вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" березня 2025 р. м.Київ Справа№ 910/5215/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Остапенка О.М.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 18.03.2025:
від позивача: Гапоненко Р.І.
від відповідача:Кушнірук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
від 15.02.2023
у справі № 910/5215/22 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Адвокатського бюро «Гапоненко Роман і партнери»
до Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1
про стягнення 404 207, 83 грн.,-
Короткий зміст позовних вимог
Адвокатське об'єднання "Гапоненко Роман і партнери" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 про стягнення 404 207,83 грн штрафу за договором про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповдачем умов договору про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021, що є підставами для стягнення штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 замінено позивача у справі, а саме замінено позивача у справі № 910/5215/22 - Адвокатське об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 30, офіс 15,16, код ЄДРПОУ - 42270428) на його правонаступника - Адвокатське бюро «Гапоненко Роман і партнери» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 30, офіс 15, код ЄДРПОУ - 44467260).
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач - проти позову заперечував, посилаючись на те, що правові підстави для нарахування та стягнення штрафу з ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 у сумі 404 207,83 грн відсутні, оскільки в рішенні Господарського суду Волинської області від 07.12.2021, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі №903/811/22 відмовлено у стягненні 404 207,83 грн боргу за надану правову допомогу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" 404 207,83 грн. - штраф, 6 063,12 грн. - витрати по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/9204/22 встановлено невиконання відповідачем свого зобов'язання сплатити позивачу заборгованість за договором № 03-490 від 20.01.2021 та згідно з актом надання послуг № 42 від 22.06.2021 у розмірі 404 207,83 грн, а також підтверджено, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання, у зв?язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 штрафу у розмірі 404 207,83 грн, який погоджений сторонами та передбачений п. 9.2. Договору;
- 12.09.2022 між адвокатським об'єднанням, як первісним кредитором, та Адвокатським бюро "Гапоненко Роман і партнери", як новим кредитором, було укладено договір про відступлення права вимоги №20, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимагати від Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 погашення заборгованості, що виникла на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021;
- матеріалами справи підтверджується існування у відповідача зобов'язання сплатити позивачу штраф за договором №03-490 від 20.01.2021 у розмірі 404.207,83 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство "Західний Буг" ОСОБА_1 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №910/5215/22 та ухвалити нове рішення суду яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.
Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції безпідставно не були враховані рішення судів у справі № 903/811/21, які є чинними і не скасованими, адже в рішенні Господарського суду Волинської області від 07.12.2021, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі №903/811/22 відмовлено у стягненні 404 207,83 грн боргу за надану правову допомогу. Крім того, і рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/9204/22 також оскаржено в апеляційному порядку.
Також, у заяві про поновлення провадження у справі від 23.01.2025, Фермерське господарство "Західний Буг" ОСОБА_1 наголошувало на тому, що рішенням Господарського суду Волинської області у справі № 903/135/23 (910/9204/22) за позовом Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 про стягнення 514 573,83 грн. у межах справи №903/135/23 за заявою ТОВ «Вербена» до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 про банкрутство - в позові відмовлено. 17.09.20204 Верховний Суд задовольнив частково касаційну скаргу Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 , скасував постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі № 903/135/23 (910/9204/22), а рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі - залишив в силі. Також, ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.03.2023 було відкрито провадження у справі № 903/135/23 про банкрутство Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, у зв?яку з чим заявлено про необхідність направлення даної справи в справу про банкрутство.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції
05.04.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з тих підстав, що невірна правова оцінка судів першої та апеляційної інстанції фактів при розгляді справи № 903/811/21, в силу положень ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не носить преюдиційного характеру та спростовується висновкам Верховного Суду у постанові від 28.07.2022 у справі № 903/781/21. Також, на момент ухвалення рішення у даній справі, рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/9204/22 набрало законної сили.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В. судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 апеляційну скаргу у справі №910/5215/22 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги десять днів з дня отримання копії ухвали.
На виконання вищезазначеної ухвали суду,20.03.2023 на електронну адресу суду від Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 надійшла заява, до якої додано документи що підтверджують повноваження представника Кушнірук А.В. та докази сплати судового збору у розмірі 9 094,68 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 та призначено до розгляду на 12.04.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/5215/22 до набрання законної сили судового рішення у справі № 910/9204/22 та зобов'язано учасників судового процесу повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі №910/5215/22.
23.01.2025 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення провадження, оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження - усунуті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2025 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 року у справі № 910/5215/22 та призначено до розгляду у судовому засіданні 19.02.2025 о 11 год. 20 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (м. Київ, вул. Шолуденка, 1а, зал судового засідання № 7).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025:
- заяву про самовідвід суддів Суліма В.В., Майданевича А.Г., Коротун О.М., від розгляду апеляційної скарги Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 року у справі №910/5215/22 - задоволено, справу передано на повторний автоматизований розподіл.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025, справу № 910/5215/22 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 року у справі № 910/5215/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 справу №910/5215/22 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В., розгляд справи №910/5215/22 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 року у справі № 910/5215/22 призначено на 18.03.2025.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 18.03.2025 з'явились представники скаржника - Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 (відповідача) та позивача - Адвокатське об'єднання "Гапоненко Роман і партнери".
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
В судовому засіданні 18.03.2025 скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №910/5215/22 та ухвалити нове рішення суду яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні 18.03.2025 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи і що перевірено судом апеляційної інстанції, 20.01.2021 між АО "Гапоненко Роман і партнери" (адвокатське об'єднання) та ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 (клієнт, відповідач) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 (далі - договір), за умовами якого клієнт доручає, а АО відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта, надавати інші види правової (правничої) допомоги в обсязі та на умовах встановлених цим договором та за домовленістю сторін, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та всі фактично понесені адвокатським об'єднанням витрати у зв'язку з виконанням даного договору.
Згідно з п. 7.1 договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2021 включно або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Відповідно до п.4.4 договору, за надану в межах цього договору правову допомогу клієнт сплачує адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі, погодженому сторонами.
Зі змісту п. 4.6 договору вбачається, що на підтвердження факту надання адвокатським об'єднанням клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору адвокатським об'єднанням складається акт наданих послуг (правової допомоги) і направляється або вручається під розписку клієнту.
Відповідно до п. 2.2.3 договору, клієнт зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплатити адвокатському об'єднанню обумовлений сторонами гонорар.
Відповідно до акту надання послуг № 42 від 22.06.2021 (далі - акт надання послуг), виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги) за вказану суму:
- гонорар за надання правової допомоги по справі № 903/12/21, згідно п. d) 4.4 договору - 389 207,83 грн;
- гонорар згідно п. с) 4.4. договору, підготовка та подання апеляційної скарги по справі № 903/12/21 - 10 000,00 грн;
- підготовка і подання клопотання про участь представника в режимі відеоконференції - 1 250,00 грн;
- участь адвоката в судовому засіданні апеляційного провадження 22.06.2021 - 3 750,00 грн.
На виконання п. 4.6 договору, адвокатським об'єднанням 13.08.2021 направлено відповідачу акт надання послуг № 42 від 22.06.2021 на загальну суму 404 207,83 грн.
Згідно з п. 4.7 договору, якщо у 10-ти денний строк, після того, як адвокатським об'єднанням буде відправлено поштою, або в 5-ти денний строк з дня вручення під розписку клієнту акту, адвокатське об'єднання не отримає підписаний акт або мотивовані заперечення клієнта із зазначенням недоліків, послуга вважається прийнятою з виконанням всіх умов договору в день відправлення акту поштою, або в день вручення його клієнту.
У позовній заяві позивач зазначав, що підписаний акт надання послуг відповідач позивачу - не повернув та не надав жодних мотивованих заперечень у строки визначені договором, а тому послуги є такими, що прийняті клієнтом та підлягали оплаті не пізніше 25.06.2021.
Матеріали справи містять копію листа № 06-657 від 18.08.2021, відповідно до якого адвокатське об'єднання зверталося до відповідача з проханням сплатити гонорар за договором про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20.01.2021 у загальному розмірі 1 676 470,27 грн, з яких 404 207,83 грн становить сума заборгованості згідно акту надання послуг № 42 від 22.06.2022.
Відповідно до п. 9.2.Договору, за прострочення платежу понад 10 (десять) робочих днів відповідач сплачує штраф у розмірі 100% від неоплаченої суми.
Враховуючи, що відповідач не сплатив позивачу гонорар згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021 та акту надання послуг №42 від 22.06.2021, позивач, зважаючи на умови п. 9.2 Договору, звернувся до суду з позовом, в якому заявив вимогу про стягнення 404 207,83 грн штрафу за договором про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021.
Відповідач - проти позову заперечував, посилаючись на те, що правові підстави для нарахування та стягнення штрафу з ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 у сумі 404 207,83 грн відсутні, оскільки в рішенні Господарського суду Волинської області від 07.12.2021, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі №903/811/22 відмовлено у стягненні 404 207,83 грн боргу за надану правову допомогу.
Також, матеріалами справи підтверджується, що 12.09.2022 між адвокатським об'єднанням, як первісним кредитором, та Адвокатським бюро "Гапоненко Роман і партнери", як новим кредитором, було укладено договір про відступлення права вимоги №20, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимагати від Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 погашення заборгованості, що виникла на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021.
Згідно з п. 5.1 договору про відступлення права вимоги, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується існування у відповідача зобов'язання сплатити позивачу штраф за договором №03-490 від 20.01.2021 у розмірі 404.207,83 грн.
Проте, суд апеляційної інстанції з вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/9204/22 (суддя Сівакова В.В.) позов задоволено частково; стягнуто з фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 (далі - Господарство) на користь адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" (далі - Бюро) 404 207,83 грн основного боргу, 95 581,96 грн втрат від інфляції, 14 717,47 грн 3% річних, 7 717,61 грн витрат зі сплати судового збору, встановлено, що початком прострочення оплати гонорару в розмірі 15 000,00 грн є 19.08.2021, а гонорару в розмірі 389 207,83 грн - 26.06.2021.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/9204/22 вже розглянуто питання на предмет заборгованості за договором про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20.01.2021 та згідно акту надання послуг № 42 від 22.06.2021, а тому судове рішення у справі №910/9204/22 має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.
Проте, суд апеляційної інстації з вказаним висновком не погоджується, з огляду на наступне.
Спір у справі № 910/9204/22 виник внаслідок того, що 20.01.2021 між Адвокатським об'єднанням «Гапоненко Роман і партнери» (адвокатське об'єднання) та Фермерським господарством «Західний Буг» ОСОБА_1 (клієнт) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта, надавати інші види правової (правничої) допомоги в обсязі та на умовах встановлених цим договором та за домовленістю сторін, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та всі фактично понесені адвокатським об'єднанням витрати у зв'язку з виконанням даного договору.
12.09.2022 між Адвокатським об'єднанням «Гапоненко Роман і партнери» та Адвокатським бюро «Гапоненко Роман і партнери» (далі - позивач), укладено договір про відступлення права вимоги № 20, згідно з умовами якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає на себе, належне первісному кредитору, право вимагати від Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 погашення заборгованості, що виникла на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021 та акту наданих послуг № 42 від 22.06.2021.
Спір у справі №910/9204/22 виник у зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату за надані адвокатським об'єднанням послуги не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 404 207,83 грн. та за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 95 581,96 грн. та 14 784,04 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі №910/9204/22 (суддя Сівакова В.В.) позов задоволено частково; стягнуто з фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 (далі - Господарство) на користь адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" (далі - Бюро) 404 207,83 грн основного боргу, 95 581,96 грн втрат від інфляції, 14 717,47 грн 3% річних, 7 717,61 грн витрат зі сплати судового збору, встановлено, що початком прострочення оплати гонорару в розмірі 15 000,00 грн є 19.08.2021, а гонорару в розмірі 389 207,83 грн - 26.06.2021.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі № 910/9204/22 - задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 у справі № 910/9204/22 - скасовано, а провадження у справі №910/9204/22 - закрито.
