ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.04.2025Справа № 910/15842/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження
за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5, Ідентифікаційний код юридичної особи 00135390)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ТРЕНД» (04077, місто Київ, вул.Дніпроводська, будинок 1-А, офіс 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 39726825) стягнення заборгованості у розмірі 2 431 207 грн. 35 коп.
Представники:
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача: не з'явились;
Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ТРЕНД» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 2 431 207 грн. 35 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором №АК1НГ-УУБ/5-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 07.06.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2025 року.
30.12.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
08.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
10.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.
14.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання ухвали для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 26.02.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 року відкладено судове засідання, яке не відбулось 19.03.2025 року у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному, на 16.04.2025 року.
16.04.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності уповноваженого представника Позивача.
В судове засідання 16 квітня 2025 року представники Сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Сторін. Представник Позивача подав заяву про проведення судового засідання за відсутності уповноваженого представника Позивача, яка Судом розглянута та задоволена.
Приймаючи до уваги, що Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Сторін не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 16 квітня 2025 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
07.06.2022 року між Публічним акціонерним товариством «УКРНАФТА» (Продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа» (Біржа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ТРЕНД» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу скрапленого газу №АК1НГ-УУБ/5-1-СГ, відповідно до якого на комерційному аукціоні з продажу скрапленого газу № 1НГ-УУБ, що відбувся 07.06.2022, Покупець купує у Продавця газ нафтовий скраплений марки А власного виробництва. (а.с.20-21)
Покупець зобов'язується оплатити та прийняти скраплений газ на умовах цього договору, а продавець зобов'язується передати покупцю скраплений газ відповідно до графіка поставки, вказаного додатку № 1 до цього договору загальною кількістю 800,000 тон. (п.1.2 Договору)
Відповідно п. 2.1 Договору загальна вартість скрапленого газу становить 34 395 140,19 грн, крім того ПДВ - 2 407 659,81 грн. Загальна сума договору з урахуванням ПДВ - 36 802 800 грн.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Продавець передає скраплений газ покупцю по кількості і якості на умовах EXW Долинський ГПЗ в пунктах передачі та в терміни, зазначені в додатку № 1 до цього договору. Умови транспортування скрапленого газу покупцем - автотранспортом.
Підпунктом 4.2.1 Договору визначено, що покупець зобов'язаний сплатити на рахунок продавця, визначену цим договором вартість скрапленого газу відповідно до п. 5.2 цього договору.
Згідно з п.5.1 Договору Покупець проводить оплату газу по цьому договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, вказаний у розділі 10 цього договору.
Згідно з п. 5.2 Договору Покупець здійснює попередню оплату за скраплений газ відповідно до пункту 5.1 договору за наступним графіком:
- термін відвантаження 1 декада червня 2022 року - 4 600 350 грн. - протягом трьох банківських днів з дати підписання договору;
- термін відвантаження 2 декада червня 2022 року - 13 801 050 грн. - протягом трьох діб до початку декади;
- термін відвантаження 3 декада червня 2022 року - 18 401 400 грн. - протягом трьох діб до початку декади.
Остання сума, перераховується з урахуванням сплаченого біржі гарантійного внеску в сумі 1 384 140 грн.
Біржа перераховує продавцю гарантійний внесок, який вона отримала від покупця для участі в аукціоні, відповідно до п. 4.3.1 договору (п. 5.3 Договору).
Відповідно до п. 6.4 Договору якщо Покупець не перерахував кошти у повному обсязі на рахунок Продавця в терміни, визначені в п. 5.2 договору, гарантійний внесок покупця (отриманий Продавцем відповідно до п. 4.3.1 Договору в сумі, зазначеній у п. 5.2 договору) як штраф (компенсація) за неналежне виконання ним своїх зобов'язань залишається у продавця. Сума гарантійного внеску вважається зарахованою в сплату штрафу з моменту отримання покупцем про це повідомлення продавця. Сплата покупцем штрафу не звільняє його від неналежного виконання взятих на себе зобов'язань та відповідальності за їх порушення.
