ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2025Справа № 910/1987/25
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу 910/1987/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛЕД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТПРОФ"
про стягнення 164 453,24 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЛЕД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТПРОФ" про стягнення 164 453,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № У-18/08-23 від 18.08.2023, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 131128,00 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в розмірі 15617,03 грн, штраф - 8599,00 грн, інфляційні втрати - 7354,72 грн та 3% річних у сумі 1754,49 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, в ухвалі суд визнав дану справу малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати без виклику представників сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.02.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Каштанова, 8А, м. Київ, 02225, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".
Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.
Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 14.02.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
18.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЛЕД" (за договором - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТПРОФ" (за договором - Покупець) було укладено Договір поставки № У-18/08, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, або третій особі вказаній Покупцем, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар, в кількості, асортименті на умовах та за ціною визначеною Сторонами у видаткових накладних та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору, товар поставляється партіями, в асортименті, якості та в кількості згідно специфікацій та видаткових накладних узгоджених сторонами на підставі замовлення Покупця.
Право власності та всі ризики стосовно Товару переходить до Покупця в момент фактичної передачі Товару Покупцю або перевізнику в залежності від вибраної умови (п. 3.2. Договору).
Умовами п. 5.5. Договору визначено, що розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються Покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривні - шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника зазначений в рахунку-фактурі на умовах, що погоджені Сторонами в Специфікації.
Датою оплати Товару вважається дата зарахування коштів, сплачених Покупцем за поставлену партію Товару, на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 5.6. Договору).
Умовами п. 9.8. Договору визначено, що при наявності заборгованості за поставлений товар або нарахованої пені та штрафних санкцій, сторони узгодили, що незалежно від призначення платежу зазначеному в платіжному дорученні, сплачена Покупцем сума зараховується в рахунок погашення заборгованості Покупця, яка виникла раніше.
Даний Договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами, тобто з дати, зазначеної над текстом даного Договору, і діє до 31 Грудня 2023 р. (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 12.1. Договору).
У п. 13.12. Договору сторони погодили можливість ведення документообігу (підписання актів приймання-передачі наданих послуг, додатків до цього Договору іншої документації (в тому ж числі первинної бухгалтерської) шляхом використання Електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) через програмне забезпечення М.Е.Doc. Сторони розуміють, що документи, підписані шляхом накладання ЕЦП, прирівнюються до фактично підписаних документів на паперових носіях, мають однакову юридичну силу та можуть використовуватися як електронні докази, відповідно до вимог чинного в Україні законодавства.
Як убачається з доданих до позовної заяви доказів, на виконання умов Договору у період з 18.08.2023 по 16.01.2025 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 709535,16 грн, що підтверджується наданими видатковими накладним.
Відповідачем товар оплачений частково на загальну суму 578 407,16 грн.
Отже, враховуючи положення п. 9.8. Договору, позивач зазначає, що у відповідача існує заборгованість у розмірі 131 128,00 грн за товар, поставлений на підставі видаткових накладних № УЛ-0000269 від 29.03.2024, № УЛ-0000288 від 05.04.2024, № УЛ-0000657 від 30.09.2024, № УЛ-0000658 від 30.09.2024, № УЛ-0000748 від 15.11.2024, № УЛ-0000844 від 20.12.2024, № УЛ-0000022 від 16.10.2025.
Однак, в порушення умов Договору, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 131 128,00 грн.
05.02.2025 позивач надіслав за допомогою оператора поштового зв'язку «Нова пошта» на адресу відповідача Вимогу про сплату заборгованості в розмірі 131 128,00 грн, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки №У-18/08-23 від 18.08.2023 щодо оплати поставленого товару і стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 131128,00 грн та нарахованих за прострочення виконання зобов'язання пені в розмірі 15617,03 грн, штрафу - 8599,00 грн, інфляційних втрат - 7354,72 грн та 3% річних у сумі 1754,49 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив поставку товару, який прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, на загальну суму 709535,16 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, підписаних представниками сторін за допомогою програмного забезпечення М.Е.Doc.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи викладене та виходячи з норми ст.692 ЦК України, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач отриманий товар оплатив частково на загальну суму 578407,16 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч умовам договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого товару повністю не виконав, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість з оплати поставленого товару за видатковими накладними № УЛ-0000269 від 29.03.2024, № УЛ-0000288 від 05.04.2024, № УЛ-0000657 від 30.09.2024, № УЛ-0000658 від 30.09.2024, № УЛ-0000748 від 15.11.2024, № УЛ-0000844 від 20.12.2024, № УЛ-0000022 від 16.10.2025 у розмірі 131128,00 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження сплати відповідачем позивачу грошових коштів за поставлений товар, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 131128,00 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, за порушення строків виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого товару позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 15617,03 грн, штраф - 8599,00 грн, інфляційні втрати - 7354,72 грн та 3% річних у сумі 1754,49 грн.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 213 ГК України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Крім того, суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Пунктом 9.4. Договору поставки визначено, що за несвоєчасну оплату Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати, до дня повного виконання своїх зобов'язань, а також усі витрати та збитки, понесені Постачальником у зв'язку з зазначеною несвоєчасною сплатою. У разі прострочення оплати Товару більше, ніж на 30 робочих днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого Товару.
Крім того, у п. 9.7. Договору сторони домовились, що строк нарахування штрафних санкцій, в тому числі і пені і строк позовної давності на їх стягнення не обмежується шістьма місяцями і/або роком, а нараховуються до моменту належного виконання зобов'язання за цим договором, або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій в межах строку загальної позовної давності (3 роки).
Як убачається з розрахунків пені та штрафу, доданих до позовної заяви позивач за прострочення строків оплати товару, керуючись пунктами 9.4., 9.7. договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 15617,03 грн за весь період прострочки та штраф у загальній сумі 8599,00 грн.
Здійснивши перевірку наведених у позовній заяві позивачем розрахунки пені та штрафу, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично вірними, обґрунтованими та виконаним у відповідності до приписів чинного законодавства, відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, відтак, позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не надав контррозрахунків заявлених до стягнення сум.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 237-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТПРОФ" (вул. Каштанова, 8А, м. Київ, 02225; код ЄДРПОУ 45409718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЛЕД" (вул. Турбінна, 15-Б, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54018, код ЄДРПОУ 39368124) заборгованість у сумі 131 128,00 грн, пеню - 15617 грн 03 коп., штраф - 8599,00 грн, інфляційні втрати - 7354 грн 72 коп., 3% річних - 1754 грн 49 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано: 18.04.2025.
Суддя А.І. Привалов