Постановою Верховного Суду від 09.08.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі № 910/9204/22 скасовано, а справу направлено для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 року у справі №910/9204/22 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 року у справі № 910/9204/22 скасовано, а справу направлено на розгляд за встановленою законом територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Волинської області.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 910/9204/22 за касаційною скаргою Адвокатського бюро «Гапоненко Роман і партнери» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі №903/135/23 (910/9204/22) в позові відмовлено, оскільки матеріалами справи підтверджено відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" в частині стягнення 404 207, 83 грн суми основної заборгованості, а також нарахованих на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат.
Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.24 у справі № 903/135/23 (910/9204/22) скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто з Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 30, офіс 15, код ЄДРПОУ 44467260) заборгованість у розмірі 514 573,83 грн, з яких: 404 207, 83 грн основного боргу, 95 581,96 грн інфляційних втрат, 14 784,04 грн, 3% річних, 7 718,61 грн витрат зі сплати судового збору за подачу позову.
Постановою Верховного Суду від 17.09.2024 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі № 903/135/23 (910/9204/22) скасовано, а рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі № 903/135/23 (910/9204/22) залишено в силі.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована наступним:
- 8.1. Предметом розгляду у цій справі став ініційований Позивачем у межах справи про банкрутство Боржника спір про стягнення з нього заборгованості за послуги з правової допомоги, надані Відповідачу іншою особою - Адвокатським об'єднанням "Гапоненко Роман і партнери" за Договором, право вимоги за яким в порядку сингулярного правонаступництва Позивач набув за договором про відступлення права вимоги (пункт 4.10). Заперечення Відповідачем цих вимог зводяться до преюдиції судового рішення в іншій справі № 903/811/21, через вирішення цього ж спору: щодо того ж самого предмета спору (стягнення 404 207 грн 83 коп. основної заборгованості за Договором), та з тих самих підстав (неналежне виконання Відповідачем умов Договору, внаслідок чого утворилась заборгованість на спірну суму); у задоволенні вимог в якій Адвокатському об'єднанню "Гапоненко Роман і партнери" як позивачу судом було відмовлено (пункти 4.7, 4.10).
- 8.2. Правило про преюдиційність судового рішення випливає із закріпленого як Основним законом, так і іншими законами України принципу обов'язковості судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129, стаття 129-1 Конституції України, стаття 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункт 7 частини третьої статті 2, стаття 18 ГПК України).
Нормою частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" безпосередньо передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
- 8.3. Регламентовані положеннями ГПК України правила преюдиції у господарському судочинстві передбачають таке. Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
- 8.4. У постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 17.12.2019 у справі № 641/1793/17, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17, від 16.12.2020 у справі № 914/554/19, від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21, від 13.12.2022 у справі № 910/10564/20, від 06.08.2024 у cправі № 917/924/23, від 13.08.2024 у справі № 902/1253/22 викладено такі загальні висновки щодо застосування частини четвертої статті 75 ГПК України:
"Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі, оскільки у випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.
- 8.5. Щодо преюдиційності фактів, встановлених судовим рішенням у справі, в якій та чи інша особа не брали участі, то Суд, звертаючись до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц, від 23.04.2024 у справі № 910/713/23 тощо, зазначає, що:
- преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини;
- суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини;
- об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Суд з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.04.2024 у справі № 910/2438/23, також зазначає, що преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.
- 8.6. З урахуванням вищевикладеного Суд зазначає, що суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (подібний висновок міститься у пункті 4.26 постанови Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 902/201/19).
- 8.7. Щодо рішення у справі № 903/811/21, яке набрало законної сили, в контексті обставин звернення Позивача із вимогами у цій справі після набуття ним права вимоги за Договором від особи, якій у справі № 903/811/21 суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором в сумі 404 207 грн 83 коп., Суд зазначає про таке.
- 8.8. Згідно зі встановленими судами у цій справі обставинами Адвокатське об'єднання "Гапоненко Роман і партнери" відступило Позивачу право вимоги до Відповідача за Договором на зазначену суму, уклавши 12.09.2022 договір про відступлення права вимоги (пункт 4.10).
Відповідно до частини першої статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
- 8.9. Суд наголошує, що до вчинення правочину з відступлення 12.09.2022 Позивачу права вимоги за Договором до Відповідача суд відмовив первісному кредитору - Адвокатському об'єднанню "Гапоненко Роман і партнери", у задоволенні апеляційної скарги на рішення місцевого суду від 07.12.2021 у справі № 903/811/21, це рішення залишено без змін, а у відкритті касаційного провадження та у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 07.12.2021 у зазначеній справі відмовлено (пункти 4.7, 4.10).
Отже, виходячи із наведених встановлених у цій справі щодо справи № 903/811/21 обставин, Суд зазначає, що відступлення на користь Позивача права вимоги до Відповідача за Договором на спірну суму відбулось тоді, коли судове рішення від 07.12.2021 про відмову в задоволенні вимог до Відповідача у справі № 903/811/21 не тільки набрало законної сили з 16.02.2022 (пункт 4.7), але первісний кредитор (Адвокатське об'єднання "Гапоненко Роман і партнери") вичерпав всі передбачені процесуальним законом інструменти примусового (судового) захисту та відновлення його права у спірних правовідносинах з Відповідачем за Договором у межах зазначеної справи, зокрема шляхом апеляційного та касаційного оскарження відповідного судового рішення, перегляду судового рішення у справі № 903/811/21 за нововиявленими обставинами з метою домогтися задоволення відповідних позовних вимог.
- 8.10. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Так, згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No 28342/95, пункт 61).
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ющенко та інші проти України" (заяви NoNo 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) також констатовано: "... право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No 28342/95, п. 61)"; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
- 8.11. Крім цього згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства визначена справедливість, добросовісність та розумність.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Вимога добросовісності, що ґрунтується на приписах статей 3 та 13 ЦК України, є загальною для усіх суб'єктів права, у тому числі для усіх суб'єктів цивільних правовідносин.
Тобто такі дії мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоді довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Зазначені норми цивільного права постають як загальні принципи, які є, по суті нормами прямої дії.
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України).
Зокрема, порушення учасником правовідносин вимог добросовісності під час здійснення своїх суб'єктивних прав, зловживання цими правами має наслідком відмову судом у їх захисті та сприянні у їх реалізації (частина третя статті 16 ЦК України).
Зазначене стосується і процесуальних прав, зловживати якими неприпустиме (статті 2, 44 ЦПК України).
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постанові від 17.07.2024 у справі № 314/1301/22, провадження № 61-17932св23.
- 8.12. Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України:
- завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави;
- суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами визначена однією із засад (принципів) господарського судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ГПК України).
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Отже, враховуючи, що статті 2, 43 ГПК України містять положення, що аналогічні відповідним положенням статей 2, 44 ЦПК України Суд вважає релевантними до цієї справи зазначені правові висновки Верховного Суду (пункт 8.11).
- 8.13. Щодо застосування положень частини третьої статті 13 ЦК України у поєднанні із положеннями частини третьої статті 16 цього Кодексу Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України, та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) ".
- 8.14. Натомість апеляційний суд наведеного не врахував, дійшовши помилкового висновку про відсутність підстав для преюдиційності для цієї справи судового рішення у справі № 903/811/21, що набрало законної сили та не скасовано, оскільки таким висновком у цій справі апеляційний суд, так само як і Позивач аналогічними аргументами (пункт 7.1) повністю ігнорують зазначене судове рішення про відмову в позові про стягнення заборгованості за Договором первісному кредитору, тоді як Позивач набув від нього право вимоги до Відповідача та звернувся за його захистом у цій справі, коли Адвокатським об'єднанням "Гапоненко Роман і партнери" як первісним кредитором вже були вичерпані всі передбачені законом інструменти примусу, а саме судового захисту та відновлення прав та законних інтересів, що, з огляду на обов'язковість судових рішень, неприпустимість повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, правової певності як одного з основних елементів верховенства права, а також неприпустимість зловживання процесуальними правами, є незаконним та таким, що суперечить основним засадам (принципам) господарського судочинства (пункти 8.4- 8.6, 8.11- 8.13).
- 8.15. Крім цього апеляційний суд, ігноруючи факт відмови в іншій справі у задоволені тих самих вимог первісному кредитору у спірних правовідносинах з посиланням лише на нетотожність складу сторін (позивачів) у цій справі та у справі № 903/811/21, які є між собою первісним та новим кредитором у одних і тих самих зобов'язаннях та правовідносинах, вдається до формалізму у цій справі та по суті повторно вирішує той самий спір, який є вже вирішеним у справі № 903/811/21.
Також є безпідставним звернення Позивача в обґрунтування позовних вимог та врахування апеляційним судом у цій справі висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 903/781/21 стосовно інших, подібних, але не тотожних правовідносин між сторонами Договору, оскільки у зазначеній справі предметом розгляду хоча і стало виконання Договору, однак з наданням Відповідачу правової допомоги у справі № 903/13/21, а не у справі № 903/12/21, що було предметом розгляду у цій справі (пункти 4.2- 4.3).
- 8.16. У зв'язку із викладеним Суд погоджується з аргументами скаржника (пункт 6.1) щодо преюдиційного значення у цій справі судового рішення у справі № 903/811/21, ухваленого за вимогами первісного кредитора щодо того ж самого предмета та підстав спору з Відповідачем за Договором, та відхиляє протилежні аргументи Позивача у письмових поясненнях на касаційну скаргу (пункт 7.1).
- 8.17. Таким чином, висновки апеляційного суду в оскаржуваній постанові щодо наявності підстав для повторного розгляду та вирішення у цій справі спору за Договором з Відповідачем, який вже вирішений по суті в іншій справі та право первісного кредитора на судовий захист у якому вже вичерпано всіма передбаченими законом процесуальними інструментами (а тому є недійсним), зроблені з неправильним застосуванням апеляційним судом положень частини четвертої статті 75 ГПК України, а також без застосування норм права, що підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, а саме положень статей 3, 13, 16 ЦК України, статей 2, 43 ГПК України, що призвело до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції про відмову Позивачу у задоволенні вимог до Відповідача з ухваленням апеляційним судом незаконної постанови, яка у зв'язку із наведеними порушеннями підлягає скасуванню. Натомість протилежні висновки в скасованому апеляційним судом рішенні суду першої інстанції зроблені з правильним застосуванням положень частини четвертої статті 75 ГПК України на підставі встановлених обставин справи, у зв'язку із чим Суд погоджується з аналогічними аргументами та вимогами скаржника (пункт 6.1). Відсутність підстав для задоволення та стягнення заявленої у цій справі за Договором суми основного боргу 404 207 грн 83 коп. виключає правові підстави для стягнення заявлених Позивачем до Відповідача у цій справі нарахованих на цю заборгованість похідних сум інфляційних втрат та 3% річних, з правильним висновком про що в рішенні місцевого суду Суд також погоджується.
Суд апеляційної інстанції враховує, що провадження у даній справі № 910/5215/22 зупинялось до вирішення спору у справі № 910/9204/22, зокрема і з тих підстав, що оскаржуване рішення у даній справі було прийнято судом першої інстанції з урахуванням преюдиційності фактів, встановлених у справі №910/9204/22, в якій, як зазначалось вище, постановою Верховного Суду від 17.09.2024 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі № 903/135/23 (910/9204/22) скасовано, а рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі № 903/135/23 (910/9204/22) про відмову у задоволені позовних вимог - залишено в силі.
Крім того, щодо результатів розгляду справи №903/811/21, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
29.09.2021 Адвокатське об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, провадженян у якій здійснювалось під № 903/811/23.
Предметом розгляду судової справи №903/811/21 було стягнення 404 207,83 грн. заборгованості по оплаті послуг з правової (правничої) допомоги, наданих позивачем у відповідності та на виконання умов укладеного між сторонами Договору про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20 січня 2021 року та згідно Акту надання послуг №42 від 22.06.2021, що також є предметом розгляду справи №910/9204/22.
07.12.2021 рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/811/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2021 у справі №903/811/21 залишено без змін, а апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» - без задоволення. Постанова набрала законної сили 16.02.2022.
Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження у справі № 903/811/21 за касаційною скаргою Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» на рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2022.
29.08.2022 Господарським судом Волинської області відмовлено у задоволенні заяви Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» про перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2021 за нововиявленими обставинами.
