14 квітня 2025 року м. Харків Справа №922/3068/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників у режимі відеоконференції:
позивача - Заболотний А.М. (адвокат), довіреність №2-783д від 25.12.2024 року, свідоцтво ПТ№2342 від 09.10.2018 року;
відповідача - Селіванов М.В. (адвокат), ордер серія АХ№1085004 від 10.01.2022 року, свідоцтво №1976 від 24.02.2016 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (вх.№603Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.03.2025 року у справі №922/3068/24,
за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м.Київ, вул. Кудрявська, 26/28; код ЄДРПОУ: 30019775),
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Восток» (63011, Харківська обл., Богодухівський (Валківський) р-н, смт. Старий Мерчик, вул. Театральна, 8-Б; код ЄДРПОУ: 40155319),
про стягнення заборгованості,-
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.03.2025 року (повний текст складено 10.03.2025 року, суддя Пономаренко Т.О.) заяву (вх.№4163 від 17.02.2025 року) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Восток» Селіванова Максима Володимировича про відстрочення виконання судового рішення задоволено.
Ухвалено відстрочити виконання судового рішення від 05.11.2024 року по справі №922/3068/24 про стягнення з ТОВ «Агрохолдинг Восток» на користь АТ «Укргазвидобування» грошових коштів у ВП№76819101 до 30.09.2025 року.
Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Господарського суду Харківської області по справі №922/3068/24 від 05.03.2025 року скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення у даній справі відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що задовольняючи заяву боржника про відстрочення виконання рішення, суд не взяв до уваги заперечення позивача щодо відсутності достатніх доказів неможливості виконання рішення боржником та наявність вини відповідача у виникненні спору. Позивач зазначає, що у боржника наявні кошти та майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення залишку боргу за рішенням Господарського суду Харківської області від 05.11.2024 року у справі №922/3068/24.
Скаржник вказує, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач має можливість проводити розрахунки з позивачем; несплата відповідачем заборгованості за господарськими зобов'язаннями перед позивачем набула системного та довготривалого характеру, а його скрутне фінансове становище не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення. При цьому фінансові ускладнення не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ боржника є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.
Апелянт наполягає на тому, що надаючи відстрочення виконання рішення, суд першої інстанції таким чином переклав ризики господарської діяльності боржника на АТ «Укргазвидобування», що порушує баланс інтересів сторін та надає боржнику привілейовані умови, що є порушенням ст. 96 Цивільного кодексу України та ст. 42 Господарського кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.03.2025 року у справі №922/3068/24. Встановлено відповідачу строк протягом якого він має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3068/24.
Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи засобами електронного зв'язку до електронного кабінету користувача і доставлена їм 19.03.2025 року.
25.03.2025 року матеріали справи №922/3068/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№4119 від 01.04.2025 року), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Аргументуючи свою позицію по справі, відповідач (боржник) зазначив, що при розгляді заяви про відстрочення виконання рішення суд першої інстанції встановив наявність виключних обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення, а саме: сезонність господарської діяльності; накладення арешту на все майно боржника, включаючи сільськогосподарську техніку; наявність реальної перспективи погашення заборгованості після збору врожаю; часткове виконання рішення; збереження фінансової стабільності та платоспроможності підприємства. На думку відповідача ухвала Господарського суду Харківської області від 05.03.2025 року є законною та обґрунтованою, оскільки суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.331 Господарського процесуального кодексу України, правильно визначив баланс інтересів сторін та врахував усі суттєві обставини, включаючи воєнний стан в Україні.
У судовому засіданні 14.04.2025 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягала на її задоволенні. Представник відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.11.2024 року позов Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Восток» про стягнення заборгованості задоволено. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Восток» на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» заборгованість з орендної плати по договору оренди комплексного об'єкту №4/М-о від 19.07.2021 року за вересень-грудень 2023 року в сумі 3904,40 грн, заборгованість з відшкодування витрат за жовтень-грудень 2023 року по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна №4/М-в від 19.07.2021 року в сумі 109013,62 грн, заборгованість з відшкодування сплаченого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІI-IV квартали 2023 року в сумі 154009,52 грн, пеню в сумі 16535,21 грн, 3% річних в сумі 1732,93 грн, інфляційні втрати в сумі 4947,62 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3481,72 грн.
Після набрання рішенням законної сили 26.11.2024 року судом видано відповідний наказ.
20.01.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Крайчинським Сергієм Станіславовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№76819101 по виконанню судового наказу №922/3068/24, виданого 26.11.2024 року Господарським судом Харківської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Восток» на користь АТ «Укргазвидобування» грошових коштів у розмірі 293625,02 грн.
17.02.2025 року від боржника надійшла заява про відстрочку виконання рішення, в якій заявник просив суд відстрочити виконання судового рішення від 05.11.2024 по справі №922/3068/24 про стягнення з ТОВ «Агрохолдинг Восток» на користь АТ «Укргазвидобування» грошових коштів у ВП№76819101 до 30.09.2025 року.
В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на те, що наразі в проваджені приватного виконавця ВО м.Києва Крайчинського С.С. знаходиться зведене ВП із примусового виконання наказу №922/3068/24, виданого Господарським судом Харківської області 26.11.2024 року, наказу №922/2886/24, виданого Господарським судом Харківської області 19.12.2024 року, наказу №922/3032/24, виданого Господарським судом Харківської області 19.12.2024 року, де стягувачем виступає АТ «Укргазвидобування». Номери виконавчих проваджень, які входять до складу зведеного виконавчого провадження: 76819101, 76818040, 76818428. Загальна сума звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, в зведеному провадженні становить 3488185,02 грн. Постановою приватного виконавця ВО м.Києва Крайчинського С.С. від 20.01.2025 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт ВП№76818428 коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ТОВ «Агрохолдинг Восток» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 3488185,02 грн.
20.01.2025 року постановою приватного виконавця ВО м.Києва Крайчинського С.С. накладено арешт на все майно боржника ТОВ «Агрохолдинг Восток» у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, яка становить 3488185,02 грн.
Тобто, в порядку виконання судового рішення про стягнення коштів з боржника ТОВ «Агрохолдинг Восток» на користь стягувача АТ «Укргазвидобування» приватним виконавцем ВО м.Києва Крайчинським С.С. накладено арешти на кошти на рахунках ТОВ «Агрохолдинг Восток», а також арештоване усе рухоме та нерухоме майно боржника ТОВ «Агрохолдинг Восток», що в свою чергу позбавляє боржника можливості самостійно виконати рішення суду.
21.01.2025 року та 24.01.2025 року приватний виконавець ВО м.Києва Крайчинський С.С. в рамках зведеного виконавчого провадження частково виконав судове рішення за ВП№ 76819101 на суму орієнтовно 226900,77 грн (розраховано пропорційно в межах вимог трьох виконавчих проваджень).
У поданій заяві про відстрочення виконання рішення відповідач посилається на те, що ТОВ «Агрохолдинг Восток» буде мати можливість повністю виконати рішення суду та сплатити на користь стягувача АТ «Укргазвидобування» залишок грошових коштів, одразу після зібрання врожаю ранніх сортів пшениці у липні 2025 року, за який боржник очікує виручити 9237346,00 грн, задля чого боржник і звертається до суду з цією заявою про відстрочку виконання судового рішення у справі №922/3068/24 до 30.09.2025 року.
Крім того, відповідач зазначає про те, що діяльність боржника, ТОВ «Агрохолдинг Восток», є сезонною та пов'язана з організацією вирощування та виробництва високоякісної сільськогосподарської продукції, її переробку, реалізацію сільськогосподарської сировини, готової продукції юридичним та фізичним особам в Україні та за її межами. Оскільки відповідач, як і всі підприємства виробники сільськогосподарської продукції мають сезонний характер виробництва, тому підприємство не є виключенням і зараз знаходиться у складному фінансовому положенні так, як здійснюється лише перша частина виробничого циклу.
