майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"15" квітня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1155/24
Господарський суд Житомирської області у складі судді Соловей Л.А.,
розглянувши заяву представника Обслуговуючого кооперативу "Житловий комплекс "Грін-Таун" про відвід судді Соловей Л.А. у справі
за первісним позовом: Обслуговуючого кооперативу "Житловий комплекс "Грін-Таун" (м.Житомир)
до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний " (м.Житомир)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом: Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Житомир-Молодіжний 1" (м.Житомир)
про визнання дій протиправними, визнання договорів діючими та усунення перешкод у
користуванні земельною ділянкою,
та за зустрічним позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний" (м.Житомир)
до Обслуговуючого кооперативу "Житловий комплекс "Грін Таун" (м.Житомир)
про розірвання договору про участь у будівництві та передачу функцій замовника від 03.11.2020,
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: Мелешко М.А., адвокат, ордер серії ВС №1314846 від
03.10.2024;
від відповідача за первісним позовом: Романишин М.М., довіреність у порядку
передоручення від 21.01.2025;
Федосюк О.А., керівник, виписка з ЄДР;
за участю вільних слухачів;
У провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа за первісним позовом Обслуговуючого кооперативу "Житловий комплекс "Грін-Таун" до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний", про визнання протиправними дії Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний", які проявляються у перешкоджанні користуватися земельною ділянкою за адресою: м.Житомир, вул.Богунська, 37, к.н. 1810136300:03:031:0061 для будівництва об'єкту "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку" та розірвання в односторонньому порядку договору про участь у будівництві та передачу функцій замовника від 03.11.2020 року, договору Генерального підряду на капітальне будівництво №01-06/23 від 01.06.2023 року; визнання діючим договору про участь у будівництві та передачу функцій замовника від 03.11.2020 року; визнання діючим договору генерального підряду на капітальне будівництво №01-06/23 від 01.06.2023 року; усунення перешкоди з боку обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний" у користуванні земельною ділянкою та користуванні об'єкту будівництва за адресою: м.Житомир, вул.Богунська, 37, к.н. 1810136300:03:031:0061 та за зустрічним позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житомир Молодіжний" до Обслуговуючого кооперативу "Житловий комплекс "Грін Таун" про розірвання договору про участь у будівництві та передачу функцій замовника від 03.11.2020.
Ухвалою суду від 25.03.2025, зокрема, продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено підготовче засідання на 15.04.2025.
15.04.2025 до суду від представника позивача за первісним позовом надійшла заява від 15.04.2025 про відвід судді Соловей Л.А.
В обґрунтування своїх доводів представник ОК "ЖК "Грін Таун" посилається упередженість, необ'єктивність судді та затягування судового розгляду у даній справі. Так, на думку заявника зустрічний позов підлягав поверненню, оскільки представником ОК "ЖБК "Житомир Молодіжний" не було подано належних документів на підтвердження повноважень адвоката, також судом при ознайомленні з додатками до зустрічної позовної заяви не досліджувалось питання щодо існування предмета спору; секретар в протоколах судових засідань не фіксує належним чином обставин, що мають значення для судового розгляду справи; суд повторно розглядає клопотання, які вже були розглянуті, та ігнорує клопотання представника ОК "ЖК "Грін Таун" про виклик судового експерта в судове засідання.
Розглянувши заяву представника ОК "ЖК "Грін Таун" М.А. Мелешка про відвід судді Соловей Л.А від розгляду справи №906/1155/24 суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК.
В силу положень частин другої та третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Водночас, вичерпний перелік таких обставин чинним законодавством не визначено, а тому вирішення питання про визнання тих чи інших обставин тими обставинами, мова про які йде у наведеному пункті, лежить в межах повноважень суду.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
"об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
"суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно мати інформацію про наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Суд акцентує, що не можуть бути підставою для відводу (самовідводу) суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід (самовідвід) має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу (самовідводу).
Зважаючи на мотиви відводу, суд враховує наступне.
За приписами з ч.3 ст.56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до ч.1 ст.58 ГПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч.4 ст.60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Судом встановлено, що зустрічна позовна заява підписана представником адвокатом Романишиним М.М. за довіреністю від 22.11.2024 у порядку передоручення. Додана довіреність сформована в системі "Електронний суд", отже, у цьому випадку належить застосовувати частину восьму статті 60 ГПК України, згідно з якою у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі, він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до пунктів 9-11 розділу XI "Підсистема електронного суду" Положення про АСДС, в редакції рішення РСУ №17, шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет, може уповноважити представника (іншу фізичну особу, що має зареєстрований електронний кабінет) на подання документів від свого імені або від імені довірителя по судовій справі, судовому провадженню або зверненню. Електронні доручення, що підтверджують повноваження підписанта автоматично додаються підсистемою до кожного документу, ним відправленого.
Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет в межах отриманих повноважень може надати іншій фізичній особі доступ до документів по судовій справі, судовому провадженню або зверненню. Автор доручення також може його скасувати.
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми "Електронний суд", видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі "Електронний суд", що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі "Електронний суд". Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему "Електронний суд", при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою "Електронний суд" самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.
Особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі встановлені у частині восьмій статті 60 ГПК України та пункті 9 розділу XI Положення про АСДС, зі змісту яких випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми "Електронний суд" електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично. Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді. При цьому, у випадку звернення до суду через підсистему "Електронний суд" суди мають перевіряти відповідність вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, визначеному в електронному дорученні.
