарем у повному обсязі. Протягом п'яти робочих днів з моменту підписання Договору Суборендар сплачує Орендарю орендну плату за останній місяць оренди на підставі відповідного рахунку Орендаря. У випадку зміни розміру орендної плати протягом терміну дії Договору сума орендної плати за останній місяць підлягає відповідному коригуванню та різниця має бути сплачена до моменту закінчення терміну оренди за Договором.
Відповідно до п. п. 3.4 - 3.8 Договору у вартість суборендної плати не включена вартість комунальних послуг, електроенергії, послуги телефонного зв'язку та будь-які інші послуги, необхідні для утримання та експлуатації Приміщень, забезпечення їх безпеки та санітарно-технічного стану. У разі зміни розміру суборендної плати, Орендар письмово сповіщає Суборендаря про таку зміну, а Суборендар протягом 1 (одного) календарного місяця зобов'язаний розглянути зміни суборендної плати й в той же термін підтвердити згоду на сплату суборендної плати в новому розмірі або відмовитися від договору суборенди. При відсутності письмового заперечення Суборендаря на зміну суборендної плати, Сторони вважають внесені Орендарем зміни узгодженими. Крім суборендної плати, Суборендар щомісяця компенсує Орендарю пропорційні витрати на комунальні послуги (електроенергія, тепло, холодна \ гаряча вода, каналізація, вентиляція і кондиціювання), а також охорону Приміщень, користування місцями загального користування будівлі та прилеглої території відповідно до розрахунку, проведеним Орендарем на підставі рахунку, виставленого Орендарем, який Суборендар оплачує протягом трьох банківських днів з моменту його отримання. Методика розрахунку компенсації комунальних послуг Орендаря приведена в Додатку №3, який є невіддільною частиною даного Договору.
Пунктами 3.9. - 3.11 Договору передбачено, що в разі припинення терміну дії Договору суборендна плата сплачується Суборендарем пропорційно по день фактичної передачі Приміщень з суборенди згідно з актом прийому-передачі Приміщень з суборенди. Оплата за користування Приміщеннями здійснюється щомісячно на умовах 100% передплати до 25 числа місяця, що передує місяцю суборенди. Оплата здійснюється на підставі рахунку Орендаря. У разі неотримання рахунку Орендаря оплата проводиться на підставі положень Договору. Розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування Суборендарем грошових коштів на поточний рахунок Орендаря в національній валюті України.
За умовами п. п. 5.2 - 5.4 Договору в разі порушення термінів оплати платежів за Договором Суборендар виплачує Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати суборендної плати більше 3 місяців поспіль Орендар має право відмовитися від цього Договору, а також вимагати, крім оплати суборендної плати, відшкодування Орендарю збитків і втрат, які він поніс у зв'язку з невиконанням Суборендарем своїх грошових зобов'язань за цим Договором. У разі несвоєчасного звільнення Приміщень після закінчення терміну суборенди і передачі їх Орендарю у встановлений Договором термін, Суборендар сплачує Орендарю неустойку в розмірі 5 (п'ять)% від місячної орендної плати за кожен день прострочення звільнення і повернення орендованих Приміщень.
Договір набирає чинності з 01липня 2021 року і діє до 31 грудня 2021 року (п. 6.1 Договору).
01.07.2021 приміщення було передано в суборенду по відповідному акту.
Додатковою угодою №1 було продовжено дію договору 31.12.2022 року.
Додатковою угодою № 2 до Договору від 30 червня 2022 року сторони вирішили розірвати Договір суборенди нерухомого майна з 30 червня 2022 року, а також визначили, що заборгованість, яка сформувалась у Суборендаря за період з 01.02.2022 по 30.06.2022 у сумі 10 778,24 грн з ПДВ Суборендар зобов'язується погасити до 31 серпня 2022 року включно. У разі не погашення боргу Суборендарю буде нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Суборендар зобов'язаний здійснити повернення Приміщення Орендарю згідно з Актом приймання-передачі до 30.06.2022 року.
Позивач зазначає, що починаючи з лютого 2022 року по 30 червня 2022 року відповідачем не сплачувались рахунки по суборендній платі та компенсації комунальних послуг. Станом на день розірвання договору 30.06.2022 заборгованість суборендаря перед орендарем становила 10 778,24 грн.
11.02.2022 відповідачем було сплачено позивачу 5 867,08 грн, проте решта боргу в розмірі 4 911,16 грн сплачена так і не була.
Позивач звертався до відповідача з претензією №2508 від 27.12.2023, яка залишена без відповіді та задоволення.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України ).
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 774 ЦК України встановлено, що передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідач доказів сплати заборгованості за Договором або відсутності в нього обов'язку з такої сплати суду не надав.
Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача також 1 302,99 грн інфляційних втрат та 403,31 грн 3 % річних.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.
Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинне Дерево" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68; ідентифікаційний код 43167107) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" (04071, місто Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68; ідентифікаційний код 30603572) 4 911 (чотири тисячі дев'ятсот одинадцять) грн 16 коп. заборгованості, 1 302 (одну тисячу триста дві) грн 99 коп. інфляційних втрат, 403 (чотириста три) грн 31 коп. 3% річних та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко