ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.04.2025Справа № 910/13110/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕМ-БУД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант Верф»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІМАТЕЛ»
про стягнення 3 201 869, 25 грн
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Севериненко К.Р.
Представники учасників справи:
від позивача: Кушніренко І.О.;
від відповідача: Буняк В.С.;
від третьої особи: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕМ-БУД» (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант Верф» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 3 201 869,25 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 527, 530 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором підряду від 11.02.2022, право вимоги за яким отримано позивачем на підставі договору №1/12-2023 відступлення права вимоги грошових зобов'язань від 07.12.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
02.10.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/13110/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче на 11.12.2024.
11.12.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позов, разом із клопотанням про поновлення строку на його подання та клопотанням про відкладення підготовчого засідання призначеного на 11.12.2024 на іншу дату. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позову та, зокрема, зазначає, що ним було повернуто за договором підряду від 11.02.2022 продукції та матеріалів на суму 3 358 044,96 грн, а тому в нього відсутня заборгованість за вказаним договором та вона не могла передаватися позивачу за договором №1/12-2023 відступлення права вимоги грошових зобов'язань від 07.12.2023, що вказує на недійсність зазначеного договору.
У підготовче засідання 11.12.2024 з'явилась представник позивача, представник відповідача в засідання не з'явився. Суд, з урахуванням думки представника позивача, протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву та долучив поданий 11.12.2024 відзив до матеріалів справи. Також суд протокольною ухвалою, за власною ініціативою, залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІМАТЕЛ» (надалі - третя особа). Крім цього, суд протокольними ухвалами в порядку ст. 74 ГПК України витребував у позивача та третьої особи докази і пояснення, а також задовольнив клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 15.01.2025.
27.12.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли докази.
14.01.2025 від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, в зв'язку із неможливістю представника прибути в засідання та клопотання про поновлення (продовження) строку для надання документів та/або пояснень.
У підготовче засідання 15.01.2025 з'явились представники сторін, представник третьої особи в засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. У підготовчому засіданні представник позивача заявила клопотання про долучення платіжної інструкції від 27.12.2023 на суму 50 000, 00 грн до матеріалів справи, яке суд, з урахуванням думки представника відповідача, протокольною ухвалою задовольнив. Також суд протокольною ухвалою, з урахуванням думки представників сторін, задовольнив клопотання представника третьої особи про поновлення (продовження) строку для надання документів та/або пояснень. Крім цього, суд протокольною ухвалою повторно зобов'язав відповідача надати в наступне підготовче засідання для огляду в судовому засіданні оригінали документів доданих до відзиву. Також суд протокольними ухвалами в порядку ст.74 ГПК України повторно витребував у третьої особи письмові пояснення, встановив строк для їх подання до 03.02.2025 та визнав явку третьої особи в підготовче засідання обов'язковою. Крім цього, суд, з урахуванням думки представників сторін, задовольнив клопотання представника третьої особи про відкладення підготовчого засідання та ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 відкладено підготовче засідання на 11.02.2025.
07.02.2025 від представника відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, в зв'язку з лікуванням.
10.02.2025 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, в зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні в кримінальній справі.
10.02.2025 від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, в зв'язку із неможливістю представника прибути в засідання та клопотання про поновлення (продовження) строку для надання документів та/або пояснень.
У підготовче засідання 11.02.2025 представники учасників не з'явились, надали клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2025 відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи про поновлення (продовження) строку для надання документів та/або пояснень, застосовано до останньої захід процесуального примусу у вигляді штрафу та стягнуто в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 3 028, 00 грн. Повторно витребувано в третьої особи письмові пояснення, встановлено строк для їх подання протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду. Також судом постановлено відкласти підготовче засідання на 12.03.2025 і визнано явку третьої особи в підготовче засідання обов'язковою. Зобов'язано відповідача надати суду для огляду в підготовчому засіданні оригінали документів доданих до відзиву.
10.02.2025 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, в зв'язку із хворобою представника.
У підготовче засідання 12.03.2025 з'явився представник відповідача, представники позивача та третьої особи в засідання не з'явились. Представник позивача надав клопотання про відкладення підготовчого засідання, а представник третьої особи про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив та вимоги ухвал суду повторно не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 застосовано до третьої особи захід процесуального примусу у вигляді штрафу та стягнуто з останнього в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 6 056, 00 грн. Втретє витребувано в третьої особи письмові пояснення та встановлено строк для надання доказів суду - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали. У порядку ст.74 ГПК України витребувано у відповідача письмові пояснення та відкладено підготовче засідання на 25.03.2025, визнано явку третьої особи в підготовче засідання призначене на 25.03.2025 обов'язковою і зобов'язано відповідача надати суду для огляду в підготовчому засіданні оригінали документів доданих до відзиву.
21.03.2025 від представника позивача надійшли письмові пояснення.
24.03.2025 від представника відповідача на виконання ухвали суду надійшли письмові пояснення, разом з клопотанням про поновлення строку на їх подання.
У підготовче засідання 25.03.2025 з'явились представники сторін, представник третьої особи в засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою залишив без розгляду письмові пояснення позивача від 21.03.2025. Також суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на надання пояснень та долучив подані 24.03.2025 пояснення до матеріалів справи.
Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2025.
У судовому засіданні 08.04.2025 представник позивача надала пояснення по суті позовних вимог та позов просила задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі. Представник третьої особи в засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Одночасно, статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що явка представника третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, учасники справи повідомлені про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі представника третьої особи за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 08.04.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
11.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІМАТЕЛ» (замовник, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адамант Верф» (підрядник, відповідач) було укладено договір підряду (надалі - договір підряду), за умовами п.2.1. якого підрядник зобов'язується на умовах договору за завданням замовника на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк комплекс робіт. Замовник, в свою чергу, зобов'язується надати підряднику доступ на об'єкт, прийняти від підрядника закінчені роботи, що зазначені у додатку 1 до цього договору та оплатити роботи на умовах договору.
Згідно із п.11.1. договору підряду (з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.06.2022) ціна договору становить 7 646 772,32 грн, з ПДВ.
Відповідно до п.22.4. договору підряду він вступає в силу з моменту його підписання та залишається чинним до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
28.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІМАТЕЛ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адамант Верф» (підрядник) до договору підряду було укладено додаткову угоду №2 (надалі - додаткова угода №2), відповідно до умов якої:
1. Сторони домовились за взаємною згодою сторін припинити дію договору підряду та додаткової угоди №1.
2. Загальними зусиллями сторін реалізувати вироблену підрядником продукцію та комплектуючі, а також невикористанні матеріали для повернення витрачених коштів замовнику та підряднику.
3. Замовнику належить повернути суму всього грошима або виробами та матеріалами: без ПДВ 20% 2 727 391,04 грн, крім того ПДВ 20% 545 478,21 грн, всього з врахуванням ПДВ 20% 3 272 869,25 грн, за відніманням суми, вказаної в п.4.
4. Замовник відшкодовує 10% від повертаємої йому суми підряднику в рахунок компенсації витрат на виконання підрядником умов договору підряду, додаткової угоди №1, додаткової угоди №2, яка складає 327 286,92 грн.
Згідно пункту 7 додаткова угода №2 набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін, є невід'ємною частиною договору та залишається чинною до виконання сторонами всіх зобов'язань за цією додатковою угодою.
Відповідно до платіжних інструкцій №2 від 23.03.2023 та №3 від 27.03.2023 згідно додаткової угоди №2 підрядником перераховано замовнику грошові кошти в сумі 71 000, 00 грн.
У подальшому, 07.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІМАТЕЛ» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕМ БУД (новий кредитор, позивач) укладено договір №1/12-2023 відступлення права вимоги грошових зобов'язань (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах визначених цим договором первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває права вимоги грошових зобов'язань, що належать первісному кредитору на момент укладання цього договору, за зобов'язаннями ТОВ "АДАМАНТ ВЕРФ" (боржник), які виникли за договором підряду від 11.02.2022, укладеному між ТОВ "ПРІМАТЕЛ" та ТОВ "АДАМАНТ ВЕРФ" із урахуванням змін, що внесені додатковою угодою №1 від 10.06.2022 та додатковою угодою № 2 від 28.12.2022, та стає новим кредитором за договором підряду з правом вимоги від боржника, грошових зобов'язань з усім обсягом прав, що належали первісному кредитору на дату відступлення.
Згідно з пунктом 1.2. договору загальний обсяг (розмір) грошових зобов'язань боржника, які виникли за договором підряду та полягають в зобов'язанні боржника повернути первісному кредитору оплачених на виконання умов договору підряду грошових коштів, є дійсними на дату укладання цього договору та відступаються відповідно до умов цього договору, становлять - 3 201 869, 25 грн, з врахуванням ПДВ 20%.
Пунктами 1.3. та 1.4. договору визначено, що до нового кредитора переходить право вимоги грошових зобов'язань належне первісному кредитору до боржника в обсязі та на умовах визначених у п. 1.1. та п.1.2. договору, що існували на момент укладання цього договору. Зобов'язаннями боржника, визначеними в п. 1.2. договору, є обов'язок сплати грошових коштів у розмірі - 3 201 869, 25 грн, з врахуванням ПДВ 20%.
Відповідно до пункту 1.5. договору відступлення право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами і засвідчення печатками сторін цього договору та передачі усіх належних документів, що засвідчують право вимоги первісного кредитора до боржника.
Згідно п.2.1. договору вартість відступлення права вимоги складає 50 000,00 грн, з ПДВ.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.9.1. договору).
07.12.2023 згідно акту прийому-передачі за договором відступлення права вимоги грошових зобов'язань первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав право вимоги та пакет документів у відповідності до п.3.1. договору.
27.12.2023 згідно платіжної інструкції № 1 від 27.12.2023 новий кредитор перерахував первісному кредитору 50 000,00 грн відповідно до п.2.1. договору відступлення права вимоги грошових зобов'язань.
16.01.2024 за вих.№1 від 16.01.2024, 06.02.2024 за вих.№2 від 05.02.2024 та 01.11.2024 за вих.№1 від 31.102024 позивачем, як новим кредитором було направлено відповідачу, як боржнику листи-вимоги про сплату в семиденний строк грошових коштів за договором підряду в сумі 3 201 869,25 грн, разом з копіями договору відступлення права вимоги грошових зобов'язань. Направлення листів підтверджується описами вкладення в цінні листи №0212507133247, №0212507075344 і №0212500033328, накладними та фіскальними чеками АТ «Укрпошта» від 16.10.2025, від 06.02.2024 та від 01.11.2024.
Разом з тим, як зазначає позивач, відповідачем не було сплачено грошові кошти в сумі 3 201 869,25 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 1-2 стаття 837 Цивільного кодексу України).
Як було встановлено судом вище, 11.02.2022 між третьою особою (замовник) та відповідачем (підрядник) було укладено договір підряду, за умовами п.2.1. якого підрядник зобов'язався на умовах договору за завданням замовника на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк комплекс робіт, а замовник, в свою чергу, зобов'язався надати підряднику доступ на об'єкт, прийняти від підрядника закінчені роботи, що зазначені у додатку 1 до цього договору, та оплатити роботи на умовах договору.
У подальшому, 28.12.2022 між третьою особою та відповідачем до договору підряду було укладено додаткову угоду №2, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди, зокрема: припинити дію договору підряду та додаткової угоди №1, а також погодили, що відповідачу належить повернути третій особі суму всього грошима або виробами та матеріалами в розмірі 3 272 869,25 грн.
Як вже було встановлено вище, 07.12.2023 між позивачем (первісний кредитор) та відповідачем (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги грошових зобов'язань, відповідно до пункту 1.1. якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимоги грошових зобов'язань, що належать первісному кредитору на момент укладання цього договору, за зобов'язаннями відповідача (боржник), які виникли за договором підряду від 11.02.2022, з врахуванням змін, що внесені додатковою угодою № 1 від 10.06.2022 та додатковою угодою № 2 від 28.12.2022, та стає новим кредитором за договором підряду з правом вимоги від боржника, грошових зобов'язань з усім обсягом прав, що належали первісному кредитору на дату відступлення.
Згідно з пунктом 1.2. договору відступлення загальний обсяг (розмір) грошових зобов'язань боржника, які виникли за договором підряду та полягають в зобов'язанні боржника повернути первісному кредитору оплачених на виконання умов договору підряду грошових коштів, є дійсними на дату укладання цього договору та відступаються відповідно до умов цього договору, становлять - 3 201 869, 25 грн.
Листами-вимогами за вих.№1 від 16.01.2024, вих.№2 від 05.02.2024 та вих.№1 від 31.102024 позивачем, як новим кредитором було повідомлено відповідача, як боржника про відступлення права вимоги за договором підряду в сумі 3 201 869,25 грн.
В силу норм п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
За приписами ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У статті 517 Цивільного кодексу України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до норм ст. 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між позивачем, як кредитором та відповідачем, як боржником внаслідок укладання договору відступлення прав вимоги виникли господарські зобов'язання щодо оплати боргу, який виник у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків за договором підряду, укладеним з третьою особою.
