61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
18.04.2025 Справа №905/195/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676)
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “КОЛОС-ТАЛАКІВКА» (87594, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 40 років Жовтня, буд. 164, код ЄДРПОУ 37885367)
про стягнення 26 040,46 грн., з яких: 15 828,78 грн. - заборгованість, 3 172,34 грн. - пеня, 1 306,09 грн. - 3% річних, 5 733,25 грн. - інфляційні нарахування, -
без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “КОЛОС-ТАЛАКІВКА» про стягнення 26 040,46 грн., з яких: 15 828,78 грн. - заборгованість, 3 172,34 грн. - пеня, 1 306,09 грн. - 3% річних, 5 733,25 грн. - інфляційні нарахування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання природного газу №4424-НГТ-6 від 03.11.2021, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 15 828,78 грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 3 172,34 грн., 3% річних в сумі 1 306,09 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 5 733,25 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/195/25; визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження у справі направлена позивачу до електронного кабінету, та згідно довідки, сформованої у системі «Діловодство спеціалізованого суду» доставлена позивачу 28.02.2025.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи зазначене, позивач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача є Донецька область, м. Маріуполь.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Наказом №376 від 28.02.2025 Міністерства розвитку громад та територій України (чинного на момент відкриття провадження у даній справі) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", зареєстрований Міністерством юстиції України 23 грудня 2022 року №1668/39004 (зі змінами).
Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вбачається, що вся територія Маріупольського району Донецької області ( в т.ч. м. Маріуполь) тимчасово окупована з 05.03.2022 та станом на теперішній час окупація не завершена.
Згідно з ст.12.1. ч.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідача повідомлено про відкриття провадження у справі шляхом розміщення 04.03.2025 оголошення на офіційному веб-порталі Судова влада України, з посиланням на веб-адресу ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень та виходячи з положень діючого законодавства відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.
Крім того, ухвала суду направлялась на електронну адресу відповідача, наявну в матеріалах справи, проте документ не доставлено з повідомленням про помилку.
Встановити зв'язок з відповідачем за номером 098 572 65 36 не вдалося, оскільки номер не обслуговується.
Про хід розгляду справи відповідач також міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
04.04.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій представник позивача зазначив, що акт за лютий 2022 року був складений, підписаний з боку постачальника та направлений на адресу відповідача, але враховуючи те, що в цей час почалося повномасштабне вторгнення рф на територію України, багато компаній почали масово змінювати місце перебування та переміщати сервери з документами, включаючи і позивача, акт за лютий 2022 з доказами направлення було втрачено. Разом із тим, як зазначає представник позивача, факт споживання природного газу в лютому 2022 підтверджується листом оператора ГТС від 26.12.2024 з алокаціями за лютий 1150,76 м. куб. та податковою накладною від 28.02.2022, де зазначено той же обсяг, що і в листі оператора ГТС-підтвердження здійснення господарської операції за цей період, де обсяг в податковій (в тис.куб.м.) співпадає з обсягом в листі оператора ГТС. Аналогічна за змістом заява надійшла на адресу суду 09.04.2025.
Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд, -
03.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (далі - постачальник) та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “КОЛОС-ТАЛАКІВКА» (далі - споживач) було укладено договір постачання природного газу №4424-НГТ-6 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п. 1.3 договору).
Згідно п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2021 до договору №4424-НГТ-6 від 03.11.2021) постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з грудня 2021 по червень 2022 року, в кількості 6,400 тис.куб. метрів (шість тисяч чотириста куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис. куб.м.):
Розрахунковий періодЗамовлений обсяг, тис. куб. м
Обсяг ІОбсяг ІІЗагальний обсяг
Грудень 20211,400-1,400
Січень 20221,400-1,400
Лютий 20221,300-1,300
Березень 20221,300-1,300
Квітень 20221,000-1,000
Травень 2022---
Всього 6,400-6,400
Відповідно до п. 2.1.3 договору загальний замовлений обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складаються з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.
Згідно п. 2.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2021 до договору №4424-НГТ-6 від 03.11.2021) споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені і п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених п. 1.2 цього договору.
Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу, а саме обсягу І та обсягу ІІ, покладається виключно на споживача (п. 2.2.4 договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2021 до договору №4424-НГТ-6 від 03.11.2021).
Відповідно до п. 2.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2021 до договору №4424-НГТ-6 від 03.11.2021) перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на корегування замовлених обсягів за цим договором.
Згідно п. 3.5 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2021 до договору №4424-НГТ-6 від 03.11.2021) приймання-передачі газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється окремими актами приймання-передачі газу: акт приймання-передачі Обсягу І та акт приймання-передачі Обсягу ІІ.
