вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" квітня 2025 р. м. Вінниця Cправа № 902/1599/23
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
при секретарі Московчук Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Керівника Немирівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область, 22800, код - 02909909) в інтересах держави в особі Немирівської міської ради (вул. Соборна, 26, м. Немирів, Вінницька область, 22800, код - 03772619)
до: Фермерського господарства "Надбужанське-С" (с. Стрільчинці, Вінницький район, Вінницька область, 22843, код - 39455399)
про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки
У провадженні Господарського суд Вінницької області перебувала справа № 902/1599/23 за позовом Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Немирівської міської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Надбужанське-С" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
Ухвалою суду від 10.04.2024 року (суддя Яремчук Ю.О.) затверджено мирову угоду у справі № 902/1599/23, укладену між Фермерським господарством "Надбужанське-С" та Немирівською міською радою у редакції наданій сторонами.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 року задоволено апеляційну скаргу Керівника Немирівської окружної прокуратури. Скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.04.2024 року, справу передано для продовження розгляду до Господарського суду Вінницької області.
Ухвалою суду від 25.06.2024 року справу № 902/1599/23 прийнято до провадження новим складом суду та призначено підготовче судове засідання на 16.07.2024 року.
05.07.2024 року на електронну адресу суду від Немирівської окружної прокуратури надійшов лист № 54-2797-24 від 04.07.2024 року.
08.07.2024 року до суду представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 08.07.2024 року (вх.канц. № 01-34/7043/24).
09.07.2024 року на електронну суду від Немирівської окружної прокуратури надійшов лист № 54-2850вих24 від 10.07.2024 року.
16.07.2024 року до суду від Немирівської окружної прокуратури надійшли письмові пояснення № 54-2965вих24 від 15.07.2024 року.
За результатами проведеного судового засідання 25.07.2024 року судом постановвлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/1599/23 на 25.09.2024 року, які занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 26.07.2024 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
19.08.2024 року до суду від представників позивача та відповідача надійшла обопільно підписана заява про затвердження мирової угоди (б/н від 09.08.2024 року) (вх.канц. № 01-34/8211/24). Додатком до заяви надано текст мирової угоди від 08.08.2024 року.
27.08.2024 року від Немирівської окружної прокуратури надійшли заперечення щодо затвердження мирової угоди № 54-3352вих-24 від 21.08.2024 року.
Ухвалою суду від 25.09.2024 року зупинено провадження у справі № 902/1599/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 918/391/23.
06.12.2024 року до суду від Немирівської окружної прокуратури надійшла заява № 54-4773вих-24 від 03.12.2024 року про поновлення провадження у справі № 902/1599/23, яка мотивована закінченням перегляду у касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду розгляду справи № 918/391/23.
Ухвалою суду від 16.12.2024 року поновлено провадження у справі № 902/1599/23 та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 23.01.2025 року.
14.01.2025 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (б/н від 13.01.2025 року) (вх.канц. № 01-34/356/25).
14.01.2025 року від Немирівської окружної прокуратури до суду надійшли письмові пояснення № 54-179вих-25 від 14.01.2025 року.
22.01.2025 року до суду від представника відповідача надійшла заява № 30 від 17.01.2025 року про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень.
Також, 22.01.2025 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання (б/н від 22.01.2025 року) (вх.канц. № 01-34/697/25) про відкладення судового засідання на іншу дату, в зв'язку з перебуванням на лікарняному.
22.01.2025 року до суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 22.01.2025 року) (вх.канц. № 01-34/703/25) про відкладення судового засідання на іншу дату, з метою мирного врегулювання спору між сторонами.
Ухвалою суду від 24.01.2025 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
У судовому засіданні 05.02.2025 року судом відмовлено у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди (б/н від 09.08.2024 року) (вх.канц. № 01-34/8211/24 від 19.08.2024 року).
За результатами проведеного судового засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.03.2025 року.
Ухвалою суду від 05.02.2025 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
11.02.2025 року до суду від Немирівської міської ради надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі (б/н від 11.02.2025 року) (вх.канц. № 01-34/1440/25).
04.03.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 03.03.2025 року) (вх.канц. № 01-34/2209/25) про залучення адвоката Єнокян К.Л. до справи № 902/19/24 в якості представника відповідача та забезпечення судового засідання в режимі відео конференції.
04.03.2025 року до суду від представник ФГ "Набужанське-С" надійшло клопотання (б/н від 03.03.2025 року) (вх.канц. № 01-34/2201/25), в якому остання просить: прийняти пояснення, викладені у клопотанні, долучити їх до матеріалів судової справи та врахувати при розгляді справи; повернутись до розгляду справи № 902/1599/23 на стадію підготовчого провадження; призначити судове засідання в межах підготовчого провадження; в рамках підготовчого провадження, на виконання ст. 177 ГПК України, розглянути можливість колегіального розгляду справи № 902/1599/23 та на підставі ст. 74 ГПК України, витребувати у Немирівської окружної прокуратури економічний розрахунок втрат держави у випадку задоволення позову та проведення аукціону.
04.03.2025 року від Немирівської окружної прокуратури надійшли заперечення (б/н від 04.03.2025 року) (вх.канц. № 01-34/2262/25) на подане клопотання відповідача.
Ухвалою суду від 06.03.2025 року відмовлено у задоволенні заяви Немирівської міської ради (б/н від 11.02.2025 року) (вх.канц. № 01-34/1440/25) про відмову від позову та закриття провадження у справі № 902/1599/23.