Так, приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. При вирішенні даного спору необхідно врахувати, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь- якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, по. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, по. 3236/03, від 03.04.2008).
Преюдиційні факти є обов' язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв' язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. Згідно зі статтею 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Також, скасоване судове рішення жодних правових наслідків не породжує та зі скасуванням судового рішення втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають.
Так, позивач обгрунтовуючи свої позовні вимоги вказував, що 12.09.2022 між адвокатським об'єднанням, як первісним кредитором, та Адвокатським бюро "Гапоненко Роман і партнери", як новим кредитором, було укладено договір про відступлення права вимоги №20, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимагати від Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 погашення заборгованості, що виникла на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021, і саме внаслідок набуття права вимоги до відповідача позивачем заявлено позовні вимоги у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 замінено позивача у справі № 910/5215/22, а саме замінено позивача у справі - Адвокатське об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 30, офіс 15,16, код ЄДРПОУ - 42270428) на його правонаступника - Адвокатське бюро «Гапоненко Роман і партнери» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 30, офіс 15, код ЄДРПОУ - 44467260).
Ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, враховуючи імперативні приписи ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Волинської області від 06.02.2024 у справі № 903/135/23 (910/9204/22) , яке залишено в силі постановою Верховного Суду (тобто у судовому рішенні, яке набрало законної сили) у справі №910/9204/22 , не потребують повторного доказування у даній справі, зокрема в частині відсутності підстав для задоволення та стягнення заявленої за Договором про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021 суми основного боргу 404 207 грн 83 коп., а також відсутності і правових підстав для стягнення заявлених позивачем до відповідача у справі № 903/135/23 (910/9204/22) нарахованих на цю заборгованість похідних сум інфляційних втрат та 3% річних. Таким чином, позивачем також не набуто в установленому порядку прав нового кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав у відповідному зобов?язанні (договорі про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021), що виключає наявність правових підстав для задоволення вимог позивача у даній справі щодо стягнення 404 207,83 грн штрафу за договором про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги - Адвокатське бюро «Гапоненко Роман і партнери» (як процесуального правонаступника Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери») про стягнення з відповідача 404 207,83 грн штрафу за договором про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021 - не є законними та обгрунтованими, задоволенню не підлягають за наведених у дані постанові підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції на підставі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні вказаного позову.
Посилання Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 на те, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.03.2023 було відкрито провадження у справі № 903/135/23 про банкрутство Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, у зв?яку з чим заявлено про необхідність направлення даної справи в справу про банкрутство, судом не приймаються до уваги з огляду на приписи ст. 279 Господарського процесуального кодексу України, та оскільки оскаржуване рішення було ухвалено до постановлення відповідної ухвали.
Усі інші доводи, обгрунтування, посилання враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивів даної постанови, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими обставини з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 75, 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю, за наведених у даній постанові підстав.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:
- судовий збір за подачу позову у розмірі 6 063 (шість тисяч шістдесят три) грн 12 коп. слід залишити за позивачем;
- з позивача на користь Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 слід стягнути 9 094 (дев'ять тисяч дев'яносто чотири ) грн. 68 коп за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Західний Буг» ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 року у справі №910/5215/22- задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 року у справі №910/5215/22- скасувати.
3. Ухвалити нове рішення у справі яким:
У задоволенні позову Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 про стягнення 404 207,83 грн штрафу за договором про надання правової (правничої) допомоги №03-490 від 20.01.2021 - відмовити повністю.
4. Судовий збір за подачу позову у розмірі 6 063 (шість тисяч шістдесят три) грн 12 коп. залишити за Адвокатським бюро "Гапоненко Роман і партнери".
5. Стягнути з Адвокатського бюро "Гапоненко Роман і партнери" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 30, оф. 15, код ЄДРПОУ 44467260) на користь Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 (44700, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Ганни Жежко, 9, код ЄДРПОУ 36932997) 9 094 (дев'ять тисяч дев'яносто чотири ) грн. 68 коп за подачу апеляційної скарги.
6. Матеріали справи 910/5215/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту постанови: 16.04.2025.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.М. Остапенко
С.В. Сотніков