Провадження № 11-кп/821/363/25 Справа № 712/13908/24 Категорія: ч.2 ст.121 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
16 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаряОСОБА_5
прокурора захисників законного представника потерпілої неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
розглянувши у закритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 та обвинуваченого ОСОБА_12 на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 21 січня 2025 року, яким
ОСОБА_13
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Верхнячка, Уманського району, Черкаської області, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, неодруженого, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, інвалідом, учасником бойових дій не є, не навчається, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України та призначено покарання у вигляді вісім (8) років шість (6) місяців позбавлення волі.
Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_13 термін попереднього ув'язнення з 24.08.2024 по 21.01.2025 з урахуванням ч. 5 ст. 72КК України, що 1 дню попереднього ув'язнення відповідає 1 день позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_13 , рахувати з 22.01.2025
До набуття вироку законної сили запобіжний захід ОСОБА_13 залишений без змін (тримання під вартою).
ОСОБА_12
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець селища Верхнячка, Уманського району, Черкаської області, українця, громадянина України,учня 10 класу КЗ «Бабанська спеціальна школа Черкаської обласної ради», неодруженого, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, інвалідом, учасником бойових дій не є, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України та призначити покарання у вигляді вісім (8) років шість (6) місяців позбавлення волі.
Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_12 термін попереднього ув'язнення з 24.08.2024 по 26.08.2024 з урахуванням ч. 5 ст. 72КК України, що 1 дню попереднього ув'язнення відповідає 1 день позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_12 рахується з моменту затримання, після набрання вироком законної сили.
До набуття вироку законної сили запобіжний захід ОСОБА_12 залишений без змін - цілодобовий, домашній арешт.
Скасований арешт накладений: ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 02.09.2024 за № 712/10246/24.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.
Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_13 визнаний винуватим і засуджений за те, що він 22.08.2024, у період часу з 23 години 24 хвилин по 23 годину 46 хвилин, діючи умисно, протиправно та цілеспрямовано, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, спільно з ОСОБА_12 , знаходячись за адресою: м. Черкаси, вул. Хіміків, 50, позаду закладу швидкого харчування «ВАМ ДОНЕР?», реалізуючи свій спільний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, нанесли останньому чисельну кількість ударів руками та ногами в область голови, обличчя, ребер, ніг, в тому числі стегнової кістки, чим спричинили потерпілому відповідно до висновку експерта від 04.09.2024 № 03-01/1002, тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, що в подальшому спричинила смерть ОСОБА_14 02.09.2024 в нейрохірургічному відділенні приміщення КНП «Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради. Окрім того, в ОСОБА_14 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці правого ліктьового суглоба, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
ОСОБА_12 визнаний винуватим і засуджений за те, що він, 22.08.2024, у період часу з 23 години 24 хвилин по 23 годину 46 хвилин, діючи умисно, протиправно та цілеспрямовано, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, спільно з ОСОБА_13 , знаходячись за адресою: м. Черкаси, вул. Хіміків, 50, позаду закладу швидкого харчування «ВАМ ДОНЕР?», реалізуючи свій спільний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, нанесли останньому чисельну кількість ударів руками та ногами в область голови, обличчя, ребер, ніг, в тому числі стегнової кістки, чим спричинили потерпілому відповідно до висновку експерта від 04.09.2024 № 03-01/1002, тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, що в подальшому спричинила смерть ОСОБА_14 02.09.2024 в нейрохірургічному відділенні приміщення КНП «Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради. Окрім того, в ОСОБА_14 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці правого ліктьового суглоба, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
В апеляційних скаргах:
- захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 просить вирок районного суду змінити в частині призначеного Підліснюку покарання, а саме застосувати вимоги статей 69, 75 КК України та призначити іспитовий термін. Вважає, що судом не в повному обсязі враховані наступні обставини, а саме, що ОСОБА_15 є неповнолітнім, що навіть згідно норм КК України для неповнолітнього судом застосовано невірно строк покарання, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненні інкримінованого йому злочину, має постійне місце проживання, а ому вважає, що є всі підстави для призначення іспитового строку відбування покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України.
- прокурор, не заперечуючи доведеність вини обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення та встановлені обставини його вчинення, вважає, що вказаний вирок є незаконним і підлягає зміні у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання ОСОБА_12 а саме - незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та, як наслідок, призначенням більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, та з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, при вирішенні стосовно ОСОБА_13 питання про зарахування строку попереднього ув'язнення, а також істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні стосовно ОСОБА_13 питання про початок строку відбування покарання.
При призначенні покарання неповнолітньому ОСОБА_12 судом безпідставно не застосовано положення ст. 102 КК України, що у даному випадку підлягали обов'язковому застосуванню, якою передбачено особливості призначення покарання неповнолітнім у виді позбавлення волі на певний строк, та нормами якої визначено максимальний розмір такого покарання для неповнолітніх в залежності від тяжкості кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 102 КК України покарання у вигляді позбавлення волі призначається неповнолітньому за тяжкий злочин на строк не більше семи років. З огляду на зміст цієї норми Кримінального кодексу України суд, при призначенні покарання обвинуваченому неповнолітньому ОСОБА_12 у вигляді позбавлення волі не повинен був призначити його останньому на строк більше, ніж 7 (сім) років.
Крім того, попри застосування до обвинуваченого ОСОБА_12 на підставі ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.08.2024 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, строк якого продовжувався ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.10.2024, про що наявні відомості у матеріалах кримінального провадження, рішення про зарахування у строк покарання ОСОБА_12 строку його перебування під цілодобовим домашнім арештом, а саме із 27.08.2024 до моменту затримання, після набрання вироком законної сили, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі, як це передбачено ч.7 ст. 72 КК України, судом не прийнято.
У той же час, ухвалюючи рішення про зарахування у строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_13 терміну попереднього ув'язнення, суд обмежився періодом з 24.08.2024 по 21.01.2025, тобто з моменту затримання ОСОБА_13 в порядку ст. 208 КПК України, що є датою, з якої застосовано до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, по день ухвалення оскаржуваного вироку. Указане не відповідає змісту законодавчо визначеного поняття попереднього ув'язнення, адже нормами ч. 5 ст. 72 КК України, якою встановлені правила зарахування строк' попереднього ув'язнення та якою керувався при вирішенні указаного питання суд. регламентовано зарахування у строк покарання саме попереднього ув'язнення.
За вказаних обставин, прокур в апеляційній скарзі просить вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.01.2025 в частині призначення покарання неповнолітньому ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 121 КК України змінити з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону України та призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною) статті закону України про кримінальну відповідальність.
Призначити ОСОБА_12 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, із урахуванням положень ст. 102 КК України, у виді 7 років позбавлення волі.
Зарахувати у строк покарання ОСОБА_12 , у відповідності до ч. 7 ст. 72 КК України, строк перебування його під цілодобовим домашнім арештом, починаючи з 27.08.2024 до моменту затримання, після набрання вироком законної сили, виходячи з такого співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_13 - строк попереднього ув'язнення за період з 24.08.2024 по день набрання вироком законної сили, відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі. Початок строку відбування покарання ОСОБА_13 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
У решті вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.01.2025 стосовно ОСОБА_13 та ОСОБА_12 залишити без зміни.
- захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 просить вирок районного суду змінити в частині призначеного ОСОБА_13 покарання, застосувавши положення ст.69 КК України та призначити 4 роки позбавлення волі.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_16 , місцевий суд не врахував щире каяття, сприяння розкриттю злочину, молодий вік, усвідомлення останнім скоєного, те, що обвинувачений фактично був позбавлений материнського та батьківського піклування (мати обвинуваченого померла і він проживав з бабусею), його позитивну характеристику.
- Обвинувачений Підлісник просить вирок районного суду скасувати та провадження закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. При цьому в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_15 також порушує питання про зміну вироку, вказуючи про пом'якшуючі на його думку обставини, які є підставою для пом'якшення покарання, а саме застосування вимог ст.69, 75 КК України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судовий розгляд був проведений без участі законного представника - без його матері. Крім того зазначає, що у нього не існувало умислу на заподіяння ОСОБА_17 тяжких тілесних ушкоджень. Судом у вироку не встановлено, яка його участь в об'єктивній стороні складу злочину ч.2 ст.121 КК України. Вважає, що його та ОСОБА_16 дії слід відмежовувати, встановити причинно-наслідковий зв'язок між діями кожного та наслідки таких дій. Від його дій не могли настати тяжкі тілесні ушкодження у ОСОБА_17 . Вважає, що в його діях немає складу злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, не встановлені достатні докази для доведеності винуватості. Інші тілесні ушкодження, крім тяжких, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України.
В ході досудового розслідування не проведений слідчий експеримент. Крім того відібрані пояснення у свідків: ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які є винуватцями розв'язання конфлікту та які залишились на місці події, однак слідчий експеримент з ними проведений не був. В судове засідання вони не запрошені та їх пояснення не враховані.
Між тим, вранці 23.08.2024 тіло ОСОБА_17 виявили не на місці конфлікту, а біля «Палацу спорту», тобто за збігом 8 годин.
Також органом досудового розслідування та судом не прийнято рішення щодо наявності кладу злочину, передбаченого ст.304 КК України в діях повнолітніх, які 22.08.2024 втягнули ОСОБА_15 в пияцтво.
Ні органами досудового розслідування, ні судом не встановлено, чому ОСОБА_15 будучи членом багатодітної родини навчався в спеціалізованій школі, не допитані класний керівник, психолог, не з'ясовано чи міг він усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними.
Судом не враховано, що він є дитиною багатодітної сім'ї, мама одна утримувала дітей, він кається за дії які вчинив, є учнем 10 класу та бажає продовжити навчання, а тому покарання яке йому призначене є надто суворим. Вважає, що є підстави для призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України менше 5 років та застосувати статті 75,76 КК України.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав доводи наведені в своїй апеляційній скарзі, доводи захисників, обвинуваченого та його законного представника, які підтримали вимоги викладені в своїх апеляційних скаргах, потерпілу, яка заперечила проти апеляційних скарг, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ці вимоги закону судом в повному обсязі не виконані.