Відповідно до наказу генерального директора ТОВ «Агрохолдинг Восток» ОСОБА_1 від 19.09.2024 року за №1 на посівну кампанію 2025 року розподілено земельні ділянки для посіву сільськогосподарських культур в 2025 році: озима пшениця 417 га, соя 650 га, соняшник 1936 га та кукурудза 280 га.
Відповідно до довідки №12/02 від 12.02.2025 року, збір урожаю озимої пшениці, що засіяно на площі 417 га планується на липень-серпень 2025 року, збір урожаю соняшника, що засіяний на площі 1936 га планується на жовтень 2025 року, а збір урожаю кукурудзи та сої, засіяних на площах 280 га та 650 га відповідно, планується на жовтень-листопад 2025 року. При проведенні аналізу на схожість насіння та враховуючи погодні умови, прогнозовано зібрати 50 ц/га пшениці, валовий збір врожаю 2085,00 тон, середня ціна реалізації пшениці становить 8600,00 грн з ПДВ. Очікуваний дохід від продажу урожаю пшениці на загальну суму 17931000,00 грн з ПДВ. При проведенні аналізу на схожість насіння та враховуючи погодні умови, прогнозовано зібрати 22 ц/га соняшника, валовий збір врожаю 4259,20 тон. Середня ціна реалізації соняшника становить 26200,00 грн з ПДВ. Очікуваний дохід від продажу урожаю соняшника становить 111591040,00 грн з ПДВ. При проведенні аналізу на схожість насіння та враховуючи погодні умови, прогнозовано зібрати 65 ц/га кукурудзи, валовий збір врожаю 1820,00 тон. Середня ціна реалізації кукурудзи становить 8000,00 грн з ПДВ. Очікуваний дохід від продажу урожаю кукурудзи становить 14560000,00 грн з ПДВ. При проведенні аналізу на схожість насіння та враховуючи погодні умови, прогнозовано зібрати 20 ц/га сої, валовий збір врожаю 1300,00 тон. Середня ціна реалізації сої становить 13200,00 грн з ПДВ. Очікуваний дохід від продажу урожаю сої становить 17160000,00 грн з ПДВ.
Також, відповідно до Витягів з інформаційно-комунікаційної системи ДПС щодо стану розрахунків ТОВ «Агрохолдинг Восток» з бюджетом та сплати єдиного внеску, Товариством боржника сплачено за 2024 рік податків у загальній сумі 6845521,59 грн.
Окрім цього, товариство боржника своєчасно здійснює виконання власних грошових зобов'язань перед АТ «Комінбанк» за кредитним договором №26/23 від 10.04.2023 року.
З оборотно-сальдової відомості по рахунку 6851 за період з 01.01.2024 року - 01.01.2025 року вбачається, що ТОВ «Агрохолдинг Восток» своєчасно здійснило розрахунки з пайовиками за відповідними договорами оренди землі, підтвердженням цієї інформації також є Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4-й квартал 2024 року.
Вищенаведене, на переконання відповідача, свідчить про те, що до накладення арешту на майно та рахунки товариства, ТОВ «Агрохолдинг Восток» належним чином виконував зобов'язання перед бюджетом по сплаті податків та зборів, а також за договорами оренди землі перед пайовиками, кредитним договором №26/23 від 10.04.2023 року. Відповідач не має заборгованості по заробітній платі перед працівниками товариства, що свідчить про добросовісність поведінки відповідача. При цьому, господарська діяльність боржника, ТОВ «Агрохолдинг Восток», є сезонною, і збір урожаю планується на період: червень-липень 2025 року, що надасть можливість боржнику після 01.08.2025 року в повному обсязі погасити борг перед АТ «Укргазвидобування».
