вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.04.2025м. ДніпроСправа № 904/135/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.
та представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача (вх. суду №16064/25 від 16.04.2025) про видачу додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансдізель" (61010, місто Харків, в'їзд Ващенківський, будинок 16, квартира 27; ідентифікаційний код 31672472)
до відповідача Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, місто Київ, вулиця Сурікова, будинок 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровської область, місто Вільногірськ вулиця Степова, будинок 1; ідентифікаційний код 39389830)
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №287-2 від 14.04.2022 у розмірі 2 050 417,81 грн.
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансдізель" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №287-2 від 14.04.2022 у розмірі 2 050 417,81 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 задоволено позовні вимоги, ухвалено стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансдізель" 1 600 000,00 грн - основного боргу, 125 243,83 грн - 3% річних, 325 173,98 грн - інфляційних втрат та 24 605,02 грн - судових витрати по сплаті судового збору.
Від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про видачу додаткового рішення (вх. суду №16064/25 від 16.04.2025), в якій вона просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 500,00 грн.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 16.04.2025 заяву представника позивача (вх. суду №16064/25 від 16.04.2025) про видачу додаткового рішення прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.04.2025.
До господарського суду 17.04.2025 від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення (вх. суду №16471/25 від 17.04.2025) на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої останній просить суд в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 500,00 грн - відмовити, задовольнити заяву частково, в розмірі 50% від заявленого позивачем розміру.
У судове засідання 18.04.2025 повноважні представники сторін не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема повноважних представників позивача та відповідача про дату, час та місце судового засідання повідомлено за допомогою телефонограми.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, а також доводи, викладені у запереченнях відповідача щодо заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У відповідності до вказаних положень, позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 500,00 грн.
З приводу даної заяви про видачу додаткового рішення господарський суд зазначає таке.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2025 між адвокатом Кальченко Юлією Олександрівною (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансдізель" (далі - замовник) був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір, а.с. 12-13, том 1), за умовами пункту 1.1. якого замовник дає завдання, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надати йому за плату правову (правничу) допомогу.
Завдання, передбачене пунктом 1.1. договору, складається з представлення інтересів замовника в цілому в усіх без винятку підприємствах, установах, організаціях будь-якої форми власності, судах всіх рівнів та інстанцій, органах Національної поліції, прокуратури, Державного бюро розслідувань, а також будь-яких інших контролюючих та правоохоронних органах та органах виконавчої служби з будь-яких питань, що стосуються замовника, а також в цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах (кримінальних провадженнях), у яких проводиться розслідування чи (або) відкрито провадження відповідно до норм чинного законодавства.
За послуги, надані виконавцем, замовник здійснює оплату протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг (пункт 2.1. договору).
За фактом надання послуг сторони щоквартально підписують акт наданих послуг, який складається Виконавцем та у якому зазначаються всі надані за цей період послуги та їх вартість. Замовник зобов'язаний підписати такий акт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання (пункт 2.2. договору).
Договір є укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк цього договору починає свій перебіг з моменту підписання сторонами даного договору та діє до 31.12.2025 (пункт 3.1. договору).
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 3.2. договору).
Також, 26.04.2024 між адвокатом Кальченко Юлією Олександрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансдізель" був підписаний додаток №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 26.04.2024 (далі - додаток до договору, а.с. 14-15, том 1), за умовами пункту 1 якого сторони узгодили вартість робіт та послуг виконавця.
У подальшому між сторонами підписано наступні акти приймання-передачі наданих послуг: №4 від 22.08.2024, вартість послуг за яким склала 2 000,00 грн; №8 від 21.01.2025, вартість послуг за яким складає 5 000,00 грн; №9 від 10.02.2025, вартість послуг правничої допомоги по справі за яким склала 5 000,00 грн; №12 від 11.04.2025 вартість послуг за яким склала 13 500,00 грн.
Відповідно до вказаних актів приймання-передачі наданих послуг, Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансдізель" здійснено оплату адвокату Кальченко Юлії Олександрівні наданих нею послуг з надання правової (правничої) допомоги на суму у загальному розмірі 25 500,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №1666 від 31.01.2025 на суму 5 000,00 грн; №484 від 03.03.2025 на суму 8 000,00 грн, якої оплачено суму наданих послуг у розмірі 5 000,00 грн відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №9 від 10.02.2025; №514 від 15.04.2025 на суму 13 500,00 грн.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, здійснює належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Стосовно заперечень представника відповідача, стосовно поданої заяви про винесення додаткового рішення, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до поданих заперечень представник відповідача просить суд в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 500,00 грн - відмовити, задовольнити заяву частково, в розмірі 50% від заявленого позивачем розміру.
Вказані заперечення обґрунтовані тим, що судові витрати на оплату послуг адвокат є значно завищеними, і з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, відповідач просить суд зменшити їх розмір на 50 %.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в актах приймання-передачі наданих послуг, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, господарський суд відхиляє заперечення позивача про зменшення розміру витрат позивача на правничу професійну допомогу на 50%.
При цьому господарський суд приходить до висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі може бути частково покладена на відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Отже, обов'язкове досудове врегулювання має бути прямо та чітко встановлено у законі відповідними процесуальними нормами.
У даному випадку закон не передбачає обов'язкове досудове врегулювання спору, договором про надання послуг №287-2 від 14.04.2022 сторони також не передбачили обов'язкового механізму досудового врегулювання спору, шляхом звернення із відповідними досудовими вимогами та/або претензіями.
Господарський суд зазначає, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 (справа N 1-2/2002) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового регулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи із власних інтересів, його використовує.
З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні понесених позивачем витрат на правничу професійну допомогу в частині складання проекту досудової вимоги-претензії, оформлених актом приймання-передачі наданих послуг №4 від 22.08.2024 на суму 2000,00 грн, оскільки дані витрати не можуть бути віднесені до судових витрат з огляду на їх необов'язковість при вирішенні даного спору та з огляду на виникнення таких витрат на досудовому етапі, в той час як поняття "судові витрати", до складу яких віднесено витрати на правову допомогу, охоплює за логічним змістом саме витрати, які виникли у зв'язку із зверненням до суду чи були необхідними для такого звернення. Крім того зі змісту досудової вимоги-претензії не вбачається, що вона була складена та підписана саме адвокатом, який клопоче про стягнення витрат на правову допомогу.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу частково покладаються на відповідача, у зв'язку із чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 23 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву представника позивача (вх. суду №16064/25 від 16.04.2025) про видачу додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, місто Київ, вулиця Сурікова, будинок 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровської область, місто Вільногірськ вулиця Степова, будинок 1; ідентифікаційний код 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансдізель" (61010, місто Харків, в'їзд Ващенківський, будинок 16, квартира 27; ідентифікаційний код 31672472) 23 500,00 грн (двадцять три тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) - витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині в задоволенні заяви представника позивача (вх. суду №16064/25 від 16.04.2025) про видачу додаткового рішення - відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне додаткове рішення складено - 18.04.2025.
Суддя Т.В. Іванова