ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2025Справа № 910/13936/24
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Святогора ЛТД" (Україна, 79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 11Б; ідентифікаційний код: 44762210)
до Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (Україна, 03039, м. Київ, просп. Науки, буд. 3; ідентифікаційний код: 00333581)
про стягнення 339 400,72 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Святогора ЛТД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (далі - відповідач) про стягнення 339400,72 грн, з яких 317322,45 грн заборгованості, 9396,05 грн пені, 10513,90 грн інфляційних втрат та 2168,32 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки № 29-03/23 від 29.03.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
03.12.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 04.12.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
29.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Святогора ЛТД" (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" (далі - покупець) було укладено Договір поставки № 29-03/23 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю харчові інгредієнти, а покупець, у свою чергу, зобов'язується прийняти належний товар та оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 3.2 Договору підставою для здійснення поставки за договором є замовлення, яке надсилається покупцем постачальнику засобами електронної пошти. У замовленні визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару (відповідно до підписаної сторонами специфікації), загальна ціна партії товару та інші умови, які сторони вважають суттєвими для конкретної поставки партії товару.
Після підтвердження постачальником замовлення, сторони підписують специфікацію на поставку товару (п. 3.4 Договору).
Відповідно до п. 3.6 Договору строк поставки становить 5 (п'ять) календарних днів від дати погодження замовлення постачальником. Постачальник за погодженням з покупцем має право на дострокову поставку товару, зазначеного в замовленні.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що ціна, асортимент та інші характеристики товару, що постачається відображаються у видатковій накладній на відповідну партію товару, дані якої мають відповідати погодженій сторонами Специфікації.
Згідно з п. 5.1 Договору оплата проводиться покупцем в залежності від виконання постачальником своїх зобов'язань в наступному порядку:
п. 5.1.1 при наданні постачальником покупцю протягом 5 календарних днів з дати поставки товару податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "Зареєстрована в ЄРПН", покупець оплачує поставлений товар на умовах відтермінування платежу протягом 45 днів з дати, зазначеної у підписаній сторонами видатковій (товарній) накладній;
п. 5.1.2 при наданні постачальником покупцю в строк понад 5 календарних днів з дати поставки товару податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "Зареєстрована в ЄРПН", покупець оплачує поставлений товар на умовах відтермінування платежу протягом 45 днів з дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Додатковою угодою №1 від 03.05.2023 сторони внесли зміни до п. 5.1.2. Договору та виклали його в такій редакції: при наданні постачальником покупцю в строк понад 5 календарних днів з дати поставки товару податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа "Зареєстрована в ЄРПН", покупець оплачує поставлений товар на умовах відтермінування платежу протягом 45 днів з дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН, але в період дії воєнного стану в Україні відтермінування складає 21 календарний день з дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
На виконання умов Договору, позивачем було поставлено товар загальною вартістю 338068,08? грн, що підтверджується видатковими накладними №682 від 27.06.2024 на суму 127500,00 грн, №763 від 12.07.2024 на суму 74818,08 грн, №881 від 12.08.2024 на суму 12000,00 грн та №929 від 23.08.2024 на суму 123750,00 грн.
Позивачем було здійснено реєстрацію податкових накладних за фактом поставки товару, а саме:
податкова накладна №694 (видаткова накладна №682) від 27.06.2024 зареєстрована в ЄРПН 09.07.2024;
податкова накладна №772 (видаткова накладна №763) від 12.07.2024 зареєстрована в ЄРПН 19.07.2024;
податкова накладна №894 (видаткова накладна №881) від 12.08.2024 зареєстрована в ЄРПН 23.08.2024;
податкова накладна №944 (видаткова накладна №929) від 23.08.2024 зареєстрована в ЄРПН 09.09.2024.
Позивач зазначає, що поставлений за переліченими видатковими накладними товар був оплачений відповідачем лише частково (видаткова накладна №682 від 27.06.2024 була оплачена частково 08.11.2024 на суму 20 745,63 грн).
