номер провадження справи 19/39/24
15.04.2025 Справа № 908/487/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Зелений Гай» про розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/487/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімусагро Трейд» (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 122, корпус Е-5, кімн. 11, ідентифікаційний код 41161689)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Зелений Гай» (69005, м. Запоріжжя, вул. Яценка, буд. 1, оф. 24, ідентифікаційний код 30896152)
про розірвання Договору та стягнення
за участю представників:
від позивача: Ратушний В.В., витяг, довіреність № б/н від 26.02.2024;
від відповідача : не з'явився
До Господарського суду Запорізької області 25.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Зелений Гай» надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 08.07.2024 у справі № 908/487/24 на один рік рівними частинами.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.02.2025, заяву про розстрочення виконання рішення передано на розгляд судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 27.02.2025 заяву ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай» прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 18.03.2025 о 17-00.
Ухвалою суду від 18.03.2025 судове засідання було відкладено за клопотанням сторін на 04.04.2025.
В зв'язку з перебуванням судді на лікарняному розгляд справи перенесено на 15.04.2025.
ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай» обґрунтовує свою заяву наступним.
Відповідач жодним чином не відмовлявся виконувати свої зобов'язання за договором. Наведене підтверджується перепискою між сторонами, яка знаходиться в матеріалах справи, не має намірів ухилитись від виконання рішення суду. ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай» до 24.02.022 року займалось вирощуванням сільськогосподарської продукції, земельні ділянки, на яких вирощувалась продукція, техніка та складські приміщення на теперішній час знаходяться на тимчасово окупованій території України .
Сам по собі факт військової агресії РФ проти України не визначений законодавчо, як підстава для звільнення від оплати. В той же час, за фактом знищення та викрадення майна відповідача відкрито кримінальне провадження. Відповідач вважає що, у даному випадку обставини окупації місця проведення господарської діяльності відповідача, неможливість ведення на ній господарської діяльності, втрата активів є винятковими обставинами, які заслуговують на увагу. Одночасне стягнення вказаної суми для відповідача може бути непомірним з урахуванням вищенаведеного, тоді як спірна суми для позивача не є значною, враховуючи масштаби здійснення ним підприємницької діяльності.
Тому відповідач вважає, що відстрочка виконання рішення не порушить баланс інтересів сторін, а саме, досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Маючи на меті можливість хоч якось проводити господарську діяльність, виплачувати податки та заробітну плату ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай» з серпня 2023 року перереєструвалось на підконтрольну Україні територію. Штатна чисельність працівників - 2 особи. Директор та водій. Товариство уклало договір оренди та намагається надавати транспортні послуги. Крім того, Товариство в березні 2024 року уклало договори оренди земельних ділянок площею 22,79 га та планувало в 2025 році почати вирощування сільськогосподарських культур. Товариство намагалось стягнути дебіторську заборгованість, але судовий наказ господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2024 року № 904/6506/23 про стягнення з ТОВ «Соптайм» заборгованості не виконаний через відсутність майна у боржника. Власного майна у відповідача немає.
Позивач проти заяви відповідача заперечує, в обґрунтування позиції у відзиві зазначає наступне.
В заяві про розстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на обставини, що не відповідають дійсності та які досліджували при розгляді справи, що були встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області по справі №908/487/24 від 08.07.2024 р. і які не було оскаржено в апеляційному порядку.
Також позивач посилається на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19, зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява N 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін.
Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів та скрутне фінансове становище.
Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
На підставі вищевикладеного позивач просить відмовити відповідачу у наданні розстрочки виконання рішення.
Розглянувши заяву ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай» про розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/487/24 від 08.07.2024, суд відмовляє в її задоволенні, з огляду на наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.07.2024 у справі № 908/487/24 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Зелений Гай» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімусагро Трейд» 886 623 грн 11 коп. попередньої оплати, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Зелений Гай» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімусагро Трейд» 10 639 грн 48 коп. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2025 рішення Господарського суду Запорізької області від 08.07.2024р. у справі № 908/487/24 залишено без змін.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).
Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, ця стаття не вимагає. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Заявником ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай» до свої заяви подано витяги з Державного реєстру речових прав про реєстрацію земельних ділянок на правах оренди, довідку про кількість працівників товариства, витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань про звернення з заявою про заволодіння майном, інформацію від Запорізької обласної військової адміністрації про включення до переліку сільськогосподарських товаровиробників, які у 2022 році постраждали внаслідок обставин непереборної сили.
Заявник не надає доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення без його розстрочення, не подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, але не виключно, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, баланс товариства, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо).
Надані відповідачем матеріали не свідчать про відсутність коштів, активів, відсутність можливості виконання рішення суду без його розстрочення.
Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.
Докази, у відповідності зі статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Суд також зазначає, що в зв'язку з введенням на території України військового стану через збройну агресію рф всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Таким чином, проаналізувавши наведені у заяві про відстрочення виконання рішення господарського суду мотиви, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, введення та продовження режиму воєнного стану, суд дійшов висновку, що боржником не доведено наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для відстрочення виконання судового рішення по даній справі.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зелений Гай» про розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/487/24 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма «Зелений Гай» про розстрочку виконання на один рік рішення Господарського суду Запорізької області від 08.07.2024 у справі № 908/487/24 відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили після її оголошення 15.04.2025 та може бути оскаржена в порядку та строк визначені законом.
Повний текст ухвали складено та підписано 18.04.2025.
Суддя І.В. Давиденко