Споживач в актах приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений постачальником до свого реєстру, з урахуванням положень пунктів 3.2 та 3.3 даного договору.
Відповідно до п. 3.5.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2021 до договору №4424-НГТ-6 від 03.11.2021) споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом:
- копію акту надання послуг з розподілу природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ (зазначеним в пункті 1.5 цього договору);
- інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів Постачальника (відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу на Обсяг І та Обсяг ІІ. Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягу І та обсягу ІІ в розрахунковому періоді;
- підписані споживачем по два примірники актів приймання-передачі природного газу окремо для Обсягу І та Обсягу ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу (відповідно Обсяг І та Обсяг ІІ), їх фактична ціна та вартість. Якщо споживач фактично використовує природних газ виключно для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників і не забезпечує за рахунок опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників і не забезпечує за рахунок природного газу опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень, він оформлює акт приймання-передачі лише на Обсяг І і надає його постачальнику у двох примірниках. Фактично використані обсяги газу можуть відрізнятися від замовлених (зазначених в п. 2.1) як в меншу, так і в більшу сторони.
Згідно п. 3.5.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2021 до договору №4424-НГТ-6 від 03.11.2021) постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу по одному примірнику оригіналів актів приймання-передачі природного газу, підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою. У разі непідписання постачальником актів/акту приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання.
Відповідно до п. 3.5.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2021 до договору №4424-НГТ-6 від 03.11.2021) у випадку ненадання/несвоєчасного надання актів/акту, зазначених в підпункті 3.5.1 договору, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору. Розподілення фактично використаного загального обсягу на Обсяг І та Обсяг ІІ здійснюється прямопропорційно розподілу обсягів, зазначених на відповідний розрахунковий період в пункті 2.1 цього договору.
Відповідно до п. 4.1.1.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2021 до договору №4424-НГТ-6 від 03.11.2021) ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як обсяг І визначається наступним чином в період з 01.06.2021 до 31.05.2022 (включно) ціна природного газу за 1000 куб.м. газу без ПДВ - 6 183,33 грн.,
крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м. за ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, обсягів газу в період з 01.06.2021 до 31.05.2022 (включно) становить 7 583,89 грн.
Відповідно до п. 4.3 договору загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Згідно п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 17.02.2022 до договору №4424-НГТ-6 від 03.11.2021) оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
5.1.1. Оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу, окрім Обсягу І (фіксованого), здійснюється споживачем в повному об'ємі (100% вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу;
5.1.2. Оплата 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу Обсягу І (фіксованого) здійснюється споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу;
5.1.3. Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу обсягу І (фіксованого).
5.1.4 У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Відповідно до п. 5.4 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором.
Згідно п. 5.5 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов'язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання споживачу.
Постачальник має право отримувати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим договором (п.п.4 п. 6.3 договору).
Відповідно до п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховуються пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років (п. 11.3 договору).
Згідно п. 13.1 договору він набирає чинності з дати його укладання і діє до 30 червня 2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Вищезазначений договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі договору постачання природного газу №4424-НГТ-6 від 03.11.2021 протягом грудня 2021 - лютого 2022 було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 28 528,78 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу: від 31.12.2021 у грудні 2021 на суму 9426,77 грн. з ПДВ (1,28200 тис.куб.м.), від 31.01.2022 у січні 2022 на суму 10 374,77 грн. з ПДВ (1,36800 тис.куб.м.). Поставку лютого позивач обґрунтовує листом оператора ГТС від 26.12.2024 та податковою накладною від 28.02.2022, відповідно до яких відповідачу у лютому 2022 року поставлено природний газ на суму 8727,24 грн. (1,15076 тис.куб.м.).
Як зазначає позивач, відповідач оплатив отриманий природний газ у грудні 2021 в повному обсязі в сумі 9 426,77грн, проте встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого товару у передбачений договором строк за січень-лютий 2022 здійснив не в повному обсязі, так за спожитий газ в січні 22 відповідач здійснив часткову оплату в сумі 3 273,23 грн, за лютий 2022 жодної оплати відповідачем проведено не було, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення основного боргу в сумі 15 828,78 грн., а також 3% річних в сумі 1306,09 грн., інфляційних втрат в сумі 5733,25 грн. та пені в сумі 3172,34 грн.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Як встановлено судом, за період поставки лютий 2022 року споживачем не підписано відповідний акт приймання-передачі природного газу, у зв'язку з чим, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо об'ємів спожитого газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що оприлюднена на офіційному сайті позивача.
