Номер провадження 88-ц/821/8/25 Справа № 701/1129/23
про відвід судді
17 квітня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів: Новікова О.М., Гончар Н. І., Карпенко О. В.,
секретаря Кофанової А.О.,
розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Новікова Олега Миколайовича від участі у розгляді справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Черкаського апеляційного суду від 03 липня 2024 року у зв'язку з нововиявленими обставинами справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною шестирічного віку,-
У провадженні Черкаського апеляційного суду знаходиться вказана заява ОСОБА_1 про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами.
Розгляд справи призначений на 17.04.2025 з викликом сторін у справі.
17.04.2025 до Черкаського апеляційного суду надійшла заява Кравченко І. Ю. про відвід судді Новікова О. М. (документ сформований в системі електронний суд 16.04.2025)
В заяві ОСОБА_1 вказує, що у неї із суддею Новіковим О. М. наявний конфлікт, що підтверджується, в тому числі, перебуванням на даний час в провадженні Печерського районного суду м. Києва цивільної справи за її позовом до судді Новікова О. М., Черкаського апеляційного суду та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
За таких обставин, з метою уникнення звинувачень в упередженості судового розгляду та виключення підстав та мотивів для сумніву у справі в об'єктивності судді Новікова О. М., на її думку, суддя Новіков О. М. не може розглядати справу, в якій вона є стороною.
Оскільки заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Отже, перевіривши вказані доводи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначені умови виконання професійних обов'язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Отже для вирішення питання щодо відводу судді або складу суду необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника про недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій), що має бути належним чином обґрунтовано.
Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного, а доказів протилежного заявницею суду не надано.
Підстави для відводу суддів визначені статтями 36-37 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 1 ст. 40 ЦПК визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Слід зазначити, що перегляд рішень, постанов або ухвал за нововиявленими або виключними обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення судового рішення не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.
Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (ч. 2 ст. 425 ЦПК України).
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського апеляційного суду із заявою про перегляд постанови саме Черкаського апеляційного суду від 03.07.2024, а тому наведені твердження заявниці, не свідчать про наявність обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності головуючого судді Новікова О. М. чи в його зацікавленості у результаті розгляду вказаної заяви.
Крім того, твердження заявниці, що у неї з суддею Новіковим О. М. наявний конфлікт, він є стороною у справі за її позовом до Черкаського апеляційного суду, Державної казначейської служби України, та судді Новікова О.М., слід відхилити, адже Кодекс суддівської етики наголошує, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді, і заявницею не доведено обґрунтованих підстав того, що суддя Новіков О. М. прямо чи опосередковано зацікавлений в розгляді справи де стороною є ОСОБА_1 , проявляє особисту упередженості щодо заявниці.
Крім того, слід зауважити, що здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст.62 Конституції матеріальна й моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й у цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава.
Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.
Оскарження дій/бездіяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їхніх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Наведеної правової позиції притримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 8 травня 2018 року у справі №521/18287/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18, від 02 жовтня 2019 року № 11-547апп19, а також Верховний Суд у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 636/5534/15, від 30 вересня 2020 року у справі № 1.380.2019.003105.
Крім того, колегія суддів враховує, що справа, по якій був заявлений відвід, стосується перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
Отже, ОСОБА_1 не навела обґрунтованих підстав для відводу судді Новікова О. М., і не навела мотивів, які дають підстави для сумніву у його безсторонності, а тому відсутні підстави для задоволення поданої заяви про відвід.
Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Оскільки, передбачених законом підстав для відводу судді Новікова О.М немає, колегія суддів вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 33, 37, 40 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Новікова Олега Миколайовича від участі у розгляді справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Черкаського апеляційного суду від 03 липня 2024 року у зв'язку з нововиявленими обставинами справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною шестирічного віку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді