Справа №521/3504/25
Провадження №3/521/2254/25
16 квітня 2025 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді Гуревського В.К., при секретарі Турава Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі справу, що надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №254882 від 24 лютого 2025 року, вбачається, що 24 лютого 2025 року об 00 годинні 40 хвилин в м. Одеса на перехресті вулиць Василя Фащенка - Грушевського водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21093», державний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі відмовився, що зафіксовано на портативний відеореєстратор №471510, №471811, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.
За даним фактом інспектором поліції відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №254882 від 24 лютого 2025 року, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 надав до суду заперечення, в яких просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього, ОСОБА_1 , за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, через відсутність події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на таке.
Матеріали справи, які направлені до суду, не містять відеозаписів, які б відповідали вимогам закону щодо фіксації факту порушення правил дорожнього руху водієм. Під час ознайомлення з відеозаписом, який є у матеріалах справи, не встановлено жодних доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21093» з реєстраційним номером НОМЕР_2 .
Відеофіксація починається лише з моменту розмови поліцейського із ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність запису самого процесу зупинки автомобіля. Це ставить під сумнів факт того, що саме ОСОБА_1 керував цим транспортним засобом у зазначений у протоколі час. Також при складанні протоколу не було залучено жодних свідків.
Відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом повністю виключає можливість притягнення його до відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП. Закон чітко вимагає підтвердження факту керування автомобілем для кваліфікації цього правопорушення.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення має здійснюватися з дотриманням принципів законності. У його випадку ці принципи були порушені, оскільки протокол складено без належних підстав.
Згідно зі статтею 252 КУпАП, органи та посадові особи зобов'язані оцінювати докази на основі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У його випадку ці вимоги не були дотримані, оскільки доказова база є неповною та недостатньою для підтвердження його вини.
Відповідно до принципів верховенства права та презумпції невинуватості, які закріплені у статтях 8 та 62 Конституції України, будь-які сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитися на користь особи, яку притягають до відповідальності. В даному випадку такі сумніви є очевидними.
Матеріали, викладені у протоколі серії ЕПР1 № 254882, не підтверджують факту вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Відсутні як докази, так і склад правопорушення.
Відповідно до статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутній склад правопорушення. У цьому випадку саме така ситуація.
Дослідивши пояснення особи яка притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що провадження по справі підлягає закриттю, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №254882 від 24 лютого 2025 року, вбачається, що 24 лютого 2025 року об 00 годинні 40 хвилин в м. Одеса на перехресті вулиць Василя Фащенка - Грушевського водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21093», державний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі відмовився, що зафіксовано на портативний відеореєстратор №471510, №471811, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.
Згідно відеозапису (ПВР №475510, №471811), 24 лютого 2025 року ОСОБА_1 перебував у м. Одеса на вул. Василя Фащенка біля перехрестя з вул. Грушевського, сидячи на передньому пасажирському сидінні в салоні автомобіля «ВАЗ 21093» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), який належить ОСОБА_2 . Автомобіль був припаркований у крайньому правому ряду проїзної частини.
Близько 00:50 позаду зупинився патрульний автомобіль поліції. Інспектор підійшов з боку водійського сидіння та запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на що ОСОБА_1 відмовився, оскільки не керував авто, не перебував за кермом і навіть не переміщувався на ньому.
Докази того, що співробітники поліції зупиняли авто «ВАЗ 21093», а зупинилися позаду нерухомого транспортного засобу, що зафіксовано відеореєстратором (Dash camera 8999), який додано до матеріалів справи, відсутні.
Згідно відеозапису №471811 на хвилині 00:56:27 (зазначений час запису 24/02/2025 року 00:56) поліцейський 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенант поліції Шаєр Юрій Миколайович говорить (цитата): «Ви водій чи не водій-це вже інше питання». Тобто, цим лейтенант поліції Шаєр Юрій Миколайович особисто спростовує факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Також на відеозапису №471811 на хвилині 00:56:37 інший інспектор поліції ставить запитання ОСОБА_1 (цитата) «Так а хто водій?» Що свідчить про не встановлення того факту, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Згідно відеозапису: зі слів співробітника поліції: 00:57:55 - 00:59:28 - «Потрібно було дати йому чуток проїхати.. Я почав відео».
Таким чином, в матеріалах справи № 521/3504/25 відсутні будь-які об'єктивні докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «ВАЗ 21093» з реєстраційним номером НОМЕР_2 . Так, згідно з пунктом 9 Протоколу серії ЕПР1 № 254882, у процесі складання документу не було залучено жодних свідків або потерпілих, що позбавляє можливості підтвердити обставини події через їхні свідчення. Згідно з пунктом 10 Протоколу серії ЕПР1 № 254882, у справі зафіксовано використання технічних засобів відеозапису (ПВР №471510 та №471811), проте самі візуальні матеріали, що могли б ідентифікувати особу водія або підтвердити факт керування автомобілем, відсутні. Пункт 11 того ж документу свідчить, що до протоколу додано лише загальні матеріали справи, направлення на медичний огляд та дані з відеореєстратора (Dash camera 8999), які не містять жодних відомостей, що безпосередньо вказують на причетність ОСОБА_1 до керування транспортним засобом.
