Справа № 544/26/25 Номер провадження 22-ц/814/1894/25Головуючий у 1-й інстанції Малицька О. Л. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
16 квітня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ковтун Миколи Васильовича на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 січня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Агро» про стягнення боргу за договором оренди, -
В січні 2025 року представник позивач адвокат Ковтун М.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Альянс Агро», в якому прохав стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди в сумі 11486,04 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі державного акту на право власності на землю він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,6017 га, що розташована на території колишньої Великокручанської сільської ради. 03 листопада 2017 року між позивачем та ТОВ «Альянс Агро» було укладено договір б/н оренди вказаної земельної ділянки., терміном до 31 січня 2025 року. Відповідно до умов договору орендна плата вноситься до 31 грудня кожного звітного року, а розмір орендної плати складає 11486,04 грн. В супереч умов договору відповідач не сплатив орендну плату за 2024 рік.
Таким чином відповідач заборгував позивачу 11486,04 грн. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача 11486,04 грн заборгованості за договором оренди, а також стягнути понесені судові витрати.
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 січня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ «Альянс Агро» про стягнення боргу за договором оренди було відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 - адвокат Ковтун М.В. та подав апеляційну скаргу, в якому прохає рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з ТзОВ «Альянс Агро» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди земельної ділянки в розмірі 11486,04 грн та стягнути понесені ним судові витрати.
Обґрунтовуючи свою позицію скаржник посилається на те, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків.
Акцентує увагу, що у відповідності до п.8 договору оренди землі з орендної плати вираховується податок з доходів та інші обов'язкові податки та збори, проте відповідач наводить розрахунок нібито переплати орендної плати в розмірі 5563,96 грн щорічно та 10884,77 грн за 2023 рік без вирахування податків та зборів.
Стверджує, що згоди орендодавець на виплату орендної плати наперед за майбутній період оренди не надав, оскільки потреби у цьому не мав. Крім того зазначає, що окремої письмової домовленості сторін договору на виплату орендної плати у грошовій формі за певний, відмінний від визначеного п.10 договору оренди землі до 31 грудня кожного звітного періоду матеріали справи не містять.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Донченко Р.В., який діє в інтересах ТОВ «Альянс Агро» прохав відмовити у задоволені апеляційної скарги, оскільки вважає її безпідставною та необґрунтованою.
Акцентує увагу суду, що в 2024 році не було нарахувань та плати орендної плати позивачу, оскільки станом на 01.01.2025 року, існувала переплата коштів у сумі 38 704,57 грн, що підтверджується обліковими даними підприємства, які були прийняті і підтверджені судом першої інстанції.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції зазначає, що договором оренди передбачено, що орендар має право, за згодою орендодавця, виплачувати орендну плату наперед за майбутній період оренди, при цьому договором не передбачена форма цієї згоди (усна, письмова чи нотаріально посвідчена). ОСОБА_1 , підписуючи договір оренди від 03 листопада 2017 року, був обізнаний про розмір орендної плати, яка становила 11486,04 грн в рік. При цьому, отримуючи за період з 2018 року по 2023 рік орендну плату, сума якої значно перевищувала встановлену договором, позивач не звертався до відповідача з приводу надмірної виплати орендної плати, погоджувався з її отриманням та не заперечував проти нарахування орендної плати в такому розмірі. У зв'язку з вище зазначеним, вказана поведінка позивача в продовж шести років тлумачиться судом, як згода ОСОБА_1 на виплату орендної плати наперед за майбутній період оренди.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що у відповідача відсутня заборгованість зі сплати позивачу орендної плати так, як своє грошове зобов'язання за 2024 рік відповідач виконав достроково, що не суперечить вимогам закону та умовам договору.
Проте, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися виходячи з наступних підстав.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його і невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» - орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22.01.2020 у справі №387/193/19, від 25.05.2020 у справі №475/793/17, від 06.10.2021 у справі №484/1399/19, від 06.10.2021 у справі №183/5051/16, що свідчить про сталість та єдність судової практики щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (у випадку сплати орендної плати наперед за майбутні періоди користування земельною ділянкою).
