Справа № 521/4009/17
Номер провадження:1-кп/521/559/17
10 липня 2017 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар: ОСОБА_2
прокурор: ОСОБА_3
захисник: ОСОБА_4
за участі потерпілого: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку ст. 331 КПК України питання щодо доцільності продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні:
ОСОБА_6 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця м. Запоріжжя; не працюючого; не одруженного; що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 189 КК України,-
В судовому засіданні на обговорення було поставлене питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 в порядку ст. 331 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та посилаючись на обставини, які на його думку свідчать про їх наявність.
Сторона захисту та потерпілий просили не продовжувати запобіжний заход у вигляді тримання під вартою, наводячи доводи на підтвердження своєї позиції.
Вислухавши думку сторін по справі суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, за наступних підстав.
Характер та обставин вчиненого злочину, який інкримінується обвинуваченому, обставини його затримання, а також досліджені в судовому засіданні докази (допит потерпілого) свідчать про реальність ризику того, що у випадку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, обвинувачений може незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни первинних показань (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України).
Виходячи з обвинувального акту та пояснень потерпілого у скоєні злочину, який інкримінується ОСОБА_6 приймали участь інші особи, які на даний час не встановлені. Вказане свідчить, що у випадку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (шляхом повідомлення невстановленим особам, які приймали участь у скоєні злочину, інформації за кримінальним провадженням, тощо) (п.4 ч.1 ст. 177 КПК України).
ОСОБА_6 обвинувачується, у скоєнні злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, був затриманий 22.12.2016 року. З урахуванням викладеного суд вважає, що на даному етапі тяжкість обвинувачення, вже не може сама по собі бути виправданням тримання під вартою, проте враховується судом при вирішені питання про доцільність продовження терміну запобіжного заходу.
Таким чином, сторона обвинувачення довела, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч.3 ст. 5 Конвенції звільнення особи може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
В свою чергу, посилання сторони захисту на можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання на містило гарантій в розумінні ч.3 ст. 5 Конвенції. Добровільне відшкодування збитків потерпілому,. в даному випадку, не може бути підставою для зміни запобіжного заходу.
Також, при прийнятті рішення про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує і інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан їх здоров'я обвинуваченого; ступень міцності соціальних зв'язків обвинуваченого.
Крім того, суд приймає до уваги характер суспільної небезпеки інкримінованого обвинуваченому злочину, який посягає, в тому числі, на здоров'я осіб, що відповідно до ст.3 Конституції України визнається найвищою соціальною цінністю.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого суд також враховує вимоги ст.ст. 5, 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою. При цьому, суд не встановлює зволікань з боку сторони обвинувачення в надані доказів.
Все вищевикладене, в сукупності, свідчить, щодо доцільності продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого та обмеження його конституційних прав в даному випадку, є виправданим і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Обставин, передбачених ст. 183 ч. 2 КПК України, які є перешкодою для продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 314, 315, 316 КПК України, суд,-
Продовжити запобіжний заход у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 , який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 189 КК України на 60 днів, тобто з урахуванням попередньої ухвали суду до 12.09.2017 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
С У Д Д Я: ОСОБА_1