ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.04.2025Справа № 910/14575/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомсервіс"
про стягнення 36447,84 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київхліб" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомсервіс" про стягнення за договором поставки продукції від 29.08.2024 № 29/08-2 боргу в розмірі 36 447,84 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Дана ухвала суду доставлена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
29.08.2024 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки продукції № 29/08-2, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується протягом усього терміну дії даного Договору поставляти та передавати у власність Покупця визначений у розділі 2 Товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах даного договору. Товар поставлений за даним договором використовується для організації харчування військовослужбовців, на виконання договорів на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних на 2024 рік укладених Покупцем з Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (кінцевий споживач).
Згідно з п. 2.1 договору товаром за даним Договором є: продукти харчування, в асортименті.
У пункті 4.1. договору Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом чотирнадцяти днів з дня підписання видаткової накладної. Тара, пакування, доставка входять до ціни Товару.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що загальна вартість товару, що передається за цим Договором складає суму всіх визначених у товарно-транспортних накладних вартостей партій товару.
Відповідно до пункту 5.1 договору приймання - передача товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару Покупцю, яка підписується уповноваженими представниками Сторін в 3-х оригінальних примірниках: 1 примірник - Покупцю, 1 примірник - Постачальнику, 1 примірник - Перевізнику.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 36447,84 грн. згідно з видатковими накладними від 30.08.2024 № 0700616832 на суму 6117,12 грн., від 04.09.2024 № 0700629717 на суму 15292,80 грн., від 11.09.2024 № 0700648726 на суму 8665,92 грн., від 18.09.2024 № 0700667728 на суму 6372 грн. із товарно-транспортними накладними до них.
Дані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані обома сторонами та містять печатки обох сторін.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару відповідачу за договором поставки продукції від 29.08.2024 № 29/08-2 на загальну суму 36447,84 грн. згідно з відповідними підписаними обома сторонами видатковими та товарно-транспортними накладними.
Водночас, відповідач оплату товару в установлений пунктом 4.1 договором строк - протягом чотирнадцяти днів з дня підписання видаткових накладних, не здійснив.
Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 36447,84 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем сплачено за подання даної позовної заяви до суду через систему «Електронний суд» судовий збір у загальній сумі 3275 грн., у той час як судовий збір підлягав сплаті в розмірі 2422,40 грн. (із розрахунку 3028 грн. х 0,8 = 2422,40 грн.). Таким чином, розмір надмірно сплаченого позивачем судового збору становить 852,60 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Однак, позивачем відповідне клопотання про повернення судового збору наразі не подавалося.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомсервіс" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 21, оф. 402; ідентифікаційний код 39927581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 64; ідентифікаційний код 44375369) 36447 (тридцять шість тисяч чотириста сорок сім) грн. 84 коп. основного боргу, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова