ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
14.04.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/127/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лего Паркет"
про припинення трудових відносин
за участю:
від позивача: Ліпкевич Іван Володимирович,
від відповідача: представник не з"явився
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лего Паркет" про припинення трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лего Паркет" та директором Панасюк Тетяною Володимирівною.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
17.02.2025 суд постановив позовну заяву від 10.02.2025 вх.№1098/25 залишити без руху; позивачу у десятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області докази сплати судового збору в розмірі 3028 грн 00 коп.
На виконання вимог ухвали суду від 17.02.2025 позивачка подала заяву про усунення недоліків (від 19.02.2024 вх.№2777/25), до якої приєднала платіжну інструкцію на переказ готівки №ПН3289995 від 18 лютого 2025 року, якою підтверджується сплата судового збору в сумі 3028 грн 00 коп.
24.02.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 24.03.2025.
24.03.2025 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 14.04.2025.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, причин нез"явлення суду не повідомив, відзиву на позов не подав. Копії ухвал суд надсилав товариству на адресу, що зазначена в позовній заяві та Витязі з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Поштові відправлення, якими суд надсилав ухвали про призначення судових засідань повернулись на адресу суду із відміткою відділення Укрпошти "адресат відмовився від одержання".
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв'язку з їх неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданих ухвал, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів та дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи без його участі за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні 14.04.2025 суд проголосив вступну і резолютивну частину рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка виявила бажання реалізувати своє право на звільнення та припинити трудові відносини з відповідачем в зв'язку з тим, що відповідач порушує її право на вільний вибір місця роботи. Позивачка скликала загальні збори учасників відповідача, на яких і могло бути вирішено питання щодо звільнення позивача, однак загальні збори учасників не відбулися, оскільки єдиний учасник - відповідач не з'явився. Також вказала на те, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням змін до відомостей про керівника товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Враховуючи те, що позивачка не може іншим чином реалізувати своє право на звільнення, вона звернулася до суду за захистом своїх порушених прав. Позовні вимоги обґрунтовані ст.21, 36, 38 Кодексу законів про працю України, статтями 31, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статтями 58, 60, 62 Закону України "Про господарські товариства".
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, вимоги позивача не спростував.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.01.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лего Паркет" (далі - Товариство) засноване 28.04.2021 на підставі Рішення №1 учасника ( ОСОБА_2 ) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лего Паркет" від 28.04.2021 та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису 1001191020000017907. Засновником (учасником) ТОВ "Лего Паркет" є: ОСОБА_2 з розміром частки 20 000 грн. Відсоток частки у статутному капіталі ОСОБА_2 або відсоток права голосу : 100%. Вид установчого документа: Статут.
Відповідно до п. 1.4. Статуту ТОВ "Лего Паркет", затвердженого Рішенням №1 учасника ТОВ "Лего Паркет" від 28.04.2021, учасником Товариства є: - громадянин Грузії -
ОСОБА_2 (ресстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1 ). Товариство створене та діє з єдиним учасником. Використання у тексті цього Статуту слова "учасники" у множині не означає наявність інших учасників, але передбачає можливість їх вступу за рішенням вищого органу управління Товариством.
Згідно з п. 7.1. Статуту органами управління товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Вищим органом Товариства є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників Товариства та/або призначених ними представників. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників. Учасники Товариства мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.
Підпунктом 7 п. 7.17 Статуту визначено, що до виключної компетенції зборів учасників Товариства належить обрання директора товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.
Відповідно до п. 7.23., п.п. 7.25.- 7.28. Статуту у Товаристві створюється виконавчий орган - директор, який здійснює управління поточною діяльністю Товариства. Директор підзвітний загальним зборам учасників та організовує виконання їхніх рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов"язкові для учасників Товариства. Директор Товариства діє від імені Товариства в межах встановлених законодавством України та цим статутом, а також має право діяти від імені Товариства без довіреності. Директор може прийматися на роботу на контрактній основі. Повноваження директора можуть бути доповнені або обмежені за рішенням загальних зборів учасників з оформленням відповідного протоколу. Копія протоколу в обов"язковому порядку направляється директору. Директор обирається загальними зборами учасників з числа учасників чи інших осіб, кандидатури яких запропоновані учасниками. Якщо на посаду директора обрано учасника Товариства, то він може виконувати свої обов"язки на безоплатній основі без укладення трудового договору. Інші посадові особи і працівники, приймаються на роботу директором.
25.05.2021 на підставі Наказу (розпорядження) № 1- 0000000002 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) прийнята на роботу в ТОВ "Лего Паркет" на посаду бухгалтера.
30.07.2021 відповідно до Рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лего Паркет" №2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) призначена на посаду директора з 30 липня 2021 року про що виданий Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу № ЛП0000000001 - 0000000002 від 30.07.2021 та внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
06.10.2023 ОСОБА_1 написала заяву про звільнення з посади директора ТОВ "Лего Паркет" за власним бажанням з 15 листопада 2023 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Також, 06.10.2025 позивачка направила на адресу товариства та єдиного учасника товариства повідомлення про скликання Загальних зборів учасників ТОВ "Лего Паркет" на 15.11.2023 для вирішення питання, зокрема, про звільнення директора товариства у зв'язку із надходженням заяви про звільнення. Докази чого приєднані до матеріалів справи.
Як стверджує позивачка 15.11.2023 загальні збори учасників не відбулись, у зв"язку із нез"явленням єдиного учасника товариства. Доказів протилежного відповідач не подав, матеріали справи не містять.
Враховуючи те, що скликати загальні збори учасників не вдається та, як наслідок, відсутня можливість вирішити питання щодо припинення трудових відносин з ТОВ "Лего Паркет", ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
В ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.2 ст.16 ЦК України).
З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів укладення між позивачкою та відповідачем - ТОВ "Лего Паркет" трудового договору (контракту), суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі спрямовані на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 127/27466/20 в постанові від 06.09.2023 виклала позицію про те, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Отже, відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Згідно з ч. 1-3 статті 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Відповідно до частин 2 - 4 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення.
В ч.4 ст.39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Згідно з ст. 22 Кодексу законів про працю України, будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України та подати/надіслати її учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про припинення трудових відносин, які будуть припинені з дати набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 цього Закону, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 вказаного Закону, суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Враховуючи те, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням відомостей про керівника (директора) товариства з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд зазначає, що рішення суду про визнання трудових відносин припиненими після набрання законної сили є підставою для внесення змін та виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про директора ТОВ "Лего Паркет" ОСОБА_1 відповідним державним органом.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновок суду.
Суд встановив, що загальні збори учасників товариства не відбулись у зв'язку із неявкою учасника товариства; позивачка дотрималася порядку звільнення керівника підприємства, передбаченого як ч. 1 ст. 38 КЗпП України, так і ст. 98 Цивільного кодексу України. Зазначене свідчить про виконання ОСОБА_1 вимог закону щодо реалізації свого права на припинення трудових відносин із відповідачем. Відтак не вирішення загальними зборами учасників питання про звільнення за власним бажанням працівника з посади директора ТОВ "Лего Паркет" є порушенням прав позивачки.
Враховуючи наведене, суд вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту його порушеного права як припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем - ТОВ "Лего Паркет" є правомірним, оскільки позивачка вичерпала процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин із товариством.
Проте, суд не погоджується з твердженнями позивачки щодо припинення трудових відносин з дати призначення загальних зборів учасників (15.11.2023), оскільки рішення за результатами розгляду заяви про звільнення позивачки з посади директора загальними зборами учасників цього товариства не прийняте. За таких обставин трудові відносини позивачки з відповідачем необхідно вважати припиненими з дати набрання рішенням суду законної сили.
Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивачка сплатила судовий збір в сумі 3 028 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією №ПН3289995 від 18.02.2025.
Суд враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп., покладає на відповідача.
Керуючись ст.8,124,129 Конституції України, статтями 2, 74, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лего Паркет" про припинення трудових відносин задовольнити.
Припинити трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лего Паркет", вул. Польова, буд. 4 А, офіс 204, м. Івано-Франківськ, 76005 (ЄДРПОУ 44157257) та ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з дати набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лего Паркет", вул. Польова, буд. 4 А, офіс 204, м. Івано-Франківськ, 76005 (ЄДРПОУ 44157257) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 18.04.2025
Суддя Т. В. Максимів