18 квітня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
головуючого: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2025 року у кримінальному провадженні №12025262060000073 від 17 лютого 2025 року, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іспас, Вижницького району Чернівецької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із повною середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2025 року задоволено клопотання заступника керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 , та продовжено відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 13 червня 2025 року включно.
На вказану ухвалу обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжнийзахід у виді тримання під вартою на домашній арешт.
Провадження №11-сс/822/112/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_7
Категорія: ст. 422 КПК України Доповідач: ОСОБА_8
Зазначає, що прокурор у клопотанні безпідставно вказує на наявність ризиків можливого переховування від слідства, знищення речових доказів або впливу на свідків, оскільки вчинення таких дій лише погіршило б його становище при винесенні остаточного вироку судом.
Вказує, що не має жодних мотивів для вчинення зазначених дій, а відтак ризики, на які посилається прокурор, є надуманими та не підтвердженими належними доказами.
Також зазначає, що самовільно не залишав військову частину, оскільки на момент вчинення інкримінованого злочину перебував під слідством ДБР України та був направлений старшим лейтенантом ОСОБА_9 для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), яку не зміг своєчасно завершити через відсутність необхідних документів.
Обвинувачений ОСОБА_6 не заявляв клопотання про участь в апеляційному розгляді, а тому на підставі ч. 5 ст. 401, ч. 4 ст.405 КПК України апеляційним судом не викликався.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали та вимоги апеляційної скарги, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступник висновків.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали.
Ухвалюючи рішення про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, передбаченим статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя виконав вимоги ст. 199 КПК, та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційним судом встановлено, що 09 квітня 2025 року до Вижницького районного суду Чернівецької області скеровано для розгляду по суті обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 259 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2025 року відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою, без визначення застави, строком на 60 днів, тобто до 17 квітня 2025 року.
Прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились.
Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 строком до 13 червня 2025 року, включно.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За змістом ч. 1 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, суд першої інстанції врахував, що йому інкримінується вчинення тяжкого злочину, санкція ч. 1 ст. 259 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до шести років.
Також колегія суддів вважає, що прокурором доведено у кримінальному провадженні, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати та не зменшились.
Зокрема, ризик переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком 6 років, у останнього також відсутні місці соціальні зв'язки. ОСОБА_6 не одружений, на утриманні будь-яких осіб немає та самовільно залишив військову частину; ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки свідки проживають в одному районі, перебуваючи на волі останній може чинити на них тиск з метою зміни або відмови від показів; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений проживає за адресою, де було вчинено злочин.
Суд першої інстанції, проаналізувавши доводи, наведені у клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , встановив, що з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, а також конкретних обставин того кримінального правопорушення, яке інкриміноване обвинуваченому, дані про особу ОСОБА_6 , у своїй сукупності свідчать про те, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу.
Із доведеністю цих ризиків погоджується і колегія суддів та вважає, що в апеляційній скарзі обвинуваченим їх не спростовано.
Враховуючи наведене, є безпідставними доводи апелянта в частині заперечення наявності ризиків його можливого переховування від слідства, знищення речових доказів або впливу на свідків.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що жодний більш м'який запобіжний захід не гарантуватиме виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
Зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких обвинувачений просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, у ході апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 176- 178, 183, 309, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий [підпис] ОСОБА_8
Судді [підпис] ОСОБА_3
[підпис] ОСОБА_2