Пунктом 9.1 Договору визначено, що він вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Додатковою угодою №1 від 30.06.2022 року до Договору продажу скрапленого газу №АК1НГ-УУБ/5-1-СГ від 07.06.2022 року Сторони виклали графік поставки у червні - липні 2022 року в новій редакції. (а.с.22-23)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі-продажу скрапленого газу №АК1НГ-УУБ/5-1-СГ від 07.06.2022 року Позивач у період з 15 червня 2022 року по 05 липня 2022 року продав, а Відповідач в свою чергу купив газ нафтовий скраплений марки А власного виробництва на загальну суму 36 762 320 грн. 94 коп., що підтверджується видатковими накладними № ДВГП-00521 від 15 червня 2022 року на суму 828 983,15 грн., № ДВГП-00523 від 15 червня 2022 року на суму 791 260,29 грн., № ДВГП-00526 від 16.06.2022 року на суму 823 462,73 грн., № ДВГП-00527 від 16.06.2022 року на суму 764 578,26 грн., № ДВГП-00529 від 17 червня 2022 року на суму 800 460,99 грн; № ДВГП-00530 від 17 червня 2022 року на суму 784 819,80 грн; № ДВГП-00531 про від 17 червня 2022 року на суму 785 739,87 грн; ДВГП-00532 від 17 червня 2022 року на суму 819 782,46 грн; №ДВГП-00533 від 17 червня 2022 року на суму 826 222,94 грн., № ДВГП-00535 від 18 червня 2022 року на суму 823 462,74 грн; №ДВГП-00536 від 18 червня 2022 року на суму 813 341,97 грн; № ДВГП-00537 від 18 червня 2022 року на суму 826 222,95 грн; № ДВГП-00538 від 18 червня 2022 року на суму 823 462,74 грн; №ДВГП-00539 від 18 червня 2022 року на суму 827 143,02 грн; № ДВГП-00540 від 18 червня 2022 року на суму 827 143,02 грн., № ДВГП-00541 від 19 червня 2022 року на суму 808 741,62 грн; № ДВГП-00542 від 19 червня 2022 року на суму 813 341,97 грн; № ДВГП-00543 про від 19 червня 2022 року на суму 848 304,62 грн; № ДВГП-00544 від 19 червня 2022 року на суму 805 061,34 грн; №ДВГП-00545 від 19 червня 2022 року на суму 817 942,31 грн., № ДВГП-00546 від 20 червня 2022 року на суму 807 821,56 грн; № ДВГП-00547 від 20 червня 2022 року на суму 779 299,38 грн; № ДВГП-00548 від 20 червня 2022 року на суму 136 170,37 грн; № ДВГП-00549 від 20 червня 2022 року на суму 828 983,15 грн; №ДВГП-00550 від 20 червня 2022 року на суму 829 903,22 грн; № ДВГП-00551 від 20 червня 2022 року на суму 803 221,20 грн; № ДВГП-00552 від 20 червня 2022 року на суму 134 330,24 грн., № БГПЦ-00048 від 21 червня 2022 року на суму 817 942,33 грн; № ДВГП-00553 від 21 червня 2022 року на суму 831 743,37 грн; № ДВГП-00554 від 21 червня 2022 року на суму 824 382,81 грн; № ДВГП-00555 від 21 червня 2022 року на суму 146 291,15 грн; № ДВГП-00556 від 21 червня 2022 року на суму 766 418,38 грн; № ДВГП-00557 від 21 червня 2022 року на суму 818 862,39 грн; № ДВГП-00558 від 21 червня 2022 року на суму 828 063,09 грн., № БГПЦ-00049 від 22 червня 2022 року на суму 833 583,51 грн; № ДВГП-00559 від 22 червня 2022 року на суму 820 702,53 грн; № ДВГП-00560 від 22 червня 2022 року на суму 832 663,45 грн; № ДВГП-00561 від 22 червня 2022 року на суму 805 981,42 грн; №ДВГП-00562 від 22 червня 2022 року на суму 813 341,98 грн., № ДВГП-00563 від 23 червня 2022 року на суму 769 178,61 грн; № ДВГП-00564 від 23 червня 2022 року на суму 827 143,02 грн; № ДВГП-00565 від 23 червня 2022 року на суму 821 622,59 грн., № ДВГП-00566 від 24 червня 2022 року на суму 803 221,20 грн; № ДВГП-00567 від 24 червня 2022 року на суму 823 462,73 грн; № ДВГП-00568 від 24 червня 2022 року на суму 781 139,53 грн; № ДВГП-00569 від 24 червня 2022 року на суму 839 103,93 грн; №ДВГП-00570 від 24 червня 2022 року на суму 806 901,48 грн; № ДВГП-00571 від 24 червня 2022 року на суму 148 131,28 грн., № ДВГП-00577 від 28 червня 2022 року на суму 142 610,86 грн, № ДВГП-00585 від 01 липня 2022 року на суму 139 850,66 грн, № ДВГП-00591 від 05 липня 2022 року на суму 140 770,73 грн. (а.с.29-54) та здійснив часткову оплату за отриманий газ в розмірі 35 378 180 грн. 94 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №4 від 06.07.2022 року. (а.с.24)
Крім того, на виконання умов Договору купівлі-продажу скрапленого газу №АК1НГ-УУБ/5-1-СГ від 07.06.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа» перерахувало на користь Позивача гарантійний внесок учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ТРЕНД» у розмірі 1 384 140 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №44 від 13.06.2022 року. (а.с.25)
Листами №01/01-02/01/2101 від 01.05.2023 року, №01/01-02/01/2100 від 01.05.2023 року Позивач повідомив Відповідача, що у зв'язку з недотриманням ним умов оплати, визначених п.5.2 договору, він залишає у себе гарантійний внесок у розмірі 1 384 140 грн. 00 коп. від 13.06.2022 року, що підтверджується копіями описів вкладення у цінні листи, накладних, рекомендованих повідомлень про вручення 10.05.2023 року, 12.05.2023 року поштового відправлення. (а.с.8-9, 68-73)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ТРЕНД» перед Позивачем становить 1 384 140 грн. 00 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ТРЕНД» 3% річних у розмірі 161 023 грн. 82 коп. та інфляційні у розмірі 886 043 грн. 50 коп.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що станом на 06.07.2022 року ТОВ «Бізнес Тренд» повністю погасило перед ПАТ «Укрнафта» зобов'язання з оплати за поставлений скраплений газ по Договору №АК1НГ-УУБ/5-1-СГ від 07.06.2022. Тлумачення формулювання в п. 5.2. Договору дозволяє дійти до однозначних висновків, що умов про врахування гарантійного внеску, як останнього і остаточного платежу ТОВ «Бізнес Тренд» за скраплений газ, зазначений пункт Договору не містить, і останнім визначено, що оплата за скраплений газ перераховується ТОВ «Бізнес Тренд» з врахуванням вже сплаченого гарантійного внеску в сумі 1 384 140,00 грн. Враховуючи отримання ТОВ «Бізнес Тренд» повідомлення про зарахування суми гарантійного платежу у якості штрафу, то саме з 12.05.2023 сума 1384 140,00 грн. набула правової природи штрафу в силу її зарахування Позивачем у відповідності до умов пункту 6.4 Договору, у зв'язку з чим лише з 13.05.2023 могла виникнути заборгованість. Враховуючи наведене в його сукупності, розрахунки інфляційних витрат та 3% річних, надані ПАТ «Укрнафта», не відповідають умовам Договору та фактичним обставинам справи, як щодо періоду їх нарахувань так і щодо розміру грошового зобов'язання взятого за основу для таких нарахувань.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору купівлі-продажу скрапленого газу №АК1НГ-УУБ/5-1-СГ від 07.06.2022 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі-продажу скрапленого газу №АК1НГ-УУБ/5-1-СГ від 07.06.2022 року Позивач у період з 15 червня 2022 року по 05 липня 2022 року продав, а Відповідач в свою чергу купив газ нафтовий скраплений марки А власного виробництва на загальну суму 36 762 320 грн. 94 коп., що підтверджується видатковими накладними № ДВГП-00521 від 15 червня 2022 року на суму 828 983,15 грн., № ДВГП-00523 від 15 червня 2022 року на суму 791 260,29 грн., № ДВГП-00526 від 16.06.2022 року на суму 823 462,73 грн., № ДВГП-00527 від 16.06.2022 року на суму 764 578,26 грн., № ДВГП-00529 від 17 червня 2022 року на суму 800 460,99 грн; № ДВГП-00530 від 17 червня 2022 року на суму 784 819,80 грн; № ДВГП-00531 про від 17 червня 2022 року на суму 785 739,87 грн; ДВГП-00532 від 17 червня 2022 року на суму 819 782,46 грн; №ДВГП-00533 від 17 червня 2022 року на суму 826 222,94 грн., № ДВГП-00535 від 18 червня 2022 року на суму 823 462,74 грн; №ДВГП-00536 від 18 червня 2022 року на суму 813 341,97 грн; № ДВГП-00537 від 18 червня 2022 року на суму 826 222,95 грн; № ДВГП-00538 від 18 червня 2022 року на суму 823 462,74 грн; №ДВГП-00539 від 18 червня 2022 року на суму 827 143,02 грн; № ДВГП-00540 від 18 червня 2022 року на суму 827 143,02 грн., № ДВГП-00541 від 19 червня 2022 року на суму 808 741,62 грн; № ДВГП-00542 від 19 червня 2022 року на суму 813 341,97 грн; № ДВГП-00543 про від 19 червня 2022 року на суму 848 304,62 грн; № ДВГП-00544 від 19 червня 2022 року на суму 805 061,34 грн; №ДВГП-00545 від 19 червня 2022 року на суму 817 942,31 грн., № ДВГП-00546 від 20 червня 2022 року на суму 807 821,56 грн; № ДВГП-00547 від 20 червня 2022 року на суму 779 299,38 грн; № ДВГП-00548 від 20 червня 2022 року на суму 136 170,37 грн; № ДВГП-00549 від 20 червня 2022 року на суму 828 983,15 грн; №ДВГП-00550 від 20 червня 2022 року на суму 829 903,22 грн; № ДВГП-00551 від 20 червня 2022 року на суму 803 221,20 грн; № ДВГП-00552 від 20 червня 2022 року на суму 134 330,24 грн., № БГПЦ-00048 від 21 червня 2022 року на суму 817 942,33 грн; № ДВГП-00553 від 21 червня 2022 року на суму 831 743,37 грн; № ДВГП-00554 від 21 червня 2022 року на суму 824 382,81 грн; № ДВГП-00555 від 21 червня 2022 року на суму 146 291,15 грн; № ДВГП-00556 від 21 червня 2022 року на суму 766 418,38 грн; № ДВГП-00557 від 21 червня 2022 року на суму 818 862,39 грн; № ДВГП-00558 від 21 червня 2022 року на суму 828 063,09 грн., № БГПЦ-00049 від 22 червня 2022 року на суму 833 583,51 грн; № ДВГП-00559 від 22 червня 2022 року на суму 820 702,53 грн; № ДВГП-00560 від 22 червня 2022 року на суму 832 663,45 грн; № ДВГП-00561 від 22 червня 2022 року на суму 805 981,42 грн; №ДВГП-00562 від 22 червня 2022 року на суму 813 341,98 грн., № ДВГП-00563 від 23 червня 2022 року на суму 769 178,61 грн; № ДВГП-00564 від 23 червня 2022 року на суму 827 143,02 грн; № ДВГП-00565 від 23 червня 2022 року на суму 821 622,59 грн., № ДВГП-00566 від 24 червня 2022 року на суму 803 221,20 грн; № ДВГП-00567 від 24 червня 2022 року на суму 823 462,73 грн; № ДВГП-00568 від 24 червня 2022 року на суму 781 139,53 грн; № ДВГП-00569 від 24 червня 2022 року на суму 839 103,93 грн; №ДВГП-00570 від 24 червня 2022 року на суму 806 901,48 грн; № ДВГП-00571 від 24 червня 2022 року на суму 148 131,28 грн., № ДВГП-00577 від 28 червня 2022 року на суму 142 610,86 грн, № ДВГП-00585 від 01 липня 2022 року на суму 139 850,66 грн, № ДВГП-00591 від 05 липня 2022 року на суму 140 770,73 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.29-54) та здійснив часткову оплату за отриманий газ в розмірі 35 378 180 грн. 94 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №4 від 06.07.2022 року. (а.с.24)
Біржа перераховує продавцю гарантійний внесок, який вона отримала від покупця для участі в аукціоні, відповідно до п. 4.3.1 договору (п. 5.3 Договору).
Відповідно до п. 49 Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу №570, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 №570, який був чинним станом на дату укладення між сторонами Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022, сума гарантійного внеску повертається покупцям протягом двох робочих днів після виникнення підстави для її повернення, а саме: 1) відхилення аукціонним комітетом заявки на участь в аукціоні; 2) відкликання покупцем заявки на участь в аукціоні до закінчення строку її подання; 3) повернення заявки на участь в аукціоні, що надійшла з порушенням строку її подання; 4) визнання переможцем аукціону іншого покупця; 5) визнання аукціону таким, що не відбувся.
Згідно з п. 50 Порядку №570 сума гарантійного внеску не повертається покупцю, а перераховується продавцю у повному обсязі в разі, коли: 1) покупець став переможцем аукціону, в тому числі в разі, коли він відмовився від підписання аукціонного свідоцтва або від укладення договору купівлі-продажу; 2) покупець подав заявку на участь у аукціоні, але не прибув для участі в ньому, а під час проведення електронного аукціону не зареєструвався в системі у визначений регламентом організації та проведення аукціону строк.
При цьому, відповідно до п. 51 Порядку №570 розрахунки між продавцем та покупцем проводяться з урахуванням суми гарантійного внеску, перерахованого покупцем на рахунок біржі. На вимогу продавця розрахунки за договором купівлі-продажу можуть проводитися через біржу. Продавець виконує свої зобов'язання щодо постачання нафти сирої, газового конденсату і скрапленого газу після надходження коштів від покупця у повному обсязі відповідно до умов договору купівлі-продажу.
Так, на виконання умов Договору купівлі-продажу скрапленого газу №АК1НГ-УУБ/5-1-СГ від 07.06.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа» перерахувало на користь Позивача гарантійний внесок учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ТРЕНД» у розмірі 1 384 140 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №44 від 13.06.2022 року. (а.с.25)
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 5.2 Договору Покупець здійснює попередню оплату за скраплений газ відповідно до пункту 5.1 договору за наступним графіком:
- термін відвантаження 1 декада червня 2022 року - 4 600 350 грн. - протягом трьох банківських днів з дати підписання договору;
- термін відвантаження 2 декада червня 2022 року - 13 801 050 грн. - протягом трьох діб до початку декади;
- термін відвантаження 3 декада червня 2022 року - 18 401 400 грн. - протягом трьох діб до початку декади.
Остання сума, перераховується з урахуванням сплаченого біржі гарантійного внеску в сумі 1 384 140 грн.
Враховуючи вищенаведені умови Договору купівлі-продажу скрапленого газу №АК1НГ-УУБ/5-1-СГ від 07.06.2022 року, Відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування грошових коштів Позивачу за термін відвантаження 1 декада червня 2022 року у строк по 10.06.2022 року, за термін відвантаження 2 декада червня 2022 року - у строк по 11.06.2022 року, за термін відвантаження 3 декада червня 2022 року - у строк по 20.06.2022 року.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, в порушення умов Договору купівлі-продажу скрапленого газу №АК1НГ-УУБ/5-1-СГ від 07.06.2022 року, Відповідач здійснив перерахування коштів у загальному розмірі 35 378 180 грн. 94 коп. лише 06.07.2022 року, про що не заперечували представники сторін у поданих заявах по суті спору, що відповідно до ч.1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню.
Відповідно до п. 6.4 Договору якщо Покупець не перерахував кошти у повному обсязі на рахунок Продавця в терміни, визначені в п. 5.2 договору, гарантійний внесок покупця (отриманий Продавцем відповідно до п. 4.3.1 Договору в сумі, зазначеній у п. 5.2 договору) як штраф (компенсація) за неналежне виконання ним своїх зобов'язань залишається у продавця. Сума гарантійного внеску вважається зарахованою в сплату штрафу з моменту отримання покупцем про це повідомлення продавця. Сплата покупцем штрафу не звільняє його від неналежного виконання взятих на себе зобов'язань та відповідальності за їх порушення.
Листами №01/01-02/01/2101 від 01.05.2023 року, №01/01-02/01/2100 від 01.05.2023 року Позивач повідомив Відповідача, що у зв'язку з недотриманням ним умов оплати, визначених п.5.2 договору, він залишає у себе гарантійний внесок у розмірі 1 384 140 грн. 00 коп. від 13.06.2022 року, що підтверджується копіями описів вкладення у цінні листи, накладних, рекомендованих повідомлень про вручення 10.05.2023 року, 12.05.2023 року поштового відправлення. (а.с.8-9, 68-73)
Суд звертає увагу, що вказані листи надіслані на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ТРЕНД», яка визначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, буд. 1-А, оф. 1) та на адресу, яка визначена у розділі 10 Договору купівлі-продажу скрапленого газу №АК1НГ-УУБ/5-1-СГ від 07.06.2022 року (14013, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Менделеєва, буд. 5А).
Суд зазначає, що умовами Договору купівлі-продажу скрапленого газу №АК1НГ-УУБ/5-1-СГ від 07.06.2022 року не визначено, що листування між сторонами повинно здійснюватися виключно за адресами їх реєстрації (відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а тому Суд приймає до уваги саме дату отримання Відповідачем листа про зарахування гарантійного платежу в якості штрафу на адресу, визначену у розділі 10 Договору купівлі-продажу скрапленого газу №АК1НГ-УУБ/5-1-СГ від 07.06.2022 року, тобто саме 10.05.22023 року.
З огляду на викладене, враховуючи умови п. 6.4 Договору купівлі-продажу скрапленого газу №АК1НГ-УУБ/5-1-СГ від 07.06.2022 року, сума гарантійного внеску у розмірі 1 384 140 грн. 00 коп. вважається зарахованою в якості штрафу 10.05.2023.
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ТРЕНД» перед Публічним акціонерним товариством «УКРНАФТА» за Договором купівлі-продажу скрапленого газу №АК1НГ-УУБ/5-1-СГ від 07.06.2022 року становить 1 384 140 грн. 00 коп.
Що стосується настання форс - мажорних обставин, на які посилається Відповідач у відзиві на позовну заяву, Суд зазначає.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.
Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями.
13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов'язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим), доводи позивача та висновку суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.
Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими Відповідачем, може їх підтверджувати.
Також за умовами п. 7.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по даному договору, якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин.
Згідно з п. 7.2 Договору під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникають після підписання договору внаслідок передбачених сторонами подій надзвичайного характеру, включаючи аварії на газопереробних заводах та нафто-газотрубопроводах, аварійне відключення електроенергії, пожежі, землетруси, оповзні, інші стихійні лиха, вибухи, війни або військові дії. Дія таких обставин повинна бути підтверджена ТПП України або організацією, на яку Урядом покладено обов'язок по ліквідації таких обставин. Строк виконання зобов'язання відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.
Про настання таких обставин сторона, для якої вони наступили, повинна негайно повідомити другу сторону та аукціонний комітет в письмовому вигляді. У разі невиконання вимоги щодо повідомлення, сторона, що не виконує свої зобов'язання, позбавляється права посилатися на такі обставини (п. 7.3 Договору).