Матеріали справи містять ордер, виданий на ім'я адвоката Романишина М.М. на підставі договору №41138357-1 від 21.11.2024, який відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
В підтвердження повноважень представника ОК "ЖБК "Житомир-Молодіжний" до зустрічної позовної заяви долучено довіреність у порядку передоручення 22.11.2024, з якої вбачається, що Бандилко А.В. (керівник ОК "ЖБК "Житомир-Молодіжний" станом на дату видачі довіреності), уповноважує Романишина М.М. представляти інтереси ОК "ЖБК"Житомир Молодіжний" в судах України (в тому числі апеляційній та касаційній інстанціях) у справах господарського судочинства з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред'являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців).
З урахуванням викладеного суд виснує, що довіреність видана в порядку передоручення є належним доказом підтвердження повноважень Романишина М.М. на представлення інтересів ОК "ЖБК "Житомир-Молодіжний" незважаючи на те, що довіреність не засвідчена нотаріально відповідно до ст.245 Цивільного кодексу України, оскільки правила засвідчення копій довіреностей, виданих у паперовій формі, неможливо застосувати до електронних доручень, сформованих учасником справи в підсистемі "Електронний суд". Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2024 у справі № 910/6947/24.
Також суд звертає увагу заявника, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях господарського процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.
Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не може вдаватися до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів.
Кодекс господарського судочинства не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").
Також Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Враховуючи, що позивач за зустрічним позовом усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 09.12.2024, суд прийняв зустрічну позовну заяву ОК "ЖБК "Житомир Молодіжний" для спільного розгляду з первісним позовом.
Доводи заявника стосовно того, що секретар судового засідання не фіксує належним чином обставини, що мають значення для справи, можуть бути підставою для подання зауважень на протокол судового засідання відповідно до статті 224 ГПК України, водночас, не є підставою для відводу судді Соловей Л.А. у цій справі.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що протоколи судового засідання у справі №906/1155/24 відповідають вимогам частини 2 статті 223 Господарського процесуального кодексу України. У них відображені відомості щодо року, місяця, числа і місця судового засідання; найменування суду, який розглядає справу, прізвища та ініціалів судді, секретаря судового засідання; справи, що розглядається, імен (найменувань) сторін та інших учасників справи; порядкового номеру вчинення процесуальної дії; назви процесуальної дії; часу вчинення процесуальної дії.
Щодо доводів заявника, що суд повторно розглядає клопотання відповідача за первісним позовом від 06.12.2024 про витребування доказів, яке, на думку заявника, вже були розглянуто, суд зазначає, що в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 06.12.2024 (головуючий суддя Давидюк В.К.) суд вказав представнику ОК "ЖБК "Житомир Молодіжний" на необхідність письмово обґрунтувати клопотання про витребування доказів, тобто клопотання відповідача за первісним позовом від 06.12.2024 про витребування доказів не було вирішено.
З огляду на викладене, посилання заявника на необ'єктивність та упередженість судді Соловей Л.А. ґрунтуються на власних переконаннях заявника та зводяться до незгоди з процесуальними діями та рішеннями судді щодо результатів розгляду відповідних клопотань та заяв, тобто зводяться виключно до оцінки застосування судом норм процесуального законодавства України, що у свою чергу не може свідчити про наявність упередженості судді у розгляді справи та бути підставою для відводу в силу ч.4 ст.35 ГПК України.
Відповідно до ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суддя, відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити, виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.
Так, суддівську дискрецію, або суддівський розсуд, визначають як повноваження, надане особі, яка володіє владою вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.
Згідно з ч.3 ст.198 ГПК України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Суд звертає увагу, що у разі незгоди учасника судового процесу з процесуальними діями та рішеннями судді, він не позбавлений права на оскарження судового рішення у встановленому законом порядку з включенням таких заперечень. При цьому, відповідно до положень ГПК України, правомірність, повнота та об'єктивність прийнятого судового рішення, вірне застосування норм матеріального чи процесуального права, оцінка доказів є предметом дослідження у відповідному апеляційному або касаційному провадженні.
Наведені представником ОК "ЖК "Грін-Таун" аргументи в обґрунтування заявленого відводу не підтверджують наявність підстав, передбачених ст.ст.35, 36 ГПК України. Доказів фактичної наявності упередженості або необ'єктивності судді Соловей Л.А. для відводу від розгляду справи 906/1155/24 заявником не надано.
Правовими нормами встановлена презумпція особистої безсторонності судді доти, доки не доведено інше.
У рішенні ЄСПЛ "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п.1 ст.6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі "Газета Україна-Центр проти України" від 15.07.2010).
Названої презумпції у заяві про відвід судді від 15.04.2024 не спростовано.
Окрім вищевикладеного, заявником не дотримано строку, визначеного ч.3 ст.38 ГПК України, для заявлення відводу, оскільки про викладені ним підстави йому було відомо з 02.04.2025 (дата ознайомлення з матеріалами справи), при цьому заява про відвід подана до суду 15.04.2025.
Згідно з абз.2 ч.3 ст.39 ГПК України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши наведені заявником обставини, суд приходить до висновку, що за своєю суттю всі аргументи останнього щодо відводу судді Соловей Л.А. є незгодою сторони з процесуальними діями (рішеннями) судді й припущенням представника позивача щодо необ'єктивності та ймовірної упередженості судді, а відтак у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді від 07.04.2025 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 35, 36, 38, 39, 234-235 ГПК України, господарський суд
У задоволенні заяви представника позивача від 15.04.2025 про відвід судді Соловей Л.А. відмовити.
Повний текст ухвали підписано 18.04.2025
Суддя Соловей Л.А.
Друк:
1 - у справу;
сторонам через "Електронний суд".