Також, судом відмовлено у задоволенні клопотання представника Фермерського господарства "Надбужанське-С", адвоката Єнокян Катерини Леонідівни (б/н від 03.03.2025 року) (вх.канц. № 01-34/2201/25) про повернення до стадії підготовчого провадження.
При цьому, зазначеною ухвалою повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання для розгляду справи по суті відбудеться 19.03.2025 року.
27.03.2025 року до суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла заява (б/н від 27.03.2025 року) (вх.канц. № 01-34/3149/25).
03.04.2025 року від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 02.04.2025 року) (вх.канц. № 01-34/3426/25).
Також, 03.04.2025 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання 9б/н від 02.04.2025 року) (вх.канц. № 01-34/3428/25) про витребування від Немирівської окружної прокуратури ряду документів.
У судовому засіданні 08.04.2025 року прийняли участь прокурор та представник відповідача. Представник позивача правом участі в судовому засіданні не скористався.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомленого позивача.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
Як вбачається із позовної заяви прокурор в якості підстави вимог посилається на укладення між Немирівською міською радою та Фермерським господарством "Надбужанське-С" договору оренди землі № 2 від 01.10.2018 року.
Предметом договору є земельна ділянка з кадастровим номером 0523085900:01:001:0791 площею 1,8632 га, яка розташована на території колишньої Никифоровецької сільської ради Немирівського району, на даний час - Немирівської міської ради.
Прокурор зазначає, що відповідачем систематично несплачувались орендні платежі за договором оренди землі №2 від 01.10.2018 року, що порушує права Немирівської міської ради.
В зв'язку з чим, Немирівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Немирівської міської ради звернулась з позовом до Фермерського господарства "Надбужанське-С" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки Немирівській міській раді (т. 1 а.с. 1-107).
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у разі виникнення спору, пов'язаного з порушенням інтересів держави, необхідно попередньо перевірити, чи має прокурор повноваження представляти інтереси держави в суді в цій справі. У спорі, що виник, захист інтересів держави в суді вже здійснює ГУ ДПС у Вінницький області, а тому недоцільним є існування іншого представника держави - Керівника Немирівської окружної прокуратури, у захисті її інтересів з одного й того ж питання. Немирівська міська рада є уповноваженим органом на представництво інтересів держави у правовідносинах та спорах, пов'язаних із використанням земельних ділянок, у тому числі щодо захисту таких інтересів у судовому порядку. Захист інтересів держави та в тому числі Немирівської міської ради, в цих правовідносинах здійснює ГУ ДПС у Вінницькій області, яке є уповноваженим на звернення до суду в разі несплати або часткової несплати податків та зборів. Отже, на переконання апелянта, прокурор очевидно і беззастережно перевищив свої повноваження, звертаючись до суду з позовом про розірвання Договору оренди, а відтак у позовних вимогах необхідно відмовити повністю.
Відповідач зазначає, що визначаючи в даній справі позивачем міську раду, прокурор обрав "неефективний спосіб захисту права", оскільки повноваженнями щодо контролю за нарахуваннями, сплатою податків наділені органи ДПС.
Вирішення питання щодо розірвання чи продовження дії договору оренди стосується виключно сторін, які його укладали, а саме: Немирівської міської ради та Фермерським господарством "Надбужанське-С".
Відповідач вважає, що мирне врегулювання спору є найбільш ефективним способом вирішення цієї ситуації (т. 1, а.с. 115-127).
На стадії нового розгляду, в письмових поясненнях поданих до суду, прокурор зазначає, відповідно до інформації фінансового управління Немирівської міської ради від 30.10.2023 № 03-22/6/2, а саме згідно довідки про рух коштів 7.03.2023 року ФГ "Надбужанське-С" сплатило грошові кошти в сумі 69 820,00 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік), 11.05.2023 року в сумі 8 400,00 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік) та 08.06.2023 року в сумі 5 080,00 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік). Станом на 01.10.2023 заборгованість зі сплати орендної плати становить 360 218,84 грн.
Відповідно до інформації ГУ ДПС у Вінницькій області № 42627/6/02-32- 04-11-18 від 26.12.2023 року та листа від Немирівської міської ради від 27.12.2023 року № 03-34-3204 відповідачем заборгованість по орендній платі за землю погашена наприкінці грудня 2023 року.
З урахуванням вище викладеного, вбачається, що відповідач тривалий час належним чином не виконувало взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати за використання земельної ділянки.
Із долучених до позовної заяви документів вбачається, що суб'єктом господарювання упродовж 2023 року не здійснено жодного платежу за користування спірною земельною ділянкою, водночас здійснено часткове погашення боргу, який виник у 2022 році.
Також, прокурор зазначає, що мирова угода не відповідає відповідним критеріям, оскільки згідно з умовами мирової угоди (п.2) позивач у справі Немирівська міська рада відмовляється від позовних вимог про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
Разом з тим, прокурор зазначає, що умови мирової угоди ніяким чином не стосуються уступок зі сторони відповідача, який зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати оренду плату за земельну ділянку з кадастровим номером 0523085900:01:001:0791, що є фактично дублюванням умов договору, які підлягають до виконання в силу вимог закону і не можуть вважатися окремими зобов'язаннями чи поступками в розумінні змісту умов мирової угоди.
Таким чином, прокурор вважає, що мирова угода у даній справі є за своїм змістом відмовою від позову, не покладає жодних додаткових зобов'язань на відповідача, не містить жодних поступок з його сторони, не вирішує питання розподілу судових витрат, а ухвала про її затвердження прямо суперечить вимогам ч.5 ст. 55, ч.ч.1,5 ст. 192, ст.193 ГПК України (т. 2, а.с. 53-63).
