номер провадження справи 24/2/25
31.03.2025 Справа № 908/42/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/42/25
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 : адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 )
про стягнення 137099,28 грн
за участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 137099,28 грн за договором поставки № ЗЗР-05/11 від 05.11.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 02.01.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/42/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару відповідно до договору поставки № ЗЗР-05/11 від 05.11.2021, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 137099,28 грн. Просить суд на підставі ст. ст. 509, 526, 610, 611 Цивільного кодексу, позов задовольнити.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/42/25 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/5/25. Судове засідання для розгляду справи призначено на 29.01.2025.
27.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не заперечує, що відповідно до умов Договору поставки № ЗЗР-05/11 від 05.11.2021 та заявки, позивач передав відповідачу товар, що зазначено у видатковій накладній № 170 від 05.11.2021 на загальну суму 137099,28 грн (з ПДВ). Відповідач звертає увагу суду на те, що територія Мелітопольського району Запорізької області, з 2022 року є тимчасово окупованою російською федерацією. У зв'язку з початком окупації території, де знаходився відповідач, Товар, який мав використовуватися у сільськогосподарській діяльності, було втрачено. Ці обставини є наслідком форс-мажору, який унеможливив виконання зобов'язань за Договором. Таким чином, відповідач вважає, що невиконання зобов'язань за договором поставки стало наслідком форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов'язань. Зазначає, що з 24.02.2022 відповідач господарську діяльність не веде, наприкінці 2021 року статус ФОПа було припинено, усі рахунки закрито. На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розгляд справи відкладався на 03.03.2025 та на 31.03.2025, про що судом винесено відповідні ухвали.
Ухвалою суду від 28.03.2025 задоволено заяву представника позивача В.С. Рабушко про участь у судовому засіданні, призначеному на 31.03.2025 в режимі відеоконференції по справі № 908/42/25.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 31.03.2025 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення сторін про розгляд справи, неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 31.03.2025 справу розглянуто, ухвалено рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд
05.11.2021 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір поставки № ЗЗР-05/11, за умовами якого (п.1.1.) Постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати: Засоби захисту рослин (інсектициди, фунгіциди, гербіциди, регулятори росту рослин тощо) та добрива (азотні, фосфорні, калійні, комплексні добрива тощо), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена Сторонами, у Заявках, які є додатками до цього Договору і становлять його невід'ємну частину.
Відповідно до п. 1.2. договору, заявки підписуються Сторонами та скріплюються печатками Сторін у порядку, згідно п. п. 4.1. - 4.7. Договору.
Ціна одиниці виміру Товару та загальна вартість кожної партії Товару визначаються Сторонами в Заявках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною (п. 2.1.).
Згідно п. 3.1. договору, розрахунки за кожну партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат Постачальника (у разі поставки Товару транспортом Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання Покупцем товару на підставі відповідної двосторонньої погодженої Заявки, якщо інше не передбачено Заявками до даного Договору.
Розрахунок за фактично одержану партію Товару здійснюється Покупцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі Товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних (залежно від умов поставки Товару) та рахунків-фактур Постачальника (п. 3.3.).
У розділі 4 договору сторонами узгоджено, що Поставка Товару здійснюється на підставі замовлень (Заявок) Покупця, форма яких встановлена в Додатку № 1 до цього Договору, погоджених з Постачальником, викладених в письмовому вигляді та переданих засобами електронного зв'язку (з обов'язковим надсиланням оригіналів) або особисто. Покупець направляє Постачальнику Заявку на поставку Товару, в якій вказується вид, марка, асортимент, кількість, ціна, строки та умови поставки (ЕХW або СРТ із зазначенням пункту приймання - передачі Товару, тощо), строки та порядок розрахунків згідно проведених переговорів Сторін. Постачальник не пізніше наступного робочого дня направляє (повертає) засобами електронного зв'язку або особисто Покупцю, підписану Заявку про поставку Товару, що підтверджує погодження Сторонами умов поставки відповідної партії Товару та його наявність і готовність для передачі Покупцю. Заявки, підписані в порядку, передбаченому п.п.4.1-4,2 цього Договору, мають повну юридичну силу до отримання оригіналів них документів від Постачальника.
Як вбачається з матеріалів справи, заявку на поставку Товару було узгоджено сторонами 05.11.2021.
На виконання умов договору та заявки, позивач передав відповідачу Товар, що зазначено у видатковій накладній № 170 від 05.11.2021 на загальну суму 137099,28грн (з ПДВ), яка підписана сторонами.
Відповідач не оплатив отриманий товар, внаслідок чого наявна прострочена заборгованість на суму 1370099,28 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строки здійснення розрахунків узгоджено сторонами, про що зазначалось вище.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов'язання щодо поставки товару, претензій по якості і кількості щодо поставленого товару від відповідача не надходило. У зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий продукцію у термін, визначений у договорі.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, всупереч умов договору та вимог закону, не виконав, за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого заборгованість за отриманий товар становить 1370099,28 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Доводи відповідача про те, що порушення зобов'язання сталось з боку відповідача внаслідок дії форс-мажорних обставин судом відхилені з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Виходячи з наведених норм, наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від обов'язку виконання основного зобов'язання.
Пред'явлена до стягнення сума заборгованості за договором є основним зобов'язанням відповідача перед позивачем за поставлений товар, а не відповідальністю відповідача.
Враховуючи викладене, посилання відповідача на настання форс мажорних обставин не звільняє відповідача від обов'язку сплатити отриманий товар.
Крім того, суд зазначає, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин адресований «всім, кого він стосується». Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
У розділі 7 договору поставки № ЗЗР-05/11 від 05.11.2021 обумовлено, що сторони звільняються від відповідальності, за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору у випадку виникнення обставин непереборної сили, таких як пожежа, повінь, епідемія, страйк, війна, акти органів влади, що впливають на виконання зобов'язань і які перешкоджають виконанню умов цього Договору (п. 7.1.). Сторона, що потрапила під вплив обставин непереборної сили, зобов'язана письмово повідомити про це іншу Сторону не пізніше 10 (десяти) календарних днів із дня настання таких обставин, а в строк 30 (тридцяти) днів падати підтверджуючі документи. Несвоєчасне повідомлення про настання обставин непереборної сили, в строки, вказані в цьому пункті, позбавляє Сторону, що прострочила повідомлення, права посилатися на ці обставили для виправдання (п. 7.2.). Сторони погодилися, що достатнім підтвердженням існування обставин непереборної сиди є довідка Торгово-Промислової падати України (п. 7. 4.)
Відповідач не підтвердив у встановленому порядку настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання зобов'язання.
В досудовому порядку відповідач не звертався до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин.
Згідно зі ст. 599 Цивільного Кодексу зобов'язання припиняються виконанням, проведеними належним чином.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару є доведеним. Доказів погашення суми боргу у розмірі 1370099,28 грн відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 137099,28 грн основного боргу за поставлений за Договором товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
29.12.2021 ФОП ОСОБА_2 була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відомості з відповідного реєстру містяться в матеріалах справи).
Частиною 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язаний за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. (Постанова ВП ВС № 127/23144/18 від 09.10.2019).
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, наведені заперечення не звільняють його як покупця від обов'язку здійснити оплату за отриманий товар.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 3028,00 грн, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 : адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 137099 (сто тридцять сім тисяч дев'яносто дев'ять) грн 28 коп. основного боргу та судовий збір в сумі 3028 грн (три тисячі двадцять вісімсот) грн 00 коп.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 18.04.2025.
Суддя Т.А. Азізбекян