Справа № 554/2637/24 Номер провадження 22-ц/814/1085/25Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
16 квітня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Вірабян Едгара Вачагановича
на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2024 року, ухвалене в м. Полтаві під головуванням судді Материнко М. О.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дитини,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
Позов мотивовано тим, що 13.02.2010 між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
28.02.2024 відповідачем подано до Луцького міськрайонного суду Волинської області позов про розірвання шлюбу.
Від вказаного шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На даний час син ОСОБА_5 проживає разом з відповідачем, а донька ОСОБА_6 проживає разом з позивачем у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , де вона забезпечена усіма необхідними належними умовами.
Дане житло належить позивачу на праві сумісної власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 20.11.1997.
Донька ОСОБА_6 виявила самостійне бажання проживати в подальшому разом з батьком.
Посилаючись на викладене, просив суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позову, щомісячно, до досягнення нею повноліття.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 роз'єднано та виділено у самостійне провадження вимоги про стягнення аліментів (а. с. 31-32).
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б дали підстави для висновку, що проживання дитини з батьком буде більш сприятливим для неї, ніж проживання з матір'ю.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Вірабян Е. В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції було задоволено клопотання позивача та зобов'язано орган опіки та піклування надати письмовий висновок щодо розв'язання спору між сторонами, проте вказана ухвала в орган опіки судом направлена не була, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит.
Вказує, що 10.12.2024 органом опіки було надано вказаний висновок, яким встановлено доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Зазначає, що на даний час донька сторін проживає з батьком, який забезпечує їй повний гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку. Крім того, вона навчається в м. Полтаві, а батько має високооплачувану роботу, житло і здатний забезпечити дитину усім необхідним.
Вважає, що проживання доньки з батьком відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Звертає увагу суду на те, що під час розгляду справи суд не встановив ставлення матері - відповідача по справі до позову, тобто її позицію щодо місця проживання дитини, не встановив чи існують зі сторони батька обмеження доступу матері до дитини, до участі в її вихованні та спілкуванні, тому суд перебрав на себе права батьків та самостійно визначив, що дитина буде проживати разом з матір'ю.
Наголошує, що найкращим інтересам дитини буде відповідати її проживання разом з батьком, що дасть змогу відновити її емоційний зв'язок з матір'ю, налагодить стабільне емоційне середовище та забезпечить можливість розвитку дитини у безпечному, спокійному середовищі.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що 13.02.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що 13.02.2010 Відділом РАЦС Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві вчинено актовий запис № 76 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 27).
Від вказаного шлюбу сторони мають двох дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 відповідно (а. с. 28, 29).
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 20.11.1997 ОСОБА_1 на праві приватної спільної власності з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належить квартира АДРЕСА_2 (а. с. 20).
Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади від 10.03.2024 позивач ОСОБА_1 та малолітні діти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зареєстровані у вказаній квартирі (а. с. 14, 15, 16).
Відповідач ОСОБА_2 з 03.10.2023 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 9).
Після припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами, син сторін ОСОБА_5 проживає разом з відповідачем ОСОБА_2 , а донька ОСОБА_6 з позивачем ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_1 працює у філії «УГВ-Сервіс» АТ «Укргазвидобування» з 13.11.2017 на посаді консультанта з технології Полтавського відділення тампонажних робіт, що підтверджується довідкою від 15.12.2023 № 352 (а. с. 17).
Згідно наданих характеристик за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, як зразковий громадянин, що підтримує добрі стосунки у сім'ї та у спілкуванні з сусідами, на підприємстві зарекомендував себе як професійний, компетентний, висококваліфікований працівник, має високі моральні якості та виробничу етику, у спілкуванні з колегами врівноважений, тактовний та стриманий, витримана та порядна людина, яка користується повагою в колективі, людяний, за період роботи на підприємстві дисциплінарних стягнень не мав, трудову дисципліну не порушував (а. с. 24, 25).
Донька сторін ОСОБА_6 навчається у Ліцеї № 17 «Інтелект» Полтавської міської ради у 8-В класі.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141 СК України).
Відповідно до частини другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п'ята статті 19 СК України).
У частині шостій статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22) вказано, що «сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам'ятати, що основним суб'єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.
У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: - особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності); - відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов'язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов'язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); - можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків); - стан здоров'я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги); - стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо. Указане тлумачення статті 161 СК України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим та однозначним у практиці Верховного Суду (див. постанови від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 761/35714/16-ц, від 23 жовтня 2021 року у справі № 127/17427/20, від 08 вересня 2023 року у справі № 639/3862/20, від 28 вересня 2023 року у справі № 944/5191/19).».
У постанові Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20 зазначено, що дитина є суб'єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з'ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.
Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей. Проте, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об'єктивних обставин спору.
Суд першої інстанції при вирішенні справи вказаного не врахував. Висновок опіки та піклування щодо розв'язання даного спору, що є обов'язковим у цій категорії справ, суд не одержав, думку неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка досягла 14-річного віку та відповідно до положень частини третьої статті 160 СК України вправі самостійно обирати з ким з батьків їй проживати, суд не з'ясував, що призвело до помилкового вирішення справи.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник органу опіки та піклування - виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради Сомик Д. М. надала суду висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Шевченківської у місті Полтаві ради від 10 грудня 2024 року № 300, про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого вбачається, що дитина надала пояснення, що надалі бажає проживати разом з батьком та з урахуванням її думки, а також результатів обстеження житлово-побутових умов проживання, рішення комісії з питань захисту прав дитини від 05.12.2024, та інших документів орган опіки та піклування дійшов до висновку про доцільність проживання дитини сторін з батьком - ОСОБА_1 .
Колегія суддів з таким висновком органу опіки та піклування погоджується, оскільки такий відповідає найкращім інтересам дитини, яка тривалий час проживає з батьком, навчається у м. Полтаві та має усталені соціальні зв'язки.
Врахувавши зазначене та вік дитини, її думку та бажання проживати з батьком, необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами та обов'язками батьків, колегія суддів дійшла висновку про визначення місця проживання ОСОБА_11 разом з батьком ОСОБА_1 , оскільки за обставин цієї справи наразі немає підстав змінювати усталене місце проживання дитини, що відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вірабян Едгара Вачагановича - задовольнити.
Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2024 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком - ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
О. І. Обідіна