У додаткових письмових поясненнях поданих до суду 08.07.2024 року відповідач вказує, що матеріали справи містять відомості з яких вбачається, що на момент розгляду справи, орендна плата за користування земельними ділянками ФГ "Надбужанське-С" сплачена.
Немирівська міська рада не підтримала позовні вимоги прокурора та просить суд прийняти рішення на власний розсуд. На підтвердження своєї позиції представник міської ради надав лист про відсутність заборгованості.
Також, відповідач зазначає, що укладення мирової угоди свідчить про чітке волевиявлення міської ради щодо продовження дії договору та відмови у задоволенні позову. Угода, разом зі спільною заявою про її затвердження, була подана до суду представником Немирівської міської ради.
Діючи саме в правовому полі статті 21 Закону України "Про оренду землі", саме Позивачу (а не будь якому іншому органу) в силу імперативних норм наведеного закону надана можливість ініціювати розірвання договору з причин неналежного виконання договірних зобов'язань так як і надано можливість організувати продаж речового права оренди на спірні земельні ділянки та розпоряджатися ними, а відтак і подальша зацікавленість щодо використання таких земельних ділянок з метою наповнення бюджету та отримання прибутку від оренди таких земельних ділянок.
При цьому, з'ясуванням обставин та матеріалів справи встановлено, що спір між сторонами виник саме у зв'язку із неповною щомісячною сплатою Відповідачем орендної плати.
Проте, аналізуючи наведені обставини справи в сукупності та з огляду на приписи статей 188, 291 Господарського кодексу України та статтю 783 Цивільного кодексу України вважаємо, що у даному випадку відсутні передбачені як господарським, так і цивільним законодавством підстави для розірвання договору оренди внаслідок неістотності і неумисності таких допущених Відповідачем порушень.
Більше того, сторони в Договорі узгодили випадки припинення Договору шляхом його розірвання.
Умовами Договору передбачено, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок не виконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її виконанню, а також з інших підстав, зазначених законом.
Прокуратурою не доведено, яким чином, розірвання договору усуне негативні наслідки для держави в особі ради та які негативні наслідки взагалі є, позаяк, з наведеного вище вбачається, що розірвання договорів, призведе до більших негативних наслідків (недоотримання орендних платежів), що фактично підтверджено позивачем (т. 2, а.с. 33-42).
У додаткових письмових поясненнях від 13.01.2025 року відповідач додатково наголошує, що при вирішенні цієї справи №902/1599/23 висновки Великої Палати Верховного Суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зроблені у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23, не можуть бути застосовані через нерелевантні обставини цих справ.
Станом на дату звернення до господарського суду з вищевказаною Позовною заявою у справі №902/1599/23, заборгованості зі сплати орендної плати за земельні ділянки у Відповідача взагалі не було.
Тоді як в справі №918/391/23, як вбачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024, заборгованість за орендною платою за спірними договорами була сплачена відповідачем вже після звернення органу прокуратури до суду з позовом.
Як свідчать матеріали справи №918/391/23 (що вбачається з тексту постанови ВП ВС від 20.11.2024), поведінка відповідача (ТОВ «Нафтоком ОІЛ») має ознаки недобросовісної. Адже підставою звернення до суду з відповідним позовом у цій справі стало те, що відповідач порушував взяті на себе зобов'язання зі сплати орендної плати згідно трьох договорів оренди впродовж майже п'яти років, з яких у 2019 та 2022 роках відповідач взагалі не здійснював оплату, а в інші роки здійснював оплату частково.
Натомість, у нашій справі Відповідач порушив строки сплати орендної плати, зокрема, за Договором оренди землі №2 від 01.10.2018 внаслідок об'єктивних обставин.
Таким чином, зважаючи на факт погашення ФГ «Надбужанське-С» заборгованості з орендної плати за земельні ділянки ще до подання позову і наявність об'єктивних перешкод для вчасного виконання Господарством зобов'язань зі сплати орендних платежів, в тому числі, за Договором оренди землі №2 від 01.10.2018, позов у справі №902/1599/23 не може бути задоволено (т. 2 а.с. 110-112).
Заперечуючи проти доводів відповідача прокурором подано додаткові пояснення по справі, у яких підтримано позовні вимоги (т. 2 а.с. 131-137).
У додаткових письмових поясненнях від 02.04.2025 року відповідач вказує, що поданий у даній справі позов і його підстави не обґрунтовують предмет позову. Фактично, предмет позову визначає необхідність вирішення судом питання розірвання договору на майбутнє. Звертаю увагу суду, що Постанова ВС у справі № 918/391/23 визначає необхідним і вважає доцільним досліджувати і вирішувати спір з обов'язковим дотриманням балансу інтересів обох сторін.
Неспівмірність предмету і підстав позову за правилами ГПК України нівелюють ефективність судового захисту, а ВС неодноразову в своїх висновках і правових позиціях констатує - обрання неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Міською радою забезпечено повне виконання умов договору без жодних додаткових втрат (на сплату судового збору, на правничу допомогу, на проведення аукціону, на укладення нових договорів).
Органи прокуратури, посилаючись на потенційні ризики, пов'язані з діяльністю ФГ «Надбужанське-С», шляхом подання відповідного позову фактично обґрунтовують необхідність припинення співпраці ФГ з органами місцевого самоврядування. У своїх вимогах вони звертаються до суду із закликом усунути можливі правові та економічні загрози, що можуть виникнути в майбутньому, шляхом розірвання договорів та подальшої взаємодії між зазначеними суб'єктами.