Також, у своїй заяві відповідачем зазначено про те, що ТОВ «Агрохолдинг Восток» для здійснення посівної кампанії має використовувати відповідну сільськогосподарську техніку (трактори, комбайни, автомобілі, тощо), на які приватним виконавцем накладено арешт (постанова від 20.01.2025 про арешт на все майно боржника), що не виключає подальший продаж виконавцем сільськогосподарської техніки належної боржнику, і що в свою чергу призведе до повної зупинки роботи товариства та зробить неможливим виконання посівної кампанії. Зважаючи на можливі негативні наслідки до яких може призвести розпродаж майна боржника в рамках примусового виконання рішення суду, та з урахуванням матеріального балансу інтересів обох сторін при збереження платоспроможності ТОВ «Агрохолдинг Восток» у разі надання боржнику відстрочки виконання рішення суду до 30.09.2025 року, очевидним та доцільним є саме надання відстрочки виконання судового рішення, задля можливості у розумні строки погасити заборгованість перед АТ «Укргазвидобування» в повному обсязі, в тому числі і за рахунок реалізації вирощеної продукції. Надання відстрочки виконання судового рішення дозволить якісно провести посівну, зібрати врожай, та реалізувати зібрану продукцію, що дозволить відновити та стабілізувати платоспроможність боржника та унеможливить зупинення роботи ТОВ «Агрохолдинг Восток», збереже робочі місця для працівників товариства, що в свою чергу сприятиме погашенню заборгованості перед АТ «Укргазвидобування» у розумні строки (до 30.09.2025 року), що, на думку боржника, є оптимальним та швидшим за строками виконання, аніж це було б пов'язано з примусовим продажем арештованого майна боржника. Відповідач зазначає, що наведені вище обґрунтування свідчать про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст.331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення у справі №922/3068/24 - до 30.09.2025 року.
Позивач проти заяви про відстрочення виконання рішення заперечував, зазначаючи, що станом на 25.02.2025 року в порядку примусового виконання даного рішення суду з боржника на користь стягувача стягнуто 212966,60 грн, про що свідчать надані приватним виконавцем дані, отже, залишок боргу за рішенням Господарського суду Харківської області від 05.11.2024 у справі №922/3068/24 складає 80658,42 грн. Зокрема, позивачем у запереченнях зазначено про те, що списання коштів з рахунків боржника, зокрема у ВП№76819101, відбувалось 22.01, 24.01, 17.02, 25.02.2025, що свідчить про регулярне надходження коштів на рахунки боржника від здійснення господарської діяльності та, відповідно, про наявність можливості виконати рішення суду без відстрочення. Крім того, з матеріалів виконавчого провадження ВП№76819101, розміщених в АСВП, вбачається що за боржником зареєстровані 2 транспортні засоби. Таким чином стягувачем у запереченнях зазначено про те, що у боржника наявні кошти та майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення залишку боргу за рішенням Господарського суду Харківської області від 05.11.2024 року у справі №922/3068/24, тому відповідач має можливість проводити розрахунки з позивачем, а приведені відповідачем доводи та надані докази не дають загальної інформації про поточний фінансовий стан відповідача, не доводять неможливості виконання судового рішення, та не свідчать про імовірність банкрутства відповідача у випадку нагального виконання рішення суду, а навпаки підтверджують можливість виконання грошових зобов'язань. Доказів відсутності грошових коштів на рахунках та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості відповідачем, або ознак імовірного банкрутства та припинення діяльності відповідачем (боржником) не надано. Отже, на переконання позивача, наведені відповідачем підстави, зокрема сезонність діяльності, за змістом ст.331 ГПК України не може вважатися тією виключною обставиною, що може слугувати підставою для відстрочення виконання рішення.
Господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення, мотивував своє рішення тим, що в даному випадку з урахуванням принципу дотриманням балансу інтересів сторін та зважаючи на наведені відповідачем у заяві про відстрочення виняткові обставини, у суду достатньо підстав для застосування приписів визначеної статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача з огляду на таке.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У відповідності до ч.1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається в десятиденний строк з дня її надходження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача в виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
За ч.1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а в випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, за якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи в продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, а в системному розумінні цієї норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню в правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання судового рішення може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.
Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу в контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого в статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Таким чином, з урахуванням наведених положень, слід дійти висновку, що законодавець в будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють або унеможливлюють вчасне виконання судового рішення боржником.
Вирішення питання про відстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду.
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка в виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі «Чижов проти України», заява №6962/02).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003 року). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00).
Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 року у справі №905/30/16.
За змістом ч.4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Восток» (відповідач, боржник) є аграрним підприємством з сезонною діяльністю зі збору урожаю.
У даному випадку, інтерес стягувача полягає в отриманні повної суми заборгованості в розумні строки. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що оскаржуваною ухвалою судом надана відстрочка до 30.09.2025 року, тобто менше, ніж на 7 місяців (з моменті винесення ухвали), і цей строк є розумним строком, з огляду на те, що більша частина боргу вже погашена, а залишок становить 80658,42 грн.
В той же час, інтерес боржника полягає в можливості продовження господарської діяльності та збереженні платоспроможності. З урахуванням специфіки діяльності підприємства боржника, зокрема його сезонного характеру та залежності від циклів вирощування і збору врожаю, надання відстрочки дозволить ТОВ «Агрохолдинг Восток» провести посівну кампанію, зібрати врожай та отримати доходи, що будуть достатніми не лише для погашення заборгованості перед стягувачем, але й для виконання інших зобов'язань (податкових, перед працівниками, контрагентами тощо).
Суспільний інтерес полягає в збереженні діючого сільськогосподарського підприємства, яке сплачує значні податки (як доведено в суді першої інстанції, лише за 2024 рік сплачено податків у загальній сумі 6845521,59 грн), забезпечує робочими місцями мешканців сільської місцевості та робить внесок у продовольчу безпеку країни.
Щодо доводів апеляційної скарги, то скаржником не доведено неврахування судом першої інстанції балансу інтересів обох сторін. Посилання на можливість боржника виконати рішення без відстрочки не підтверджено жодними розрахунками чи доказами. Наявність окремих списань з рахунків не свідчить про постійний рух коштів, достатніх для негайного повного погашення заборгованості, а лише підтверджує тезу про те, що боржник не ухиляється від зобов'язань і поступово виконує їх у міру надходження коштів. Посилання на зареєстровані транспортні засоби (ГАЗ 53А та RENAULT DUSTER) не враховує, що ці транспортні засоби використовуються в господарській діяльності і їх продаж може паралізувати роботу підприємства. Крім того, не доведено, що ринкова вартість цих транспортних засобів може покрити витрати на їх примусову реалізацію і це призведе до погашення заборгованості, що робить такий спосіб погашення заборгованості економічно недоцільним.
Як вже було зазначено, вирішення питання про відстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду.
Колегія суддів вважає, що відстрочення сплати заборгованості строком до 30.09.2025 є обґрунтованим, забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора реально отримати грошові кошти.
З огляду на ці обставини, оцінивши як доводи боржника, так і доводи кредитора, враховуючи їх фінансовий стан, колегія суддів дійшла висновку, що надання відстрочки виконання рішення на 10 місяців не порушить принципу збалансованості інтересів сторін.
При цьому відстрочка виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, який лише намагається через існування певних обставин, що таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем. У даній справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржників. Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі в разі надання відстрочки дотриманий.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження і не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укргазвидобування» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 05.03.2025 року у справі №922/3068/24 має бути залишена без змін.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 74, 86, 129, 269, 271, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.03.2025 року у справі №922/3068/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 17.04.2025 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов