61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
18.04.2025 Справа №905/1501/24 Суддя Господарського суду Донецької області Хабарова М.В., розглянувши матеріали справи
За позовомАкціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
доДержавного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»
простягнення 94 585,00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення штрафу у розмірі 94585,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невірне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №49450125, що підтверджується комерційним актом №450003/46 від 31.05.2024, наслідком чого є нарахування штрафу за невірно зазначену масу вантажу на підставі ст.118 Статуту залізниць України.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1501/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.
Згідно з ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Таким чином, ухвала суду у даній справі була внесена до АСДС та автоматично направлена та доставлена в електронний кабінет відповідача 11.12.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21, довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про наявність відкритого судового провадження.
Крім того, судом здійснено телефонограму від 17.12.2024 відповідачу за номером телефону, який міститься в матеріалах позовної заяви. Однак, телефонограму передати виявилося неможливим, оскільки не вдалося встановити зв'язок.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, Господарський суд Донецької області зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на день прийняття рішення не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача не надходило.
В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
При цьому, від відповідача впродовж всього строку розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/1501/24 не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області
У травні 2024 року на адресу одержувача ПрАТ «Черкаське Хімволокно», ЄДРПОУ 00204033, Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська»», ЄДРПОУ 31599597, зі станції Родинська Донецької залізниці на станцію призначення Черкаси Одеської залізниці відбулось відправлення за залізничною накладною №49450125 вантажу у 5 вагонах - вугілля кам?яне, марки г-газовий; Г (Г2) 0 -200. Вантаж у вологому стані; маркований двома поздовжніми борознами шириною 50мм. Поверхня вантажу розрівняна і ущільнена вище бортів на 300 мм, за допомогою планера. Вагон підготовлений до навантаження згідно з п.2.3 гл.14 додатка 3 до СМГС.
Вантаж розміщено й закріплено згідно п. 3.1 мал 1. гл. 14 додатка 3 до СМГС. Відповідальний за розміщення та кріплення вантажу прийомосдатчик Жук Ю.М. Власник (орендар, оператор) вагонів див. відомість. Насипом.
При оформленні зазначеної залізничної накладної №49450125 від 28.05.2024 відповідачем вказана загальна маса вантажу 348000 кг.
Відповідно до відомості вагонів у спірному вагоні №55618581 вказана маса вантажу 70000 кг.
Як свідчить розділ 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена вантажовідправником на вагонних вагах (150т), заводський №541 №ЗВВ:ВЕТ -150.
30.05.2024 було складено Акт загальної форми №1503Т, відповідно до якого вагон №55618581 був відчеплений від групи на ваги.
31.05.2024 при проходженні станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми №482 від 31.05.2024 було проведено контрольне зважування вагону №55618581, за наслідками чого було виявлено, що маса у вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №49450125, про що складено комерційний акт №450003/46 від 31.05.2024.
Зі змісту розділу Д комерційного акту №450003/46 від 31.05.2024 вбачається, що при зважуванні вагона в статичному режимі з повною зупинкою та розчепленням у присутності ДС Іванова, агента комерційного Кузьміч, агента комерційного Петренко, на справних вагонних 150т електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський №032, що пройшли держповірку 31.01.2024, виявилось: вага брутто - 93350 кг, тара - за документом - 22400 кг, вага нетто - 70950 кг, що більше ваги, вказаної в документі понад вантажопідйомність на 950 кг. В документі зазначено навантаження вище бортів на 300 мм, фактично навантаження трапецевидне, ущільнене за допомогою катка, нижче бортів на 10 см, маркування повздовжніми борознами. Виявлена різниця завантаження візків 2250 кг, що перевищує половину вантажопідйомності на 1600 кг. Поглиблень немає, маркування не порушене. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люка з обох сторін закриті. Просипання вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. Зав. Вантажним двором за штатним розкладом немає. Вагон затримано для відвантаження надлишку вантажу.
Станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці повідомлено на станцію відправлення Родинська Донецької залізниці, що підтверджується телеграмою №2046 від 31.05.2024 про те, що вагон затримано для відвантаження надлишку вантажу.
За наслідками контрольного зважування станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці задля усунення комерційної несправності, надлишок вантажу з відчепленого вагону №55618581 було відвантажено в вагон №61869343, котрий було відправлено на станцію призначення за накладною №45161437. Вагон №55618581 відправлено за призначенням за досильною накладною №45011657.
