пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
18 квітня 2025 року № 903/440/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Бідюк С.В., розглянувши матеріали
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вімгарант»
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про видачу судового наказу
17.04.2025 через «Електронний суд» надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вімгарант» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про видачу судового наказу.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.
Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Відповідно до ч.1 ст.148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктами 4, 5 частини 2 статті 150 ГПК України встановлено, що у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з п. п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Отже, заявник повинен чітко визначити обставини та докази, на яких ґрунтуються його вимоги та надати документи на їх підтвердження.
Згідно зі ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен дослідити всі докази, яким заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, та перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.
У поданій до суду заяві ТОВ «Вімгарант» вказує про наявність у відповідача заборгованості в сумі 131 808,80 грн основного боргу та 17 319,33 грн пені, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором транспортно-експедиційного обслуговування від 20.01.2023 №DTEK729/2023.
В той же час, до матеріалів заяви про видачу судового наказу заявником долучені лише 1, 4, 6, сторінки договору, інші сторінки, в тому числі з положеннями щодо нарахування пені, реквізитами сторін, які уклали договір, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, з поданих заявником матеріалів справи (договору) не можливо встановити наявність між заявником та боржником договірних відносин, в тому числі передбачену договором можливість нарахування пені, про стягнення якої заявлено, у зв'язку з чим вимога заявника і обставини, на яких вони ґрунтується, не підтверджуються доданими до заяви документами.
Відповідно до п. 1, п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Таким чином, з урахуванням наведеного, у видачі судового наказу про стягнення з боржника 149 128,13 грн слід відмовити, оскільки заяву подано з порушеннями вимог статті 150 ГПК України і така вимога заявника і обставини, на яких вона ґрунтується, не підтверджуються доданими до заяви документами.
Приписами ч.ч. 2, 3 ст.152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Крім того, відповідно до положень статті 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Таким чином, заявник не позбавлений можливості звернутись повторно з такою самою заявою після усунення її недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 150, 151, 152, 153, 154, 234, 235 ГПК України, господарський суд,-
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вімгарант» у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 149 128,13 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 18.04.2025 та може бути оскаржена у десятиденний строк до Північно-західного апеляційного господарського суду за правилами ст. ст.254-259 ГПК України.
Суддя С. В. Бідюк