Такі дії прокуратури спрямовані на запобігання потенційним порушенням законодавства, зокрема у сфері фінансової безпеки та публічних інтересів, що може призвести до негативних наслідків для місцевої громади.
Відповідно, позивач вимагає від суду прийняття заходів превентивного характеру для мінімізації ризиків.
Отже, суд позбавлений процесуальної можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від потенційних негативних дій учасників відносин у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує. Так, відповідно до вищевикладеного, в задоволенні позову необхідно відмовити (т. 2 а.с. 215-217).
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 01.10.2018 року між Немирівською міською радою (надалі - Орендодавець) та Фермерським господарством "Надбужанське-С" (Орендар) укладено Договір оренди землі № 2 (т. 1 а.с. 82-84).
Відповідно п.1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (01.03) з кадастровим номером 0523085900:01:001:0791, яка розташована на території Немирівської міської об'єднаної територіальної громади (за межами населеного пункту колишньої Никифоровецької сільської ради) Немирівського району Вінницької області.
В оренду передається земельна ділянка НОМЕР_1 (власник ОСОБА_1 , якої помер) площею 1,8632 га, у тому числі 1,8632 га ріллі (п. 2 Договору).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (середня вартість земельної частки (паю) станом на 01 січня 2018 року становить 58811,28 грн (п. 5 Договору).
Умовами пункту 8 Договору зазначено, що він укладений на 7 років до 01 жовтня 2025 року або до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку та до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщин відумерлою.
Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7 057,35 грн в рік, земельний податок 588,11 грн в рік (п. 9 Договору).
Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10 Договору).
Згідно п. 11 Договору орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, що становить 588,11 грн на рахунок Орендодавця не пізніше 30 числа наступного місяця за звітним.
Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованих земельних ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 Договору).
Положеннями пункту 31 Договору визначено, що Орендар зобов'язаний, зокрема своєчасно сплачувати орендну плату.
За змістом п. 38 Договору сторони узгодили, що його дія припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: невиконання умов Договору (п. 39 Договору).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.10.2018 року зареєстровано право оренди відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 0523085900:01:001:0791 (т. 1, а.с. 85-86).
Відповідно до листа Виконавчого комітету Немирівської міської ради №03-34-1089 від 19.05.2023 року: на території Немирівської міської територіальної громади у користуванні відповідача знаходяться на умовах оренди земельні ділянки:
- площею 16,6737 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0621, згідно з договором оренди землі №874 від 20.12.2019 року орендна плата становить 50156,36 грн в рік;
- площею 1,5349 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0799, згідно з договором оренди землі №5 від 01.09.2019 року орендна плата становить 3865,31 грн в рік;
- площею 1,8632 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0791, згідно з договором оренди землі №2 від 01.10.2018 року орендна плата становить 7057,35 грн в рік;
- площею 1,5106 та з кадастровим номером 0523085900:01:001:0788, згідно з договором оренди землі №4 від 01.10.2018 року орендна плата становить 7057,35 грн в рік;
- площею 1,6676 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0792, згідно з договором оренди землі №1 від 01.10.2018 року орендна плата становить 7057,35 грн в рік;
- площею 2,1543 га з кадастровим номером 0523085400:01:001:0957, згідно з договором оренди землі від 28.07.2020 року орендна плата становить 13011,43 грн в рік;
- площею 3,8179 га з кадастровим номером 0523085400:01:001:0995, згідно з договором оренди землі від 28.07.2020 року орендна плата становить 26533,81 грн в рік;
- площею 2,6100 га з кадастровим номером 0523085400:01:001:0994, згідно з договором оренди землі від 28.07.2020 року орендна плата становить 18575,03 грн в рік;
- площею 1,500 га з кадастровим номером 0523084000:06:002:0984, згідно з договором оренди землі від 31.01.2020 року орендна плата становить 68394,49 грн в рік;
- площею 3,4738 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0802, згідно з договором оренди землі №530 від 29.09.2020 року орендна плата становить 57007,05 грн в рік;
- площею 3,2196 га з кадастровим номером 0523085400:01:001:1004, згідно з договором оренди землі №1 від 06.05.2021 року орендна плата становить 62069,79 грн в рік (т. 1, а.с. 35-39).
Згідно інформації фінансового управління Немирівської міської ради від 30.10.2023 року № 03-22/6/2, а саме згідно довідки про рух коштів 17.03.2023 року ФГ "Надбужанське-С" сплатило грошові кошти в сумі 69 820,00 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік), 11.05.2023 року в сумі 8 400,00 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік), 08.06.2023 року в сумі 5 080,00 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік).
14.12.2023 року Немирівською окружною прокуратурою на адресу позивача надіслано лист № 54-5135вих-23 з вимогою повідомити чи заплановано звернення Немирівською міською радою до суду про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
19.12.2023 року від Немирівської міської ради надійшов лист № 03-34-3145, в якому зазначено, що остання не планує звертатися до суду щодо розірвання договору оренди.
Визначаючись щодо процесуальних питань щодо права прокурора на звернення до суду в інтересах держави в особі Немирівської міської ради, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини четвертої статті 23 згаданого Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Наведеним правовим нормам кореспондують відповідні приписи частин четвертої, п'ятої статті 53 ГПК України.
Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).
У першому випадку прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).
Територіальна громада як суб'єкт права власності реалізує своє право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, Немирівська міська рада як представницький орган та розпорядник земель комунальної власності має право звернутися із позовом про розірвання договору оренди.