Дії ОСОБА_13 судом кваліфіковано вірно, за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.
Враховуючи ту обставину, що в апеляційних скаргах не оспорюється висновок про доведеність винуватості та кваліфікації дій ОСОБА_13 , який винуватість визнав в повному обсязі, а висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується наведеними у вироку доказами, які судом об'єктивно досліджені, тому колегія суддів не проводить детальний їх аналіз в цій частині та відповідно до вимог ст.404 КПК України перевіряє вирок суду лише в межах апеляційних скарг.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_15 у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України при обставинах наведених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наведеними у вироку доказами, які судом першої інстанції досліджені всебічно, повно і об'єктивно.
Дії ОСОБА_12 судом кваліфіковано вірно, за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.
Як свідчать матеріали кримінального провадження і дані журналу судового засідання, органом досудового розслідування й судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому доводи обвинуваченого ОСОБА_15 про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_17 у нього не було, не заслуговують на увагу.
Немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Ці заперечення обвинувачення були детально розглянуті судом першої інстанції та спростовані наведеними у його вироку доказами, а саме показами обвинуваченого ОСОБА_13 , який показав, що вони з ОСОБА_12 випивали з іншими незнайомими чоловіками горілку за адресою м. Черкаси, вул. Хіміків, 50, позаду закладу швидкого харчування «ВАМ ДОНЕР?». Між ним, ОСОБА_12 та потерпілим виникла сутичка, під час якої останній його штовхнув, після чого почалася бійка. Вони з ОСОБА_12 наносили потерпілому тілесні ушкодження. В результаті яких потерпілий втратив свідомість і впав на землю. Вони побачили, що потерпілий без свідомості і пішли по своїм справам.
Крім того, згідно показів обвинуваченого ОСОБА_12 , який свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121КК України в суді першої інстанції визнав повністю, фактичні обставини не оспорював. Від дачі показів, на підставі ст. 63 Конституції України, відмовився.
Згідно показів свідка ОСОБА_20 , яка суду показала, що 23.08.2024 о 07-45год. йшла на роботу, біля «Палацу спорту» побачила чоловіка, який лежав на землі весь в крові, обличчя його було синюшного кольору. Підійшовши ближче, вона впізнала в чоловікові свого сусіда, викликала швидку допомогу та зателефонувала знайомій щоб повідомили матір побитого чоловіка. Поки чекала на швидку побачила також незнайомого чоловіка у інвалідному візку, який повідомив їй про побиття вночі.
Крім того вина ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованого діяння підтверджується письмовими доказами, зокрема:
- даними протоколу огляду місця події від 23.08.2024, згідно якого оглянуто земельну ділянку за адресою м. Черкаси, просп. Хіміків 50. Зображено загальний вид, на плитах з бетону виявлено сліди бурого кольору (т.1 а.м.к.п. 3-12);
- даними протоколу огляду місця події від 23.08.2024, згідно якого оглянуто коридор 13 поверху, будинку в АДРЕСА_3 . На підлозі виявлено штани чорного кольору з наявними слідами на них речовин бурого кольору(т.1а.м.к.п.14- 19;
- даними протоколу огляду предмету від 23.08.2024, фототаблицями до нього та диску з відеозаписом, оглянутим в судовому засіданні, згідно яких наявні відеозаписи із камери зовнішнього спостереження поряд із продуктовим кіоском, що поблизу «Палац спорту Будівельник» по прос. Хіміків 50/1 м. Черкаси. З якого вбачається, що дві особи підходять до осіб, які перебувають біля ларька, після чого на протязі 22 хвилин наносять велику кількість ударів ОСОБА_14 руками, ногами в область тулуба, голови та іншій особі (яка невстановлена органами досудового слідства), потім покинули зону камери спостереження, кількість ударів нанесених ОСОБА_14 нараховує понад десяти ударів, та обвинувачений ОСОБА_12 знімає вказані дії на мобільний телефон. (т.1 а.м.к.п. 23-90);
- даними протоколу огляду предмету від 24.08.2024 та фототаблицями до нього, згідно якого об'єктом огляду є приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_4 . Зображено загальний вид приміщення, вхід на територію. Безпосередньо оглянута кімната , в якій виявлено сорочку синього кольору, на якій виявлено сліди рідини бурого кольору, кросівки з наявними слідами бурого кольору, штани синього кольору за слідами бурого кольору, футболка білого кольору зі слідами бурого кольору (т.1 а.м.к.п. 93-121);
- даними висновку експерта № 05-1-08/426 від 20.09.2024, згідно якого кров потерпілого ОСОБА_14 відноситься до групи 0(1) з ізоглютемінами -анти-А і анти-В за ізосерологіною системою АВ0 (т.1 а.м.к.п. 150-151);
- даними висновку експерта № 05-1-08/427 від 07.10.2024, згідно якого кров трупа ОСОБА_14 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і за ізосерологічною системою АВО, у слідах на футболці білого кольору (об'єкти №№1-5) знайдена кров людини серологічному дослідженні у вказаних об'єктах виявлений антиген Н, а в об.№№1-3 - ізогемаглютиніни анти-А і анти-В, за ізосерологічною системою АВО. Таким чином, при серологічному дослідженні футболки білого кольору виявлені властивості можуть належати особі (особам) групи крові 0(1) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО, та не виключає можливості належати самому трупу Матюхіну (т.1 а.м.к.п. 153-155);
- даними висновку експерта № 05-1-08/428 від 15.10.2024, згідно якого кров трупа ОСОБА_14 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО. У слідах на панамі чорного кольору (об'єкт №1) знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у вказаному об'єкті виявлений антиген Н, за ізосерологічною системою АВО. Таким чином, при серологічному дослідженні панами чорного кольору не отримано даних, що дозволяли б виключити можливість походження даної крові від особи (осіб) групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти В за ізосерологічною системою АВО. Походження крові від трупа ОСОБА_14 , не виключається (т.1 а.м.к.п. 157-159);
- даними висновку експерта № 05-1-08/430 від 18.10.2024, згідно якого кров трупа ОСОБА_14 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО. У слідах на футболці чорного кольору (об'єкти №№1-8) кров не знайдена. У слідах на штанях синього кольору (об№№9-11,13) знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у вказаних об'єктах виявлені: об.№№9,10,13 - антиген Н; об.№11 - антигени ВІН, за ізосерологічною системою АВО. Таким чином, при серологічному дослідженні штанів синього кольору:в об.№№9,10,13 - не отримано даних, що дозволяли б виключити можливість походження даної крові від особи(осіб) групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО. В даному випадку походження крові від трупа ОСОБА_14 не виключається; антигени В і Н, виявлені в об.№11 можуть походити за рахунок крові особи(осіб) групи крові В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н чи змішування крові осіб груп вказаних антигенів (т.1 а.м.к.п. 161-163);
- даними висновку експерта № 05-1-08/429 від 18.10.2024, згідно якого кров трупа ОСОБА_14 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В рологічною системою ABO. У слідах на парі кросівок (об'єкти №№1,2) знайдена кров людини. При серологічному женні у вказаних об'єктах виявлений антиген Н за ізосерологічною системою АВО. У слідах на сорочці синього кольору в клітинку (об№№4-6) знайдена кров людини. При логічному дослідженні у вказаних об'єктах виявлені: №4 - антиген Н; об №№5,6 - антигени ВІН, за ізосерологічною системою АВО. У слідах на штанях чорного кольору з кишенями (об№№8-11) знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у вказаних об'єктах виявлені:об_№№8,9,11 - антиген Н;об.№10 - антигени ВІН, за ізосерологічною системою АВО.Таким чином, при серологічному дослідженні: сорочки синього кольору в клітинку (об.№4), штанів чорного кольору з кишенями (об.№№8,9,11) - не отримано даних, що дозволяли б виключити можливість походження даної крові від особи(осіб) групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО.В даному випадку походження крові від трупа ОСОБА_14 не виключається. Антигени В і Н, виявлені на вищевказаній сорочці синього кольору в клітинку (об.№№5,6), штанях чорного кольору з кишенями (об .№10), можуть походити за рахунок крові особи(осіб) групи крові В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н чи змішування крові осіб груп вказаних антигенів.В даному випадку домішка крові особи групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, яким є сам труп ОСОБА_14 , не виключається (т.1 а.м.к.п.165-167);
- даними висновком експерта № 05-1-08/431 від 09.10.2024,згідно якого кров трупа ОСОБА_14 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО. В слідах на штанях чорного кольору знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у вказаних об'єктах виявлений антиген Н, а в об.№№1,2 - ще й ізогемаглютиніни анти-А і анти-В, за ізосерологічною системою АВО. Таким чином, при серологічному дослідженні штанів чорного кольору виявлені властивості можуть належати особі (особам) групи крові 0(1) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО, та не виключають можливості належати крові самому трупу ОСОБА_14 (т.1 а.м.к.п. 170-172);
- даними висновку експерта № 05-1-08/432 від 18.10.2024,згідно якого кров трупа ОСОБА_14 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО. У слідах на жилетці (об'єкти №№1,2) знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у вказаних об'єктах виявлений антиген Н, за ізосерологічною системою АВО. У слідах на кросівках(парі) (об'єкти №№4-7) знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у вказаних об'єктах виявлений антиген Н, за ізосерологічною системою АВО. Таким чином, при серологічному дослідженні жилетки (об.№№1,2), пари кросівок (об.№№4-7) не отримано даних, що дозволяли б виключити можливість походження даної крові від особи(осіб) групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО. Походження від крові трупа ОСОБА_14 не виключається (т.1 а.м.к.п. 174-176);
- протоколом огляду від 18.09.2024, згідно якого оглянуто мобільний телефон Xiomi Redmi 10, додаток Галерея, на якому зафіксовані події побиття ОСОБА_21 ( т.1 а.м.к.п. 181-186);
- даними висновку експерта № 03-01/1002 від 04.09.2024, згідно якого на підставі проведеної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_22 : причиною смерті є черепно-мозкова травма у вигляді перелому кісток носу, перелому лівої виличної кістки (за клінічними даними), перелому лівої скроневої кістки (за клінічними даними), крововиливу під оболонки головного мозку та забою останнього. Вказана травма виникла внаслідок дії (дій) предмету (предметів), що володіє (володіють) ознаками тупого та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Дані експертизи трупа, обставини випадку, дані медичної картки та результати судово-медичної експертизи проведеної у відділенні судово-медичної гістології КУ «ЧОБСМЕ» вказують на те, що черепно-мозкова травма, від якої помер ОСОБА_14 , могла виникнути за кілька годин до поступлення в лікарню, або в час наближений до вказаного. Більш точно встановити час виникнення черепно-мозкової травми, яка привела до смерті, неможливо за браком судово-медичних даних, що підтверджується тривалим часом, який пройшов від отримання травми до смерті потерпілого, що обчислюється днями (поступив в лікарню 23.08.2024р. в 09год 02 хвилини., помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в 14год. 10 хвилин.). Окрім того на точність визначення часу настання ушкоджень впливають індивідуальні особливості організму травмованої людини, екзогенні та ендогенні фактори. Зазначена черепно-мозкова травма від падіння з положення стоячи з наступним ударом об тупий предмет виникнути не могла, на що вказує її характер. При експертизі трупа, окрім черепно-мозкової травми, виявлені садна в ділянці правого ліктьового суглобу, які виникли від дії тупих предметів, могли утворитись протягом кількох годин до поступлення в лікарню, або в час наближений до вказаного та носять ознаки легких тілесних ушкоджень. Виникнення таких саден можливе, як від падіння з положенні стоячи так і від безпосередньої дії тупого предмету (удар, удари) ( т.1 а.м.к.п. 192-194).
Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.94 КПК України, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності та прийшов до обгрунтованого висновку, що докази в своїй сукупності доводять вину ОСОБА_15 в інкримінованому діянні поза розумним сумнівом, тому доводи обвинуваченого про те, що судом першої інстанції не встановлено, яка саме його участь в об'єктивній стороні складу злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, які конкретно дії ним вчинені та які наслідки від його дій, є безпідставними та спростовуються вище наведеними доказами.
Невизнання в апеляційній скарзі винуватості ОСОБА_15 за ч.2 ст.121 КК України, колегія суддів розцінює, як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, а саме за ч.2 ст.121 КК України.
Відповідно до ч.2 ст.121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, або вчинене на замовлення, або спричинило смерть потерпілого.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною (особа усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров'ю потерпілого, і бажає або свідомо припускає настання такої шкоди).
Кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України є: умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, утвореною без попередньої змови; умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Особливістю цього кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження є те, що у ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.
Питання про умисел, колегія суддів вирішує виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема способу, кількості, характеру та локалізації тілесних ушкоджень, а також інших обставин. Так, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_12 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, спільно з ОСОБА_13 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, нанесли потерпілому ОСОБА_23 на протязі тривалого часу (22 хвилин) чисельну кількість ударів руками та ногами в область голови (в життєво важливий орган) та обличчя, ребер, ніг, в тому числі стегнової кістки, чим спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, що в подальшому спричинила смерть ОСОБА_14 .
Об'єктивна сторона даного кримінального правопорушення: це діяння у формі злочину - застосування фізичного насильства (завдання ударів); бездіяльність: нездійснення винним дій, які запобігли б заподіянню шкоди чужому здоров'ю, за умови, якщо він був зобов'язаний і мав можливість здійснити їх; наслідки (злочин вважається закінченим з моменту настання наслідку у вигляді шкоди здоров'ю людини) та причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками (смерть потерпілого ОСОБА_23 ).
Кваліфікація за ч.2 ст.121 КК України не передбачає можливості розмежування дій обвинувачених, а тому доводи обвинуваченого ОСОБА_15 з цього приводу є безпідставними.
При цьому з відеозапису вбачається, що в тому числі обвинувачений ОСОБА_15 наносить потерпілому чисельні удари руками і ногами в життєво важливий орган - голову.
Крім того, сам обвинувачений ОСОБА_15 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що він наніс декілька ударів ОСОБА_17 ногами. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_15 , про те, що він переконаний, що удари не мали такої травмуючої сили, щоб спричинити тяжкі тілесні ушкодження, а тому в його діях наявний склад кримінального правопорушення, передбачений ч.1 ст.125 КК України, колегія суддів не приймає до уваги та розцінює, як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
Проміжок часу про який вказує обвинувачений ОСОБА_15 у своїй апеляційній скарзі, а саме за збігом 8 годин виявили тіло ОСОБА_17 не на місці події конфлікту, а біля «Палацу спорту», є неогбгрунтованими, які в даному випадку не спростовують винуватість обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в інкримінованому діянні.
Обвинувачений ОСОБА_15 в своїй апеляційній скарзі зазначає про те, що в якості законного представника була залучена його мати ОСОБА_24 , проте судовий розгляд був проведений без участі законного представника, тобто його матері.
Згідно статті 44 КПК України якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній.
Згідно матеріалів кримінального провадження з моменту затримання ОСОБА_15 та вручення йому підозри, останній був забезпечений законним представником ОСОБА_25 та захисником ОСОБА_7 , що підтверджується даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (а.к.п.125-130).
Крім того, під час розгляду матеріалів кримінального провадження законним представником неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_12 було визначено законного представника в особі матері ОСОБА_10 згідно постанови слідчого від 26.08.2024.
Відповідно до заяви від 18.11.2024 законний представник ОСОБА_10 повідомила про неможливість представляти інтереси свого неповнолітнього сина ОСОБА_12 за станом здоров'я, тому просила змінити законного представника і розгляд кримінального провадження проводити без її участі.
Постановою слідчого від 20.11.2024 було замінено законного представника неповнолітньому та залучено головного спеціаліста сектору попередження бездоглядності дітей відділу захисту прав дітей Служби у справах дітей Черкаської міської ради ОСОБА_9
Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.44 КПК України, не є обов'язковим залученням для неповнолітнього законного представника з кола близьких родичів чи членів сім'ї. Інтереси неповнолітнього ОСОБА_26 , а саме здійснення його захисту прав і законних інтересів здійснював представник органу опіки та піклування ОСОБА_9 , що вказує на дотримання норм КПК України та додержання конституційних прав і свобод неповнолітнього.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_15 з приводу відібраних на досудовому розслідуванні пояснень свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 з якими не проведено слідчого експерименту, які в судове засідання не викликались, їхні пояснення не враховані.
Згідно матеріалів кримінального провадження стороною захисту та обвинуваченими під час досудового розслідування ані під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді першої інстанції не заявлялось клопотання про допит свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , а також про врахування їхніх пояснень. Таким чином обвинувачений ОСОБА_15 та його захисник не скористались своїм правом на допит вказаних свідків в суді першої інстанції.
Є безпідставними доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_15 з приводу не проведення слідчих дій, зокрема не проведення слідчого експерименту з участю свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , оскільки обвинуваченим ОСОБА_15 та стороною захисту дане клопотання під час досудового розслідування та під час судового розгляду не заявлялось.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_15 під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді першої інстанції скориставшись положенням ст.63 Конституції України від дачі показів відмовився.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_15 з приводу не призначення психологічної експертизи неповнолітнього є необґрунтованими з огляду на таке.
Судово-психіатрична експертиза за №611 стосовно ОСОБА_12 проводилась 30.11.2024 відповідно до якої останній на момент вчинення протиправних дій не знаходився в стані фізіалогічного афекту або іншому емоційному стані, який істотно впливав на його свідомість та поведінку.
Крім того обвинувачений ОСОБА_15 та його захисник не заявляли клопотання в суді першої інстанції щодо визначення осудності ОСОБА_15 .
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_15 є безпідставними, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду матеріалів кримінального провадження.
Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочину, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_15 , колегія суддів вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами обвинуваченого ОСОБА_15 .
У справі «Салов проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року).
Колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування зібрано достатньо належних і допустимих доказів, які покладені в основу обвинувального вироку та у своїй сукупності поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_15 у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 01 1978 року та «Коробов проти України» від 21 10 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Місцевий суд допитавши обвинувачених, їх захисників, дослідивши письмові докази, дотримуючись порядку процедури розгляду матеріалів кримінального провадження, прийшов до обґрунтованого висновку про доведення винуватості ОСОБА_27 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.121 КК України.
Разом з тим суд апеляційної інстанції не погоджується з призначеним Підліснюку покаранням у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі з огляду на таке.
Обвинувачений ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто на час скоєння злочину 22.08.2024 так і на момент постановлення вироку 21.01.2025 року не досяг вісімнадцятирічного віку.
Загальними засадами призначення покарання призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, передбачено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України та відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, розділом XV якої передбачено особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
Теж саме передбачено п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», що стосується призначення покарання неповнолітнім у виді позбавлення волі, згідно якого судам треба мати на увазі, що ст. 102 КК України встановлено ряд особливостей призначення неповнолітнім цього виду покарання.
Отже, при призначенні покарання неповнолітньому ОСОБА_12 судом безпідставно не застосовано положення ст. 102 КК України, що у даному вішалку підлягали обов'язковому застосуванню, якою передбачено особливості призначення покарання неповнолітнім у виді позбавлення волі на певний строк, та нормами якої визначено максимальний розмір такого покарання для неповнолітніх в залежності від тяжкості кримінального правопорушення.
Санкція ч.2 ст.121 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від семи до десяти років, тобто згідно ст.12 КК дане кримінальне правопорушення є тяжким злочином.
Положення ст.102 КК України передбачає особливості призначення покарання неповнолітнім, що у даному випадку підлягають обов'язковому застосуванню та нормами якої визначено максимальний розмір такого покарання для неповнолітніх в залежності від тяжкості кримінального правопорушення.
Враховуючи норму п.3 ч.3 ст.102 КК України покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому за тяжкий злочин на строк не більше семи років.
Таким чином, призначене Підліснюку покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі не відповідає особливостям призначення покарання неповнолітнім, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права.
Що стосується доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_15 та його захисника про можливість призначення йому покарання із врахуванням положень ст.69 та 75 КК України, є безпідставними.
Відповідно до вимог ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Отже, підставами призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, визнані дві групи чинників, які характеризують як вчинений злочин, так і особу винного, та мають враховуватися в їх сукупності, а саме: а) наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, які певним чином характеризують особу винного.
Колегія суддів не встановила декілька таких обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, при цьому є лише одна пом'якшуюча обставина, а саме вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім. Навіть врахувавши, що обвинувачений ОСОБА_15 є дитиною багатодітної сім'ї, умови його життя і виховання, який проживає без батька, рівень розвитку, що він є учнем 10 класу, в даному випадку таких обставин є недостатньо для пом'якшення йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.
Згідно ст.75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому колегія суддів враховує, що підстав для застосування Підліснюку положень ст.69 КК України немає, а нижня межа санкції ч.2 ст.121 КК України більша ніж 5 років позбавлення волі, тому застосування положень ст.75 КК України у даному випадку є неможливим.
Розглядаючи матеріали кримінального провадження колегія суддів прийшла до одностайного рішення про виправлення обвинуваченого ОСОБА_15 лише з ізоляцією від суспільства. Незважаючи на ту обставину, що ОСОБА_15 в суді апеляційної інстанції покаявся, колегія суддів враховує, що неповнолітній ОСОБА_15 у стані алкогольного сп'яніння вчинив умисний, тяжкий злочин, на стадії досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції показання не надав, будь яких вибачень чи жалю з приводу своїх дій, які б свідчили про щире каяття не висловлював, за місцем навчання, а також за місцем постійного проживання характеризується негативно. Крім того колегія суддів враховує позицію потерпілої, яка наполягала на призначенні суворого покарання, кількість, тривалість, спосіб нанесення ОСОБА_15 ударів потерпілому руками та ногами в різні життєво важливі органи (голова, обличчя, тулуб), а також наслідки, що настали - смерть потерпілого ОСОБА_23 , що є непоправними, тому відсутні підстави для застосування вимог ст.69 та ст.75 КК України.
Колегія суддів враховуючи вимоги ст.50, 65, 66 КК України, з урахуванням положення ст.102 КК України вважає необхідним і достатнім призначити ОСОБА_15 покарання у межах санкції ч.2 ст.121 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі, що є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів.
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.08.2024 до обвинуваченого ОСОБА_12 був застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, строк якого неодноразово продовжувався, про що наявні відомості у матеріалах кримінального провадження.
Однак, необхідно прийняти рішення про зарахування у строк покарання ОСОБА_12 строку його перебування під цілодобовим домашнім арештом, а саме із 27.08.2024 по день прийняття рішення апеляційним судом, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі, як це перебачено ч.7 ст. 72 КК України.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 з приводу застосування положення ст.69 КК України та призначення останньому покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Районним судом при визначенні розміру та виду покарання враховані дані про особу обвинуваченого, взято до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, обставину, що пом'якшує покарання - визнання вини в повному обсязі, що свідчить про його відношення до скоєного, на спеціальних обліках не перебуває, обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, кількість, тривалість та спосіб нанесення тілесних ушкоджень, позицію потерпілої, яка наполягала на призначенні суворого покарання, а тому в межах санкції ч.2 ст.121 КК України призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців, яке є необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, при цьому призначено далеко не в максимальному розмірі, передбаченого санкцією ч.2 ст.121 КК України.
Захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16 в апеляційній скарзі наголошує, що призначаючи покарання, суд першої інстанції не врахував щире каяття, сприяння розкриттю злочину, молодий вік, усвідомлення останнім скоєного, те, що обвинувачений був позбавлений материнського та батьківського піклування, його позитивну характеристику.
Колегія суддів не визнає пом'якшуючу покарання ОСОБА_16 обставину - щире каяття.
В даному кримінальному провадженні щире каяття не знайшло свого підтвердження ані протягом досудового розслідування, ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду, оскільки щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_16 навіть не вибачився перед потерпілою. В своїх показаннях він визнав, що вчинив неправильно, проте каяття з даного приводу не висловлював. Отже, всупереч твердженням сторони захисту, в матеріалах справи відсутні дані на підтвердження вищевказаних обставин, а тому колегія суддів дійшла висновку, який узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в його постанові від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к, про неможливість визнати каяття обвинуваченого таким, що є щирим у розумінні ст. 66 КК, що виключає в даному випадку можливість визнання щирого каяття обвинуваченого в якості обставини, яка пом'якшує покарання останнього.
Колегія суддів також не визнає активне сприяння розкриттю злочину, як обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_16 .
Визнання обвинуваченим ОСОБА_16 своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом'якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину. Крім того саме по собі активне сприяння розкриттю злочинів у цьому випадку не є достатньою підставою для застосування положень ст. 69 КК України.
Не дивлячись на молодий вік обвинуваченого ОСОБА_16 (20 років, а на момент вчинення злочину 18 років) і те, що обвинувачений був позбавлений материнського та батьківського піклування, а також обставину, що пом'якшує покарання - визнання вини в повному обсязі, колегія суддів враховує, що ОСОБА_16 був вчинений умисний тяжкий злочин в стані алкогольного сп'яніння, що визнано обставиною, яка обтяжує покарання, кількість, тривалість та спосіб нанесення ОСОБА_16 ударів потерпілому руками та ногами в різні важливо життєві органи (голова, обличчя, тулуб), позицію потерпілої, яка наполягала на призначенні суворого покарання, а також наслідки, що настали - смерть потерпілого ОСОБА_23 , що є непоправними, тому відсутні підстави для застосування вимог ст.69 КК України.
Колегія суддів враховує суспільну небезпечність скоєного ОСОБА_16 та ОСОБА_15 діяння, обставини його скоєння, в стані алкогольного сп'яніння, чисельну кількість ударів руками та ногами в область голови, обличчя, тулуба, ніг, в тому числі стегнової кістки, чим спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, що в подальшому спричинила смерть ОСОБА_14 .
Вказані дії ОСОБА_16 та ОСОБА_15 свідчать про цинічне ставлення до людської особистості та відсутності базових людяних моральних цінностей, що вказують на антисоціальну спрямованість, зневажливе ставлення до закону та загальноприйнятних норм моралі, що значно підвищує суспільну небезпеку їх дій.
Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.
Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Переконливих аргументів, які б свідчили про порушення судом приписів статей 50, 65 КК України, або доводили явну несправедливість призначеного ОСОБА_16 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців через його суворість, в апеляційній скарзі не міститься.
У той же час, ухвалюючи рішення про зарахування у строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_13 терміну попереднього ув'язнення, суд обмежився періодом з 24.08.2024 по 21.01.2025, тобто з моменту затримання ОСОБА_13 в порядку ст. 208 КПК України, що є датою, з якої застосовано до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, по день ухвалення оскаржуваного вироку. Указане не відповідає змісту законодавчо визначеного поняття попереднього ув'язнення, адже нормами ч. 5 ст. 72 КК України, якою встановлені правила зарахування строку попереднього ув'язнення та якою керувався при вирішенні указаного питання суд. регламентовано зарахування у строк покарання саме попереднього ув'язнення.
При цьому, у розумінні положень ст. 1 Закону України № 3352-ХІІ «Про попереднє ув'язнення» від 30 червня 1993 року (зі змінами) попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Тобто, попереднє ув'язнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили.
Попри це, згідно змісту резолютивної частини оскаржуваного вироку вбачається, що у строк покарання ОСОБА_13 не зараховано за правилами
ч. 5 ст. 72 КК К України, застосований цим же судом строк його тримання під вартою, як запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, що згідно наведених норм законодавства є строком попереднього ув'язнення, у зв'язку з чим також підлягає зарахуванню у строк покарання.
Крім того, місцевий суд зазначив, що строк відбування покарання ОСОБА_13 рахувати з 22.01.2025, тобто з дня, наступного за днем проголошення вироку, що не узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону.
Згідно положень статей 532,533, 534 КПК України виконання судового рішення є наслідком набрання ним законної сили. Відповідно до ст. 4 КВК України, підставою виконання і відбування покарання є, зокрема, вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування.
Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_12 покарання.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 404, 405, ч.1 п.2 ст. 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_28 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 - залишити без задоволення.
Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 21 січня 2025 року в частині призначеного ОСОБА_12 покарання - змінити.
На підставі ст.102 КК України пом'якшити ОСОБА_12 покарання за ч.2 ст.121 КК України з 8 років 6 місяців до 7 років позбавлення волі.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_12 в строк відбування покарання період його попереднього ув'язнення з 24 серпня 2024 року по 26 серпня 2024 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На підставі ч.7 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_12 в строк відбування покарання період перебування його під цілодобовим домашнім арештом, починаючи з 27.08.2024 по 16.04.2025 виходячи з такого співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_13 в строк відбування покарання період його попереднього ув'язнення з 24 серпня 2024 року по 16 квітня 2025 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_13 рахувати з 16 квітня 2025 року.
У решті вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 21 січня 2025 року стосовно ОСОБА_13 та ОСОБА_12 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий-суддя -
Судді -