З огляду на те, що відповідач не оплатив товар в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 317 322,45 грн, пеню в розмірі 9 396,05 грн, інфляційні втрати в розмірі 10 513,90 грн та 3% річних у розмірі 2 168,32 грн.
Після відкриття провадження у справі відповідачем було частково сплачено заборгованість за поставлений товар, що підтверджується платіжними інструкціями №8542 від 29.11.2024 на суму 35 000,00 грн, №8398 від 19.11.2024 на суму 35 000,00 грн та №8646 від 03.12.2024 на суму 35 000,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 338068,08 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами видаткові накладні №682 від 27.06.2024 на суму 127500,00 грн, №763 від 12.07.2024 на суму 74818,08 грн, №881 від 12.08.2024 на суму 12000,00 грн та №929 від 23.08.2024 на суму 123750,00 грн.
Вищевказані накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені документи як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням погодженого сторонами в Договорі та Додатковій угоді №1 порядку розрахунків, зобов'язання відповідача з оплати товару мало бути виконане протягом 21 календарного дня з дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Відтак товар мав бути оплачений покупцем у такий строк:
податкова накладна №694 (видаткова накладна №682) від 27.06.2024 зареєстрована в ЄРПН 09.07.2024 - до 30.07.2024;
податкова накладна №772 (видаткова накладна №763) від 12.07.2024 зареєстрована в ЄРПН 19.07.2024 - до 09.08.2024;
податкова накладна №894 (видаткова накладна №881) від 12.08.2024 зареєстрована в ЄРПН 23.08.2024 - до 13.09.2024;
податкова накладна №944 (видаткова накладна №929) від 23.08.2024 зареєстрована в ЄРПН 09.09.2024 - до 30.09.2024.
Отже, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач зазначає, що відповідач свої грошові зобов'язання за Договором виконав частково, оплативши 08.11.2024 заборгованість за видатковою накладною №682 від 27.06.2024 у розмірі 20 745,63 грн.
Окрім того, після відкриття провадження у справі відповідачем було частково сплачено заборгованість за поставлений товар, що підтверджується платіжними інструкціями №8542 від 29.11.2024 на суму 35 000,00 грн, №8398 від 19.11.2024 на суму 35 000,00 грн та №8646 від 03.12.2024 на суму 35 000,00 грн.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 викладено правовий висновок, згідно з яким закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 105 000?,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої грошові зобов'язання за Договором виконав не в повному обсязі, доказів, які б підтверджували факт здійснення ним оплати за поставлений товар у розмірі 212 322,45? грн, не надав.
З огляду на викладене, оскільки відсутність повної оплати поставленого за Договором товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 212 322,45 грн визнається судом обґрунтованою.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 9396,05 грн, інфляційних втрат у розмірі 10513,90 грн та 3% річних у розмірі 2168,32 грн.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 10.3.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання покупцем грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує на вимогу постачальника пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, відтак позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.
Водночас, заявлений позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість у розмірі 212322,45 грн, пеня в розмірі 9396,05 грн, інфляційні втрати в розмірі 10513,90 грн та 3% річних у розмірі 2168,32 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в розмірі 3 516,01 грн, оскільки позов підлягає задоволенню.
У зв'язку із необхідністю закриття провадження у справі у відповідній частині, сплачена сума судового збору в розмірі 1 575,09 грн може бути повернута позивачу в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 910/13936/24 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" заборгованості в розмірі 105 000,00 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (Україна, 03039, м. Київ, просп. Науки, буд. 3; ідентифікаційний код: 00333581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Святогора ЛТД" (Україна, 79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 11Б; ідентифікаційний код: 44762210) заборгованість у розмірі 212 322 (двісті дванадцять тисяч триста двадцять дві) грн 45 коп., пеню в розмірі 9 396 (дев'ять тисяч триста дев'яносто шість) грн 05 коп., інфляційні втрати в розмірі 10 513 (десять тисяч п'ятсот тринадцять) грн 90 коп., 3% річних у розмірі 2 168 (дві тисячі сто шістдесят вісім) грн 32 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 516 (три тисячі п'ятсот шістнадцять) грн 01 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.04.2025
Суддя О.В. Нечай