Як вже зазначалося, згідно п. 3.5.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2021 до договору №4424-НГТ-6 від 03.11.2021) у випадку ненадання/несвоєчасного надання актів/акту, зазначених в підпункті 3.5.1 договору, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору. Розподілення фактично використаного загального обсягу на Обсяг І та Обсяг ІІ здійснюється прямопропорційно розподілу обсягів, зазначених на відповідний розрахунковий період в пункті 2.1 цього договору.
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатку в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу, в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно, мають право користування ресурсами Інформаційної платформи. Тому відповідач може відповідно до даних Інформаційної платформи перевіряти дані щодо власного споживання природного газу (постачальника, періоди, об'єми спожитого газу).
Відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (код ЄДРПОУ 42795490).
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
В матеріалах справи наявний лист ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-24-20120 від 26.12.2024 з додатками (а.с.36-37), відповідно до якого обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХQ00011OLA700A (Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “КОЛОС-ТАЛАКІВКА») у вказаний період та внесений в алокацію постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» становить: з 05.11.2021 по 30.11.2021 - 0,00 м3, з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 1243,00 м3, з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 1 368,00 м3, з 01.02.2022 по 26.02.2022 - 1150,76 м3. Також у вказаному листі зазначено про те, що інформація щодо обсягу природного газу, використаного вказаним споживачем в період з 27.02.2022 по 31.05.2022 оператором газорозподільної системи ПрАТ «Маріупольгаз» до інформаційної платформи не надавалась.
Згідно з підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України і не можуть пред'явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Означеною нормою визначено порядок дій платників податків у разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів внаслідок ведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями Російської Федерації.
Верховний Суд зазначає, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірної накладної, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за такою накладною, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною.
У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання товару на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.
Дана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 зі справи №922/2115/19, постанові Верховного Суду 06.04.2023 по справі №916/3417/21.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна №16811 від 28.02.2022, відповідно до якої ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було поставлено природний газ в обсязі 1,15076 тис. куб.м. в сумі 8727,24 грн. з ПДВ.
Також в матеріалах справи наявний підписаний представниками обох сторін акт за січень 2022 від 31.01.2022 на суму 10 374,77 грн. з ПДВ (1,36800 тис.куб.м.).
Вищенаведені обставини підтверджують постачання природного газу у спірний період саме з ресурсу позивача у визначених позивачем обсязі та сумі. Доказів, які б спростовували обсяг поставленого позивачем відповідачу природного газу, суду під час розгляду справи не надано.
Як встановлено матеріалами справи, відповідачем частково сплачено поставлений природний газ за період січня 2022 в сумі 3 273,23грн, а несплаченим залишився період лютого 2022, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою АБ «УКРГАЗБАНК» №15932/11981/2024 від 23.04.2024 (а.с. 12).
За змістом 5.1 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 17.02.2022 до договору №4424-НГТ-6 від 03.11.2021) оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
5.1.2. Оплата 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу Обсягу І (фіксованого) здійснюється споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу;
5.1.3. Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу обсягу І (фіксованого).
Відтак, зобов'язання з оплати газу, мало бути виконано наступним чином: за поставкою січня 2022 року на суму 10 374,77 грн. - до 15.03.2022 включно, за поставкою лютого 2022 року на суму 8 727,24 грн. - до 15.04.2022 включно.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого газу та в порушення п. 5.1 договору відповідачем не здійснено сплату решти заборгованості в сумі 15 828,78 грн.
Факт наявності заборгованості в сумі 15 828,78 грн. за договором постачання природного газу №4424-НГТ-6 від 03.11.2021 відповідачем під час розгляду даної справи не спростовано.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 15 828,78 грн.
Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як вже зазначалося, згідно п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховуються пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 3172,34 грн. за загальний період з 16.03.2022 по 15.10.2022.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок пені суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно вірним, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3 172,34 грн.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в сумі 1 306,09 грн. за загальний період з 16.03.2022 по 31.12.2024 та інфляційні нарахування за загальний період з квітня 2022 по грудень 2024 в сумі 5733,25 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Так, згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку сума 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 1306,08 грн. за загальний період з 16.03.2022 по 31.12.2024.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 5733,25 грн.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “КОЛОС-ТАЛАКІВКА» про стягнення 26 040,46 грн., з яких: 15 828,78 грн. - заборгованість, 3 172,34 грн. - пеня, 1 306,09 грн. - 3% річних, 5 733,25 грн. - інфляційні нарахування, задовольнити частково.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “КОЛОС-ТАЛАКІВКА» (87594, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 40 років Жовтня, буд. 164, код ЄДРПОУ 37885367) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) заборгованість в сумі 15 828,78 грн., 3% річних в сумі 1306,08 грн., інфляційні втрати в сумі 5733,25 грн., пеню в сумі 3 172,34 грн., судовий збір в сумі 2422,40 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2025.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.С. Зельман