Водночас у разі порушення інтересів держави або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор може звернутися з таким позовом в інтересах держави в особі орендодавця за умови належного обґрунтування підстав для представництва.
Відповідно до статті 55 ГПК України якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (власниками), учасником (учасниками), акціонером (акціонерами) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави (частина четверта). Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті (частина п'ята).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зазначила, що у перелічених у статті 55 ГПК України випадках йдеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову.
Отже, якщо компетентний орган підтримав позов, пред'явлений прокурором в інтересах держави, це не може бути беззаперечним підтвердженням того, що інтереси держави не потребують захисту. Цей факт актуальності захисту інтересів держави підлягає з'ясуванню з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, за наслідками оцінки наданих учасниками справи доказів.
На думку прокурора, задоволення позову про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки відповідає інтересам держави, оскільки через невиконання відповідачем договорів оренди бюджет територіальної громади не отримував своєчасно і в належному розмірі плати за оренду землі, що своєю чергою створювало перешкоди згаданому суб'єкту владних повноважень для реалізації соціально-економічного розвитку громади, оскільки плата за землю є одним з основних джерел доходу місцевого бюджету.
14 грудня 2023 року керівник Немирівської окружної прокуратури звернувся до позивача з листом №54-5135вих-23, яким повідомив, що Немирівською окружною прокуратурою здійснюється вивчення стану додержання вимог законодавства щодо використання земельних ділянок на території Немирівської об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. У цьому листі прокурор, посилаючись на інформацію ГУ ДПС у Вінницькій області, зазначає про систематичне невиконання Орендарем обов'язків, передбачених статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" №161-XIV від 06 жовтня 1998 року та умовами Договору в частині сплати орендної плати за використання земельної ділянки. В зв'язку з наведеним просив Немирівську міську раду повідомити чи планує вона звернутися до суду з позовною заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 28 липня 2020 року та зобов'язання ФГ "Надбужанське-С" повернути земельну ділянку.
У матеріалах справи наявний лист Немирівської міської ради №03-34-3145 від 19 грудня 2023 року, якою у відповідь повідомлено керівника Немирівської окружної прокуратури, що Немирівська міська рада не планує звертатись до суду щодо розірвання Договору
Тобто, прокурором направлено до Немирівської міської ради запит щодо звернення до суду з вимогами про розірвання договору оренди, отримавши відповідь, повідомлено орган місцевого самоврядування про намір звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, прокурором дотримано процесуального порядку подачі відповідного позову.
Немирівською міською радою подано заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
В силу ч.ч. 1-3, 5 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і його відмову прийнято судом.
Згідно із статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.
Разом з тим, відповідно ч. 5 ст. 55 ГПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
Суд зауважує, що положення ч. 5 ст. 55 ГПК України є спеціальними по відношенню до загальних правил відмови від позову, котрі врегульовані ст. 191 ГПК України.
Оскільки на виконання вимог ч. 5 ст. 55 ГПК України прокурором у судовому засіданні підтримано позов і продовження розгляду справи по суті, у суду відсутні підстави для застосування вимог ст. 191 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 06.03.2025 року відмовлено у задоволенні заяви Немирівської міської ради про відмову від позову та закриття провадження у справі.
Тому, судом здійснено розгляд справи по суті.
Щодо розгляду предмету позову в частині вимог прокурора про розірвання договору оренди землі, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України правила цього Кодексу застосовуються, зокрема й до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Одним із видів використання природних ресурсів є використання земель, зокрема й на підставі права оренди землі. Отже, за правилами частини першої статті 9 Цивільного кодексу України правила цього Кодексу застосовуються до регулювання земельних відносин лише у випадках, коли такі відносини не врегульовані "іншими актами законодавства", до яких відносяться Земельний кодекс України, Закон України "Про оренду землі" та інші законодавчі акти з питань регулювання земельних відносин.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 Цивільного кодексу України).
Правилами частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
За загальним правилом частини першої статті 651 Цивільного кодексу України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другої статті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.
З огляду на наведені правила абзацу першого частини другої статті 651 Цивільного кодексу України як цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів (зокрема, окремі правила статті 141 Земельного кодексу України, застосовні до догорів оренди землі).
Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України "Про оренду землі", а також статті 141 Земельного кодексу України, пункт "д" частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Тож функціональним призначенням Цивільного кодексу України у врегулюванні спірних відносин є деталізація та диференціація факту систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Ця деталізація та диференціація здійснюється відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Водночас істотним, відповідно до цієї норми права, є таке порушення стороною договору його умов, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Потреба деталізації та диференціації систематичної несплати орендної плати під час застосування пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України обумовлена надзвичайно узагальненим формулюванням категорії "систематична несплата земельного податку або орендної плати" як однієї з підстав припинення права оренди землі.
Оскільки на практиці така систематична несплата може бути повною або частковою (недоплата), то законодавець врегулював відносини оренди землі з огляду на те, що специфічні підстави припинення права оренди землі, зокрема за систематичну повну несплату орендної плати за землю, визначені відповідними нормами Земельного кодексу України, а нормами Цивільного кодексу України надається можливість додаткової оцінки саме часткової несплати (недоплати) орендної плати за землю та її кваліфікації як істотного порушення договору в контексті з'ясування наявності підстав для його розірвання.
До того ж потрібно враховувати, що коли норма закону закінчується словами "якщо інше не встановлено законом або договором" (або інше подібне формулювання), як от в частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, то це означає, що правила спеціального закону або домовленість сторін договору можуть скасувати дію відповідної загальної правової норми шляхом запровадження іншого правила поведінки, розрахованого на ту ж саму фактичну ситуацію, на яку була розрахована така норма.