По прибуттю вагону №55618581 на станцію призначення Черкаси Одеської залізниці за результатами перевірки вантажу, у вагоні, який прибув з комерційним актом попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №450003/46 від 31.05.2024 не було виявлено різниці між даними акту, складеного на попутній станції і фактичною наявністю та станом вантажу, про що зроблена відмітка в розділі «Є» комерційного акту №450003/46 від 31.05.2024.
Комерційний акт №450003/46 від 31.05.2024 попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було зареєстровано на станції призначення Черкаси Одеської залізниці під №450003/46/8 від 31.05.2024.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Згідно з п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Тобто приписи п.10 Правил складання актів на виконання ст.129 Статуту залізниць є імперативними щодо суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акта.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17, від 18.06.2018 у справі №910/11397/17 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.
Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт №450003/46 від 31.05.2024 підписано: ДС Івановим С.Б., агентом комерційним Петренко Н.М. та агентом комерційним Кузьміч Т.І.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги зміст пункту 10 Правил складання актів, суд дійшов висновку, що комерційний акт №450003/46 від 31.05.2024 підписаний уповноваженими особами.
В той же час, зважування маси вантажу у вагоні №55618581 на попутній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці здійснювалось на 150т вагонних вагах цієї станції (повірка 31.01.2024).
Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом №442 від 31.07.2012 Міністерства інфраструктури України та інших нормативно-правових актів.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (сторонні організації), підлягають обліку залізницями.
Узяття на облік ЗВВТ здійснюється за письмовим зверненням власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням завірених власником копій: експлуатаційної документації; методики повірки, атестованої згідно з вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»; свідоцтва про повірку (якщо це передбачено методикою повірки) або державну метрологічну атестацію ЗВВТ, виданого згідно з ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» або ДСТУ 3215-95 «Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення»; переліку вантажів, маса яких буде визначатися на ЗВВТ; висновку за результатами діагностичного обстеження ЗВВТ (у разі потреби).
Якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог п. 2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом №411 від 20.12.1996 Міністерства транспорту України (далі - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної (технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами п.1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби - контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан. Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов'язані з визначенням маси вантажу.
Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 26.12.2012; міжповірочний інтервал ЗВВТ - 12 місяців; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що ваги придатні для зважування. Повірка вагів проводилась 31.01.2024, про що свідчить відповідний запис у технічному паспорті вагів. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку. Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки. Відповідно до технічного паспорту, похибка на 2-25 тон становить ± 50 кг, 25-100 тон становить ±100 кг, 100-150 т. ±150 кг.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що станом на дату складання комерційного акту №450003/46 від 31.05.2024 засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу Україниза договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Пунктами 1.2, 2.1 Правил комерційного огляду поїздів і вагонів передбачено, що комерційний огляд поїздів здійснюється на пунктах комерційного огляду, які розташовуються на залізницях таким чином, щоб був забезпечений огляд всіх поїздів, що надходять на залізницю та відправляються зі станції, а також при перевезенні вантажів в межах однієї залізниці. Всі вагони, які прибувають і відправляються зі станції, де розташований пункт комерційного огляду, повинні оглядатися у комерційному відношенні.
З викладеного вбачається, що перевізник одразу міг не встановити таку комерційну несправність вагонів, а тому позивач, здійснюючи комерційний огляд на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, відповідно до вимог Правил комерційного огляду поїздів і вагонів виявив відповідні порушення.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Водночас, встановлена даною нормою відповідальність вантажовідправника за неправильність даних накладної не ставиться в залежність від факту прийняття перевізником товару за такою накладною.
Суд звертає увагу на те, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
За приписами вказаної норми, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається, в тому числі для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Аналогічне положення закріплено в п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.
Згідно з ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №55618581 зазначена у накладній №49450125 та складає 18917,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.
Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей, зазначених у перевізному документі, фактичній масі вагону, відповідачем суду також не надано.
Оскільки саме відповідач, як відправник, визначив масу вантажу, заповнив і підписав накладну, яка є основним перевізним документом, надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно зі ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то позов підлягає задоволенню за рахунок відправника - відповідача у справі.
Позивачем, за неправильно зазначену у залізничній накладній №49450125 масу вантажу у вагоні №55618581, нарахований відповідачу штраф у загальному розмірі 94585,00 грн.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу, у зв?язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Враховуюче вищенаведене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» штрафу за неправильне зазначення у накладній №49450125 маси вантажу у вагоні №55618581 обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (85310, Донецька обл., м. Покровськ, м. Родинське, вул. Перемоги, буд. 9, ідентифікаційний код 31599557) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038, м.Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) штраф у розмірі 94585 (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Хабарова