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
В той же час, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, Суд зазначає, що Відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов'язання з оплати отриманого товару за укладеним Договором купівлі-продажу скрапленого газу №АК1НГ-УУБ/5-1-СГ від 07.06.2022 року внаслідок настання форс-мажорних обставин. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення Відповідачем Позивача про настання форс - мажорних обставин у строк, визначений п.7.3 Договору, а тому Суд не приймає до уваги доводи Відповідача в цій частині.
Посилання Відповідача на вилучення у нього документів в ході кримінального провадження також не є підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання.
Крім того, Договір було укладено сторонами 07.06.2022, тобто вже після публікації листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Відтак зазначені в цьому листі обставини не були для відповідача непередбачуваними і існували на момент укладення договору, що також свідчить про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків оплати поставленого товару.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству «УКРНАФТА» в розмірі 1 384 140 грн. 00 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1 384 140 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 11.06.2022 р. по 06.12.2024 р. у розмірі 161 023 грн. 82 коп. та інфляційні у розмірі 886 043 грн. 50 коп.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за загальний період прострочки з 11.06.2022 р. по 06.12.2024 р. у розмірі 161 023 грн. 82 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з невірним визначенням Позивачем періоду прострочення зі сплати грошових коштів в розмірі 1 384 140 грн. 00 коп., оскільки до 10.05.2023 вказана грошова сума була оплатою траншу №3), а тому прострочення Відповідача розпочалось саме з 11.05.2023 року. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 11.06.2022 р. по 06.12.2024 р. у розмірі 124 163 грн. 98 коп.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 11.06.2022 р. по 06.12.2024 р. у розмірі 886 043 грн. 50 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується посилань Відповідача на те, що Позивачем не надано доказів понесення позивачем збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим нараховані 3% річних та інфляційні втрати підлягають зменшенню (відповідач не вказує суму, на яку необхідно їх зменшити), Суд зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18. Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.
При цьому, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 викладено правову позицію про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
За обставинами справи №902/417/18 у пункті 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру відсоткової ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів. За товар вартістю 205538,92 грн до подання позовної заяви до суду відповідач сплатив 107157,00 грн. Заборгованість в розмірі 98381,92 грн відповідач сплатив після відкриття провадження у справі. Водночас на цю заборгованість, яка на момент звернення до суду з позовом ще не була погашена, позивач нарахував 40306,19 грн пені, 30830,83 грн штрафу, 110887,30 грн відсотків річних, а разом 182024,32 грн, що майже в два рази перевищувало суму основного боргу.
Врахувавши очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у виді штрафу, пені і відсотків річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже вирішено судами попередніх інстанцій стягнути, та відмовити у стягненні відсотків річних.
Натомість в межах даної справи відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3% та судом не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних, а відтак відсутній винятковий випадок для зменшення відсотків річних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Окремо суд звертає увагу відповідача, що 3% річних та інфляційні втрат є своєрідною мінімальною упущеною вигодою, яку б міг отримати кредитор за належного виконання зобов'язання боржником свого грошового зобов'язання (наприклад, розмістивши дані кошти в якості депозиту).
Положення статті 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).
Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №6-49цс12 від 06.06.2012, №6-38цс11 від 24.10.2011, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17).
За таких обставин суд вважає необґрунтованими доводи Відповідача про наявність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ТРЕНД» на користь Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1 384 140 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 124 163 грн. 98 коп. та інфляційні у розмірі 886 043 грн. 50 коп.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ТРЕНД» про стягнення заборгованості у розмірі 2 431 207 грн. 35 коп. підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропороційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ТРЕНД» (04077, місто Київ, вул.Дніпроводська, будинок 1-А, офіс 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 39726825) на користь Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5, Ідентифікаційний код юридичної особи 00135390) заборгованість у розмірі 1 384 140 (один мільйон триста вісімдесят чотири тисячі сто сорок) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 124 163 (сто двадцять чотири тисячі сто шістдесят три) грн. 98 коп., інфляційні у розмірі 886 043 (вісімсот вісімдесят шість тисяч сорок три) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 35 915 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 21 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18 квітня 2025 року.
Суддя О.В. Чинчин