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.11.2017, за ОСОБА_1 рахується земельна ділянка, кадастровий номер 5323881000:00:019:0001, загальною площею 3,6017 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.9).
03 листопада 2017 року між позивачем та ТОВ «Альянс Агро» було укладено Договір оренди землі б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 передав ТОВ «Альянс Агро» у довгострокове платне володіння і користування вищевказану земельну ділянку (а.с. 10-13).
Згідно з п. 5 вищевказаного договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 114860,36 грн.
Відповідно до п. 7 вищевказаного договору він діє починаючи з дати державної реєстрації речового права оренди, з урахуванням ротації сільськогосподарських культур згідно з проектом землеустрою до 31.01.2025 року.
Пунктом 8 вищевказаного договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій, відробітковій (роботи, послуги та інше), або натуральній формі (у вигляді сільськогосподарської продукції по цін не вище ринкової на момент розрахунку у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 11486,04 грн.
Згідно з п. 10 вищевказаного договору, орендна плата вноситься у такі строки: щорічно до 31 грудня кожного звітного року.
Відповідно до нарахувань та виплат за пай орендодавцю ОСОБА_1 вбачається, що за періоди 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 рік нараховано суму в розмірі 17050 грн., з яких утримано податків (ПДФО - 3069 грн, військовий збір - 255,75 грн), сума переплати склала - 5363,96 грн, при цьому відомостей їх фактичного перерахування отримувачу, а також призначення платежу на суму 5363,96 грн., як «аванс», а не одностороннє збільшення орендарем розміру орендної плати, відповідачем не надано. Крім того за 2023 рік нараховано суму виплати за пай в розмірі 22370,81 грн, з яких утримано податків (ПДФО - 4026,75 грн, військовий збір - 355,56 грн), сума переплати склала - 10884,77 грн)
Колегія суддів, зазначає, що висновки суду першої інстанції, що орендна плата за 2024 рік позивачу була виплачена у повному обсязі за рахунок коштів, внесених орендодавцем як плата авансом за попередні роки є помилковими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі, не спростованого відповідачем належними та допустимими доказами.
Визнаючи висновки суду першої інстанції необґрунтованими, колегією суддів, взято до уваги, що відповідно до п.40 Договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі.
Умова щодо розміру та порядку виплати орендної плати є істотною, а тому будь-які зміни з даного питання повинні бути закріплені у письмовій формі. Доказів наявності таких домовленостей між сторонами відповідачем не надано. Сам факт добровільної виплати відповідачем орендної плати за попередні роки у більшому розмірі, не звільняє останнього від виконання своїх за обов'язків за договором.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В даному випадку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн. (1211,20 грн. + 1816,80 грн.).
Позивачем заявлено до стягнення правничі витрати в суді першої інстанції у розмірі 6000,00 грн.(з урахуванням сплачених коштів у розмірі 3000 грн) та в апеляційній інстанції 3000,00 грн, додаток квитанції (а.с. 96).
Згідно частин 1 та 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг за виконання робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Враховуючи встановлені апеляційним судом фактичні обставини справи та норми процесуального права, якими вони врегульовані, колегія суддів враховує позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, за змістом якої не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. За таких обставин, апеляційний суд визнає наявними підстави для відшкодування правничих витрат, понесених позивачем, проте їх розмір, заявлений до стягнення (6000 грн.), є завищеним, та підлягає зменшенню до 3000,00 грн., що відповідатиме критеріям розумності та співмірності.
Із огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.368, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковтун Миколи Васильовича - задовольнити.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 січня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Агро» про стягнення боргу за договором оренди - задовольнити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Агро» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2024 рік у розмірі 11486,04 грн., судовий збір у розмірі 3028 грн. та правничі витрати у розмірі 3000,00 грн., а всього 17514,04 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2025 року.
Головуючий суддя : ____________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ____________________ С.Б. Бутенко ___________________ О.І. Обідіна