Утім, у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України використано дещо іншу формулу закінчення "та в інших випадках", що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене - спеціальним законодавством або домовленістю сторін.
З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України (систематична несплата орендної плати), та правила частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт (абзац п'ятий частини першої статті 24 Закону України "Про оренду землі").
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт (частина друга статті 25 Закону України "Про оренду землі").
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати.
У пункті 76 постанови від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі №277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня 2024 року у справі №629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі №922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі №906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі №917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі №922/1165/23 та інші).
Щодо поняття "несплата", вжите у пункті "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.
Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття "несплата" та "недоплата" не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова "несплата", можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати.
До того ж потрібно враховувати, що розмір недоплати може варіюватися орієнтовно від 1% до 99% суми належної орендної плати, що не може не впливати на ступінь порушення прав власника землі та оцінку істотності такого порушення.
Протилежне розуміння, а саме якщо вважати підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, зокрема й сплату орендної плати не в повному обсязі (часткове виконання зобов'язання), навряд чи буде справедливим та розумним, оскільки під дію цієї спеціальної норми права підпадатимуть і незначні (неістотні) порушення, наприклад систематична недоплата 1,00 грн зі 10 000,00 грн орендної плати.
За таких обставин суди будуть змушені на підставі пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України розривати договори оренди землі всупереч принципу збереження договору.
Цей підхід надасть можливість орендодавцю вимагати розірвання договору оренди землі в тому разі, коли несплата орендної плати є частковою та зумовлена, зокрема, виникненням спору між сторонами з приводу порядку нарахування та розміру орендних платежів. Таке тлумачення норм права порушуватиме баланс інтересів сторін у договірних відносинах, надавши власнику землі більше переваг у порівнянні з її орендарем.
Потрібно враховувати, що правова природа відносин оренди землі, яка зазвичай передбачає тривале використання такого об'єкта цивільних прав і сталість таких відносин, відповідає інтересам цивільного обігу загалом. Ба більше, використання земельної ділянки завжди пов'язане з неодмінними витратами орендаря на її утримання відповідно до цільового призначення цієї ділянки.
Якщо дотримуватися згаданого протилежного підходу, то договір буде під постійною загрозою його розірвання, що порушить принцип сталості відносин з використання землі, що своєю чергою стимулюватиме орендаря ставитися до орендованої земельної ділянки у споживацький спосіб, не дбати про неї, не вкладати кошти у покращення чи належне утримання такого особливого виду майна, тобто призведе до того, що орендар не буде обирати таку поведінку, яка більшою мірою відповідала б ознакам доброго господаря стосовно орендованої ним землі.
Тож підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 Цивільного кодексу України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
В свою чергу, відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.
Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.
У відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 Цивільного кодексу України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 Цивільного кодексу України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 Цивільного кодексу України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.
У пункті 96 постанови від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, а загальне правило частини другої статті 651 Цивільного кодексу України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.
Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.
Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3% річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.
Відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У висновках викладених у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №908/1879/17, наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Сторонами в п. 11 Договору оренди №2 від 01.10.2018 року узгоджено, що орендна плата вноситься у такі строки щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, що становить 588,11 грн на рахунок Орендодавця не пізніше 30 числа наступного місяця за звітним.
Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7 057,35 в рік, земельний податок 588,11 грн в рік (пункт 9 Договору).
Пунктом 38 Договору сторони узгодили, що його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до положень пункту 259.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Статтею 288.4. Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Враховуючи проведення державної реєстрації договору 30.10.2018 року, починаючи з 01.12.2018 року у відповідача виникли грошові зобов'язання зі сплати орендної плати за перший місяць оренди.
Зі спливом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у відповідача щомісяця виникали відповідні грошові зобов'язання.
Приписами підпункту 11 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №227 від 06 березня 2019 року, визначено, що ДПС відповідно до покладених на неї завдань забезпечує ведення обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску.
На основі досліджених судом доказів, інформації ГУ ДПС у Вінницькій області № 1018/5/02-32-04-11-12 від 24.01.2023 року за ФГ "Надбужанське-С" рахується заборгованість в сумі 221 758,97 грн.
Відповідно до інформації Немирівської міської ради від 03.05.2023 року № 03- 34-967 вбачається, в ФГ "Надбужанське-С" рахується заборгованість в сумі 262 818,92 грн.
24.05.2023 року Немирівською міською радою на адресу відповідача направлено претензію № 03-34-1125 щодо сплати заборгованості.
Згідно до листа Г'У ДПС у Вінницькій області № 8756/5/02-32-13-09-14 від 22.06.2023 року в ФГ "Надбужанське-С" рахується заборгованість в сумі 390 614,13 грн.
Станом на 18.08.2023 року відповідно до листа ГУ ДПС у Вінницькій області № 11600/5/02-32-13-09-14 від 18.08.2023 року в ФГ "Надбужанське-С" рахується заборгованість в сумі 469 178,45 грн.
Відповідно до інформації Немирівської міської ради від 01.09.2023 року № 03-34-2167 вбачається, у ФГ "Надбужанське-С" рахується заборгованість в сумі 360 218,84 грн (погашення відбулось внаслідок сплати заборгованості, яка виникла у 2022 році).
Станом на 01.11.2023 року відповідно до листа ГУ ДПС у Вінницькій області № 15589/5/02-32-04-02-17 від 20.11.2023 у ФГ "Надбужанське-С" рахується заборгованість в сумі 415 658,8 грн.
Станом на 27.11.2023 року відповідно до листа ГУ ДПС у Вінницькій області № 15946/5/02-32-13-09-14 від 27.11.2023 у ФГ "Нажбужанське-С" рахується заборгованість в сумі 599 030,22 грн.
Відповідно до інформації фінансового управління Немирівської міської ради від 30.10.2023 року № 03-22/6/2, а саме згідно довідки про рух коштів 17.03.2023 року ФГ "Надбужанське-С" сплатило грошові кошти в сумі 69 820,00 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік), 11.05.2023 року в сумі 8 400,00 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік), 08.06.2023 року в сумі 5 080,00 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік) (т. 1 а.с. 23-81).
ФГ «Надбужанське-С» згідно Податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) було нараховано орендну плату за 2022 та 2023 роки на ділянки, що знаходяться в Немирівському районі Вінницької області, в загальній сумі 789 423,08 грн, а саме: за 2022 рік в сумі 394 711,54 грн; за 2023 рік в сумі 394 711,54 грн.
Протягом 2022 - 2023 років Господарством було сплачено орендну плату з юридичних осіб за 2022-2023 роки в загальній сумі 823 168,29 грн, а саме: 10.02.2022 на суму 31 406,16 грн; 05.04.2022 - на суму 50 700,00 грн; 05.05.2022 - на суму 27 719,00 грн; 17.03.2023 - на суму 69 820,00 грн; 11.05.2023 - на суму 8 400,00 грн; 08.06.2023 - на суму 5 080,00 грн; 20.12.2023 - на суму 150 000,00 грн; 22.12.2023 - на суму 511 449,29 грн (т. 1 а.с. 66, 67, т. 2 а.с. 114-126).
Відсутність заборгованості по орендній платі (в тому числі, за земельну ділянку з кадастровим номером 0523085900:01:001:0791 площею 1,8632 га) станом на 26.12.2023 року підтверджується листом ГУ ДПС у Вінницькій області №42627/6/02*32-04-11-18 від 26.12.2023 року (т. 1 а.с. 140).
Таким чином, відповідач не заперечував обставини систематичної не сплати орендних платежів.
За наявними у справі доказами оренда плата перераховувалась за усі орендовані ділянки у сукупності без визначення розміру платежів по кожній окремо ділянці.
Судом відхиляються доводи відповідача з приводу не зазначення прокурором заборгованості окремо договором №2 від 01.10.2018 року, оскільки облік надходжень по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється в цілому по інтегрованій картці платника по КОАТУУ без розмежування та відповідного обліку надходжень окремо по кожній земельній ділянці з зазначенням кадастрового номеру.
Водночас, матеріалами справи доведено, а відповідачем не спростовано, що лише в грудні 2023 року відповідач повністю сплатив заборгованість за попередні періоди.
Тому факт заборгованості по орендній платі підтверджено матеріалами справи, в тому числі і за зобов'язаннями за укладеним договором, а також власними пояснення відповідача і наданими доказами (т. 2 а.с. 110-126).
З огляду на долучені до справи докази за період з жовтня 2018 по грудень 2021 рр. орендні платежі почали надходити лише 10.02.2022 року; за лютий 2022 року - 05.04.2022; з червня 2022 по січень 2023 рр. - лише у березні 2023 року; червня 2023 по жовтень 2023 рр. - у грудні 2023 року.
Таким чином, за визначені судом період орендних платежів повністю прострочено оплату за 29 місяців оренди, оплата надходила з істотними порушеннями строків розрахунку, що становить систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки та підпадає під дію пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України.
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову через сплату заборгованості за орендною платою до моменту подачі позову, з огляду на наступне.
У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №923/826/18, від 23 березня 2021 року у справі №922/2754/19, від 20 грудня 2022 року у справі №914/1688/21, від 16 квітня 2024 року у справі №924/617/22, від 30 квітня 2024 року у справі №903/775/23, від 20 червня 2019 року у справі №383/708/16-ц зроблено висновки про те, що самий лише факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи сплачена заборгованість після звернення позивача з позовом про розірвання договору.
Велика Палата Верховного Суду у пунктів 99 постанови від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 погодилася з наведеними правовими висновками касаційних судів у складі Верховного Суду про те, що факт погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позову про розірвання договору оренди.
Сплата орендарем заборгованості з орендної плати має правове значення, якщо до моменту сплати заборгованості орендодавець звернувся з позовом про стягнення такої заборгованості. Водночас подальше погашення заборгованості - невчасно сплаченої орендної плати не спростовує факт несплати орендарем орендної плати та не впливає на можливість пред'явлення і задоволення судом позову про розірвання договору.
Отже, той факт, що на момент розгляду справи орендар погасив заборгованість за орендною платою, не впливає на право орендодавця вимагати розірвання договору як на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).
У контексті частини другої статті 651 Цивільного кодексу України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред'явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати.
Крім того, судом відхиляються доводи відповідача про нерелевантність висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23, оскільки такі доводи ґрунтуються на помилковому, власному тлумаченні обставин двох справ.
Верховний Суд зазначив, що подібність правовідносин оцінюється за критеріями, викладеними у правових позиціях Великої Палати та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду: суб'єктний склад: тотожність сторін спору, об'єкт і предмет: схожість предмета правового регулювання, зміст правовідносин: права й обов'язки учасників; спільність умов застосування норм права (час, місце, підстави виникнення, зміни або припинення правовідносин); аналогічність обставин кожної справи (Постанови Верховного Суду у справах № 910/17999/16, № 925/3/7, № 910/24257/16.
З огляду на підстави виникнення, предмет спірних правовідносин щодо оцінки істотності порушення строків внесення орендної плати, ознак систематичного порушення зобов'язань, суд вважає застосовними при вирішенні цієї справи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23.
Також суд критично оцінює надані ФГ "Надбужанське-С" копії постанов приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області про арешт коштів боржника, які винесені в межах виконавчих проваджень №70423551 від 25 листопада 2022 року, №72685065 від 05 вересня 2023 року, №72684558 від 05 вересня 2023 року (т. 2 а.с. 127-129), на підтвердження обставин неможливості сплати орендної плати.
Оскільки, дія відповідних постанов не перешкоджала ФГ "Надбужанське-С" здійснювати оплати за оренду земельних ділянок 17.03.2023; 11.05.2023; 08.06.2023; 20.12.2023; 22.12.2023.
В силу ст. 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Тому, недобросовісна поведінка відповідача у правовідносинах з третіми особами не може звільняти особу від виконання зобов'язань перед контрагентом, в тому числі зі сплати орендних платежів за спірну земельну ділянку.
З урахування викладених вище мотивів, позовні вимоги про розірвання Договору оренди землі №2 від 01.10.2018 року земельної ділянки з кадастровим номером 0523085900:01:001:0791 площею 1,8632 га підлягають задоволенню.
З приводу позовних вимог про повернення земельної ділянки шляхом підписання акта приймання-передачі, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у статті 34 Закону України "Про оренду землі". Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Аналогічні положення містяться у статті 785 Цивільного кодексу України відповідно до якої у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 38 Договору сторони узгодили, що його дія припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 21 Договору сторонами встановлено, що після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Згідно із частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Тож за наявності правових підстав для розірвання договору оренди неодмінним є обов'язок орендаря повернути земельну ділянки, що була у його користуванні.
Враховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі та перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні ФГ "Надбужанське-С", ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй земельної ділянки площею 1,8632 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0791 шляхом підписання акту приймання-передачі.
Відносно посилань відповідача на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, суд зазначає наступне.
За практикою Європейського суду з прав людини наведене правило застосовне не тільки для захисту інтересів власника майна, а й його правомірного володільця, яким у спірних правовідносинах є відповідач - орендар.
У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, які потрібно оцінити, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.
Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, у визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Оцінюючи зазначені критерії в контексті обставин цієї справи, колегія суддів враховує, що підставою позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Немирівської міської ради було те, що орендар належно та добросовісно не виконував свої обов'язки, визначені договором оренди, хоча, укладаючи договір оренди землі, відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату в установленому розмірі та у строк, передбачений умовами договору, а також був обізнаний з негативними для нього наслідками в разі порушення ним зобов'язань.
Розірвання договору та повернення у власність територіальної громади земельної ділянки у випадку встановлення протиправної поведінки самого орендаря здійснюється на підставі закону та укладеного з ним договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів у тому, щоб така передача в оренду землі сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об'єктів комунальної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень органів місцевого самоврядування. Також задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив систематичне неналежне виконання договірних зобов'язань у повному обсязі, як-от: двічі не сплачував орендну плату у повному розмірі.
Подібні висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 918/119/21.
З огляду на характер спірних правовідносин, обставини недобросовісного виконання умов договору саме орендарем, суд вважає помилковими доводи ФГ "Надбужанське-С" відносно недотримання критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
За вказаних обставин у сукупності, позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
Тому, судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову слід віднести на відповідача повністю, в сумі 6 056,00 грн.
Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України на відповідача підлягають віднесенню судові витрати за подачу прокурором апеляційної скарги в сумі 3 028,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати Договір оренди землі №2 від 01.10.2018 року, укладений між Немирівською міською радою (вул. Соборна, 26, м. Немирів, Вінницький район, Вінницька область, 22800; код - 03772619) та Фермерським господарством "Надбужанське-С" (с. Стрільчинці, Вінницький район, Вінницька область, 22843; код - 39455399) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0523085900:01:001:0791 площею 1,8632 га.
3. Зобов'язати Фермерське господарство "Надбужанське-С" (с. Стрільчинці, Вінницький район, Вінницька область, 22843; код - 39455399) повернути Немирівській міській раді (вул. Соборна, 26, м. Немирів, Вінницький район, Вінницька область, 22800; код - 03772619) земельну ділянку з кадастровим номером 0523085900:01:001:0791 площею 1,8632 га, передану в оренду на підставі Договору оренди землі №2 від 01.10.2018 шляхом підписання акту приймання-передачі з Немирівською міською радою.
4. Стягнути з Фермерського господарства "Надбужанське-С" (с. Стрільчинці, Вінницький район, Вінницька область, 22843; код - 39455399) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА 568201720343110002000003988) судові витрати зі сплати судового бору за подачу позову в сумі 6 056,00 грн та 3 028,00 грн судових витрат за подачу апеляційної скарги у справі №902/1599/23.
5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення, та за електронними адресами: прокурору - nemyrivprok02@gmail.com, позивачу - nemyrivotg@gmail.com, inbox@nemyriv-mrada.gov.ua; ІНФОРМАЦІЯ_2, представнику відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено 18 квітня 2025 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - прокурору (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область, 22800)
3 - позивачу (вул. Соборна, 26, м. Немирів, Вінницька область, 22800)
4 - відповідачу (с. Стрільчинці, Вінницький район, Вінницька область, 22843)