18.04.2025 м.Дніпро Справа № 908/3254/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач)
перевіривши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Бакштеєвої Ірини Олегівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 (повний текст рішення складено та підписано 05.03.2025, суддя Горохов І.С.) у справі № 908/3254/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сігма", 69032, м.Запоріжжя, вул. Виборзька, буд. 8
до відповідача Фізичної особи - підприємця Бакштеєвої Ірини Олегівни, АДРЕСА_1
про стягнення коштів,
В грудні 2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сігма" до відповідача Фізичної особи - підприємця Бакштеєвої Ірини Олегівни про стягнення заборгованості за договорами про експлуатацію обладнання № 3000348138_2024.07.22 від 22.07.2024 (18 200,00 грн), № 3000342374_2024.07.04 від 04.07.2024 (22 500,00 грн), № 3000356127_2024.07.04 від 04.07.2024 (37 140,75 грн), № _2024.07.04 від 04.07.2024 (182 000,00 грн) на загальну суму 259 840,75 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025, позов задоволено повністю.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Бакштеєвої Ірини Олегівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сігма" (69032, м. Запоріжжя, вул. Виборзька, буд. 8; реєстраційний код юридичної особи 32006396) вартість неповернутого обладнання: за договором про експлуатацію обладнання № 3000348138_2024.07.22 від 22.07.2024 на суму 18 200,00 грн (вісімнадцять тисяч двісті гривень 00 коп.), за договором про експлуатацію обладнання № 3000342374_2024.07.04 від 04.07.2024 на суму 22 500,00 грн (двадцять дві тисячі п'ятсот гривень 00 коп.), за договором про експлуатацію обладнання № 3000356127_2024.07.04 від 04.07.2024 на суму 37 140,75 грн (тридцять сім тисяч сто сорок гривень 75 коп.) та за договором про експлуатацію обладнання № _2024.07.04 від 04.07.2024 на суму 182 000,00 грн (сто вісімдесят дві тисячі гривень 00 коп.).
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Бакштеєвої Ірини Олегівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Сігма" (69032, м. Запоріжжя, вул. Виборзька, буд. 8; реєстраційний код юридичної особи 32006396) судовий збір в сумі 3 897,61 грн (три тисячі вісімсот дев'яносто сім гривень 61 коп.).
Не погодившись з рішенням суду, засобами поштового зв'язку, Фізична особа - підприємець Бакштеєва Ірина Олегівна, звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 24.02.2025; поновити скаржнику строк на подання апеляційної скарги, у зв'язку з тим, що участь у справі не приймала, про наявність рішення дізналась випадково, коли їй в Дії прийшло це рішення.
Згідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддямивід 07.04.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/112/25. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/112/25.
17.04.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.
Згідно п. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; 2) докази сплати судового збору; 3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано до скарги доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі. В додатках не значиться.
Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній на дату звернення з цією апеляційною скаргою, при зверненні до господарського суду встановлені ставки судового збору в таких розмірах:
- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги;
- за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч.4 ст.6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
З огляду на те, що позов містить вимоги майнового характеру, розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку становить 5846,41 грн (259840.75х1.5%=3897.61х150%=5846.41).
Скаржником не додано до скарги доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення та перевіривши матеріали справи, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи (ч. 1 ст.17 ГПК України). Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (п.п. 2, 8, 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Апеляційний перегляд судових рішень урегульованого нормами глави 1 розділу IV ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Крім того, відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.
Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ч. 2 ст. 256 ГПК України. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
При цьому, ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Таким чином, у кожному випадку, суд, з врахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Скаржником/ФОП Бакштеєвою Іриною Олегівною заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, оскільки участь у справі не приймала, про наявність рішення дізналась випадково, коли їй в Дії прийшло це рішення.
Матеріалами справи встановлено, що 24.02.2025 судом першої інстанції, без повідомлення (виклику) сторін прийнято рішення у даній справі; повний текст рішення складено 05.03.2025. Згідно довідок ГСЗ, зазначене рішення доставлено до електронного кабінету ТОВ "Торговий будинок "Сігма" у підсистемі ЄСІТС Електронний суд 05.03.2025 о 22:35 та на електронну адресу ФОП Бакштеєва Ірина Олегівна ІНФОРМАЦІЯ_1 06.03.2025 (а.с. 80-81)
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду від 24.02.2025 є таким, що отримане відповідачем 06.03.2025.
Відтак, останній день звернення з апеляційною скаргою припадає на 26.03.2025.
Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 року у справі № 908/3254/24, подана - 05.04.2025 року (за даними Укрпошти на конверті).
Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.
Апеляційний суд, розглянувши наведене обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції вжито всі заходи для повідомлення відповідача/скаржника про розгляд даної справи. Так, відповідно до довідки про доставку електронного листа, ухвала суду від 24.12.2024 (про прийняття позовної заяви та відкриття провадження) у справі № 908/3254/24 доставлена на електронну адресу відповідача (e-mail: irinabaksteeva@gmail.com) 03.01.2025. (а.с. 58) До речі, поштове відправлення (копія ухвали ГСЗ від 24.12.2024) надіслане на адресу: 69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, б. 64, кв. 6, повернулось до суду не врученим відповідачеві з позначкою підприємства зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 64-66)
У подальшому, уповноваженому представнику відповідача адвокату Левицькій Ю.В. за її заявою був наданий доступ до матеріалів справи № 908/3254/24 в підсистемі "Елекронний суд" 09.01.2025. (а.с 59,61,63)
Додатково, судом здійснено повідомлення про розгляд справи через оприлюднення на офіційному вебсайті Судової влади України ухвали суду від 24.12.2024. Оприлюднення ухвали здійснене 14.01.2025. (а.с. 68-70)
17.02.2025 від представника відповідача до ГСЗ надійшло клопотання, яким просить, зокрема, провести процедуру врегулювання спору за участю судді, шляхом проведення закритих нарад окремо з позивачем та відповідачем, а також закритої спільної наради з позивачем та відповідачем. (а.с71-72)
Отже відповідач був обізнаний про те, що в провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває судова справа № 908/3254/24.
Верховний Суд у постановах від 21.02.2018р. у справі №2103/490/2012 та від 08.04.2021р. у справі №910/3154/20 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує висновок Європейського суду з прав людини, викладений у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з яким сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в Єдиний державний реєстр судових рішень повний текст рішення надіслано судом 05.03.2025 та зареєстровано 05.03.2025, забезпечено надання загального доступу 06.03.2025 року. Тобто, із вказаної дати будь-яка особа, в тому числі і апелянт, мала можливість ознайомитись з текстом даного судового рішення.
Копію оскаржуваного рішення у даній справі, направлялась судом на електронну адресу, зокрема, ФОП Бакштеєва Ірина Олегівна - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.81) та в електронний кабінет представника відповідача Левицькій Ю.В. - 05.03.2025 о 22:35 та на поштову адресу відповідача: АДРЕСА_1 , проте були повернуті за зворотною адресою, з відміткою УДППЗ "Укрпошта" - "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 83-88).
При цьому, слід зазначити, що дану адресу Апелянт зазначає і в апеляційній скарзі.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку із позначками, зокрема, "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній", тощо, з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.09.2021р. у справі №910/20604/20 та від 14.09.2021р. у справі №909/548/16.
З огляду на вищевикладене, враховуючи виконання судом обов'язку щодо надсилання копії ухвали про відкриття провадження у справі та рішення господарського суду у даній справі за належною адресою, а також невідкладне розміщення зазначених ухвали та рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, судом першої інстанції дотримані вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення Відповідача про рух справи.
Сам лише факт не отримання Апелянтом кореспонденції, яку суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною, оскільки вказане зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2018р. у справі № 904/9904/17.
Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 2 ст. 13 ГПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.
Частиною 2 ст. 13 ГПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Отже, можливість отримати копію судового рішення або ознайомитися з ним у Єдиному державному реєстрі судових рішень залежала виключно від волевиявлення особи.
Також апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити заявнику на наступних положеннях.
За змістом ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому із правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "…право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".
Апеляційний суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України зазначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Апеляційний суд вважає наведені апелянтом обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необґрунтованими, а тому недостатніми для визнання їх поважними.
Апеляційний суд, також враховує, що згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (п.п. 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 р., п.п. 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього Кодексу.
За таких обставин, дійшовши висновку про неповажність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, головуючий суддя приходить до висновку про надання скаржнику можливості зазначити інші підстави для поновлення цього строку.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд констатує, що Відповідачем/ФОП Бакштеєвою Іриною Олегівною у клопотанні не наведено жодної поважної обставини з посиланням на відповідні докази, які б свідчили про об'єктивну неможливість у строк, встановлений ст. 256 ГПК України подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, оскільки можливість сторони в розумні інтервали часу з дня постановлення рішення господарського суду від 24.02.2025 звернутись до суду, в тому числі і для отримання копії судового рішення, залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, якою він вчасно не скористався.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про небхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання апелянту строку для можливості подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів.
При цьому, суд звертає увагу, що за положеннями п. 4 ч.1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід залишити без руху для надання скаржнику можливості усунути її недоліки.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 258, 259, 260 ГПК України, апеляційний господарський суд,
Визнати неповажними наведені Фізичною особою - підприємцем Бакштеєвою Іриною Олегівною, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Бакштеєвої Ірини Олегівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справі № 908/3254/24.
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Бакштеєвої Ірини Олегівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справі № 908/3254/24 - залишити без руху.
Скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити; надати докази на обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі та в клопотанні про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справі №908/3254/24 - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
До уваги учасників судового процесу!
Згідно з новою редакцією ч.ч. п'ятої - дев'ятої ст. 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023р. відповідно до Закону України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС в обов'язковому порядку.
Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Разом з цим, суд вручає будь-які документи особі, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС, у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Такі учасники справи також мають можливість ознайомитись з матеріалами справи через ЄСІТС.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Суддя О.В. Чус