Відповідач заперечуючи проти позову вказує, що ним було повернуто за договором підряду від 11.02.2022 третій особі продукції та матеріалів на суму 3 358 044,96 грн, а тому в нього відсутня заборгованість за вказаним договором, у зв'язку з чим вона не могла передаватися позивачу за договором №1/12-2023 відступлення права вимоги грошових зобов'язань від 07.12.2023, що вказує на недійсність зазначеного договору.
Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Так, згідно зі ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору відступлення, а тому, виходячи з установленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, вказаний договір підлягає виконанню.
Як установлено судом вище 28.12.2022 між третьою особою та відповідачем до договору підряду було укладено додаткову угоду №2, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди, що відповідачу належить повернути третій особі суму всього грошима або виробами та матеріалами в розмірі 3 272 869,25 грн (т.1, а.с.30-31).
Відповідно до платіжних інструкцій №2 від 23.03.2023 та №3 від 27.03.2023 згідно додаткової угоди №2 відповідачем (підрядником) перераховано третій особі (замовнику) грошові кошти в сумі 71 000, 00 грн (т.1, а.с.102-103).
Також, на виконання умов додаткової угоди №2 згідно видаткових накладних №01/2023 від 02.01.2023 на суму 349 539,06 грн №02/23 від 09.02.2023 на суму 265 127,10 грн, №04/2023 від 09.2023 на суму 734 355,00 грн, відповідачем передано третій особі матеріали на загальну суму 1 349 021,16 грн.
При цьому суд не приймає до уваги акти прийому-передачі від 09.02.2023, з рахунком №0012/2023 на суму 1 005 887,10 грн та накладну №23/2023 від 23.03.2023 на суму 1 003 136,70 грн, що підписані між відповідачем та третьою особою, в якості доказу передачі відповідачем третій особі згідно додаткової угоди №2 до договору підряду матеріалів, з огляду на таке.
Так, як убачається з вказаних акту прийому-передачі від 09.02.2023 та накладної №23/2023 від 23.03.2023 товари (матеріали), що зазначені в них відповідачем передані, а третьою особою прийняті лише на відповідальне зберігання.
Правове регулювання відносин з передачі майна на зберігання визначено главою 66 "Зберігання" підрозділу 1 "Договірні зобов'язання" розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
А тому, з огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що складені між відповідачем та третьою особою акт прийому-передачі від 09.02.2023 та накладна №23/2023 від 23.03.2023 фіксує надання третьою особою відповідачу послуг із зберігання матеріалів (досок палубних та понтонів), а тому не можуть бути доказами передачі відповідачем третій особі матеріалів відповідно до умов додаткової угоди №2 до договору підряду та переходу права власності на них.
Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення пункту 4 додаткові угоди №2 згідно якої замовник відшкодовує 10% від повертаємої йому суми підряднику в рахунок компенсації витрат на виконання підрядником умов договору підряду, додаткової угоди №1, додаткової угоди №2, яка складає 327 286,92 грн, оскільки відшкодування вказаної суми є саме обов'язком замовника (третьої особи), тоді, як згідно договору відступлення позивачем було отримало лише право вимоги за договором підряду, а також у вказаній угоді відповідачем та третьою особою не погоджувалось будь-яке зустрічне зарахування обов'язків щодо сплати грошових коштів, тоді як суд позбавлений можливості самостійно здійснювати таке зарахування.
Так, відповідно до ч. 1 ст.598, ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням.
Отже, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед третьою особою за договором підряду згідно додаткової угоди №2 складає лише 1 852 875, 09 грн (3 272 869,25 грн- 71 000,00 грн - 1 349 021,16 грн), а тому і не могла передаватися третьою особою позивачу за договором відступлення в сумі 3 201 869,25 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Разом з тим більш вірогідних доказів на спростування, на момент звернення позивача до суду з позовом та ухвалення судом рішення, заборгованості за договором підряду в сумі 1 852 875, 09 грн, відповідачем суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково, а саме в зазначеному розмірі.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення з відповідача на користь позивача 1 852 875, 09 грн основного боргу.
З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант Верф» (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, будинок 13, літера А, ідентифікаційний код 43326478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕМ-БУД» (08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова, будинок 35, ідентифікаційний код 33222763) 1 852 875 (один мільйон вісімсот п'ятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн 09 коп. основного боргу та 27 793 (двадцять сім тисяч сімсот дев'яносто три) грн 12 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 18.04.2025.
Суддя Я.А.Карабань