Відеозапис технічними засобами ПВР №471510, №471811 має загальну тривалість 01:35:05 (годин: хвилин: секунд) і починається не з моменту, коли інспектор підійшов до автомобіля, де він перебував. Натомість відео починається з запису з бодікамери іншого поліцейського, який залишався у патрульному авто.
Перший епізод запису:
- Початок: 24.02.2025 року, 00:48:14;
- Кінець: 24.02.2025 року, 01:35:05.
Другий епізод запису:
- Початок: 24.02.2025 року, 00:48:14;
- Кінець: 24.02.2025 року, 01:36:18.
Тому, за вказаних обставин, необхідно критично оцінювати відео-фіксацію здійснену з бодікамери (технічний засіб відеозапису ПВР №471510, №471811), як доказ у справі, оскільки відео-зйомка проводилось вибірково, не безперервно та не відображає всіх обставин на місце події.
Згідно розділу 1 п. 2 п. п. 1 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно розділу 3 п. 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео-реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео-реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Матеріали справи не містять доказів скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП виходячи з того, що відповідно до п. 1.10. Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Стаття 130 КУпАП України передбачає відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
У постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а(2-іс/811/3/17) Верховний Суд прийшов висновку, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Таким чином, для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейський мав зафіксувати на службову відео камеру безпосередньо рух транспортного засобу, зупинення безпосередньо самим поліцейським транспортного засобу під час руху, і виключно за таких обставин вважається, що особа керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Відповідальність за знаходження в салоні автомобіля на пасажирському сидінні, навіть у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, законодавством не встановлена.
Верховний суд від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а правоохоронці можуть зупиняти авто, лише коли є факт правопорушення.
Тобто, до самої зупинки автомобіль з водієм мав знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли останнє рухається. Коли ж особа перебуває за кермом транспортного засобу із навіть з ввімкненими габаритами, запущеним двигуном - склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.
Згідно положень ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
За змістом ст. ст. 251, 280 КУпАП доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення належними та допустимими доказами підлягає подія щодо вчинення адміністративного правопорушення, вина особи у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності на інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 130 ч. 1 КУпАП відповідальність особи настає у разі керування особою транспортним засобом в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння або відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного (наркотичного) сп'яніння, а згідно ст. 9 КУпАП обов'язковою умовою скоєння адміністративного правопорушення є наявність вини з боку порушника.
Таким чином, допустимими та належними доказами у справі має бути підтверджено, як факт керування особою транспортним засобом, так і перебування її в стані алкогольного сп'яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Згідно ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п. 33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
За вказаних обставин, суд не може взяти протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього докази за основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Враховуючи вказані обставини можливо дійти висновку, що законність складання протоколу про адміністративне правопорушення та процесуальні дії працівників поліції щодо збирання інших доказів у справі, викликають розумні сумніви в їх законності, що виключає можливість визнання цього Протоколу та наданих до нього документів, як допустимих та достовірних доказів у справі.
Протокол про адміністративне правопорушення хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься повинна ґрунтуватися на первинних доказах, зокрема на візуальних спостереженнях, фото- та відео фіксації, поясненнях свідків тощо.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими , що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За Кодексом України про адміністративні правопорушення, Конституцією України або іншими Законами України, не передбачено покладення на суд функції підтримання обвинувачення при розгляді справи про адміністративне правопорушення, доведення винуватості особи.
З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Отже, зазначені обставини, ставлять під сумнів достовірність даних, зазначених в протоколі, а тому вони не можуть бути прийняті судом до уваги як належні та допустимі докази.
Відповідно до вимог ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Зважаючи на вищевикладене, в силу допущених працівниками поліції порушень під час складання та оформлення матеріалів, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі відносно нього підлягає закриттю на підставі ст. 247 КУпАП.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з приписами ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При визначенні виду і міри адміністративного стягнення суд враховує конкретні обставини правопорушення, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, фактичні обставини справи, особу порушника, обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність, передбачені ст. ст. 34, 35 КУпАП.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку із зазначеним, викладені у протоколі обставини залишають місце «розумному сумніву», що випливає із сукупності ознак та не спростованих достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених презумцій вини ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, будь-яких допустимих та достовірних доказів, які з достатністю вказували б на наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні, не встановлені такі і судом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, яка є нормою прямої дії, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, на підставі чого суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Виходячи з викладеного, та керуючись ст. ст. 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити згідно п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду (судді) у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Головуючий В.К.Гуревський